Рішення № 101203362, 17.11.2021, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/7502/21

2/310/2515/21

РІШЕННЯ

Іменем України

17 листопада 2021 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді: Прінь І.П.,

за участі: секретаря судового засідання: Бевз О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог Олександр Сергійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

27.08.2021 позивачка звернулась до суду із вказаною позовною заявою. В обґрунтування позову вказує на те, що їй стало відомо що у 2019 році приватним виконавцем Сколибогом О.С. було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №6844 від 06.12.2018 року про стягнення з неї на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості у сумі 33958,25 грн., відповідно до якого звертається стягнення за кредитним договором №630092302 від 04.02.2014 року, який був укладений між ОСОБА_1 і ПАТ «Альфа-банк», права вимоги за яким у подальшому було відступлено ТОВ «Кредитні ініціативи» за договором факторингу №1 від 21.06.2016р.

Позивачка вважає, що вказаний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки він був вчинений нотаріусом Гамай І.М. з порушенням вимог ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат», Глав 8, 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом МЮ України від 22 лютого 2012р. № 296/5, а саме нотаріусом не було перевірено безспірність заборгованості за кредитом, а ТОВ «Кредитні ініціативи» не було надано нотаріусу належний пакет документів, який давав би підстави для можливості вчинення нотаріусом виконавчого напису. З огляду на викладене, позивач просить суд визнати виконавчий напис №6844, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. 06.12.2018 року про стягнення з позивачки на користь відповідача заборгованості у сумі 33958,25 гривень, таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою судді від 01.09.2021 було відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 28.09.2021 року підготовче судове засідання закрито, справу призначено до судового розгляду.

Судом було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

На виконання ухвали суду відповідачем надано суду: копія виконавчого напису, копія кредитної справи, розрахунок заборгованості по договору, копія повідомлення про порушення основного зобов`язання і докази його направлення боржнику, копія договору факторингу.

Учасники провадження у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача подала заяву про розгляд справи без участі позивача і представника позивача, позовні вимоги підтримують, просять їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 подала письмові пояснення, в яких вказує на те, що 04.02.2014 року був укладений кредитний договір №630092302 між АТ «Альфа-Банк» і ОСОБА_1 , право вимоги за яким було відступлено до ТОВ «Кредитні ініціативи». Внаслідок неналежного виконання договору у позичальника ОСОБА_1 утворилася заборгованість, у зв`язку з чим кредитором було висунуто вимогу про погашення наявної заборгованості. У вимозі було повідомлено про розмір наявної заборгованості, а також попереджено про наслідки її невиконання, зокрема примусове стягнення на предмет іпотеки. Вимога кредитора не була виконана, тому кредитор звернувся до приватного нотаріуса для вчинення виконавчого напису. ТОВ «Кредитні ініціативи» було надано нотаріусу усі необхідні і достатні для вчинення виконавчого напису документи. Позивачем не надано суду жодних доказів щодо іншої, ніж та, яка зазначена у виконавчому написі, суми заборгованості за кредитним договором або відсутності такої заборгованості. Просила відмовити у задоволенні позову.

Треті особи приватний виконавець Сколибог О.С. і приватний нотаріус Гамаль І.М. подали заяви про розгляд справи без їх участі, пояснення щодо позову не подавали.

Суд, відповідно до ст.ст. 223, 247 ЦПК України, ухвалив розглянути справу за відсутності позивача і відповідача, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.

Судом встановлено, що 04.02.2014 року між ОСОБА_3 і ПАТ «Альфа-банк» був укладений договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум-готівка» № НОМЕР_1 .

21.06.2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» і ТОВ «Кредитні ініціативи» був укладений договір факторингу №1, за яким ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги за кредитними договорами, зокрема за договором» №630092302 від 04.02.2014р., укладеним з ОСОБА_1

06.12.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. був вчинений виконавчий напис №6844 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості за кредитним договором №630092302 від 04.02.2014р за період з 04.02.2014 року по 04.08.2018 року у сумі 32958,25 грн.

15.01.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Сколибогом О.С. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 58079493 з примусового виконання виконавчого напису №6844 від 06.12.2018.

Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами ОСОБА_1 посилалася на те, що виконавчий напис було вчинено нотаріусом із порушенням вимог ЗУ «Про нотаріат».

Вирішуючи вказаний спір суд виходить з наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» (далі – Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (п.п. 2.2 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, п. 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Також ст.50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків:

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.

Саме тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс 17 та від 06 травня 2020 року у справі № 320/7932/16-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 р. по справі № 305/2082/14-ц, яка відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.

Позивач вказує на те, що нотаріусу не були надані документи, які б свідчили про визнання ним визначеної кредитором заборгованості. Жодних вимог про погашення заборгованості кредитор їй не пред`являв і розмір заборгованості з нею не узгоджувався.

Суд вважає, що безумовним фактом, який свідчить про небезспірність заборгованості за кредитним договором, є та обставина, що розмір заборгованості був визначений самостійно відповідачем, з позивачем розмір заборгованості не узгоджувався і ним не визнається.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі – Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі – Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, а саме в частині: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Встановлені судом обставини у цій справі свідчать, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 06.12.2018 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) Ї «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання».

Дослідивши надану відповідачем копію кредитної справи ОСОБА_3 , судом встановлено, що 04.02.2014 року між ОСОБА_3 і ПАТ «Альфа-банк» був укладений договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум-готівка» №630092302. Вказаний договір не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису.

До такої правової позиції дійшов Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі №172/1652/18 (провадження №61-16749св19).

Таким чином, оскільки заборгованість за кредитним договором має спірний характер, виконавчий напис було вчинено на підставі нормативного акту, який було визнано незаконним та нечинним з моменту його прийняття, оспорюваний виконавчий напис вчинено на підставі кредитного договору, який не посвідчено нотаріально, а тому він має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 141 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений нею при подачі позову і заяви про забезпечення позову судовий збір у розмірі 908,00грн. і 454,00 грн. відповідно, всього 1362,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,81,89,133,141,263,265,268,273, 354 ЦПК України, ЗУ «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 06 грудня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль Іриною Миколаївною та зареєстрований в реєстрі за №6844 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованості у розмірі 33958,25 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1362,00 гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (підписання, складання повного судового рішення).

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 19.11.2021 року.

Суддя І. П. Прінь