Вирок № 101202167, 01.11.2021, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/8732/19

Провадження № 1-кп/415/275/21

ВИРОК

Іменем України

01.11.21 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючої судді Старікової М.М.,

за участі секретаря судового засідання Павлова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене 30 серпня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120191302400015995 у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дебальцеве Донецької області, громадянки України, з неповною середньою освітою, не заміжньої, не працюючої, не є особою з інвалідністю, не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Беднарського А.Є.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

29 серпня 2019 року, приблизно об 11 годині 50 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні ПТ «Ломбард 24» ТОВ «Афінаж ЛТД» і компанія», розташованого за адресою: м. Лисичанськ, вул. ім. В.Сосюри, буд. 326, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу з підлоги таємно викрала золоту підвіску «585» проби, вагою 0,45 грам, яку ОСОБА_2 впустила на підлогу. Далі ОСОБА_1 , тримаючи в руках вказане майно, була помічена потерпілою ОСОБА_2 , яка стала вимагати повернути їй золоту підвіску. В цей момент ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що її злочинні дії мають відкритий для потерпілої характер, ігноруючи цю обставину, керуючись раптово виниклим умислом на відкрите викрадення чужого майна, з метою заволодіння вказаним майном та подальшого його утримання, відкрито викрала вказану золоту підвіску, та маючи реальну можливість розпорядитись нею (заховати, передати своїм дітям, викинути тощо) сховала викрадене майно у свою спідню білизну.

Таким чином, своїми злочинними діями ОСОБА_1 спричинила потерпілій ОСОБА_3 майнову шкоду в сумі 381 гривня 28 копійок, згідно висновку експерта від 12 вересня 2019 року № 19/13/9/1-953е.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 186 КК України, а саме: відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнала повністю, та зазначила, що час, місце та спосіб вчинення нею інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і вона їх в повному обсязі підтверджує. Суду пояснила, що 29 серпня 2019 року, в обідній час, вона зайшла в «Ломбард 24», розташований за адресою: м. Лисичанськ, вул. ім. В.Сосюри, буд. 326, з метою закласти свій мобільний телефон. Поруч в ломбарді стояла невідома їй жінка, яка теж щось хотіла закласти у ломбард. Схилившись на підлогу щоб підняти свою дитину, вона на підлозі побачила золоту підвіску, яка лежала біля ніг незнайомої їй жінки. Швидко піднявши золоту прикрасу, вона хотіла її сховати, проте жінка побачила її дії та почала вимагати повернути золоту прикрасу. Вона відповідала що нічого не крала, та скориставшись моментом коли жінка відвернулась сховала підвіску до бюстгальтеру. Співробітники ломбарду запропонували передивитись відео з камер спостереження, та коли вони переглядали відео незнайома їй жінка викликала співробітників поліції. Коли приїхала поліція, вона з ними направилась до відділку поліції, де повернула викрадену золоту прикрасу. Під час досудового розслідування визнавала свою провину, зробивши для себе належні висновки, надала правдиві свідчення про обставини вчинення нею кримінального правопорушення. У вчиненому щиро розкаялась, вину усвідомила та повністю визнала, просила пробачити її та суворо не наказувати, надавши шанс на виправлення, та врахувавши, що вона має на утриманні 6 малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Майнова шкода потерпілій відшкодована шляхом повернення викраденого майна.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву, в якій просила розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 провести без її участі. Покарання просила призначити на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачена в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачена, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинувачену ОСОБА_1 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, прийшов до висновку, що винність ОСОБА_1 у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), повністю доведена, а її дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 186 КК України.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України, стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів;

- особу винної, яка не працює, у побуті характеризується задовільно (а.с.51), не заміжня, має на утриманні малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є одинокою матір`ю, згідно довідки від 05.12.2019 № 1426-5000241705 є внутрішньо переміщеною особою, не є особою з інвалідністю, на утриманні осіб похилого віку не має, у лікаря психіатра м. Лисичанська амбулаторну психіатричну допомогу не одержує (а.с.49), на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога не перебуває (а.с.50), раніше не судима (а.с.53);

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає її щире каяття та повне визнання вини.

При цьому, суд враховує, що щире каяття, характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачена свою вину визнала у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаялась та висловлювала жаль з приводу вчиненого, критично оцінила свої дії, зауважила на тому, що готова нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з її вини.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченій суд не вбачає.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, спрямованим проти власності, відповідно до ст. 41 Конституції України, право на яке є непорушним, при цьому враховуючи відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої та наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої, визнання вини та щире каяття винної, поведінку обвинуваченої після вчинення кримінального правопорушення, яка як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні, усвідомлюючи характер своєї протиправної поведінки і її наслідків вибачалася за вчинене та надала змістовні, повні та правдиві свідчення про обставини вчиненого кримінального правопорушення, критично оцінила свої дії, виказала готовність нести кримінальну відповідальність, з урахуванням думки потерпілої, яка, не маючи майнових претензій, щодо призначення покарання посилалась на розсуд суду, а також беручи до уваги відомості про особу обвинуваченої, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, не заміжня, має на утриманні малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є одинокою матір`ю, згідно довідки від 05.12.2019 № 1426-5000241705 є внутрішньо переміщеною особою, за місцем проживання характеризується задовільно, а також те, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення тяжких наслідків не настало у зв`язку поверненням викраденого майна, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді штрафу, в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 186 КК України.

Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченої, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особі обвинуваченої та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності кримінальних протиправних діянь.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зауважити, що 01.07.2020 набрав чинності Закон України №2617-VIII від 22.11.2018 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень».

Зі змісту пункту 120 Закону № 2617-VIII вбачається, що до санкції ч. 1 статті 186 КК України були внесені зміни, зокрема: в абзаці другому частини першої статті 186 слова «від п`ятдесяти до ста» замінити словами «від двох тисяч до чотирьох тисяч».

Тобто, з набранням чинності Законом № 2617-VIII змінено санкцію статті кримінального закону, при цьому в частині покарання у виді штрафу санкція статті зазнала посилення відповідальності.

За загальними правилом, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 2 ст. 4 КК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

При цьому ч. 3 ст. 5 КК України регламентовано, що закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Враховуючи, що санкцією ч. 1 ст. 186 КК України в редакції Закону № 2617-VIII посилена відповідальність обвинуваченої щодо покарання у вигляді штрафу, порівняно з редакцією, що діяла до 01.07.2020, то застосуванню в даному випадку підлягає санкція ч. 1 ст. 186 КК України в редакції закону, який діяв на момент вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_1 кримінального покарання за ч. 1 ст. 186 КК України у виді штрафу відповідно до приписів кримінального закону, який був чинним станом на 29.08.2019 - на час вчинення ОСОБА_1 даного кримінального правопорушення (в редакції КК України, що діяла до 01.07.2020).

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченої ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілою ОСОБА_2 не пред`явлений, у зв`язку з поверненням викраденого майна.

Відповідно до ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України, витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 судової товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-953е від 12.09.2019 (а.с. 19-21), що згідно довідки Луганського НДЕКЦ (а.с. 18) складає 471 грн. 8030 коп., підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави.

Відповідно до ст. 100 КПК України, речові докази:

- золоту підвіску, 585 проби у формі козерога, яка відповідно до постанови слідчого від 02 вересня 2021 року та розписки, передана на зберігання потерпілій ОСОБА_2 - підлягає поверненню потерпілій ОСОБА_2 (а.с.25,33);

- диск з записом камер відео спостереження від 29.08.2019, який відповідно до постанови слідчого від 17 вересня 2019 року, зберігається в матеріалах кримінального провадження № 12019130240001595 - підлягає збереженню в матеріалах вказаного кримінального провадження (а.с.27,32).

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу (в редакції статті Закону № 270 VI від 15.04.2008) у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (одержувач - УК у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37800278, банк - Казначейство України (ЕАП), р/р UA928999980313070115000012051, код класифікації доходів бюджету 24060300) процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням судової товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-953е від 12.09.2019 у сумі 471 (шістсот п`ятдесят три) грн. 03 коп.

Речові докази:

- золоту підвіску, 585 проби у формі козерога, яка відповідно до постанови слідчого від 02 вересня 2021 року та розписки, переданіа на зберігання потерпілій ОСОБА_2 - підлягає повернути потерпілій ОСОБА_2 ;

- диск з записом камер відео спостереження від 29.08.2019, який відповідно до постанови слідчого від 17 вересня 2019 року, зберігається в матеріалах кримінального провадження № 12019130240001595 - зберігати в матеріалах вказаного кримінального провадження.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, прокурору та направити потерпілій ОСОБА_2 в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя М.М. Старікова