Рішення № 101200048, 11.11.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6854/21

Провадження № 2/161/2381/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Олексюка А.В.,

за участю секретаря судового засідання Самсонюк Ю.Л.,

представника позивача - Антонюка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_2 , в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області про звільнення майна з-під арешту.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в позивачу ОСОБА_1 з 2009 на праві приватної власності належить автомобіль марки "Volkswagen Passat", н.з. НОМЕР_1 .

Однак з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та інформації за результатами звірення по всіх базах та АМТ на вищевказаний транспортний засіб позивачу стало відомо про те, що на вищезгаданий транспортний засіб СВ Володимир-Волинського МВ УМВС у Волинській області накладено арешт.

Звернувшись до Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області позивач отримала інформацію про те, що 23.03.2011 слідчим СВ Володимир-Волинського МВ УМВС у Волинській області майором Куліш І.М. винесено постанову про накладення арешту на майно у кримінальній справі №13-034-11, згідно якої з метою забезпечення відшкодування збитків завданих злочином, накладено арешт на майно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на автомобіль марки "Volkswagen Passat", н.з. НОМЕР_1 , що належить останньому.

Вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 10.07.2012, підсудного ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.15, ст.185, ч.2 ст.125 КК України і призначено йому покарання у виді арешту строком на 6 (шість) місяців.

На підставі ухвали Апеляційного суду Волинської області від 30.10.2012 вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 10.07.2012 змінено та призначено ОСОБА_3 покарання у виді одного року шести місяців виправних робіт з відрахуванням 20% від заробітної плати в дохід держави.

Однак ні при постановленні вироку, ні при постановленні ухвали не було вирішено питання щодо зняття з-під арешту вищевказаного транспортного засобу не зважаючи на те, що обвинувальтний вирок не пов`язаний з позбавленням волі.

Вказує, що позивач в межах даної кримінальної справи не набула статусу підозрюваної, обвинуваченої, а як власник майна, чинним на той час кримінально-процесуальним законом не була наділена процесуальним правом ініціювати питання про звільнення автомобіля з-під арешту.

На підставі наведеного, позивач просить скасувати арешт рухомого майна - транспортного засобу "Volkswagen Passat", н.з. НОМЕР_1 ., накладений 23.03.2011 слідчим СВ Володимир-Волинського МВ УМВС у Волинській області майором Куліш І.М., оскільки такий арешт необгрунтовано обмежує право власності позивача щодо такого майна.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені судом про час, дату та місце розгляду справи.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши в судовому засіданні письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 02.12.2009 на праві приватної власності належить автомобіль марки "Volkswagen Passat", н.з. НОМЕР_1 , що стверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 (а.с.13).

Відповідно до копій Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №58427974 від 18.02.2019 та Інформації за результатами звірення по всіх базах та АМТ, на вищезгаданий транспортний засіб СВ Володимир-Волинського МВ УМВС у Волинській області накладено арешт

Звернувшись до Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області позивач отримала інформацію про те, що 23.03.2011 слідчим СВ Володимир-Волинського МВ УМВС у Волинській області майором Куліш І.М. винесено постанову про накладення арешту на майно у кримінальній справі №13-034-11, згідно якої з метою забезпечення відшкодування збитків завданих злочином, накладено арешт на майно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на автомобіль марки "Volkswagen Passat", н.з. НОМЕР_1 , що належить останньому.

Вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 10.07.2012, підсудного ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.15, ст.185, ч.2 ст.125 КК України і призначено йому покарання у виді арешту строком на 6 (шість) місяців.

На підставі ухвали Апеляційного суду Волинської області від 30.10.2012 вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 10.07.2012 змінено та призначено ОСОБА_3 покарання у виді одного року шести місяців виправних робіт з відрахуванням 20% від заробітної плати в дохід держави.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, відповідним критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

У частинах першій та третій статті 2 ЦПК України(у редакції, що діяла на час звернення позивача до суду) передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV«Про міжнародне приватне право». Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені статтею 15 ЦПК України(у редакції, чинній на час подання позову), згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У статті 19 ЦПК України(у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій)визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини першої статті 174 КПК України2012 року підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно (частина друга статті 174 КПК України 2012 року).

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частина 4 статті 174 КПК України 2012 року).

Отже, порядок скасування арешту майна, що накладений в межах кримінального провадження, встановлено статтею 174 КПК України2012 року, і відповідно підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства.

Зокрема, згідно зі статтею 170 КПК України завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Проте, арешт на транспортний засіб обвинуваченого ОСОБА_3 накладений слідчим СВ Володимир-Волинського МВ УМВС у Волинській області майором Куліш І.М. 23.03.2011, на підставі положень КПК України 1960 року.

При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Арешт на майно, автомобіль марки "Volkswagen Passat", н.з. НОМЕР_1 , був накладений постановою слідчого від 23.03.2011 в рамках кримінального провадження № 13-034-11 щодо ОСОБА_3 .

Вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 10.07.2012, підсудного ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.15, ст.185, ч.2 ст.125 КК України і призначено йому покарання у виді арешту строком на 6 (шість) місяців.

На підставі ухвали Апеляційного суду Волинської області від 30.10.2012 вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 10.07.2012 змінено та призначено ОСОБА_3 покарання у виді одного року шести місяців виправних робіт з відрахуванням 20% від заробітної плати в дохід держави.

Ухвала набрала законної сили 30.10.2012, однак арешт майна не виключено з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, відповідним критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

У частинах першій та третій статті 2 ЦПК України (у редакції, що діяла на час звернення позивача до суду) передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV«Про міжнародне приватне право». Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені статтею 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання позову), згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У статті 19 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій) визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини першої статті 174 КПК України 2012 року підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно (частина друга статті 174 КПК України 2012 року).

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частина 4 статті 174 КПК України 2012 року).

Отже, порядок скасування арешту майна, що накладений в межах кримінального провадження, встановлено статтею 174 КПК України 2012 року, і відповідно підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства.

Зокрема, згідно зі статтею 170 КПК України завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Проте, арешт на автомобіль марки "Volkswagen Passat", н.з. НОМЕР_1 , було накладено постановою слідчого задля відшкодування збитків, на підставі положень КПК України 1960 року.

При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

У справі, яка переглядається, судом встановлено, що з позовом про зняття арешту з майна звернулася ОСОБА_1 , яка не є стороною кримінального провадження, а є власником автомобіля марки "Volkswagen Passat", н.з. НОМЕР_1 , відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_2 про реєстрацію транспортного засобу від 02.12.2009.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу)

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання заяви) розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа як суб`єкт цивільних, земельних, сімейних правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Тобто у контексті зазначених норм процесуального права здійснення розгляду справ за правилами іншого судочинства означає наявність у законодавстві чітко й однозначно сформульованих підстав і порядку вирішення відповідних правових питань судом іншої юрисдикції, що дає заінтересованій особі обґрунтовані підстави розраховувати на вирішення ним спору по суті.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливого суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Особи, які зазнають порушення права мирного володіння майном, відповідно до статті 13 Конвенції повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України).

Згідно з вимогами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Із огляду на зазначене, будь-які публічно-правові процедури, які з тих чи інших причин не завершені до закриття кримінального провадження (кримінальної справи), з моменту такого закриття втрачають кримінальний процесуальний характер. Арешт майна у такому разі з заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном.

Водночас вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяження), накладеного на майно, порушується право власності позивача, внаслідок чого вона позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом скасування такого арешту, оскільки позовні вимоги є заснованими на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

Крім того, суд вважає, що вирішення зазначеного питання судом у порядку цивільного судочинства не призведе до заміщення ним функцій суду кримінальної юрисдикції та не може завдати шкоди інтересам кримінального провадження. Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі № 766/21865/17.

На підставі викладеного, ст. 41 Конституції України, ст. ст.3, 15, 16, 316, 317, 319, 321 ЦК України, керуючись ст. ст. 6-13, 15,16,19, 81, 258, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Звільнити з-під арешту транспортний засіб марки "Volkswagen Passat", реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 , накладений постановою слідчого СВ Володимир-Волинського МВ УМВС у Волинській області Куліша І.М. від 23 березня 2011 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 16.11.2021.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк