Ухвала суду № 101199443, 15.11.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/5625/21

Провадження № 2-з/638/504/21

УХВАЛА

Іменем України

15 листопада 2021 року м. Харків

Дзержинський районний суд міста Харкова:

у складі – головуючого судді Подус Г.С.,

за участю секретаря судових засідань –Коваленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Кей-Колект», ОСОБА_2 , треті особи – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Руденко Оксана Євгенівна, про визнання права власності на 1/2 частину квартири та визнання недійсним договору іпотеки,

встановив:

08.11.2021 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову шляхом заборони будь-яким органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження в сфері у сфері державної реєстрації прав, які здійснюють у сфері державної реєстрації прав, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо двокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 до вирішення справи по суті.

В обгрунтування клопотання позивачем зазначено, що 11 вересня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №11038479000. На забезпечення належного виконання цього договору, у цей же день, було укладено нотаріальний договір іпотеки від 11 вересня 2006 року. У травні 2020 року позивачу стало відомо, під час візита представників ТОВ «Кей-Колект», що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , була передана ОСОБА_2 , в іпотеку, АКІБ «УкрСиббанк». Позивач звернувся до суду з позовом, про визнання договору іпотеки недійсними підстав укладання договору іпотеки з порушенням представником законних інтересів малолітньої дитини, права власності цієї дитини, на нерухоме майно, укладанням договору іпотеки на неіснуючий об`єкт нерухомого майна, без письмового, нотаріально засвідченого дозволу співвласниками, без виділу в натурі і оформлені права власності на виділений в натурі об`єкт нерухомого майна на ім`я іпотекодавця.

28.10.2021 року з довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що 26.07.2021 року приватним нотаріусом ХМНО Алейніковою К.Л. було прийнято рішення про державну реєстрацію іпотеки на квартиру АДРЕСА_2 .

Підставою для державної реєстрації іпотеки на квартиру за вищевказаною адресою зазначено договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки серія та номер 5207-5208, виданий 12.12.2011 року приватним нотаріусом Обуховського районного нотаріального округу Саєнко Е.В, та договір іпотеки на вказану квартиру.

Відповідно до п.5 іпотечного договору іпотекодержатель ТОВ «Кей-Колект» має право задовольнити свої вимоги встановлені кредитним договором за рахунок іпотечного майна (1/2 частини квартири АДРЕСА_3 ) у позасудовому порядку.

При цьому позивач зазначає, що така державна реєстрація іпотеки, а також договір відступлення прав вимоги є незаконним, при цьому державна реєстрація іпотеки є спробою відповідача ТОВ «Кей-Колект» зробити неможливим виконання рішення у справі про визнання права власності на 1/2 частини квартири на її ім`я.

Суд, дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову та додані до неї докази, приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до ч.3 ст. 150 КПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як зазначено в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 року по справі №6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову

Поруч з тим, суд бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, враховує необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.

Позивачем всупереч вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову, а саме заборона відчуження квартири АДРЕСА_4 , може унеможливити або істотно ускладнити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, з огляду на те, що саме по собі існування спору між сторонами не є підставою забезпечення позову. Позивач не надав жодного підтвердження на те, що відповідач має намір відчужити спірне майно, не надано доказів вчинення ним будь-яких дій, які були б спрямовані на перешкоджання розгляду справи.

Сам факт звернення відповідача до суду із позовом про звільнення майна з-під арешту, тим більше до відповідача ОСОБА_4 (копія позову з ухвалою про відкриття проваження Київського районного суду м. Харкова додається позивачем до заяви), та відсутність рішення по наведеній справі, яке б набрало законної сили, а також саме тільки існування договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, і державна реєстрація іпотеки за №43165773, з урахуванням ненаведення позивачем інших доказів щодо наміру відповідача розпорядитись належним йому майном, суд не розцінює як достатню підставу для задоволення заяви ТОВ «Кей-Колект»

Суд наголошує, що метою вжиття заходів забезпечення позову є виключно запобігання неможливості або істотного утруднення виконання рішення суду.

Єдиною обставиною, що може призвести до утруднення виконання або невиконання рішення суду є відчуження квартири, однак позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував, що відповідач у справ має на меті реалізувати спірне майно, відсутні відомості здійснення відповідачем дій пов`язаних з реалізацією квартири.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 149-150, 153, 154, 157 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Кей-Колект», ОСОБА_2 , треті особи – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Руденко Оксана Євгенівна, про визнання права власності на 1/2 частину квартири та визнання недійсним договору іпотеки– відмовити.

Апеляційна скарга на увалу суду першої інстанції подається до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий