Рішення № 101198400, 17.11.2021, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1153/14-ц

Провадження №2/443/42/21

РІШЕННЯ

іменем України

17 листопада 2021 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області

у складі: головуючого - судді Равлінка Р.Г.,

секретар судового засідання Рибакова І.І.

розглянув у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду в м. Жидачеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, Головного управління ДФС у Львівській області, за участю третіх осіб Державної казначейської служби України, Стрийської окружної прокуратури про відшкодування моральної та матеріальної шкоди,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулась із цивільним позовом до ГУ ДПС у Львівській області, ГУ ДФС у Львівській області, за участю третіх осіб Державної казначейської служби України, Стрийської окружної прокуратури, в якому, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просить стягнути з Державного бюджету України на її користь, 52 721,80 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, яка завдана Головним управлінням ДПС України у Львівській області, як правонаступником Головного управління ДФС України у Львівській області; стягнути з Державного бюджету України на її користь, 310 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, яка завдана Головним управлінням ДПС України у Львівській області, як правонаступником Головного управління ДФС України у Львівській області; стягнути з Головного управління ДПС України у Львівській області, як правонаступника Головного управління ДФС України у Львівській області, 28 800,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Обгрунтування позиції сторін.

В обгрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що 20.12.2010 працівниками ВПМ ДПІ у Стрийському районі було проведено огляд місця події в нежитлових приміщеннях за адресою АДРЕСА_1 , що належить їй на праві приватної власності. Під час огляду місця події працівниками ВПМ ДПІ у Стрийському районі було виявлено та вилучено рибну продукцію, а саме: оселедець маринований 100 кг., рибу копчену 81 кг., філе оселедця маринованого 230 кг., рибу «тюлька» 15 відер по 5 кг кожне, яка, як зазначено в запереченні від 21.11.2014 №8377/10/10-010 Дрогобицької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області, була передана на відповідальне зберігання ПП ОСОБА_2 , а пізніше знищена. Крім того, 24.12.2010 працівниками ВПМ ДПІ у Стрийському районі, на підставі постанови Стрийського міськрайонного суду від 23.12.2010 було проведено примусовий огляд нежитлових приміщень в АДРЕСА_1 , в процесі якого було виявлено та вилучено пластикову тару для пакування різних ємностей: об`ємом 0,5 л (виробництва ТзОВ «Еліпс») - 500 шт., об`ємом 5,0 л того ж виробника - 30 шт, об`ємом 0,3 л. (виробництво ПП «Лібо Пласт») - 3500 шт., об`ємом 1,0 л (виробництва ТзОВ «Еліпс») - 330 шт, об`ємом 3,0 л того ж виробника - 40 шт, сіль кухонну виробництва ДП «Артемсіль» - 9 мішків по 50,0 кг кожен, оселедець шматочками розфасований в пластикову тару по 0,5 кг 500 банок, а також відро об`ємом 0,5 л, заповнене оселедцем. Після закінчення огляду всю рибну продукцію, передано на відповідальне зберігання ПП ОСОБА_3 , а пізніше знищено. Інші товарно матеріальні цінності поміщено до кімнати зберігання речових доказів ВПМ ДПІ у Стриському районі. Постановою оперуповноваженого Жидачівського РВ ГУ МВС України у Львівській області від 20.01.2011 було відмовлено у порушенні кримінальної справи за ознаками злочинів передбачених ст. 227, ч.1 ст. 229 КК України, в зв`язку з відсутністю в її діях складу злочину. 20.03.2014 на адресу Стрийської ОДПІ, 10.04.2014 на адресу Головного оперативного відділу Дрогобицької ОДПІ, 07.05.2014 на адресу Дрогобицької ОДПІ ГУ Міндоходів, 07.05.2014 на адресу ГУ Міндоходів у Львівській області, 07.05.2014 на адресу Жидачівського РВ УМВСУ у Львівській області, позивачкою ОСОБА_1 було направлено вимоги про повернення незаконно вилучених, вищезазначеної рибної продукції та товаро-матеріальних цінностей, які і на даний час не повернуто. Після проведення таких оперативно-розшукових заходів (обшук та вилучення), протягом шести місяців не було порушено кримінальної справи, а навпаки 24.03.2011 була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи. Згаданий вище, обшук та виїмка були проведені в результаті оперативно - розшукових заходів, оскільки, по-перше, не були проведені слідчим, а оперуповноваженими оперативно-розшукового відділення ВПМ ДПІ у Стрийському районі, та по-друге, були проведені до внесення даних до ЖРЗПЗ Жидачівського РВ ГУМВС України у Львівській області (такі дані були зареєстровані лише 13.01.2011 за №32/1). Статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Вартість майна визначається за цінами, що діють на момент прийняття рішення про відшкодування шкоди. У разі пошкодження майна завдана шкода відшкодовується повністю. Окрім цього, з метою реалізації цього Закону, було затверджене Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" спільним наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04.03.1996 №6/5/3/41 (далі - Положення). Згідно пункту 6 даного Положення, громадянинові, а в разі його смерті - його спадкоємцям відповідний орган, зазначений в п. 11 цього Положення, одночасно з повідомленням про закриття справи в стадії дізнання і попереднього слідства або з копією виправдувального вироку, що набрав законної сили, або постановою (ухвалою) суду (судді) направляє повідомлення, в якому роз`яснює, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав. Повідомлення складається за формою, що встановлена в додатку до цього Положення. У повідомленні зазначається перелік тільки тих вимог, на які даний громадянин має право претендувати. Однак, в порушення даного положення, оперуповповаженим СДСБЕЗ Жидачівського РВ ГУМВС України у Львівській області, старшим лейтенантом міліції Фірманом В.І. при винесенні постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 20.01.2011 не вирішено питання про повернення речових доказів та не надіслано повідомлення щодо відшкодування шкоди, як того вимагає Положення. У разі пошкодження, втрати вилучених речових доказів, цінностей та іншого майна заподіяні їх власникам збитки підлягають відшкодуванню на підставі Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", затвердженого наказами Міністерства юстиції України № 6/5, Генеральної прокуратури України № 3, Міністерства фінансів раїни № 41 від 04.03.1996. Незабезпечення належного обліку та умов зберігання, передачі речових доказів, цінностей та іншого майна, яке спричинило їх втрату, пошкодження, є підставою для притягнення до передбаченої законом відповідальності осіб, з вини яких настали вказані наслідки. За таких обставин, відшкодування шкоди позивачу підлягає за рахунок Державного бюджету України, розпорядником якого, у спірних правовідносинах, є Державна казначейська служба України. Окрім того, вважає, що їй було завдано також і моральну шкоду незаконними діями органом досудового розслідування. Відтак, вважаючи, що її права порушено позивачка звернулася до суду із даним позовом в якому просить стягнути на її користь матеріальну та моральну шкоду, а також витрати на правову допомогу. Оскільки Жидачівським РВ ГУ МВС України у Львівській області при винесенні постанови про відмову в порушенні кримінальної справи не прийнято рішення щодо речових доказів.

Представник Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву, однак 23.03.2016 представником Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області було подано заперечення згідно яких зазначає, що Головне управління ДФС у Львівській області не є належним відповідачем по справі, оскільки рибна продукція була утилізована, а пластикова тара відповідно до листа ОУ Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 16.01.2016 №78/13-09-07-04 була передана в Жидачівський відділ поліції Стрийського ВН ГУ НП у Львівській області. 20.11.2011 Жидачівським РВ УМВСУ у Львівській області було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 , оскільки в її діях був відсутній склад злочину, а тому саме Жидачівський ВП повинен був вирішувати долю речових доказів. /т.3 а.с.90-95/

Представник відповідача ГУ ДПІ у Львівській області надіслав відзив на позовну заяву в якій зазначає, що заперечує проти задоволення позовних вимог виходячи з наступного. В позовній заяві позивач вважає, що протиправними діями Відділу податкової міліції ДПІ у Стрийському районі, правонаступником якого є Головне управління ДПС України у Львівській області, їй завдано моральної та матеріальної шкоди шляхом незаконного вилучення товарно-матеріальних цінностей. Однак, постановою Кабінету Міністрів України від 25.09.2019 №846 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» доповнено пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» абзацом такого змісту: підрозділи податкової міліції у склад: Державної фіскальної служби продовжують здійснювати повноваження та виконувати функції з реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, здійснюючи оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну та охоронну функції до завершення здійснення заходів з утворення центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Згідно організаційної структури Головного управління ДФС у Львівській області на 2021 рік, затвердженої головою ДФС України 03.02.2021, підрозділи податкової міліції перебувають у складі Державної фіскальної служби. Таким чином, підрозділи податкової міліції продовжують здійснювати свої повноваження у складі Державної фіскальної служби, тому твердження позивача про те, що Головне управління ДПС у Львівській області є правонаступником Головного управління ДФС у Львівській області є необгрунтовані. Однак кінцевим етапом в процедурі ліквідації є внесення державним реєстратором до Реєстру даних про проведення реєстрації припинення юридичної особи, (ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 № 755-ІУ). Згідно з відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань діяльність Головного управління ДФС у Львівській області ще не припинено. Отже, Головне управління ДФС у Львівській області не вибувало зі справи і не може бути замінене правонаступником, оскільки його діяльність остаточно не припинена.

Від представника ДКС України надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що Державна казначейська служба України в жодних відносинах із позивачкою не перебувала, не порушувала права і законні інтереси останньої та не має жодних зобов`язань перед нею. Згідно норм Кримінально-процесуального кодексу України (діяв на момент виникнення спірних правовідносин) суд, прокурор, слідчий і орган дізнання, зобов`язані в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання (стаття 4 КПК України). При цьому, для виконання завдань, покладених на органи досудового слідства чинним законодавством України, надаються певні повноваження, в тому числі й право застосування запобіжних заходів до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень (глава 13 КПК України). Позивачкою не підтверджено факту заподіяння їй моральної шкоди у розмірі, вказаному у позовній заяві, також нею не доведено за яких обставин і якими саме діями заподіяно шкоду, достовірно не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між порушеними життєвими зв`язками і стосунками та діями відповідача, не зрозуміло, з чого виходила позивачка при оцінці заподіяної їй моральної шкоди. З врахуванням наведеного у задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

Процесуальні дії у справі.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 30.07.2020 головуючим суддею визначено Равлінко Р.Г. /т. 3, а.с. 251/.

Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінка Р.Г. від 04.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а справу призначено до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження на 27.08.2020 /т.4, а.с.1-2/.

Протокольною ухвалою від 27.08.2020 підготовче засідання відкладено на 10.09.2020 у зв`язку з неявкою сторін /т.4, а.с. 19-20/.

Протокольною ухвалою від 10.09.2020 підготовче засідання відкладено на 03.12.2020 у зв`язку з неявкою відповідачів /т.4, а.с.43-44/.

Довідкою від 03.12.2020 справа знята з розгляду у зв`язку з тим, що суддя перебував на лікарняному /т.4, а.с.79/.

Протокольною ухвалою від 02.02.2021 підготовче засідання відкладено на 22.04.2021 у зв`язку з неявкою позивачки та її представника, та представників відповідачів /т.4, а.с.102-103/.

Довідкою від 22.04.2021 справа знята з розгляду у зв`язку з тим, що суддя перебував у відпустці /т.4, а.с.145/.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 28.04.2021 підготовче засідання відкладено на 12.05.2021 у зв`язку із заявленим клопотанням представника позивачки /т.4, а.с.168/.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 12.05.2021 позовну заяву залишено без руху , позивачці надано строк для усунення недоліків. Справу призначено до відкритого підготовчого засідання на 02.06.2021 /т.4, а.с.190-191/.

Протокольною ухвалою від 02.06.2021 до участі у справі залучено третіх осіб Державну казначейську службу України, прийнято уточнену позовну заяву. Підготовче засідання відкладено на 11.06.2021 /т.4, а.с. 218-219/.

Протокольною ухвалою від 11.06.2021 залучено до участі у справі співвідповідача Головну Управління ДФС у Львівській області, підготовче засідання відкладено на 08.07.2021 /т.4, а.с.238-239/.

Протокольною ухвалою від 08.07.2021 підготовче засідання відкладено на 30.09.2021 у зв`язку із заявленим клопотанням представника позивачки /т.5, а.с.11-13/.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 30.09.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 29.10.2021 / т.5, а.с.39-40/.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 29.10.2021 справу розглядом відкладено на 16.11.2021./т.5 а.с.48/

Розгляд справи по суті відбувся 17.11.2021 за відсутності сторін.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі

Позивачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, її представник адвокат Поліщук І.М. подала клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представники відповідачів Головного управління ДПС у Львівській області та Головного управління ДФС у Львівській області, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися про причини неявки суд не повідомили, заяв чи клопотань до суду не надходило.

Від представника Стрийської окружної прокуратури, прокурора Шаковицької В.О. надійшло клопотання про проведення судового засідання без її участі. Позовні вимоги вважає не обгрунтованими та просить відмовити у їх задоволенні.

Представник третьої особи Державної казначейської служби України, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився про причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань до суду не надходило.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до протоколу огляду від 20.12.2010 оперуповноваженим ОРВВПМ ДПІ у Стрийському районі капітаном податкової міліції Ревак Г.В. проведено огляд цеху за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 . В ході огляду виявлено та вилучено: тушки оселедця загальною вагою 100, 00 кг в пластикових ящиках, тушки риби, яка має вигляд підкопченої, загальною вагою 81 кг, у трьох пластмасових ящиках філе оселедця, загальною вагою 230 кг., відерця з рибою «тюлька» в кількості 5 штук. /т. 1 а.с.15-17/

Відповідно до розписки 20.12.2010, даної ОСОБА_2 , останній прийняв на відповідальне зберігання наступні товаро-матеріальні цінності: тушки оселедця в пластикових ящиках вагою 100 кг, тушки риби підкопченої в 3 ящиках загальною вагою 81 кг, філе оселедця 8 ящиків загальною вагою 230 кг, відра з рибою тюлька в кількості 15 шт по 5 л, дані ТМЦ приймалися до вирішення питання по справі. /т. 2 а.с.90/

27.12.2010 старший оперуповноважений оперативно-розшукового відділення ВПМ ДПІ у Стрийському районі звертався до голови Жидачівського районного суду Сидорака Б.Г. із поданням про знищення продукції, вилученої під час огляду в якому просив надати дозвіл на знищення рибної продукції, яка була вилучена під час огляду рибного виробництва, розташованого у АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 . В поданні зазначено, що в результаті проведеного огляду 24.12.2010 було виявлено та вилучено пластикову тару для пакування, різних ємностей, зокрема об`ємом 0,5 л (виробництва ТОВ «Еліпс») - 500,0 шт, об`ємом 5,0 л того ж виробника - 30 шт, об`ємом 0,3 л (виробництва ПП «Лібо Пласт») 3 500 шт, об`ємом 1,0 л (виробництва ТОВ «Еліпс») - 330 шт, об`ємом 3,0 л, того ж виробника - 40 шт, сіль кухонна, виробництва ДП «Артемсіль» - 9 мішків по 50,00 кг кожен, упаковки зі спеціями для маринування риби (розпочаті), загальною вагою близько 7,0 кг: оселедець шматочками, розфасований у пластику тару по 0,5 кг - 500 банок, а також відерко об`ємом 5,0 л заповнене оселедцем. Після огляду всю рибну продукцію передано на відповідальне зберігання ПП ОСОБА_3 , а решту вилучених ТМЦ поміщено до кімнати зберігання речових доказів ВПМ ДПІ у Стрийському районі. /т. 1 а.с. 6-7/

Відповідно до листа - клопотання від 14.01.2011 начальнику ВПМ ДПІ у Стрийському районі від ФОП ОСОБА_2 , останній повідомив, що рибна продукція, яка передана йому на зберіганні з 20.12.2010, за своїм зовнішнім виглядом втратила придатність до споживання. /т. 2 а.с.92/

Згідно запису №104 в Журналі обліку вхідних нетаємних документів Жидачівського РВ ГУМВСУ у Львівській області 2011 рік, 17.01.2011 від ДПІ у Стрийському районі надійшли матеріали перевірки приватного підприємця ОСОБА_1 /т. 2 а.с.177-180/

Постановою про відмову у порушення кримінальної справи від 20.01.2011 в порушенні кримінальної справи за ознаками злочинів передбачених ст. 227, ч. 1 ст. 229 КК України відносно ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку з відсутністю в її діях складу даних злочинів. /т. 1 а.с. 4-5/

Листом від 28.01.2011 № 1666/7/26-3/1 в.о. начальника ВПМ ДПІ у Стрийському районі повідомлено ПП ОСОБА_2 , що з питань утилізації рибної продукції, яка була передана йому на зберігання 20.10.2010 просять звертатися в Жидачівський РВ ГУМВСУ у Л/о. /т. 2 а.с.88/

Згідно заяви ФОП ОСОБА_2 від 01.02.2011 начальнику Жидачівського РВ ГУМВСУ у Львівській області він просив вчинити заходів щодо утилізації продукції, яка була передана йому на зберігання 20.12.2010. /т. 2 а.с.93/

Відповідно до постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 24.03.2011 заступником прокурора Жидачівського району Броневицьким С.С., розглянувши матеріли перевірки за зверненням ОСОБА_1 в порушенні кримінальної справи стосовно оперуповноважених УПМ ДПА ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , відмовлено за відсутністю у їх діях складу злочинів передбачених ст.ст. 364,365 КК України. /т.1 а.с.71-73/

Згідно постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 11.04.2011 заступником прокурора Жидачівського району Броневицьким С.С., розглянувши матеріли перевірки за зверненням ОСОБА_1 в порушенні кримінальної справи стосовно оперуповноважених УПМ ДПА ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та о/у ВПМ у Стрийському районі ОСОБА_7 відмовлено за відсутністю у їх діях складу злочинів передбачених ст.ст. 365, 162 КК України. /т.1 а.с.74-76/

Відповідно до акту про знищення від 02.06.2011 комісією у складі ПП ОСОБА_3 , бухгалтера ОСОБА_8 , зав. складом ОСОБА_9 та зав.сангіглабороторії ДЗ Стрийська міська СЕС ОСОБА_16 було знищено пресерви оселедця соленого в кількості 500 банок, вагою 0,5 кг кожна, на підставі проведеного дослідження взірців харчових продуктів протокол № 377 від 19.05.2011. /т.2 а.с.148/

Відповідно до заяви ОСОБА_2 адресованої 19.06.2012 начальнику Жидачівського РВ ГУМВСУ у Львівській області повідомлено, що 20.12.2010 працівника ПМ ДПІ у Стрийському районі йому була передана на зберігання рибна продукція. В зв`язку з втратою за своїм зовнішнім виглядом придатності до споживання просив вжити заходів щодо утилізації вище згаданої рибної продукції. /т. 2 а.с.89/

Відповідно до рахунку фактури від 10.07.2012 № 283 було проведено утилізацію неякісної рибної продукції в кількості 0,561 тн, ціною 425, 00 грн., на суму 238,43 грн., в тому числі ПДВ 47,69 грн., разом 286,12 грн. /т. 2 а.с.84/

Згідно акту виконаних робіт № 290 за липень 2012 року від 11.07.2012 ДП «Жовківський завод по виробництву м`ясо-кісткового борошна» прийняв на утилізацію неякісну рибну продукцію для ФОП ОСОБА_2 на суму 286,12 грн., в т.ч. 20% ПДВ 47,69 грн., в кількості 0,561 тонн /т. 2 а.с.84/

Згідно акту від 22.07.2011 лікарем, зав. бактеоріологічною лабораторією та лаборантом ДЗ «Жидачівська районна санітарно-епідеміологічна станція», головним спеціалістом-державним інспектором району, головним спеціалістом головним державним інспектором якості та формування с/г продукції ОДА у Жидачівському районі, ст. оперуповноваженим СДСБЕЗ, оперуповноваженим СДСБЕЗ Жидачівського РВ ГУ УМВСУ в присутності ФОП ОСОБА_10 було проведено огляд партії рибної продукції на підприємстві гуртово-рорздрібної торгівлі в АДРЕСА_2 . Висновок про продукт та його умови використання: недоброякісний та епідемічно небезпечний, не може бути використаний за призначенням, підлягає утилізації. /т. 2 а.с.91/

Постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 29.07.2011 скасовано постанову заступника прокурора Жидачівського району С. Броневицього про відмову в порушенні кримінальної справи від 11.04.2011 і повернуто матеріали для проведення додаткової перевірки. /т. 1 а.с. 78/

Згідно постанови Стрийської міжрайонної прокуратури про закриття кримінального провадження від 21.04.2013 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42012150200000009 від 17.12.2012 за заявою ОСОБА_1 щодо дій працівників ВПМ ДПІ у Стрийському районі та ДПА у Львівській області - закрито у зв`язку з відсутністю в діяннях ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 364, 365, 162 КК України. /т. 1 а.с. 114-121/

Згідно постанови про закриття кримінального провадження від вересня 2013 року кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №42012150200000009 від 17.12.2012 за заявою ОСОБА_1 щодо дій працівників ВПМ ДПІ у Стрийському районі та ДПА у Львівській області закрити у зв`язку з відсутністю в діяннях ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.364,364,162 КК України. /т. 1 а.с.9-14/

Згідно відповіді Дрогобицької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області від 25.04.2014 № 1032/07-4 ОСОБА_1 повідомлено, що матеріали перевірки по заяві гр. ОСОБА_14 , були скеровані в Жидачівський РВ ГУ МВС України у Львівській області для прийняття рішення в порядку с. 97 КПК України, а тому по даному питанню їй необхідно звертатися до органу, який приймав рішення. /т. 1 а.с.178/

07.05.2014 ОСОБА_1 зверталася до керівника Дрогобицької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області та начальника ГУ Міндоходів у Львівській області із заявами з проханням повернути їй незаконно та безпідставно вилучені в неї товаро-матеріальні цінності, а саме: пластикову тару для пакування різних ємностей: об`ємом 0,5 л (виробництва ТзОВ «Еліпс») - 500 шт., об`ємом 5,0 л того ж виробника - 30 шт., об`ємом 0,3 л (виробництво ПП «Лібо Пласт») - 3500 шт., об`ємом1,0 л (виробництва ТзОВ «Еліпс») - 330 шт, об`ємом 3,0 л того ж виробника, - 40 шт, сіль кухонна виробництва ДП «Артемсіль» - 9 мішків по 50,0 кг кожен. /т. 1 а.с. 181-184/

Згідно відповіді першого заступника начальника ОУ Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області підполковника податкової поліції Я.Л. Шийович від 16.01.2016 №78/13-09-07-04, вбачається, що вилучена працівниками ВПМ ДПІ у Стрийському районі Львівської області 24.12.2010 з нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 , пластикова тара для пакування різних ємностей та сіль кухонна, передана в Жидачівський відділ поліції Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області, а саме : тара об`ємом 0,5 л. в кількості 500 шт; тара об`ємом 5.0 л. в кількості 30 шт.; тара об`ємом 0,3 л. в кількості 3500 шт.; тара об`ємом 1,0 л. в кількості 330 шт.; тара об`ємом 3,0 л. в кількості 40 шт.; сіль кухонна в кількості 9 мішків по 50, 0 кг. кожен /т. 3, а.с.96/.

Згідно листа про надання інформації від 26.04.2016 №3141/13-01-10-00-10 Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, Дрогобицькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області вилучене майно було передано в Жидачівський відділ поліції Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області. /т.3 а.с.115/

Відповідно до відповіді Жидачівського відділення поліції Стрийського відділення поліції ГУ НП у Львівській області від 30.05.2016 № 3201/60/01-2016, в Жидачівському ВП Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області, відповідно до супровідного листа №77/13-09-07-04 від 15.01.2016 Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, зберігається пластикова тара для пакування різних ємностей у 23 поліетиленових пакетах, опечатаних та запломбованих бирками, а також кухонна сіль в кількості 9 мішків по 50,0 кг кожен. /т.3 а.с. 123/

Згідно розрахунку заподіяної 24.12.2010 шкоди № 2 станом на 12.11.2018 внаслідок вилучення 24.12.2010 майна в позивачки заподіяно шкоду у розмірі 26 072, 40 грн./а.с.206/

Згідно розрахунку заподіяної 20.12.2010 шкоди № 1 станом на 12.12.2018 внаслідок вилучення 20.12.2010 майна в позивачки заподіяно шкоду у розмірі 26 649, 40 грн./а.с.207/

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені ст. 1166 ЦК України, згідно приписів якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Правила щодо відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, встановлені ст. 1173 ЦК України, згідно якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно ч.1 ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, АРК або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Частиною 6 статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Позивачка у своїй позовній заяві, як на правову підставу для задоволення свої позовних вимог посилається на положення ст. 1176 ЦК України та на Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

За приписами наведених правових норм відповідальність органу державної влади настає у випадку незаконного рішення, незаконної дії чи бездіяльності.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності, як відшкодування необхідно з`ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача і шкодою, при цьому згідно з положеннями статей 1173, 1174 ЦК України, шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача. При цьому на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою.

Відповідно до пункту 35 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, МВС, ДПА, СБУ, ВСУ та Державної судової адміністрації України від 27.08.2010 № 51/401/649/471/23/125, вилучені товари і продукція, а також майно, які можуть швидко псуватися, втратити свою вартість у зв`язку з моральним старінням, зберігання яких утруднено або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких прирівнюються до їх вартості і не можуть бути повернуті власнику, негайно після вилучення, огляду, проведення необхідних досліджень і перевірки їх якості органами Державної інспекції по якості товарів передаються спеціально виділеним підприємствам для реалізації в порядку, передбаченому чинним законодавством України, зокрема з дотриманням вимог постанови КМУ від 25.08.1998 № 1340 «Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним». Пунктом 73 Інструкції визначено, що у випадках, коли поверненню власникам підлягають вилучені у них промтовари, вони повертаються за рішенням працівника органу дізнання, слідчого, прокурора, суду. Особі, якій повертаються вилучені у неї промтовари, надсилається повідомлення, копія якого підшивається до кримінальної справи. Повернення речей проводиться під розписку, про що в журналі робиться відповідна відмітка. У разі винесення вироку (ухвали) суду, постанови про закриття кримінальної справи, у якій вилучені товари, що швидко псуються, та продуктові товари, які потребували спеціальних умов зберігання, були реалізовані, їх власникам сплачується вартість вилученого за цінами, що існують на момент повернення. За змістом пункту 86 Інструкції, у разі пошкодження, втрати вилучених речових доказів, цінностей та іншого майна заподіяні їх власникам збитки підлягають відшкодуванню на підставі Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", затвердженого наказами Міністерства юстиції України №6/5, Генеральної прокуратури України №3, Міністерства фінансів України №41від 04.03.1996 року. Незабезпечення належного обліку та умов зберігання, передачі речових доказів, цінностей та іншого майна, яке спричинило їх втрату, пошкодження, є підставою для притягнення до передбаченої законом відповідальності осіб, з вини яких настали вказані наслідки.

У судовому засіданні встановлено, а також і не заперечувалось сторонами що 20.12.2010 року працівниками ВПМ ДПІ у Стрийському районі було проведено огляд місця події в нежитлових приміщеннях за адресою в АДРЕСА_1 , що належить позивачці на праві приватної власності. Під час огляду місця події працівниками ВПМ ДПІ було виявлено та вилучено рибну продукцію, а саме: оселедець маринований 100 кг, рибу копчену 81 кг., філе оселедця мариноване - 230 кг, риба «тюлька» 15 відер по 5 кг кожне, яка, в подальшому, була передана на відповідальне зберігання ПП ОСОБА_2 , яка в липні 2012 року - утилізована та пізніше знищена.

Крім того, 24.12.2010 працівниками ВПМ ДПІ у Стрийському районі, на підставі постанови Стрийського міськрайонного суду від 23.12.2010 було проведено примусовий огляд нежитлових приміщень за адресою в АДРЕСА_1 , в процесі якого було виявлено та вилучено пластикову тару для пакування різних ємностей: об`ємом 0,5 л (виробництва ТзОВ «Еліпс») - 500 шт.; об`ємом 5,0 л. того ж виробника - 30 шт., об`ємом 0,3 л. (виробництво ПП «Лібо Пласт») - 3500 шт., об`ємом і 1,0 л. (виробництва ТзОВ «Еліпс») - 330 шт, об`ємом 3,0 л того ж виробника - 40 шт., сіль кухонну виробництва ДП «Артемсіль» - 9 мішків по 50,0 кг. кожен, а також оселедець шматочками розфасований в пластикову тару по 0,5 кг 500 банок, а також відро об`ємом 0,5 л, заповнене оселедцем. Після закінчення огляду всю рибну продукцію, передано на відповідальне зберігання ПП ОСОБА_15 , та в подальшому утилізовано, а матеріально товарні цінності поміщено до кімнати зберігання речових доказів ВПМ ДПІ у Стрийському районі.

Відтак, працівниками ВПМ ДПІ у Стрийському районі було порушено пункт 35 Інструкцію про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, МВС, ДПА, СБУ, ВСУ та Державної судової адміністрації України від 27.08.2010 №51/401/649/471/23/125, оскільки вилучена рибна продукція будучи товаром який швидко псується, повинна була негайно після вилучення, передана спеціально виділеним підприємствам Державної інспекції по якості товарів, а не ПП ОСОБА_2 та ПП ОСОБА_3 . Дані порушення призвели до подальшої утилізації рибної продукції, а відтак і до заподіяння матеріальної шкоди позивачці.

Отже, на користь позивачки слід стягнути матеріальну шкоду у розмірі 26 649,40 грн. за втрату рибної продукції.

Окрім того, в ході судового розгляду справи встановлено та підтверджується листом Жидачівського відділення поліції Стрийського відділення поліції ГУ НП у Львівській області від 30.05.2016 № 3201/60/01-2016, що в Жидачівському ВП Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області з 15.01.2016 зберігається пластикова тара для пакування різних ємностей у 23 поліетиленових пакетах, опечатаних та запломбованих бирками, а також кухонна сіль в кількості 9 мішків по 50,0 кг кожен, яка була скерована Дрогобицькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, відповідно до супровідного листа №77/13-09-07-04 від 15.01.2016.

Постановою оперуповноваженого Жидачівського РВ ГУ МВС України у Львівській області від 20.01.2011 було відмовлено у порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 за ознаками злочинів передбачених ст. 227, ч.1 ст. 229 КК України, в зв`язку з відсутністю в її діях складу злочину.

Таким чином, із зазначених доказів вбачається, що товаро-матеріальні цінності, які були вилучено у ОСОБА_1 , 24.12.2010, а саме пластикова тара та сіль, були передані з Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області до Жидачівського ВП Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області тільки 15.01.2016, в той час, як постанова про відмову у порушення кримінальної справи була винесена, 20.01.2011, а товаро-матеріальні цінності, з порушенням вимог закону, продовжували зберігатися в Дрогобицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до переконання, що позовна вимога про відшкодування матеріальної шкоди за вилучені товаро-матеріальні цінності у розмірі 26 072,40 грн., підлягає до задоволення.

Таким чином, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню матеріальна шкода у сукупному розмірі 52 721,80 грн.

Стосовно вимог про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок незаконного притягнення її до кримінальної відповідальності відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб, органу дізнання, досудового слідства, прокуратури, або суду.

Відповідно до частини сьомої статті 1176 ЦК України порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Застосовуючи наведене положення закону та здійснюючи його тлумачення, необхідно виходити з того, як до норми, вжитої у законі, законодавцем застосована юридична техніка.

За змістом пункту 1 пункту першого частини першої статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" законодавцем визначено випадки, за наявності яких особа може вимагати відшкодування моральної шкоди, і такі випадки у наведеній статті закону перелічені через кому.

Виходячи із буквального тлумачення норми закону можна дійти висновку, що усі перелічені випадки, як то: незаконне засудження; незаконне повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення; незаконне взяття і тримання під вартою; незаконне проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки; незаконне накладення арешту на майно; незаконне відсторонення від роботи (посади); інші процесуальні дій, що обмежують права громадян, є самостійними підставами відшкодування моральної шкоди, тобто такими що не охоплюються їх початком, до прикладу - незаконне взяття під варту і їхнім закінченням- винесенням виправдувального вироку за реабілітуючих обставин.

При цьому, необхідно враховувати, що, наприклад, проведення в особи виїмки, обшуку, не обов`язково пов`язується з тим, що ця особа перебуває під слідством і судом. За КПК України у редакції 1960 року, існував перелік слідчих дій, які могли здійснюватися до порушення кримінальної справи, а саме: огляд, обшук, виїмка, освідування, затримання і допит підозрюваних, допит потерпілих, свідків. Отже, не можна пов`язувати перелік обставин (незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду), за яких громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода, із обставинами перебування такого громадянина під слідством і судом.

Таким чином, необхідно розмежовувати види незаконних процесуальних дій органів досудового слідства та прокуратури, за які спеціальним законом передбачено відшкодування моральної шкоди.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, тобто з інших підстав, ніж неправомірне перебування під судом та слідством, судам необхідно виходити із загальних положень про відшкодування шкоди, які вимагають враховувати характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Тобто суд повинен з`ясувати усі фактичні підстави позову, якими обґрунтовано як обставин спричинення, так і розмір відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

До аналогічних висновків прийшов Верховний Суд в Постанові КЦС ВС від 28.10.2020 №610/3221/19-ц (61-9875св20):

Таким чином, виходячи із положень ч.ч.1, 2, 7 ст.1176 ЦК України, ст.ст.1, 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», на які посилалася позивачка як на підставу про задоволення своїх позовних вимог, суд дійшов висновку, що дія положень вказаних Законів на правовідносини, які є предметом даного спору, не поширюється, оскільки КПК України у редакції 1960 року, передбачав такі слідчі дії, які могли здійснюватися до порушення кримінальної справи, а саме: огляд, обшук, виїмка, відтак допущені працівниками податкової міліції порушення зазначені вище не можна пов`язувати з переліком обставин (незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду), за яких громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода, із обставинами перебування такого громадянина під слідством і судом.

У постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16 вказано, що «спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу)».

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).

Одночасно суд зазначає, що відповідно до п. п. 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У відповідності зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому обов`язковою умовою для можливості відшкодування моральної шкоди судом має бути доведення у належний процесуальний спосіб фактів настання такої шкоди, протиправності дій, що призвели до неї, а також наявності між цими фактами причинно-наслідкового зв`язку.

Такі правові висновки зазначені у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2021 року у справі № 201/3997/18 ; постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2019 року у справі № 686/20079/18 (провадження № 61-5360св19); постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16 .

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).

Згідно зі ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, рішення Європейського суду є обов`язковими для держав-учасниць Конвенції, суд враховує прецедент практики Європейського суду з прав людини, якою визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, де визнана презумпція моральної шкоди. Так, рішенням від 27 липня 2004 року по справі «Ромашов проти України», суд стягнув на користь заявника моральну шкоду, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій та має бути подана письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких суд може відхилити вимогу повністю або частково». Суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що відповідно до ст. ст. 12,81 ЦПК України, у даному випадку позивачка довела факт протиправної поведінки стосовно неї, які описані у ст. ст. 23, 1167 ЦК України у вигляді підстав для відшкодування спричиненої моральної шкоди, яка в таких випадках презюмується.

З врахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що позивачкою доведено, що у зв`язку із неправомірними діями відповідача, вона зазнала незаконного втручання у своє особисте життя та власність, а відтак з врахуванням тривалості та тяжкості вимушених змін у її життєвих і суспільних стосунках вона перенесла тяжкі емоційні хвилювання та стрес через дії органу досудового розслідування, а відтак керуючись принципами розумності, справедливості та співмірності суд приходить до переконання, що на користь позивачки ОСОБА_1 слід стягнути моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн.

Щодо належного відповідача у справі.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. На відміну від позивача, відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Позивачка співвідповідачами визначила Головне управління ДПС у Львівській області та Головного управління ДФС у Львівській області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.09.2019 №846 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» доповнено пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» абзацом такого змісту: підрозділи податкової міліції у склад: Державної фіскальної служби продовжують здійснювати повноваження та виконувати функції з реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, здійснюючи оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну та охоронну функції до завершення здійснення заходів з утворення центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Згідно організаційної структури Головного управління ДФС у Львівській області на 2021 рік, затвердженої головою ДФС України 03.02.2021 року, підрозділи податкової міліції перебувають у складі Державної фіскальної служби. Кінцевим етапом в процедурі ліквідації є внесення державна, реєстратором до Реєстру даних про проведення реєстрації припинення юридичної особи, (ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 № 755-ІУ). Згідно з відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань діяльність Головного управління ДФС у Львівській області ще не припинено. Отже, оскільки матеріальна шкода позивачці заподіяна незаконними діями працівників ВПМ ДПІ у Стрийському район, які продовжують здійснювати повноваження та виконувати функції з реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства у складі Державної фіскальної служби, відтак саме держава в особі Головного управління ДФС у Львівській області є належним відповідачем по справі.

З врахуванням вищенаведеного позовні вимоги до Головного управління ДПС у Львівській області є безпідставними та до задоволення не підлягають.

Враховуючи те, що відповідачем Головним управління ДФС у Львівській області, на якого покладається процесуальний тягар доказування правомірності таких дій (бездіяльності) посадових (службових) осіб та спростовування презумпції своєї вини у заподіянні шкоди, доводи позивачки не спростували, не довели правомірність своїх дій, не надано заперечень стосовно розміру суми матеріальної шкоди, а також не надано свого розрахунку на спростування заподіяної матеріальної шкоди, суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині стягнення в користь позивачки матеріальної шкоди у сумі 52 721,80 грн. та 5 000,00 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди підлягають до задоволення.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

У постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20) зазначено, що «на підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги представник ОСОБА_1 - адвокат Богомазом А. П. надав до суду копію договору про надання професійної правничої допомоги від 02 червня 2020 року № 3/20, копію ордера від 16 червня 2020 року та квитанцію від 02 червня 2020 року на суму 3 000,00 грн. Водночас представник не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу».

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачка долучила Договір про надання правової допомоги від 05.02.2014 та квитанцію до розрахункового касового ордера № 011 від 08.07.2021.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту п.3 зазначеного договору Обсяг і вартість наданої правової допомоги за цим Договором визначається у відповідному додатку до цього Договору. Оплата здійснюється лише у випадку повного позитивного розгляду для Клієнта після завершення розгляду справи у судових інстанціях всіх ланок. /т. 1 а.с.214/

Окрім того, позивачкою не надано суду розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг по кожному із видів робіт необхідних для надання правничої допомоги або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги, подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, неподання стороною розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну не співмірність витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката немає, відтак вказана позовна вимога не підлягає до задоволення.

Окремо судом зазначається, що Конституційним Судом України у рішенні від 03.10.2001 року у справі №1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) зазначено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної) завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими чи службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто, відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів, тим самим, відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу.

Відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до пункту 4 Положення про ДКС України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є ДКС України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду, від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18)).

У зв`язку з наведеним аналізом норм матеріального права, а також враховуючи правовий висновок Великої палати Верховного Суду, викладений у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18), суд вважає, що стягнення коштів проводитися з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України.

Аналогічні висновки викладені в Постанові Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року справа № 215/3408/18 (провадження № 61-19752св19).

Керуючись ст.ст. 4,12,76-79,81,247,258-259,263-265,352-354 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, Головного управління ДФС у Львівській області, за участю третіх осіб Державної казначейської служби України, Стрийської окружної прокуратури про відшкодування моральної та матеріальної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 52 721 (п`ятдесят дві тисячі сімсот двадцять одну) гривню 80 копійок на відшкодування матеріальної шкоди .

Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на відшкодування моральної шкоди 5 000 (п`ять тисяч) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Р.Г. Равлінко