Рішення № 101196980, 30.07.2021, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/5036/20

провадження № 2/361/897/21

30.07.2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

30 липня 2021 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретарів: Зазимко А.Ю., Лебідя В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Калитянська селищна рада Броварського району Київської області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

в с т а н о в и в :

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначила, що їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 березня 2017 року за № 2-568 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 . У даному будинку, крім неї, зареєстровані ще троє осіб: її син ОСОБА_3 , малолітня онука ОСОБА_4 та колишня дружина сина ОСОБА_2 , відповідач у справі. Остання у даному будинку не проживає без поважних причин з 2013 року, комунальні платежі вона не платить, її речі в будинку відсутні. Місце проживання та роботи відповідача їй невідоме, відомо лише, що вона проживає однією сім`єю з іншим чоловіком в іншому населеному пункті. Реєстрація місця проживання відповідача у вказаному житловому будинку позбавляє її можливості оформити субсидію та вільно розпоряджатися належним їй майном. Оскільки ОСОБА_2 більше одного року без поважних причин не проживає у належному їй на праві власності житловому будинку, відповідно до вимог ч. 2 ст. 405 ЦК України вона втратила право користування цим жилим приміщенням.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, подала до суду клопотання, у якому просила суд розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю. Проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 повторно у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином за зареєстрованим місцем проживання, про причини неявки суд вона не повідомила, відзив на позов і заяву про розгляд справи за її відсутності до суду не подала.

Третя особа: Калитянська селищна рада Броварського району Київської області у судове засідання теж не з`явилася, подала до суду клопотання, у якому просила суд розглянути справу за відсутності її представника та прийняти рішення на розсуд суду.

За змістом ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з`явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки та не подав відзив на позов, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Провівши заочний розгляд справи, з`ясувавши позицію позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

За змістом ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд встановив, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 74,3 м2, житловою площею 43,7 м2, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 16 березня 2017 року за № 2-568та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16 березня 2017 року за № 82586887.

Із довідки № 287 від 20 липня 2020 року, виданої виконавчим комітетом Калитянської селищної ради Броварського району Київської області, вбачається, що у належному позивачу ОСОБА_1 житловому будинку, що знаходиться за вказаною адресою, крім позивача, зареєстровані ще троє осіб: син ОСОБА_3 - з 06 квітня 1990 року, малолітня онука ОСОБА_4 - з ІНФОРМАЦІЯ_1 та колишня дружина сина позивача ОСОБА_2 , відповідач у справі, - з 04 вересня 2002 року.

Згідно із актом обстеження на підтвердження фактичного не проживання у житловому приміщенні від 03 липня 2020 року, складеного депутатом Калитянської селищної ради об`єднаної територіальної громади Броварського району Київської області Шило А.В., видно, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрована у належному позивачу житловому будинку, проте тривалий час із 2013 року у даному будинку вона не проживає без поважних причин. Проживає вона без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .

Із рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2019 року, ухваленого у цивільній справі № 361/2908/19, вбачається, що укладений 25 травня 2002 року шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 розірвано за позовом останньої.

Подаючи до суду 23 квітня 2019 року позов про розірвання шлюбу, ОСОБА_2 місцем свого проживання вказувала таку адресу: Черкаська область, Корсунь-Шевченківський район, село Листвина, та зазначала у даному позові про те, що з 23 червня 2014 року подружжя проживає окремо, спільне господарство вони не ведуть та подружніх відносин не підтримують. Місцем проживання відповідача у справі № 361/2908/19 нею вказувалась адреса: АДРЕСА_1 .

У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За змістом ч. ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317, ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

У ст. 150 ЖК УРСР (1983 року) встановлено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

За змістом ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати усунень свого порушеного права від будь-яких осіб шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі вказаної статті є наявність в особи права власності на майно та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

У ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи, що відповідач у справі ОСОБА_2 не проживає у належному позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності житловому будинку більше одного року без поважних причин, суд дійшов висновку, що позов ґрунтується на вимогах закону та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76, 81, 89, 259, 263 - 265, 274, 280 - 282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою, що втратила право користування житловим будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом двадцяти днів з дня вручення йому копії цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивачем апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Дутчак І. М.