Рішення № 101191996, 03.11.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/10391/21 2-а/335/204/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді: Рибалко Н.І., за участі секретаря судового засідання Огнев`юк Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м.Запоріжжя адміністративний позов ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Стадніченка Сергія Володимировича до сержанта поліції 2 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Запорізькій області Торби Максима Дмитровича, Департаменту патрульної поліції, третя особа: Управління патрульної поліції у Запорізькій області про визнання дій інспектора поліції неправомірними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

ВСТАНОВИВ:

30.09.2021 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Стадніченка С.В. звернувся до суду із адміністративним позовом в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову ЕAО №4789461 від 18.09.2021 року, винесену поліцейським інспектором 1 роти 2 батальйону УПП у м. Запоріжжя ДПП сержантом поліції Тoрбою М.Д. про накладення на нього адміністративного стягнення; стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 18.09.2021 року відносно нього було складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, згідно з якою він керував автомобілем Subaru Legacy, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в м.Запоріжжя проїхав перехрестя вул. Дніпровське Шосе - вул. Дудикіна на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3 «ґ» ПДР. На нього було накладено адміністративне стягнення за порушення ч.2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн. Вважає, що оскаржувана ним постанова є незаконною, винесена з порушенням норм діючого законодавства. Постанова винесена без повного, всебічного з`ясування обставин справи, позивачу не надано можливості скористуватися своїм правом на отримання правової допомоги, не вирішені клопотання зокрема про надання доказів по справі. Крім того постанова не містить посилань на докази вчинення правопорушення, зокрема показання свідків. Правила дорожнього руху він не порушував, виїхав на перехрестя на зелений сигнал світлофора та завершив маневр.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.10.2021 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ відповідно до ст.ст. 268-272, 286 КАС України, відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

25.10.2021 року від представника УПП в Запорізькій області ДПП Малій О.М. на адресу суду надійшов письмовий відзив, в якому третя особа заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначає, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки оскаржувана постанова винесена з дотриманням вимог чинного законодавства, уповноваженою на те особою та відповідає вимогам закону. Просить відмовити в задоволенні позову. На підтвердження вчинення правопорушення надано відеофайли.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав на адресу суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності за наявними в справі доказами.

У судове засідання відповідачі інспектор 2 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Запорізькій області сержант поліції Торба М.Д., Департамент патрульної поліції не з`явилися, причину неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, заяву про розгляд справи за їх відсутності та відзиву на позов суду не надали.

Представник третьої особи УПП в Запорізькій області ДПП у відзиві на позов просив розгляд справи проводити без участі представника.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи і проаналізувавши доводи сторін та відповідні положення Правил дорожнього руху України, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 288 КУпАП, постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у районний суд у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим кодексом.

З копії постанови серії ЕAО №4789461 від 18.09.2021 року, винесеної інспектором 1 роти 2 батальйону УПП у м. Запоріжжя ДПП сержантом поліції Тoрбою М.Д. встановлено, що позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. В оскаржуваній постанові вказується, що позивач 18.09.2021 року в 17:33 год. керував автомобілем Subaru Legacy, реєстраційний номер НОМЕР_1 , м.Запоріжжя проїхав перехрестя вул. Дніпровське Шосе - вул. Дудикіна на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3 «ґ» ПДР. В постанові зазначено про фіксування правопорушення персональним нагрудним відеореєстратором поліцейського АР00154, та автомобільним реєстратором DDPAI, тобто під час провадження в справі про адміністративне правопорушення проводилась відео фіксація. Також міститься відмітка про те, що особі яка притягається до адміністративної відповідальності роз`яснені права передбачені ст. 268 КУпАП, копія постанови направлена рекомендованим листом.

Спірні правовідносини регулюються нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства, Законом України «Про Національну поліцію», Правилами дорожнього руху України, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року.

Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху.

Відповідно до пункту 1.1. ПДР ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно пункту 1.9 ПДР особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частина 2 ст.122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть , що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 8.7.3 ПДР, сигнали світлофора мають такі значення: а) зелений дозволяє рух; б) зелений у вигляді стрілки (стрілок) на чорному фоні дозволяє рух у зазначеному напрямку (напрямках). Таке саме значення має сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій секції світлофора. в) зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде увімкнено сигнал, який забороняє рух. Для інформування водіїв про час (у секундах), що залишився до кінця горіння сигналу зеленого кольору, можуть застосовуватися цифрові табло; ґ) жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів; д) жовтий миготливий сигнал або два жовтих миготливих сигнали дозволяють рух і інформують про наявність небезпечного нерегульованого перехрестя або пішохідного переходу; е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух; є) поєднання червоного і жовтого сигналів забороняє рух і інформує про наступне вмикання зеленого сигналу; ж) чорні контурні стрілки на червоному і жовтому сигналах не змінюють значення цих сигналів та інформують про дозволені напрямки руху при зеленому сигналі; з) вимкнений сигнал додаткової секції забороняє рух у напрямку, вказаному її стрілкою (стрілками).

У відповідності до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580- VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Так, положення Закону № 5 80-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Позивач заперечуючи факт вчинення ним вищезазначеного правопорушення зазначив, що перехрестя він почав перетинати на зелений миготливий сигнал світлофора, але коли він знаходився на самому перехресті, засвітився жовтий сигнал світлофора, тому він продовжив рух по перехрестю з метою завершити маневр.

Із змісту дослідженого відеофайлу, наданого відповідачем до відзиву вбачається, що, камера відеореєстратора, встановлена в патрульному автомобілі, фіксує момент проїзду перехрестя автомобілем позивача, який розпочато на жовтий миготливий сигнал світлофору та закінчено на червоний. Після перетину транспортним засобом під керуванням позивача перехрестя, автомобіль інспекторів патрульної поліції поїхав за позивачем та останнього було зупинено працівниками поліції, після чого відеозйомка припиняється, що в свою чергу позбавляє суд можливості підтвердити, або спростувати твердження позивача про відмову скористуватися своїм правом на отримання правової допомоги, та надати докази по справі.

Тому викладена в оспорюваній постанові обставина «проїхав перехрестя на червоний сигнал світлофора», яка характеризує об`єктивну сторону складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП, не підтверджується дослідженим судом відеозаписом.

Натомість указаний відеозапис підтверджує, що позивач як водій автомобіля Subaru Legacy, реєстраційний номер НОМЕР_1 ,18.09.20021 року в м.Запоріжжя проїхав перехрестя вул. Дніпровське Шосе - вул. Дудикіна на жовтий миготливий сигнал світлофору та закінчив проїзд на червоний.

Указані дії суперечать вимогам підпунктів «д» та «е» пункту 8.7.3 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність частиною 2 статті 122 КУпАП - проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника.

Отже, відповідачем Торбою М.Д. неправильно було викладено обставини, які складають об`єктивну сторону виявленого ним правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП, що потягло за собою протиправне притягнення позивача до відповідальності за правопорушення, якого він не вчиняв.

Крім того,судом встановлено, що при оформленні даної постанови інспектором невірно зазначено підпункт 8.7.3 ПДР, а саме зазначаючи що ОСОБА_1 «проїхав перехрестя на червоний сигнал світлофора» посилається на порушення п.8.7.3 «ґ» ПДР, за яким об`єктивною стороною правопорушення є перетинання перехрестя на жовтий сигнал світлофору, а не на червоний, як зазначено у протоколі.

Суд позбавлений можливості корегувати фабулу адміністративного правопорушення, яке викладено у рішення суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, змінюючи істотні ознаки об`єктивної сторони його складу.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів правомірність винесення оскаржуваної постанови в справі про адміністративні правопорушення, всупереч завданням, визначеним статтею 245 КУпАП не забезпечив повного і об`єктивного з`ясування обставин вчиненого діяння.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини, суд дійшов висновку про протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП, а тому оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання дій інспектора щодо складання оскаржуваної постанови протиправними задоволенню не підлягають, оскільки ч. 3 ст. 286 КАС України визначено перелік рішень, які може прийняти суд за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Вказаний перелік є вичерпним і не передбачає визнання дій посадової особи щодо складання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності незаконними або визнання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності неправомірною, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Тому позов є обґрунтованим, доведеним та підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 454,00 гривень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судові витрати в сумі 454,00 гривень в рахунок відшкодування витрат з оплати судового збору.

Відповідно до вимог ч.3 ст.132 КАС України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За правилами ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2); розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3).

На обґрунтування понесених судових витрат на правову допомогу в розмірі 2 500,00 грн., представник позивача - адвокат Стадніченко С.В. надав суду наступні письмові докази: копію договору від 27.09.2021 року про надання правової допомоги, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «Стадніченко та Партнери» предметом якого є надання останнім правової допомоги, в тому числі у судових справах; розрахунок витрат на правову допомогу, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи від 27.09.2021 року; копію акту здачі-прийняття виконаних робіт від 03.11.2021 року, згідно змісту якого адвокатське об`єднання «Стадніченко та Партнери» надало позивачу правову допомогу, яка полягала у консультації - 500,00 грн.; складанні адвокатом адміністративного позову - 1 000,00 грн., участь у судовому засіданні - 1 000,00 грн., копію квитанції від 03.11.2021 року про оплату позивачем послуг на загальну суму 2 500,00 грн. за надання правової допомоги.

Вирішуючи питання про обґрунтованість витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн., суд зазначає наступне.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа "East/WestAllianceLimited" проти України", заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (п.268).

Суд також зазначає, що підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено уст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Проаналізувавши перелік виконаних робіт (послуг), складність і обсяг складених процесуальних документів, складність справи, предмет спору, а також те, що справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи критерії обґрунтованості та співмірності, суд приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу за складання позовної заяви у розмірі 1 500,00 грн.

Керуючись положеннями статей 9, 139, 242 - 246, 254, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Стадніченка Сергія Володимировича до сержанта поліції 2 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Запорізькій області Торби Максима Дмитровича, Департаменту патрульної поліції, третя особа: Управління патрульної поліції у Запорізькій області про визнання дій інспектора поліції неправомірними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Скасувати постанову винесену інспектором 2 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Запорізькій області сержантом поліції Торбою Максимом Дмитровичем, серії ЕAО №4789461 від 18.09.2021 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн., справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, Солом`янський район, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя протягом десяти днів з його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя: Н.І. Рибалко