Вирок № 101190270, 16.11.2021, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/958/20

1-кп/302/11/21

227

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.11.2021смт. Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі: суддя - Кривка В.П.,

з участю: секретар с/з Царь О.В.,

прокурор – Пилип Б.Ф.,

обвинувачений – ОСОБА_1 ,

захисник – адвокат Новікова І.С.,

потерпілий ОСОБА_2 ,

представник потерпілого – адвокат Вако М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні судове кримінальне провадження № ЄРДР 12020070110000094 від 19.02.2020 стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянин України, з вищою освітою, працює водієм, одружений, раніше не судимий,

- про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

10 січня 2020 року, близько 10.05 години, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «FIAT DOBLO» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі сполученням Н.Ворота-Міжгір`я-Хуст в с. Ізки Міжгірського району Закарпатської області, у світлу пору доби де по краях з обох сторін наявні узбіччя та дорожнє покриття з низьким коефіцієнтом зчеплення коліс, проявив неуважність до дорожньої обстановки що склалася, не забезпечив безпеку дорожнього руху, діючи самовпевнено та самонадіяно, не обрав безпечну швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, відволікся від керування своїм автомобілем та на заокруглені дороги вправо по напрямку його руху, виїхав на зустрічну смугу руху і допустив зіткнення із зустрічним транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN GOLF» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , в результаті чого водій ОСОБА_2 , отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості згідно з висновком судово-медичної експертизи №86 від 28.05.2020 у виді : ЗЧМТ, забій головного мозку легкого ступеню, ЗХСТ, забій шийного поперекового відділу хребта, компресійний перелом L1. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії твердих тупих предметів по ударному механізму дії, якими могли бути виступаючі частини салону автомобіля при обставинах ДТП і потягли за собою розлад здоров`я більше 21 дня і по цій ознаці кваліфікуються як ушкодження середньої ступені тяжкості згідно наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995 року «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» п.п. 2.2.2 та по давності вкладаються в час пригоди яка мала місце 10.01.2020.

У відповідності до висновку судової авто-технічної експертизи №127/06 від 16.06.2020 водій ОСОБА_1 не виконав вимог п.п. 1.2; 1.5; 11.2; 11.3; 12.1; та 1.10 ( в частині тлумачення поняття «безпечна швидкість» та «дорожні умови») Правил дорожнього руху України, і повинен був, з технічної точки зору, вести свій автомобіль по своїй смузі руху з безпечною швидкістю не більше 31 км/год., (тобто швидкістю, яка гарантовано дозволяє подолати без заносу дану ділянку дороги, що дає змогу водієві постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним), не виїжджаючи на зустрічну смугу руху, щоб не створити небезпеки іншим учасникам руху. Водій ОСОБА_1 , маючи можливість оцінити дорожні умови та дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість руху на дорозі з низьким коефіцієнтом зчеплення, яка на даній ділянці дороги складає 31 км/год., що призвело до заносу автомобіля і втрати ним керованості та наступному виїзду на зустрічну смугу руху, де сталося зіткнення з зустрічним автомобілем «VOLKSWAGEN GOLF» реєстраційний номер НОМЕР_2 , що знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку з фактом ДТП.

Обвинувачений ОСОБА_1 визнав встановлені обставини частково, а саме не заперечив обставини ДТП і не заперечив недотримання ним зазначених положень Правил дорожнього руху, що призвело до ДТП. Однак ОСОБА_1 заперечив обставину, зазначену судовим експертом у висновку про тяжкість тілесних ушкоджень і його походження та причинно-наслідковий зв`язок. ОСОБА_1 цю позицію пояснив тим, що зазначений висновок експерта складений з грубим порушенням закону, містить суперечливі та сумнівні відомості та висновки, у зв`язку з цим ОСОБА_1 вважає, що не вчиняв кримінального правопорушення, бо до реєстрації кримінального провадження він був притягнутий до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124 КУпАП згідно з постановою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області Цімбота В.І., з якою погодився, зокрема виконав постанову та сплатив призначений штраф. ОСОБА_1 вважає, що має нести цивільно-правову відповідальність у частині відшкодування шкоди потерпілому за пошкоджений автомобіль спільно із страховою компанією, в якій застраховано його відповідальність відповідно до умов, визначених страховим полісом (договором). На основі вищезазначеної позиції обвинувачений просить його виправдати і відмовити в задоволенні цивільно-правових вимог, які мають розглядатись в цивільному порядку.

Оцінивши встановлені обставини, покази обвинуваченого і його позицію, подані сторонами докази, доводи сторін кримінального провадження, потерпілого і його представника, суд дійшов такого висновку.

Обвинувачений ОСОБА_1 є винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, яке мало місце, передбаченого статтею 286 ч.1 КК України в редакції Закону 2001 р. із змінами, внесеними згідно із законами № 270-УІ (270-17) від 15.04.2008, № 586-УІ (586-17) від 24.09.2008, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Зазначений висновок суду обґрунтовується таким.

Обвинувачений визнав у суді обставини щодо порушення ним правил дорожнього руху, унаслідок чого керований ним автомобіль виїхав на зустрічну смугу руху і зіткнувся з автомобілем під керуванням потерпілого, унаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Потерпілий ОСОБА_2 показав, що у вищезазначеному місці і часі він керував автомобілем в селі Ізки, рухаючись по своїй смузі руху в дорожніх умовах снігове покриття дороги – ожеледиця, зі швидкістю, дозволеною правилами дорожнього руху в населеному пункті. Раптово на його смугу руху виїхав зустрічний автомобіль, яким керував обвинувачений і потерпілий намагався загальмувати, однак зіткнення не вдалось уникнути. Обвинувачений зателефонував в поліцію про ДТП. На місце також прибув автомобіль швидкої медичної допомоги. Потерпілий пояснив, що на короткий час втратив свідомість. Медичні працівники надали йому допомогу, патрульний автомобіль поліції приїхав через 30 хв. після події. Потерпілий пояснив, що через кілька годин після події йому стало погано і він змушений був звернутися за медичною допомогою в Міжгірську районну лікарню, де лікувався стаціонарно 18 днів, здійснював обстеження голови і хребта щодо виявлення травми у зв`язку з отриманням закритої черепно-мозкової травми, забою в області шиї і хребта. Опісля лікувався амбулаторно у Воловецькій РЛ і був непрацездатним по 09.02.2020. Потерпілий також повідомив, що на місці події поліцейські складали схему ДТП, а протокол про адміністративне правопорушення був складений опісля і підписувався ним в лікарні на вимогу поліцейського. Потерпілий також показав, що не був присутнім під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, стосовно обвинуваченого за результатами якого було винесено суддею Міжгірського районного суду постанову про визнання обвинуваченого винуватим в учиненні цього правопорушення з накладенням стягнення у виді штрафу. У зв`язку з отриманням тілесних ушкоджень потерпілий кілька разів звертався в орган поліції і до прокуратури про внесення відомостей до ЄРДР у зв`язку з вчиненням проти нього обвинуваченим кримінального правопорушення.

Потерпілий підтримав цивільний позов до обвинуваченого і страхової компанії.

Свідок ОСОБА_3 показав, що 10.01.2020 вранці біля 10 години їхав на автомобілі в селі Ізки і побачив ДТП пригоду (зіткнення двох автомобілів) і побачив пасажирів та водіїв пошкоджених автомобілів, тому вирішив викликати швидку медичну допомогу по телефону. Обставини зіткнення автомобілів свідок не бачив і звернув увагу на жінку, яка плакала та на потерпілого, який перебував в шоковому стані та не міг розмовляти. Свідок також показав, що не бачив на водіях і пасажирах видимих тілесних пошкоджень і ніхто йому про це не скаржився. Свідок також повідомив, що зафіксував на особистий мобільний телефон пошкоджені автомобілі та передав відео поліцейським.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 86 від 28.05.2020 в потерпілого ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження: ЗЧМТ, забій головного мозку легкого ступеня, ЗХСТ, забій шийного поперекового відділу хребта, компресійний перелом L1. Ці тілесні ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії, якими могли бути виступаючі частини салону автомобіля при обставинах ДТП. Зазначені тілесні ушкодження потягли за собою розлад здоров`я більше 21 дня і по цій ознаці кваліфікуються як ушкодження середньої тяжкості відповідно до Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (п.2.2.2).

Суд відхиляє доводи сторони захисту, що цей доказ є не належним і не допустимим з огляду на таке обґрунтування. Висновок судово-медичного експерта не суперечить вимогам Інструкції (затв. Наказом МОЗ України від 17.01.1995). Експертиза призначена уповноваженим процесуальним прокурором у розглядуваному кримінальному провадженні. Експертом надано відповіді на всі поставлені прокурором питання. У висновку здійснено детальний опис обставин справи, відомості, здобуті під час огляду потерпілого експертом, опис медичної документації із записом діагнозу потерпілого під час стаціонарного і амбулаторного лікування, зокрема: скарг потерпілого на те, що під час ДТП головою вдарився в лобове скло автомобіля, мав короткочасні затьмарення свідомості, а через деякий час – сильні головні болі, головокружіння, нудоту, запаморочення, болі в шийному відділі хребта, анамнезу хвороби, об`єктивних оглядів лікарями (невролога, травматолога, рентгенолога нейрохірурга та фіксація ними відповідних симптомів захворювання). Посилання сторони захисту на не прийнятність цього доказу не підтверджена жодним доказом сторони захисту. Зокрема, сторона захисту ні на досудовому розслідуванні, ні під час судового розгляду провадження не ставила питання про проведення додаткової чи повторної зазначеної експертизи, роз`яснення висновку експерта тощо.

Вина обвинуваченого також підтверджується іншими доказами: висновком судової авто технічної експертизи № 127/06 від 16.06.2020, витягом з ЄРДР, заявою потерпілого в орган поліції про вчинення стосовно нього кримінального правопорушення і визнання його потерпілим, процесуальними документами (протоколами огляду місця події, схемою ДТП, яка підписана обвинуваченим і потерпілим, протоколами огляду транспортних засобів, визнання речовим доказом транспортного засобу потерпілого, іншими процесуальними документами про здобуття і доказів і забезпечення кримінального провадження). Ці докази надані стороною обвинувачення, не оспорюються стороною захисту і потерпілим.

Суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що обвинувачений не може нести кримінальну відповідальність за статтею 286 ч.1 КК України, бо його вже притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП у виді штрафу в сумі 340 грн. за теж саме правопорушення.

Цю позицію суд вмотивовує наступним.

Згідно з постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області (суддя Цімбота В.І.) від 31.01.2020 (справа № 302/34/20) ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. за те, що він 10.01.2020 біля 10 год., керуючи автомобілем марки «ФІАТ» номерний знак НОМЕР_1 у с. Ізки Міжгірського району Закарпатської області, під час зустрічного роз`їзду, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та допустив зіткнення з автомобілем марки «Фоксваген» номерний знак НОМЕР_2 , який рухався на зустріч, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження , чим порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Ця постанова набрала законної сили не оскаржувалась ні потерпілим ОСОБА_4 , ні обвинуваченим ОСОБА_1 .. Постанова виконана.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Цей правовий принцип латинською «Non bis in idem» також відображений в ч.1 статті 19 КПК України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі обвинуваченим або покараним за кримінальне правопорушення, за яким він був виправданий або засуджений на підставі вироку суду, що набрав законної сили і законодавцем визначений однією із основних засад кримінального судочинства (стаття 2 ч.1 п.12 КПК України).

Суд вважає помилковим тлумаченням стороною захисту зазначеної конституційної норми та позицій рішень Європейського Суду (рішення «Отзюрк, Лутц проти Німеччини», Сергій Золотухін проти Росії») про те, що притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченого за наявності не скасованої постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності обвинуваченого за обставинами ДТП, призведе до порушення статті 4 протоколу № 7 Європейської Конвенції (заборона кримінального переслідування особи двічі за правопорушення, якщо воно випливає з ідентичних фактів, які є по суті тими самими).

За змістом постанови про адміністративне правопорушення (стаття 124 КУпАП), ОСОБА_1 притягався до адміністративної відповідальності за обставинами порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

За змістом кримінального обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, ОСОБА_1 обвинувачується в учиненні кримінального правопорушення (стаття 286 ч.1 КК України) за порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Отже, обставини адміністративного правопорушення і кримінального правопорушення, не є ідентичними, зокрема за наслідками ДТП. Окрім цього, не є порушенням закону та засад верховенства права притягнення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення чи кримінальне правопорушення, до цивільно-правової відповідальності. Зокрема у зв`язку із відшкодуванням завданої шкоди.

Стаття 124 КУпАП не передбачає відповідальність особи, яка керувала транспортним засобом і порушила правила безпеки дорожнього руху, за спричинення потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості унаслідок ДТП.

Стаття 286 ч.1 КК України не передбачає відповідальність особи, яка керувала транспортним засобом за пошкодження майна (транспортного засобу (засобів) унаслідок ДТП.

У справі «Іванов проти України» від 07.12.2006 Європейський суд з прав людини зазначив «навіть якщо адміністративні і кримінальні провадження відносяться до дій одного й того ж дня, вони стосуються різних подій, а саме нецензурних висловлювань і спричинення тілесних ушкоджень». У цій справі суд визнав скаргу явно необґрунтованою та заперечив порушення статті 4 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. У справі «Курдов і Іванов проти Болгарії» від 31.05.2011 Європейський Суд встановив відсутність порушення статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції і зазначив. Зокрема, що адміністративне провадження, яке закінчилось штрафом, не відповідало критеріям для того, щоб бути класифікованим як кримінальне обвинувачення. Відповідно відкриття кримінального провадження проти того ж заявника після призначення цього штрафу не порушило принцип non bis in idem.

Верховний Суд застосував зазначені положення рішень Європейського Суду та відповідну правову позицію в постанові від 02.10.2018 (справа № 493/1096/15-к в кримінальному провадженні де були встановлені аналогічні обставини, які є предметом розгляду зазначеного кримінального провадження, а саме щодо правомірності притягнення особи за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 ч.1 КК України за наявності не скасованої постанови про притягнення тієї ж особи до адміністративної відповідальності.

Посилання сторони захисту на правову позицію Великої Палати Верховного Суду в постанові від 29.06.2021 (справа № 1-464/2008) щодо неприпустимості притягнення однієї і тієї ж особи за обставинами однієї події по статті 173 КУпАП (дрібне хуліганство) і 296 ч.3 КК України (кримінальне хуліганство), суд не бере до уваги, бо таке стосується інших обставин. Окрім цього, в постанові застосовано висновок Європейського Суду в справі щодо перегляду вироку з підстав встановлення міжнародною установою юрисдикція якої визнана Україною, порушення міжнародних зобов`язань при вирішення справи судом, за яким цей суд визнав, що особа понесла стягнення за адміністративне правопорушення у виді адміністративного арешту, яке за своєю суттю прирівнюється до кримінального покарання. Натомість в розглядуваній справі обвинувачений був притягнутий за вчинення адміністративного правопорушення у виді штрафу, що за вище зазначеними висновками в рішеннях Європейського Суду є допустимим і не вважається порушенням статті 4 Протоколу № 7.

Суд також вважає, що закриття кримінального провадження з підстави наявної в справі не скасованої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності обвинуваченого, призведе до порушення балансу забезпечення прав потерпілого і обвинуваченого на справедливий суд в розумінні положень статті 6 п.1 Конвенції.

За вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_1 підлягає покаранню .

Обираючи вид і розмір покарання відповідно до санкції статті 286 ч.1 КК України, в редакції закону, який був чинним на час вчинення цього кримінального правопорушення, суд зважає на таке.

Обставини, які б пом`якшували та обтяжували покарання обвинуваченого, в справі не має.

Суд бере до уваги особу обвинуваченого, який вперше вчинив кримінальне правопорушення, раніше не допускав вчинення адміністративних правопорушень. З місця проживання обвинувачений характеризується Буковецькою сільською радою тільки позитивно. Обвинувачений має працює водієм-далекобійником і має зареєстроване постійне місце проживання з батьками.

Суд також бере до уваги ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке характеризується необережною формою вини. Згідно з положеннями Кримінального кодексу України в редакції закону станом на час вчинення цього кримінального правопорушення таке статтею 12 КК України класифікувалось як злочин невеликої тяжкості, а за редакцією чинного КК України станом на час винесення вироку це кримінальне правопорушення відноситься до кримінальних проступків.

Відповідно до положень статті 5 ч.2 КК України суд застосовує санкцію статті 286 ч.1 КК України, яка була чинною станом на час вчинення кримінального правопорушення, бо таке санкція є менш суворою у порівнянні з санкцією статті 286 ч.1 КК України, яка набрала чинності на підставі закону № 720-ІХ від 17.06.2020

Суд вважає, що запропоновані покарання потерпілим (обмеження волі на строк три роки реально) і прокурором обмеження волі із застосуванням положень статті 75 КК України з позбавленням права керування транспортними засобами на строк два роки є не співмірними з обставинами справи та особою обвинуваченого. Необхідність призначення саме такого покарання ні потерпілим, ні прокурором необґрунтовані.

Занадто суворим покаранням суд вважає призначення обвинуваченому арешту. Натомість виправні роботи не можуть застосовуватись, бо належних відомостей про постійне місце праці обвинуваченого в справу не подано.

Відсутність обтяжуючих покарання обставин, позитивність особи обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, наявність у нього міцних соціальних зв`язків, обставини справи, переконують суд у тому, що обвинувачений заслуговує на покарання у виді штрафу. Обираючи розмір цього покарання, суд констатує, що обвинувачений є молодого працездатного віку, не має утриманців, відомостей про тяжкість його майнового стану не має. Достатнім розміром штрафу суд визначає 400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що відповідає санкції статі 286 ч.1КК України в редакції закону 2001 року із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-УІ (270-17) від 15.04.2008 , № 586-УІ (586-17) від 24.09.2008. Суд вважає, що виходячи з альтернативної санкції додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, яка передбачена цією ж нормою кримінального закону не має підстав для позбавлення права керування транспортними засобами обвинуваченого. Адже в справі не має обтяжуючих покарання обставин. Обвинувачений раніше не допускав порушень правил дорожнього руху, працевлаштувався водієм вантажних перевезень.

Цивільний позов потерпілого до обвинуваченого і страхової компанії «Княжа Вієнна Іншурас Груп» підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке обґрунтування.

Потерпілий просить стягнути з страхової компанії матеріальну шкоду в сумі 98000 грн. (шкода завдана пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП згідно з умовами страхового договору), 2403 грн. 47 коп. (шкода, заподіяна здоров`ю), 10000 гривень моральної шкоди (5 відсотків страхової суми за шкоду здоров`ю), всього з цього відповідача 110403 грн. 47 коп.

Потерпілий просить стягнути з обвинуваченого 82908 грн. 54 коп. матеріальної шкоди (різниця між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, визначеного висновком авто-товарознавчої експертизи в сумі 180908,54 грн. і сумою страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу (98000), 1800 грн. витрат на евакуацію автомобіля, 6800 грн. витрат на послуги експертизи, 30000 грн. витрат на правничу допомогу, 20000 грн. моральної шкоди. Цю позицію за цивільно-правовими вимогами потерпілий уточнив в судових дебатах.

Сторона захисту визнала позов частково, а саме в частині стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого 82908 грн. 54 коп., а інші вимоги заперечила з мотивів, що витрати на правничу допомогу є завищеними і не обґрунтованими та не підтвердженими належно, витрати на послуги експерта має нести держава у зв`язку з кримінальним переслідуванням особи, витрати на відшкодування моральної шкоди є завищеними і не підтвердженими.

Оцінивши зміст цивільного позову, подані з цього приводу докази, доводи сторін, суд присуджує до стягнення такі цивільно-правові вимоги з наступним обґрунтуванням.

Суд визнає належним доказом висновок авто товарознавчої експертизи про завдання матеріального збитку позивачу (потерпілому) пошкодженням транспортного засобу внаслідок ДТП в розмірі 180908 грн. 54 коп., тобто вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні. З цим розміром погодились сторона захисту і потерпілий (уточнена позиція в судових дебатах) та за змістом відзиву. Натомість суд відхиляє доводи відповідача страхової компанії, які зазначені у відзиві на позов, бо такі є необґрунтованими і надуманими.

Вимоги до страхової компанії підтверджені змістом страхового полісу (договору). Потерпілий і обвинувачений повідомляли в страхову компанію про страховий випадок та подали відповідну заяву. Однак страхова компанія від термінувала вирішення питання, не зважаючи на постанову суду в справі адміністративного правопорушення про підтвердження вини відповідача ОСОБА_1 щодо порушення ним правил безпеки дорожнього руху та спричинення ДТП, до вирішення справи в кримінальному провадженні.

Суд вважає також належно підтвердженими доказами цивільні вимоги до обвинуваченого про відшкодування витрат на послуги евакуатора, витрат на придбання ліків, витрат на послуги експерта авто-товарознавця , які підтверджені змістом квитанцій.

Також належно підтверджені витрати потерпілого і на послуги адвоката. Однак ці витрати підлягають частковому задоволенню з огляду на таке. Потерпілий уклав угоду з адвокатом про надання правової допомоги в кримінальному провадженні. Адвокатом надавалась правнича допомога, що стосується інтересів потерпілого для здійснення процесуальних дій під час досудового розслідування. Ця допомога оформлена договором. Витрати на послуги підтверджені актом, квитанціями про їх сплату. Натомість інтереси потерпілого за змістом і завданням КПК України має захищати сторона обвинувачення. Тому ці витрати не має нести обвинувачений. Послуги адвоката щодо складання цивільного позову та представництво інтересів потерпілого в судовому кримінальному провадженні підлягають відшкодуванню, а саме 4000 грн – складання позовної заяви, представництво в суді – 6000 грн., всього 10000 гривень.

Витрати на послуги експертів підлягають частковому задоволенню, а саме в частині проведення і складання висновку експерта товарознавця щодо визначення розміру матеріального збитку в сумі 2600 грн. Витрати на проведення авто технічної експертизи є судовими витратами згідно з КПК України, бо такі понесені для підтвердження обвинувачення, яке здійснюється державою.

Цивільні вимоги до обвинуваченого про відшкодування моральної шкоди суд визнає завищеними і належно не обґрунтованими та не підтвердженими доказами. Стягнення моральної шкоди не повинно бути засобом збагачення і має відповідати засадам розумності справедливості. Суд вважає розмір шкоди, що відповідає цим критеріям суму 10000 грн. з урахуванням того, що потерпілий дійсно зазнав страждання від отриманих тілесних ушкоджень, незручностей у побутовому життя з огляду на лікування, втрату нормальних життєвих зв`язків, необхідність організовувати життя додатковими зусилля з урахуванням пошкодження автомобіля.

Речові докази: оптичний диск з електронними файлами, документи у вигляді медичної картки з додатком на 19 аркушах, - доцільно залишити в матеріалах кримінального судового провадження, номерний знак та автомобіль, який належить потерпілому – передані йому за належністю на досудовому розслідуванні і вирішенню не потребують.

Керуючись статями 373 , 374 КПК України , суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 ч.1 КК України в редакції закону 2001 року із змінами , внесеними згідно із Законами № 270-УІ (270-17) від 15.04.2008, № 586-УІ (586-17) від 24.09.2008 і призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 6800 грн. без позбавлення права керування транспортними засобами.

Цивільний позов потерпілого задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ Страхова компанія «Княжа Вієна Іншурас Груп», код ЄДРПОУ 24175269, м. Київ, вулиця Глибочицька , 44 п.інд. 04050 в користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН НОМЕР_3 , мешканця АДРЕСА_2 , матеріальну шкоду в сумі 98000 грн., матеріальну шкоду, заподіяну здоров`ю – 2403 грн, 47 коп., моральну шкоду – 10000 грн., всього : 110403 грн., 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 в користь ОСОБА_2 :

- матеріальну шкоду в сумі 82908 грн. 54 коп. (збитки від ушкодження автомобіля);

- витрати на евакуацію автомобіля в сумі 1800 грн.;

- витрати на послуги експерта-товарознавця в сумі 2600 грн.;

- витрати на послуги адвоката (правничу допомогу) в сумі 10000 грн.;

- моральну шкоду в сумі 10000 грн., - всього стягнути: 107308 грн, 54 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на вирок суду може бути подано в Закарпатський апеляційний суд через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Вирок набирає законної сили після спливу строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після винесення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок не скасовано.

Суддя: В. П. Кривка