Рішення № 101189672, 17.11.2021, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/2272/21

Справа № 235/7311/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2021 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого - судді Назаренко Г.В.

за участю секретаря судового засідання Овчаренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Росія» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Росія» (далі - ПрАТ ЦЗФ «Росія») про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 06.10.2008р. по 17.07.2020р., звільнена за ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком.

В день звільнення відповідач не провів із нею остаточного розрахунку, у зв`язку з чим на день подачі позову утворилась заборгованість із заробітної плати у розмірі 28 792,23 грн за період: листопад 2019 року - липень 2020 року.

Просила стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 20 липня 2020 року по день ухвалення судового рішення.

У встановлений судом строк відповідач відзив не надав.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Позивач перебувала у трудових відносинах з ПрАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Росія» з 6 жовтня 2008 року (наказ № 91/к від 06.10.2008р.) по 17 липня 2020 року (наказ № 65/к від 17.07.2020р.), звільнена за власним бажанням за ст.38 КЗпП (а.с.12-21).

Конституцією України гарантується право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначної законом.

Згідно ст.94 КЗпП України, ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Відповідно до ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Згідно довідки ПрАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Росія» № 389 від 22.09.2021р. заборгованість з виплати заробітної плати перед ОСОБА_1 складає за листопад 2019 року - вересень 2020 року - 28 792,23 грн після утримання обов`язкових податків та зборів (а.с.24).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справах про дискримінацію позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

Доказів того, що заборгованість по заробітній платі виплачена позивачу відповідачем, суду надано не було.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що право позивача на отримання заробітної плати було порушено відповідачем і підлягає захисту судом шляхом стягнення заборгованості по заробітній платі за період: листопад 2019 року - вересень 2020 року в сумі 28 792,23 грн без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення суду про присудження працівникові виплати заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах заробітної плати за один місяць червень 2020 року в сумі 7 738,02 грн без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Частина 1 ст.47 КЗпП України зобов`язує власника або уповноважений ним орган в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначеній у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1). При наявності спору про розміри належних працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч.2).

Як зазначено у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999р., установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коди ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у статті 38, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Відповідно до ч.2 ст.97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Позивач у день звільнення не працювала, перебувала у простої, що підтверджується копією наказу ПрАТ «ЦЗФ «Росія» № 27 від 01.03.2020р. з урахуванням змін, внесених до нього наказом ПрАТ «ЦЗФ «Росія» № 67/1 від 25.09.2020р.

Відповідач отримав заяву про проведення остаточного розрахунку 29 жовтня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, отже зобов`язаний був виплатити всі суми, що належать позивачу з дня отримання заяви не пізніше 30 жовтня 2021 року, у зв`язку з чим підлягає цивільній відповідальності, що передбачена ст.117 КЗпП України у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно довідки ПрАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Росія» № 390 від 22 вересня 2021р. середньоденний заробіток ОСОБА_1 , яка працює на ДП «ВК «Краснолиманська», розрахований згідно постанови КМУ № 100 від 08.02.1995р., становить 187,04 грн (а.с.25).

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який повинен сплатити відповідач на користь позивача за період з 30 жовтня 2021 року по 17 листопада 2021 року, становить 2 431,52 грн (187,04 грн х 13 робочі дні), де 187,04 грн - середньоденний заробіток позивача на підприємстві, 13 днів - кількість робочих днів затримки виплати заробітної плати, з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача, а сплачений при зверненні до суду судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу пропорційно задоволеної частини позовних вимог.

З урахуванням вимог закону, процент задоволених судом позовних вимог за позовом становить 3,27%, з розрахунку 74 355,40 грн - 100%, 2 431,52 грн - х%, х = 2 431,52 грн х 100% : 74 355,40 грн.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 29,69 грн, з розрахунку 3,27% х 908 грн : 100%.

Згідно п.2 ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача.

Відповідно до ст.ст.47, 94, 115-117 КЗпП України, ст.ст.1, 24 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст.4, 19, 81, 141, 263-265, 280, 430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Росія» (с. Михайлівка Покровського району Донецької області, вулиця Степова, будинок 49, код ЄДРПОУ 37339327) про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Росія» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період: листопад 2019 року - вересень 2020 року в сумі 28 792 (двадцяти восьми тисяч семисот дев`яноста двох) гривень 23 копійок без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 жовтня 2021 року по 17 листопада 2021 року в сумі 2 431 (двох тисяч чотирьохсот тридцяти однієї) гривні 52 копійок з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, на відшкодування сплаченого судового збору 29 (двадцять дев`ять) гривень 69 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Росія» в дохід держави судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот восьми) гривень.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині присудження виплати заробітної плати за червень 2020 року в сумі 7 738 (семи тисяч семисот тридцяти восьми) гривень 02 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Згідно п.3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-ІХ від 18.06.2020 року під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Г.В. Назаренко