Рішення № 101184993, 17.11.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/4248/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач, ГУ ДПС у Херсонській області), в якому просить:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить визнати протиправними та скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення №0554296-2402-2103, № 0554286-2402-2103, №0558236-2402-2103, №0554236-2402-2103 від 21.07.2021 року, прийняті Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що 03.08.2021 ним отримано податкові повідомлення-рішення №0554296-2402-2103, № 0554286-2402-2103, №0558236-2402-2103, №0554236-2402-2103 від 21.07.2021 року, прийняті Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, якими визначено суми грошових зобов`язань позивача з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 2017 по 2020 рік.

Позивач вважає означені податкові повідомлення рішення протиправними, оскільки відповідачем в якості бази для оподаткування обрана площа майна ОСОБА_1 без врахування її зменшення, передбаченого п. "б" пп.266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України. Також позивач зазначає, що відносно податкового повідомлення-рішення №0554296-2402-2103 від 21.07.2021 року відповідачем пропущено кінцевий строк визначення зобов`язання, передбачений п.102.1 ст. 102 ПК України.

Крім наведеного, позивач вважає, що ставки податку, застосовані до нього неправомірно, оскільки рішення Новофедорівської сільської ради Херсонської області не були оприлюднені.

На підставі наведеного, просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 18 серпня 2021 року вказана заява була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків.

31.08.2021 року недоліки позовної заяви були усунуті позивачем, у зв`язку з чим, ухвалою суду від 02.09.2021 року провадження в справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

15.09.2021 року відповідачем подано до суду відзив на позов, згідно якого ГУ ДПС у Херсонській області позов не визнає, вважає його необґрунтованим. Згідно даних інформаційної системи "Податковий блок" та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ОСОБА_1 рахується дачний будинок у спільній частковій вартості, загальна площа якого становить 376,6 кв. м. Також, вказано, що ОСОБА_1 займається підприємницькою діяльністю. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 здійснено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017-2020 роки.

База оподаткування для позивача становить 188,30 кв.м., оскільки зменшення бази оподаткування на підставі пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України не застосовується до дачних будинків, власником якого є позивач.

Ставка податку встановлювалась рішеннями Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області від 13.01.2015 року №614, від 10.07.2017 року №209, від 06.06.2018 року №325, від 05.07.2019 року №454.

Посилання ОСОБА_1 на незаконність перелічених рішень відповідач вважає безпідставним, оскільки вони не є предметом розгляду даної справи.

З приводу порушення строку прийняття податкового повідомлення-рішення від 21.07.2021 року №0554296-2402-2103 за 2017 рік, відповідач вважає, що строк в 1095 днів на визначення грошового зобов`язання починає перебіг з 30.08.2018, а отже не є пропущеним.

Також вказує, що затримка у надсиланні ( врученні) контролюючим органом податкових повідомлень-рішень не може бути підставою для звільнення платника податків від обов`язку сплати суми податку.

На підставі викладеного, відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

22.09.2021 року позивачем надано відповідь на відзив, відповідно якої називає твердження відповідача про використання нерухомості в підприємницькій діяльності безпідставним. Повторно зазначає, що відповідачем пропущено граничний строк прийняття податкових повідомлень-рішень за 2017-2019 роки.

22.10.2021 року відповідачем надано додаткові пояснення, відповідно яких відповідач стверджує, що зменшення бази оподаткування на підставі пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України може бути застосовано виключно до понять "житловий будинок" та "квартира", по відношенню до поняття "дачний будинок" таке зменшення не застосовується.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за нерухомість - дачний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно інформаційної довідки №273352982 від 06.09.2021 року позивачу належить ? означеного об`єкта нерухомості. Загальна площа будинку становить 376,6 кв. м.

Перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

21.07.2021 Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі прийнято відносно ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення:

- №0554296-2402-2103, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2017 рік в розмірі 6025,60 грн;

- №0554286-2402-2103, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2018 рік в розмірі 7010,41 грн;

- №0558236-2402-2103, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2019 рік в розмірі 7857,76 грн;

- 0554236-2402-2103, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2020 рік в розмірі 8893,41 грн.

Не погодившись з отриманими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Щодо строків прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Так, позивач вважає, що пп.266.7.2 п.266.7 ст. 266 ПК України передбачає присічний строк для визначення контролюючим органом зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Суд вважає помилковим наведений висновок ОСОБА_1 в силу наступного.

Так, пп.266.7.2 п.266.7 ст. 266 ПК України дійсно передбачає, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Разом з тим, законодавець передбачив й інші норми, які підлягають врахуванню в сукупності з вищенаведеною.

Так, зокрема, п.266.10.2, 266.10.3 п. 266.10 ст.266 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

З аналізу викладеного вбачається, що єдиним законодавчо передбаченим наслідком невиконання контролюючим органом обов`язку щодо надсилання податкового повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідних платіжних реквізитів до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) є звільнення платника податків від відповідальності, передбаченої за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Таким чином, довід платника про збіг визначеного п. 266.7.2 ст. 266 Податкового кодексу України строку не сприймається судом як підстава для скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення, позаяк законом прямо передбачено інший строк, протягом якого контролюючі органи мають повноваження на визначення платнику податків податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Присічний же строк існування в контролюючого органу права на визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідно наведених приписів визначає пункт 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Відповідно означеної норми, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань, в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу) з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації).

У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов`язаних з декларуванням податкових зобов`язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.

З місцевих податків та/або зборів, за якими передбачено подання річної податкової декларації, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право за результатами перевірки самостійно визначити суму грошових зобов`язань, у разі виявлення ним за результатами перевірки заниження суми визначеного платником податків податкового зобов`язання з цих податків, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати цих податків, визначених відповідними розділами цього Кодексу.

Разом з тим, в даному конкретному випадку норми пункту 102.1 статті 102 не передбачають конкретної події, з якої розпочинає перебіг строк у 1095 днів для випадків, коли платник податків не має обов`язку подавати податкову декларацію, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Також, не підлягає застосуванню правовий підхід, запропонований відповідачем щодо початку відліку строку в 1095 днів - з граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, оскільки в даному випадку, нарахування зобов`язань контролюючим органом не відбувалось взагалі.

Отже, необхідно встановити дату початку перебігу присічного строку в 1095 днів.

Відповідно ч.6 ст.7 КАС України, в разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Так, з аналізу положень п.102.1 ст. 102 ПК України вбачається, що законодавець встановлює датою початку перебігу строку на визначення зобов`язання - день появи в контролюючого органу відповідного права.

Відповідно приписів пп. 266.7.4 п.266.7 ст.266 ПК України, органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов`язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об`єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Для даного податку, базовим податковим (звітним) періодом є календарний рік. Отже, у п`ятнадцятиденний строк після закінчення четвертого кварталу попереднього року, контролюючий орган мав отримати відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку.

Таким чином, право контролюючого органу на визначення зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у зв`язку з появою практичної можливості його реалізації з`являється у податкового органу кожного 16 січня року, наступного за звітним.

Тобто, строк в 1095 днів за 2017 рік закінчив перебіг 15.01.2021 року. В даному випадку, зобов`язання ОСОБА_1 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено 21.07.2021 року, тобто через три з половиною роки після появи в ГУ ДПС права на його визначення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0554296-2402-2103 від 21.07.2021 року прийнято контролюючим органом поза межами граничного строку для вчиненні дій щодо визначення грошового зобов`язання, що є протиправним.

Наслідком протиправності рішення є його скасування.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0554296-2402-2103 від 21.07.2021 року підлягають задоволенню.

Щодо показників, використаних відповідачем при обрахунку суми податку, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Отже, ОСОБА_1 є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за належну йому частину дачного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 376,6 кв. м.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп.266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

Отже, базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для ОСОБА_1 є половина загальної площі належного йому нерухомого майна, що складає 188,3 кв.м (376,6 кв.м/2).

Разом з тим, врахуванню підлягають й приписи п.266.4 ст. 266 ПК України, якими передбачені пільги із сплати податку.

Так, відповідно пп. 266.7.1 п. 266.7 статті 266 ПК України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку … за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку.

Згідно приписів пп. 266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №273352982 від 06.09.2021 року, належна позивачу нерухомість за типом майна є дачним будинком.

Відповідно визначення, що міститься в підпункті 14.1.129 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дачним будинком є житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку. Житловим будинком, згідно визначення наведеного підпункту є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень.

З аналізу наведеного вбачається, що поняття "дачний будинок" входить до поняття "житловий будинок" та є одним з його різновидів.

Отже, при визначенні бази оподаткування, з якої відбувається нарахування податку ОСОБА_1 необхідно застосовувати зменшення, передбачене пп. 266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України відносно житлових будинків.

Тобто, від встановленої вище бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для ОСОБА_1 - 188,3 кв.м необхідно відняти передбачене пп. 266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України зменшення в 120 кв. м.

Таким чином, базою оподаткування для позивача після її зменшення є 68,3 кв. м (188,3 кв. м - 120 кв. м = 68,3 кв. м).

Твердження відповідача про відсутність підстав для застосування пп. 266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України спростовуються наведеними вище аргументами.

З розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік по об`єктах оподаткування, які належать ОСОБА_1 вбачається, що в кожен зі спірних періодів зменшення бази оподаткування відносно позивача не застосовувалось, що, в силу викладеного вище, суд вважає протиправним.

Також, судом враховано, що відповідно положень пп. 266.4.3 п.266.4 ст.266 ПК України, пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються, зокрема, до об`єкта/об`єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

А тому, використання об`єкта оподаткування з метою одержання прибутку виключає можливість застосування пільг, передбачених підпунктами 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України.

Разом з тим, стверджуючи про використання позивачем належного йому майна в підприємницькій діяльності, відповідач не надає жодних доказів такого використання. Отже, відповідні твердження суб`єкта владних повноважень в даному конкретному випадку є бездоказовими.

З урахуванням наведеного, податкові повідомлення-рішення від 21.07.2021 року №0554286-2402-2103, №0558236-2402-2103, 0554236-2402-2103 підлягають скасуванню в частині протиправно нарахованого зобов`язання.

Визначаючи суму правомірно нарахованого зобов`язання, суд виходить з наступного.

Так, ставки податку встановлювались рішенням Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області:

- в 2017 році - Рішенням №614 від 30.01.2015 року "Про податок на майно" (1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового року) за 1 кв.м бази оподаткування) ;

- в 2018 році - Рішенням №209 від 10.07.2017 року "Про встановлення місцевих податків і зборів" (для дачних будинків - 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового року) за 1 кв.м бази оподаткування);

- в 2019 році - Рішенням №325 від 06.06.2018 року "Про встановлення місцевих податків і зборів" (для дачних будинків - 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового року) за 1 кв.м бази оподаткування);

- в 2020 році - Рішенням №454 від 05.07.2019 року "Про встановлення місцевих податків і зборів на 2020 рік" (для дачних будинків - 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового року) за 1 кв.м бази оподаткування).

Відповідно Законів України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", "Про Державний бюджет України на 2019 рік", "Про Державний бюджет України на 2020 рік" розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового року) становить: 3723,00 грн, 4173,00 грн, 4723,00 грн відповідно.

Отже, податкове зобов`язання ОСОБА_1 за базою оподаткування для позивача після її зменшення в 68,3 кв. м становить:

- в 2018 році - 3723,00 грн *1,00*68,3 кв. м= 2 542,81 грн, замість визначеного ГУ ДПС 7010,41 грн, протиправно нараховане зобов`язання - 4467,60 грн (7010,41 грн-2542,81 грн= 4 467,60 грн);

- в 2019 році - 4173,00 грн *1,00*68,3 кв. м= 2 850,16 грн, замість визначеного ГУ ДПС 7857,76 грн, протиправно нараховане зобов`язання - 5 007,60 грн (7857,76 грн-2850,16 грн= 5 007,60 грн);

- в 2020 році - 4723,00 грн*1,00*68,3 кв.м= 3 225,81 грн, замість визначеного ГУ ДПС 8893,41 грн, протиправно нараховане зобов`язання - 5 667,60 грн (8893,41 грн-3225,81 грн= 5 667,60 грн).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0554286-2402-2103 від 21.07.2021 року підлягає скасуванню в частині неправомірно нарахованих зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 4 467,60 грн.

Податкове повідомлення-рішення № 0558236-2402-2103 від 21.07.2021 року підлягає скасуванню в частині неправомірно нарахованих зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 5007,60 грн.

Податкове повідомлення-рішення № 0554236-2402-2103 від 21.07.2021 року підлягає скасуванню в частині неправомірно нарахованих зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 5667,60 грн.

Щодо тверджень позивача відносно того, що рішення Новофедорівської сільської ради про встановлення ставок податку не підлягають застосуванню, суд зазначає наступне.

Підпунктом 266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України передбачено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно п.24 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних міських рад належить, зокрема, встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

На виконання вказаних вимог ПК України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Новофедорівською сільською радою прийнято рішення від 10.07.2017 року "Про встановлення місцевих податків і зборів" №209, від 06.06.2018 року №325 "Про встановлення місцевих податків і зборів", від 05.07.2019 року №454 "Про встановлення місцевих податків і зборів на 2020 рік", якими встановлено ставки податку, застосовані до позивача.

Суд визнає, що при прийнятті податкових повідомлень-рішень №0554286-2402-2103, №0558236-2402-2103, №0554236-2402-2103 від 21.07.2021 року, податковий орган, як суб`єкт виконавчої влади, застосував чинні рішення органу місцевого самоврядування (дата набрання чинності встановлена самими рішеннями), які в свою чергу прийняті на виконання чинних положень ПК України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"

Враховуючи наведені положення, суд вважає, що податковий орган при визначенні позивачу податкового зобов`язання (в частині, що не скасована) діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, а існування обов`язку ОСОБА_1 як власника житлової нерухомості, що є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, підтверджене в визначеній судом частині.

Також, суд звертає увагу на те, що предметом оскарження у цій справі є виключно податкові повідомлення-рішення відповідача від 21.07.2021, прийняті ним на виконання своїх функцій шляхом реалізації повноважень, передбачених підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 та підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України щодо визначення податкового зобов`язання.

Правомірність рішення органу місцевого самоврядування, яким встановлені ставки податку не є предметом оскарження в цій справі, повноваження міських (селищних, сільських) рад в частині встановлення місцевих податків і зборів хоча і визначені в тому числі ПК України, проте є виключною "правовстановлюючою" компетенцією цих органів, правомірність реалізації якої не має перевірятися в межах цієї справи.

У межах спірних правовідносин прийняті Новофедорівською сільською радою рішення про встановлення ставок податку є нормативно-правовими актами, приписи яких розповсюджуються на позивача, є способом реалізації владних управлінських функцій радою як суб`єктом владних повноважень у відповідності до комплексного правового регулювання в межах розсуду цього органу, з урахуванням інтересів членів територіальної громади та кожного члена цієї громади, а також згідно з приписами підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України. Це рішення не скасовано в судовому або іншому порядку, внаслідок чого є обов`язковим як для позивача, так і для відповідача у справі.

Позивач не скористався правом звернення до суду з позовом про оскарження рішення органу місцевого самоврядування, яким в тому числі керувався відповідач приймаючи податкове повідомлення-рішення.

Рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб`єктом.

Правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 08.08.2018 у справі № 825/1403/17 та від 15.05.2019 №825/1496/17.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено в повній мірі правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень №0554296-2402-2103, № 0554286-2402-2103, №0558236-2402-2103, №0554236-2402-2103 від 21.07.2021 року, з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 3,4 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Даним позовом з чотирьох оскаржених податкових повідомлень-рішень повністю скасовано одне, інші три скасовані в частині.

Таким чином, на підставі приписів ч.3,4 ст. 139 КАС України, відшкодуванню сплаченого позивачем судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає сума у 2270,00 грн (908,00 грн+(908,00 грн+908,00 грн+908,00 грн)/2=2270,00 грн).

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73022, м.Херсон, пр-т Ушакова, 75, код ЄДРПОУ ВП 43995495) № 0554296-2402-2103 від 21.07.2021 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73022, м.Херсон, пр-т Ушакова, 75, код ЄДРПОУ ВП 43995495) № 0554286-2402-2103 від 21.07.2021 року в частині неправомірно нарахованих зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 4 467,60 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73022, м.Херсон, пр-т Ушакова, 75, код ЄДРПОУ ВП 43995495) № 0558236-2402-2103 від 21.07.2021 року в частині неправомірно нарахованих зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 5007,60 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Головного уравління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73022, м.Херсон, пр-т Ушакова, 75, код ЄДРПОУ ВП 43995495) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп: НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 2270 (дві тисячи двісті сімдесят) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Ковбій

кат. 111031101