Рішення № 101184705, 17.11.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/5871/21

17 листопада 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ ДПС України про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-9228-17 від 18.02.2021,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ ДПС України, в якій просить:

визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9228-17 від 18.02.2021 на суму 5558,89 грн, що складена відносно ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області привести у відповідність інтегровану картку ОСОБА_1 шляхом виключення з обліку суми боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 8448,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 з 03.05.2016 є пенсіонером за віком та є звільнений від сплати за себе єдиного внеску, проте 26.01.2018 ним помилково було подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік. 21.02.2018 позивач звернувся до контролюючого органу із заявою, з підстав наведених в останній про анулювання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми єдиного внеску за 2017 рік. Однак, відповідач, не беручи до уваги наведені вище обставини, 03.03.2018 склав вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9228-17 в сумі 8448,00 грн. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 по справі №500/1482/20, яке залишено в силі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2021, вказану вимогу визнано протиправною та скасовано. Разом з тим, 18.02.2021 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області знову складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9228-17 в сумі 5558,89 грн., з урахуванням стягнутих 2889,11 грн. на підставі скасованої вимоги.

За таких обставин, позивач вважає, оскільки він відноситься до категорії осіб звільнених від сплати за себе єдиного внеску, а відповідачем необґрунтовано не взято до уваги його статус пенсіонера, спірна вимога є протиправною та підлягає скасуванню, що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 17.09.2021 визнано поважними підстави пропуску строку звернення з позовом до адміністративного суду, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 28.09.2021 подано до суду відзив на позовну заяву, просило відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що звіт позивача про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017рік, є чинним. Із інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 вбачається, що в суму недоїмки по єдиному внеску в розмірі 5558,89 грн. входить нарахована станом на 31.03.2020 сума єдиного внеску за 2017 рік у розмірі 8448,00 грн., з урахуванням стягнутої станом на 30.12.2020 у розмірі 2889,11 грн. в межах виконавчого провадження, що і стало підставою для формування оскаржуваної вимоги. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази та пояснення, викладених у заявах по суті справи, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 14.11.1997 та платником єдиного внеску 21.01.2002 (а.с.39-40).

Відповідно до посвідчення № НОМЕР_1 позивач є пенсіонером за віком (а.с.9), дата встановлення пенсії - 03.05.2016 (а.с.40).

Позивачем 26.01.2018 сформовано та подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, форма Д5 (річна) (а.с.11-12).

Також, позивач 21.02.2018 звернувся до податкового органу із заявою про анулювання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми єдиного внеску за 2017 рік, оскільки є пенсіонером (а.с.13).

Головним управлінням ДФС у Тернопільській області 03.03.2018 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9228-17 в сумі 8448,00 грн.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 по справі №500/1482/20 (а.с.14-18), залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2021, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9228-17 від 03.03.2018.

За даними інтегрованої картки платника податків заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 відповідно до самостійно поданої звітності, з урахуванням стягнутих 2889,11 грн. в межах виконавчого провадження, становить 5558,89 грн. (а.с.41-42).

На підставі даних інформаційної системи податкових органів, 18.02.2021 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області виставило позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9228-17 з єдиного внеску станом на 15.06.2021 в сумі 5558,89 грн. (а.с.8).

Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Як передбачено пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно з вимогами ч.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ).

Згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пп.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI).

Відповідно до пп.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

При цьому, згідно з ч.4 ст.4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Абзац 17 ст.1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" непрацездатними громадянами визнає осіб, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або осіб з інвалідністю, у тому числі дітей з інвалідністю, а також осіб, які мають право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника відповідно до закону.

Розглядаючи у системному взаємозв`язку вказані норми Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та положення ч.4 ст.4 Закону №2464-VI, досягнення пенсійного віку (визначеного ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування") є загальним страховим ризиком, який поруч із інвалідністю, вказує на втрату особою працездатності та передбачає право на отримання відповідного соціального забезпечення за рахунок системи загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку та на умовах, визначених чинним законодавством.

Відповідно, застрахована особа у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування замість обов`язку подальшої сплати внесків набуває право на отримання відповідних страхових виплат у вигляді пенсій (за наявності необхідного страхового стажу), що логічно виключає можливість покладення на неї обов`язку одночасної сплати єдиного внеску та є нормативно визначеною підставою для звільнення такої особи від його подальшої сплати.

Вищенаведене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду висловленою у постанові від 10.04.2019 по справі № 814/779/17, що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, враховується судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Також, 20.03.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, у справі № №805/2195/17-а, розглядав позов фізичної особи підприємця до управління Державної фіскальної служби в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності відповідача через невідшкодування йому помилково сплаченого єдиного внеску. У рішенні суд зауважив, що, відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI, фізичні особи підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування". Верховний Суд також наголосив, що звільнення фізичної особи підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе за наявності двох умов: по-перше, необхідно мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 з 03.05.2016у є пенсіонером та отримує пенсію за віком.

Відтак, враховуючи статус позивача, він може бути платником єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому, судом не здобуто, а учасниками справи не подано до суду доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 укладав договір про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Водночас, вирішуючи спір по суті, суд приймає до уваги пояснення позивача, викладені у позовній заяві, про те, що звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, форма Д5 (річна), ним подано помилково.

Суд вказує, що помилкова подача позивачем звітності за 2017 рік не свідчить про його добровільну участь у системі страхування.

Посилання відповідача у відзиві на те що позивачем не було подано сформовано новий звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску відповідно до п.1 розділу V Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435, суд вважає безпідставним, оскільки вказана норма передбачає можливість сформувати та подати звіт лише у разі виявлення помилки у такому до закінчення строку подання цього звіту.

Отже, враховуючи обставини у справі та законодавчі положення, що регулюють спірні правовідносини, з огляду на факт звільнення позивача від сплати єдиного внеску та відсутність підстав для його нарахування, суд приходить до висновку про невідповідність оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9228-17 від 18.02.2021 з єдиного внеску на суму 5558,89 грн. критеріям правомірності в контексті вимог ч.2 ст.2 КАС України, а отже є протиправною та підлягає скасуванню.

При цьому, суд враховує, що аналіз положень Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, а також Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5, який містить аналогічні положення, свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Вказана правова позиція відповідає викладеній Верховним Судом у постанові від 25.03.2020 в справі №826/9288/18.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 по справі №500/1482/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2021, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9228-17 від 03.03.2018.

Однак, контролюючий орган не виконав обов`язку вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом з огляду скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9228-17 від 03.03.2018 з єдиного внеску на суму 8448,00 грн., що призвело до формування контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9228-17 від 18.02.2021 з єдиного внеску на суму 5558,89 грн., з урахуванням стягнутих 2889,11 грн. в межах виконавчого провадження, яка є предметом спору у даній справі.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З огляду на викладене, оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, з метою повного захисту порушених прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 шляхом виключення відомостей щодо наявності недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 8448,00 грн., яку відповідач вимагає сплатити оскаржуваною вимогою №Ф-9228-17 від 18.02.2021, з урахуванням стягнутих 2889,11 грн. в межах виконавчого провадження.

Відтак, суд задовольняє вимогу зобов`язального характеру, оскільки такий спосіб захисту прав та інтересів позивача відповідає вимогам чинного законодавства та не позбавляє суб`єкта владних повноважень дискреційного розсуду, адже такий обов`язок прямо передбачений нормативно-правовим актом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваної бездіяльності.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).

Таким чином, оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 908,00 грн. згідно квитанції №0.0.2263239009.1 від 13.09.2021 (а.с.5).

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасування вимогу Головного управління ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9228-17 від 18.02.2021 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 5558,89 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 шляхом виключення відомостей щодо наявності недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 8448,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір за подання позову на суму 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 (нуль) копійок.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ ДПС України (46003, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Білецька, будинок 1, код ЄДРПОУ ВП 44143637).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 17 листопада 2021 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.