Рішення № 101184441, 15.11.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 листопада 2021 року м. Рівне №460/14229/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доОстрозького відділу Державної виконавчої служби у Рівненському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання дій неправомірними та скасування постанов, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Острозького відділу Державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Львів), в якому просив суд:

-визнати неправомірними дії державного виконавця Острозького відділу Державної виконавчої служби у Рівненському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Думи Тетяни Павлівни щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 365079,71 грн. в межах виконавчого провадження №61765349 та скасувати:

-постанову державного виконавця Острозького відділу Державної виконавчої служби у Рівненському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Думи Т.П. №61765349 від 08.04.2020 про стягнення виконавчого збору;

-постанову державного виконавця Острозького відділу Державної виконавчої служби у Рівненському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Черухи І.С. №67094175 від 11.10.2021 про відкриття виконавчого провадження.

Мотивуючи вимоги позову представник позивача вказав, що на виконанні Острозького відділу Державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) перебувало виконавче провадження №61765349 з виконання виконавчого листа №2-134/2010 від 21.05.2010 про стягнення солідарно з позивача та ОСОБА_2 на користь АТ "Кристалбанк" заборгованості в сумі 3650797,06 грн. Ознайомившись 11.10.2021 з матеріалами виконавчого провадження №61765349, стороні позивача стало відомо, що 08.04.2020 державним виконавцем було винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 365079,71 грн. Крім цього, 11.10.2021 відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з нього виконавчого збору в зазначеній сумі. Разом з тим, представник позивача зазначав, що відповідачем в межах виконавчого провадження №61765349 не було здійснено фактичного виконання судового рішення, не проводились виконавчі дії щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом та не стягнуто у примусовому порядку суму, зазначену у вказаному виконавчому листі, а саме виконавче провадження було закрито за заявою стягувача. З покликанням на позицію викладену, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 в справі №2540/3203/18, просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 03.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду. Відкрито провадження в адміністративній справі №460/14229/21. Розгляд справи вирішено провести за правилами статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 12.11.2021 о 10:00 год. з викликом сторін.

Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена у відзиві на позов від 11.11.2021, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. Зазначав на обґрунтування своєї позиції про те, що за приписами ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Звертав увагу, що у Законі України "Про виконавче провадження" конкретно визначено, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом. При цьому зауважував, що твердження позивача про відсутність будь-яких заходів примусового виконання рішення, вчинених державним виконавцем у виконавчому провадженні №61765349, є безпідставними та спростовуються копіями результатів аналітичного пошуку ТЗ по "ННАІС ДДАІ" МВС України, Інформаційної довідки з ДРРП щодо виявлення у боржника майна, на яке можна звернути стягнення та відповідями Державної фіскальної служби України, Пенсійного фонду України. Просив повністю відмовити у задоволенні позову (а.с.35-39).

В судовому засіданні, призначеному на 12.11.2021, оголошено перерву до 15.11.2021 до 15:00 год.

В судове засідання призначене на 15.11.2021, учасники справи, яких належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, не прибули. Представники сторін подали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі учасники справи, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце його проведення та враховуючи приписи ч.9 ст.205 КАС України, суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні, за наявними у суду матеріалами.

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, то у відповідності до вимог ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 16.08.2017 у справі №2-134/2010 замінено ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на його правонаступника - ПАТ "КРИСТАЛБАНК" у виконавчих провадженнях з примусового виконання виконавчих листів №2-134/2010 відносно боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (а.с.60-62).

08.04.2020 до відділу ДВС пред`явлено на виконання виконавчий лист №2-134/2010 від 21.05.2010, виданий Острозьким районним судом Рівненської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь "КРИСТАЛБАНК" залишку боргу в розмірі 3650797,00 грн.

08.04.2020 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61765349 з примусового виконання виконавчого листа №2-134/2010 від 21.05.2010 (а.с.41).

Згідно з супровідним листом від 08.04.2020 №6810, зазначену постанову про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 отримав 09.04.2020, про що свідчить підпис позивача на такому супровідному листі (а.с.40).

Крім того, в межах виконавчого провадження №61765349, відповідачем 08.04.2020 винесено постанову про стягнення виконавчого збору, якою з боржника - ОСОБА_1 , стягнуто виконавчий збір у розмірі 365079, 71 грн. на користь стягувача - Острозького відділу Державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (а.с.42).

Вказана постанова надіслана позивачу супровідним листом від 08.04.2020 №6812 (а.с.42), проте доказів її вручення матеріали справи не містять.

Згідно з Інформаційною довідкою від 08.04.2020 з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, нерухомого майна за боржником не зареєстровано. Згідно відповідей реєструючих органів рухомого майна також не зареєстровано. Відповідно до відповідей Державної фіскальної служби України боржник доходів не має, відкритих рахунків не має. Згідно з відповідями Пенсійного фонду України боржник не перебуває у трудових відносинах з роботодавцем та не є пенсіонером (а.с.43-50).

28.08.2020 начальником Острозького районного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), при примусовому виконанні виконавчого листа №2-134/10 від 21.05.2010, складено Акт державного виконавця про те, що майно, яке підлягає опису і арешту та на яке можна звернути стягнення не виявлено (а.с.51).

Враховуючи викладене, керуючись п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", 28.08.2020 державним виконавцем, в межах виконавчого провадження №61765349, винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу (а.с.53).

17.09.2021 до Острозького відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) повторно пред`явлено до виконання виконавчий лист від 21.05.2010 №2-134/2010, виданий Острозьким районним судом Рівненської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ "Фінансова компанія "ОМЕГАФАКТОР" залишку боргу (правонаступник ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"), що не є спірним у справі.

01.10.2021 стягувач - ТзОВ "Фінансова Компанія "ОМЕГА ФАКТОР", звернувся до відповідача із заявою про закінчення виконавчого провадження. У такій заяві вказано, що стягувач не має жодних претензії до ОСОБА_1 щодо виконання рішення Острозького районного суду Рівненської області від 19.03.2010 по справі №2-134/10 в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (а.с.15).

На підставі викладеного та керуючись п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження", 06.10.2021 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №6176539 з примусового виконання виконавчого листа №2-134/2010 від 21.05.2010 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АТ "Кристалбанк" заборгованості в сумі 3650797,06 грн. (а.с.17).

11.10.2021 державний виконавець, керуючись ст.3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження", виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №67094175 про примусове виконання постанови від 08.04.2020 №14500 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в сумі 365079,71 грн. (а.с.18).

11.10.2021 представник позивача звернувся до відповідача із письмовою заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження (а.с.10), після ознайомлення з якими позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оскільки в матеріалах виконавчого провадження відсутні документально підтверджені відомості щодо вручення позивачу оскаржуваних постанов, суд дійшов висновку, що строк звернення з цим позовом до суду у позивача розпочався після ознайомлення його представника з матеріалами виконавчого провадження, а тому не є пропущеним.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до ст.1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч.1 ст.5 Закону №1404-VІІІ).

Положеннями ч.1, 2 ст.27 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно зі ст.10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Разом з тим, на момент першого пред`явлення виконавчого листа, виданого Острозьким районним судом 21.05.2010 у цивільній справі №2-134/2010, до примусового виконання, діяв Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (втратив чинність 05.01.2017), який по іншому врегульовував питання стягнення виконавчого збору.

Цим законом було передбачено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. При цьому постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред`явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За визначенням, наведеним у ч.1 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016, у чинній редакції, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Відповідно до частин другої-четвертої цієї статті, виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). А за правилами частини шостої цієї статті, у разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

За наведених обставин, зміст викладених правових норм та характер спірних правовідносин дає підстави для висновку про те, що умовою для стягнення виконавчого збору (за виключенням визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) є початок примусового виконання, відкриття якого здійснюється з огляду на відповідний виконавчий документ, вжиття відповідних заходів примусового виконання рішень. При цьому, в даному випадку для стягнення виконавчого збору, з урахуванням чинних на момент виникнення спірних правовідносин, необхідною умовою для стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору також є стягнення з останнього основної суми заборгованості за виконавчим листом №2-134/2010, виданим 21.05.2010 Острозьким районним судом Рівненської області.

Будь-яких доказів стягнення з позивача (боржника) основної суми заборгованості за виконавчим листом №2-134/2010, виданим 21.05.2010 Острозьким районним судом Рівненської області, за умови пропорційного нестягнутої суми виконавчого збору, судом не здобуто, а відповідачем не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у державного виконавця не було правових підстав для винесення постанови про стягнення виконавчого збору №61765349 від 08.04.2020, оскільки у межах виконання виконавчого листа № 2-134/2020 не було вчинено жодних дій примусового характеру та, як наслідок, не було стягнуто суми заборгованості за виконавчим документом, з якої, визначається до стягнення сума виконавчого збору.

Аналогічні правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 в справі №2540/3203/18, постанові Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 14.05.2020 в справі №640/685/19.

З огляду на наведене, у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірних постановах, а отже, такі постанови не відповідають вимогам ст.27 Закону №1404-VIII.

Крім того, при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

З урахуванням того, що положення Закону №1404-VІІІ погіршили становище боржника - ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 365079 грн. 71 коп.

За наведеного, постанова від 08.04.2020 ВП №61765349 про стягнення виконавчого збору в розмірі 365079 грн. 71 коп. не відповідає встановленим у ч.2 ст.2 КАС України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а відтак підлягає до скасування в судовому порядку.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та, як наслідок, їх задоволення.

Судом також враховано, що в силу статей 1, 5 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

Згідно зі статтею 10 Закону №1404-VІІІ заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч.1, 2 ст.27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Згідно із ч.5 ст.27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також частиною дев`ятою вказаної статті передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.37 Закону №1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами частини п`ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

За приписами ч.3 ст.40 Закону №1404-VІІІ, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, Закон №1404-VІІІ є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій. Натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція), розробленою відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" і Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Так, положення ч.3 ст.40 Закону №1404-VІІІ зобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.

Вказані положення ч.3 ст.40 Закону №1404-VІІІ кореспондуються з нормою абзацу четвертого пункту 8 розділу III Інструкції.

Натомість ч.2 ст.27 Закону №1404-VІІІ передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

При цьому пункт 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону України "Про виконавче провадження", результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

З оскаржуваної постанови вбачається, що відомості про результати виконання відсутні.

Крім цього, пунктом 20 розділу III Інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що при стягненні виконавчого збору відповідно до ч.3 ст.40 Закону №1404-VІІІ без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

При стягненні виконавчого збору відповідно до ч.3 ст.40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Таким чином, стягнення виконавчого збору залежить від розміру фактично стягнутого, повернутого або переданого майна при примусовому виконанні виконавчого документа. Вимога частини третьої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" може бути застосована у випадку хоча б часткового стягнення заборгованості, а не в будь-якому випадку повернення виконавчого документа стягувачу.

Крім того, відповідно до ст.13 "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, винагороди, а також інших надбавок згідно із законодавством.

Кабінет Міністрів України постановою від 08.09.2016 №643 затвердив Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок), що визначає механізм виплати винагород державним виконавцям, а також розміри винагород державних виконавців і основної винагороди приватного виконавця.

Згідно з положеннями пункту 4 Порядку фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково в порядку, встановленому Закону України "Про виконавче провадження", якщо за таким документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

Отже, аналіз наведених вище норм Порядку свідчить про те, що у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення (висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.01.2021, справа №400/4023/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.03.2020, справа № 2540/3203/18.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.03.2020 в справі № 2540/3203/18 встановила, що на момент виникнення спірних правовідносин обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.

Разом з тим, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 06.10.2021 державний виконавець прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження згідно заяви стягувача на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження".

У даній заяві стягувач вказав, що у зв`язку з укладенням Договору про розірвання Договору поруки № 014/89-07/1115/2 від 09.07.2008 ТОВ "ФК "Омега Фактор" не має жодних претензій до ОСОБА_1 щодо виконання рішення Острозького районного суду Рівненської області від 19.03.2010 року по справі №2-134/10 в частині стягнення вказаної в рішенні заборгованості.

Таким чином, судом встановлено, що державний виконавець не проводив фактичних дій щодо виконання рішення Острозького районного суду Рівненської області від 19.03.2010 по справі №2-134/10, а також державний виконавець не стягнув у примусовому порядку суму, зазначену у вказаному виконавчому листі. Від так, у державного виконавця не виникло підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам Закону №1404-VІІІ та підлягає скасуванню.

Аналогічні висновки щодо відсутності підстав для стягнення виконавчого збору без реального виконання рішення суду в примусовому порядку викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.01.2021 в справі №400/4023/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.03.2020 в справі № 2540/3203/18.

Також, з урахуванням того, що підставою для прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження була постанова про стягнення виконавчого збору, в разі визнання протиправною та скасування вказаної постави, постанова про відкриття виконавчого провадження також є протиправною і підлягає скасуванню.

Крім того, згідно п. 4 резолютивної частини оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору від 08.04.2020 у виконавчому провадженні № 61765349, вбачається, що строк пред`явлення даної постанови до виконання становить 3 місяці.

Згідно ч. 12 п. 8 розділу 3 Інструкції державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Отже, судом встановлено, що строк пред`явлення до виконання постанови про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 мав розпочатись 09.04.2020 та закінчився 09.07.2020.

Виконавче провадження № 67094175 відкрито постановою про відкриття провадження 11.10.2021. Таким чином, відповідачем відкрито вказане виконавче провадження з порушенням строків визначених Інструкцією з організації примусового виконання рішень, тобто поза межами строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, що, є додатковою підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 67094175 від 11.10.2021.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява 4909/04) відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).

Враховуючи викладене у його сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що належать до задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч.1 ст.139 КАС України згідно з якими, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 4558,80 грн.

Оригінали квитанцій про сплату судового збору знаходяться в матеріалах справи (а.с.19, 26).

Керуючись ст.241-246, 255, 270-272, 287 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Острозького відділу Державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (пр-т Незалежності, 9, м. Острог, Рівненська область, 35800, код ЄДРПОУ 34838377) про визнання дій неправомірними та скасування постанов - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Острозького відділу Державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Думи Т.П. від 08.04.2020 про стягнення виконавчого збору, винесену у виконавчому провадженні № 61765349.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Острозького відділу Державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Черухи І.С. від 11.10.2021 про відкриття виконавчого провадження № 67094175.

Стягнути на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 4558 (чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Острозького відділу Державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Днем подання апеляційної скарги є день її надходження до відповідного суду. Строк подання апеляційної скарги не може бути поновлено. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 15 листопада 2021 року

Суддя С.А. Борискін