Рішення № 101184306, 18.11.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/9748/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Удовіченка С.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Полтавській області звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути податковий борг із ОСОБА_1 із податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 45 061,67 грн на розрахунковий рахунок: UA148999980314060512000016708, населений пункт: Лубенська міська ТГ, код отримувача (ЄДРПОУ) 3795955, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 18010300.

Підставою даного позову є несплата відповідачем у добровільному порядку узгоджених сум грошових зобов`язань.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року зобов`язано виконавчий комітет Лубенської міської ради надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 .

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі 440/9748/21 за позовом Головного управління ДПС у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу. Вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач копію ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі отримав 02 жовтня 2021 року під підпис, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 52).

18 жовтня 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив ОСОБА_1 .. У відзиві відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, вказуючи, що по податковому-повідомленню-рішенню № 0396903-1307-1618 від 30 червня 2017 року на суму 12395,11 грн сплинули строки стягнення податкового боргу; податкові повідомлення-рішення № 0067535-5433-1618 від 24 квітня 2020 року на суму 11260,84 грн та № 0141759-2409-1618 від 11 березня 2021 року на суму 11682,93 грн оскаржені в судовому порядку, а по податковим повідомленням-рішенням № 0396903-1307-1618 від 07 червня 2018 року на суму 4029,76 грн та № 0046345-5413-1618 від 07 травня 2019 року на суму 5693,03 грн сплачено заборгованість (а.с. 53).

26 жовтня 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла відповідь позивача на відзив. У відповіді на відзив позивач наполягав на правомірності своїх вимог, вказуючи на наявність у відповідача податкового збору зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (а.с. 59-60).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року витребувано від сторін додаткові докази по справі.

11 листопада 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява ГУ ДПС у Полтавській області про зменшення розміру позовних вимог, а саме: позивач просить стягнути податковий борг із ОСОБА_1 із податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 38 838,69 грн грн на розрахунковий рахунок: UA148999980314060512000016708, населений пункт: Лубенська міська ТГ, код отримувача (ЄДРПОУ) 3795955, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 18010300 (а.с. 113).

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

А відповідно до частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що 30 жовтня 2007 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 899,50 кв.м., загальною вартістю 476 465 грн (а.с. 55-56).

Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

30 червня 2017 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області складено податкове повідомлення-рішення № 0396903-1307-1618, яким ОСОБА_1 нараховано суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 12 395,11 грн (а.с. 15).

Вищевказане рішення направлено на зареєстровану адресу відповідача: АДРЕСА_3 , однак, згідно відмітки поштового відділення не вручене у зв`язку із "відсутністю адресата" (а.с. 16).

07 червня 2018 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області складено податкове повідомлення-рішення № 0396903-1307-1618, яким ОСОБА_1 нараховано суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 4 029,76 грн (а.с. 15).

Вищевказане рішення направлено на зареєстровану адресу відповідача: АДРЕСА_3 та отримано останнім 25 червня 2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 18).

07 травня 2019 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області складено податкове повідомлення-рішення № 0046345-5413-1618, яким ОСОБА_1 нараховано суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 5 693,03 грн (а.с. 21).

Вищевказане рішення направлено на зареєстровану адресу відповідача: АДРЕСА_3 та отримано останнім 30 травня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 22).

24 квітня 2020 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області складено податкове повідомлення-рішення № 0067535-5433-1618, яким ОСОБА_1 нараховано суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 11 260,84 грн (а.с. 24).

Вищевказане рішення направлено на зареєстровану адресу відповідача: АДРЕСА_3 та отримано останнім 20 травня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 24).

11 березня 2021 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області складено податкове повідомлення-рішення № 0141759-2409-1618, яким ОСОБА_1 нараховано суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 11 682,93 грн (а.с. 23).

Вищевказане рішення направлено на зареєстровану адресу відповідача: АДРЕСА_3 та отримано останнім 02 червня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 23).

Відповідно до пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. У разі зменшення (збільшення) контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення.

Згідно із пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Як зазначає позивач, згідно інтегрованої картки платника ОСОБА_1 здійснене часткове погашення заявленого до стягнення податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 9 722,79 грн.

Відповідно до пункту 87.6. статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Як слідує із розрахунку наданого позивачем, після сплати ОСОБА_1 9 722,79 грн, за останнім рахується заборгованість зі сплати грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в загальному розмірі 38 383,69 грн (а.с. 114).

У свою чергу відповідач вказує, що ГУ ДПС у Полтавській області порушено строки звернення до стягнення згідно із податковим повідомленням-рішенням № 0396903-1307-1618 від 30 червня 2017 року.

З даного приводу суд зазначає, що згідно із пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Згідно із абзацом 10 пункту 522 підроздіру 10 розділу XX "Перехідних положень" Податкового кодексу України на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року Кабінет Міністрів України прийнято постанову "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211, якою установити з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено, що з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 року до 31 липня 2020 року на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено, що з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 19 грудня 2020 року на території України карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061) та від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено, що з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

Таким чином, позивачем подано позов у строки встановлені податковим кодексом України.

Як зазначено судом вище об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка

Згідно із підпунктом 266.3.1 частини 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до підпункту 266.6.1 частини 266.6 статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами що 30 жовтня 2007 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 899,50 кв.м., загальною вартістю 476 465 грн.

Однак, 01 березня 2019 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 1777246553228, згідно якого припинено право власності на нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 899,50 кв.м.

Підстава внесення запису: знищення об`єкта нерухомого майна довідка, серія та номер 075, видана 22 лютого 2019 року ПП "Бюро послуг та консультацій" (а.с. 55).

Таким чином об`єкт для нарахування сплати грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки припинив своє існування 01 березня 2019 року.

Отже контролюючий орган фактично визначає позивачу суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019-2020 роки на неіснуюче нерухоме майно.

Таким чином, загальна сума податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 899,50 кв.м, становить 12 395,11 грн (податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2017 року № 0396903-1307-1618 - 2672,32 грн /з урахуванням сплати 9 720 грн/; податкове повідомлення-рішення від 07 червня 2018 року № 0396903-1307-1618 - 4029,76 грн; податкове повідомлення-рішення № 00463345-5413-1618 від 07 травня 2019 року - 569303 грн).

Статтею 67 Конституції України передбачено обов`язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Отже, суму грошового зобов`язання у загальному розмірі 12 395,11 грн правомірно віднесено позивачем до складу податкового боргу відповідача.

Згідно положень статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищезазначених норм контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми "Ф" 20 липня 2018 року № 22246-17 (а.с. 19), яка направлена на адресу відповідача.

Вимога направлена на адресу відповідача та отримана 20 вересня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 20).

Згідно пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Доказів оскарження вказаної вимоги чи переривання заборгованості по ній сторонами не надано, а судом не встановлено.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Також, підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріуса не дозволяється (пункт 41.2 статті 41 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи зазначені вище положення Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що чинним законодавством контролюючому органу надано право звертатись до суду з позовами про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Крім того, наявність податкового боргу підтверджується відомостями з облікової картки платника податків.

Отже, позовні вимоги ГУ ДПС у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення боргу підлягають частковому задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Головного управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП 44057192, юридична адреса: вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення податкового боргу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 податковий борг із податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 12 395,11 грн на розрахунковий рахунок: UA148999980314060512000016708, населений пункт: Лубенська міська ТГ, код отримувача (ЄДРПОУ) 3795955, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 18010300.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Удовіченко