Рішення № 101183921, 17.11.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №380/13917/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Сасевича О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки із вимогами визнати протиправною та скасувати постанову Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №213557 від 16.02.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірною постановою накладено на позивача адміністративно-господарський штраф за порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт». Позивач вважає постанову відповідача протиправною і зазначає, що не був автомобільним перевізником в розумінні статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» у зв`язку з тим, що належний йому транспортний засіб використовувався іншим перевізником відповідно до договору позички транспортного засобу. Тому, позивач вказує, що він не може бути суб`єктом відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Враховуючи наведене, просить суд позов задовольнити.

Ухвалою судді від 25.08.2021 року в справі було відкрито провадження в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

Від представника відповідача на адресу суду 01.10.2021 року надійшов відзив на позовну в якому він зазначив, що 23.12.2020 контролюючими особами Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, на підставі графіку проведення рейдових перевірок, а також відповідно до направлення на перевірку №009147 від 18.12.2020, на автомобільній дорозі М-06 434 км. проводилась рейдова перевірка у пункті габаритно-вагового контролю транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів. Вказує, що у відповідності до ст. 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 4 Порядку №422, водій транспортного засобу марки КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , надав для перевірки посадовим особам Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки наступні документи: посвідчення водія НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_3 ; товарно-транспортну накладну № ЛВВ №911769 від 23.12.2020 року. За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки було встановлено, що загальна маса транспортного засобу становила 23960 кг. при нормативно допустимій - 40000 кг; навантаження на одиничну вісь становило 20310 кг. при нормативно допустимому 16000 кг. Про вказані вище дані результатів габаритно-вагового контролю свідчить талон про зважування від 23.12.2020, транспортного засобу з номерним знаком НОМЕР_1 . Відповідач також стверджує, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача, здійснювався технічними засобами, що пройшли повірку, мають відповідний свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки у зв`язку із чим є придатними до застосування. Окрім цього зазначив, що відповідачем на адресу позивача було скеровано лист із запрошенням прибути на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Згідно трекінгом поштового відправлення із трек-номером 7900900034675, лист із запрошенням було відправлено 06.02.2021 року. З 11.02.2021 року лист знаходився у поштовому відділенні за адресою позивача. Просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши позов, відзив на позовну заяву, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

03.01.2020 року між ФОП ОСОБА_1 (позичкодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ірина» (користувач) в особі ОСОБА_2 було укладено договір позички.

Відповідно до п. 1.1 договору позичкодавець передає у безоплатне користування користувачу транспортний засіб марки КАМАЗ 53212, VIN код НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_1 , 1990 року випуску.

Згідно п.4.1., даний договір укладено з моменту його підписання і діє такий до 31 грудня 2020 року.

Відповідно до направлення на перевірку №009147 від 18.12.2020, на автомобільній дорозі М-06 434 км. Працівниками Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проводилась рейдова перевірка у пункті габаритно-вагового контролю транспортних засобів перевізників що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

На підставі вказаної перевірки було складено:

-акт №259085 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 23.12.2020 року, яким виявлено порушення п.22.5 Правил дорожнього руху, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Законом України «Про автомобільний транспорт»: ч.1 абз. 16 - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% без відповідного дозволу; суб`єкт, що перевіряється: ОСОБА_1 , згідно ТТН - ТзОВ «Ірина».

-довідку №0051242 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 23.12.2020 року, в якій зазначено навантаження на осі в тонах: 1) 3,65; 2) 20,31; 3); повна маса транспортного засобу - 23,96 тонн;

-акт №039205 про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів від 23.12.2020 року, згідно якого повна маса авто (тонн): нормативно допустима - 40,00, фактична 23,96; відстань між осями (метрів): 4,06; 1,61; осьові навантаження (тонн): нормативно допустиме 11,00, 16,00; фактичне: 3,65; 20,31.

-розрахунок №39205 від 23.12.2020 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 201,78 євро.

Постановою в.о. начальника Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 16.02.2021 №213557 до ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу у сумі 34000 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт при наданні послуг з перевезення вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Позивач вважаючи таку постанову протиправною звернувся до суду з метою її скасування.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про автомобільний транспорт», зі змінами та доповненнями, законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, Законів України «Про транспорт», Законів України «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до вимог частин першої, другої 1, 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Відповідно до вимог частини 4 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

За приписами ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198 затверджено Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони.

Відповідно до п. 16 цієї Постанови перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.

Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30.

Згідно з п. 3 цих Правил транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, передбачено що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування (далі - Порядок № 879).

Відповідно до пп. 4 п.2 вказаного Порядку габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 3 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з абз. 1 п. 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Відповідно до п. 30 Порядку № 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

Згідно з п. 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Таким чином, обов`язок внесення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів покладено саме на перевізника.

Разом із тим, ані Правила дорожнього руху, ані Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, не визначають поняття перевізника.

В той же час, таке визначення міститься у Законі України «Про автомобільний транспорт» №2344-III. Так, статтею 1 вказаного закону визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію (стаття 33 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Статтею 60 Закону № 2344-III встановлена відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Зокрема абзацом 16 ч.1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несуть саме перевізники.

Суд встановив з матеріалів справи, що між ФОП ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Ірина» в особі ОСОБА_2 03.01.2020 року було укладено Договір позички, згідно якого транспортний засіб марки КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_1 передано для безоплатного користування ТзОВ «Ірина».

На момент здійснення перевірки посадовими особами Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки вищевказаного транспортного засобу, такий договір був дійсним.

Як вбачається з товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом серії ЛВВ від 23.12.2020 року, перевізником є ТзОВ «Ірина»; авто: КАМАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 .

Таким чином суд дійшов висновку, що в даному випадку перевезення товару здійснювалось саме ТзОВ «Ірина», а ФОП ОСОБА_1 не є перевізником у розумінні статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», відтак не може бути суб`єктом відповідальності за порушення цього ж Закону.

Більше того, як вбачається з відзиву на позовну заяву, представник відповідача вказав, що водій транспортного засобу КАМАЗ д.н.з. НОМЕР_1 надавав для перевірки посадовій особі Укртрансбезпеки товарно-транспортну накладну серії ЛВВ від 23.12.2020 року.

Відтак, суд резюмує, що така накладна ним при здійсненні перевірки транспортного засобу та оформленні процесуальних документів за її результатами прийнятою до уваги не була, що, в кінцевому результаті, слугувало підставою для притягнення до адміністративно-господарської відповідальності іншої особи.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що Постанова Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №213557 від 16.02.2021 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000,00 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 255, 262, 294, 295, КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати Постанову Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №213557 від 16.02.2021 року про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) з Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (м. Київ, проспект Перемоги, буд. 14; код ЄДРПОУ 39816845) за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір в сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 0 копійок).

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Сасевич О.М.