Вирок № 101182972, 18.11.2021, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/2070/20

№ провадження 1-кп/646/343/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.11.2021 м. Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Шелест І. М.,

за участю секретаря судового засідання -Комунарової А. О.,

прокурора - Асріян Л. А.,

захисника - Красина С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220000000123 від 03.02.2020 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, офіційно не працюючого, не одруженого, маючого на утриманні малолітню доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

потерпілого - ОСОБА_3 ,

представника потерпілого - адвоката Воронцової Л. В.,

в с т а н о в и в :

02.02.2020 приблизно о 18:40 годині, ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем «Деу Ланос», р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , рухаючись по вулиці Гольдбергівській зі сторони вулиці Греківської в бік вулиці Москалівської в м. Харкові, біля будинку № 99, діючі необережно, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на який вийшла пішохід ОСОБА_5 , не зменшив швидкість керованого ним автомобіля та не надав переваги у русі пішоходу ОСОБА_5 , яка перетинала проїжджу частину по нерегульованому пішохідному переходу з права наліво відносно руху автомобіля, чим порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України, в наслідок чого допустив наїзд на пішохода. В результаті порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_5 несумісну з життям сукупну тупу травму тіла, що спричинило її загибель.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою вину у даному кримінальному правопорушенні, зазначив, що 02.02.2020 в вечірній час доби керуючі автомобілем «Деу Ланос», який йому не належить, рухався по вулиці Гольдбергівській зі сторони вулиці Греківської в бік вулиці Москалівської в м. Харкові,. Було темно, йшов дощ, була погана видимість. Він, під`їжджаючи до перехрестя, оминав калюжі, наїхав колесом на трамвайну колію. Автомобіль під його керуванням стало заносити, він зміг вирулити, вирівняти рух машини, але не побачив пішохода. Здійснив наїзд на жінку. Цивільний позов ОСОБА_3 визнав частково - визнав моральну шкоду у розмірі 100 000 грн. Зазначив, що добровільно відшкодував сину потерпілої 10000 грн., оскільки вони понесли витрати на поховання.

Крім визнання обвинуваченим своєї вини, його вина доводиться наступними доказами.

Показаннями потерпілого ОСОБА_3 , який свідчив суду про те, що 02.02.2020 близько 19 години йому зателефонував лікар швидкої допомоги і повідомив, що його маму ОСОБА_5 збила машина. В той період мама проживала на вул. Полтавській у своєї сестри. Він одразу поїхав на вул. Гольберівську і побачив маму, яка лежала на асфальті. Мама загинула на місці дорожньо - транспортної пригоди. Слідчий йому повідомив, шо маму збив автомобіль «Деу Ланос», він бачив цей автомобіль, на ньому були пошкодження на передній лівій частині. Водія в той вечір не бачив, він до нього не підходив. ОСОБА_1 зателефонував йому лише через шість місяців, попросив вибачення і перерахував йому 10000 грн.

Даними протоколу огляду місця події від 02.02.2020, схеми до протоколу дорожньо-транспортною пригоди, фотототаблиці до нього, відповідно до якого подія мала місце у темний час доби , при штучному освітленні на мокрому відрізку проїжджої частини шириною 11,2 м, дощ, видимість дороги в місці ДТП складає більше 300 м, видимість пішохода складає 112, 5 м. На асфальті проїжджої частини виявлено труп жінки. На автомобілі «Деу Ланос», р.н. НОМЕР_1 зафіксовані пошкодження у виді розбитого лобового скла зі лівої сторони, пошкодження лівого переднього бамперу.

Даними протоколу огляду предмету, а саме магнітного DVD-R диску, відеозапису, що міститься на даному диску, який було відтворено у судовому засіданні. Так на даному диску міститься відеозапис з камери відеоспостереження, яка направлена на вул. Гольберівська в районі будинку № 99. З відеозапису вбачається, що в полі зору відеокамери спостерігається ділянка перехрестя проїзних частин з розташованими посередині трамвайними коліями, також видно розмітку пішохідного переходу із розташованим над нею дорожнім знаком «пішохідний перехід». У момент часу: 2020.02.02 18:40:16.909, зафіксованого на відеокамері, з`являється силует жінки, по пішохідному переходу перетинає проїзну частину та освітлюється світлом фар автомобіля, що наближається з лівого боку. Після чого в об`єктиві відеокамери з`являється автомобіль, який збиває даного пішохода, проїжджає вперед та зупиняється.

Даними інформації КЗОЗ «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» вбачається, що 02.02.2020 о 18 годині 43 хвилини до служби «103» надійшов виклик з приводу ДТП за адресою м. Харків, вул. Гольдберівська, 100 до ОСОБА_5 .

Судом встановлено, що дорожньо - транспортна пригода сталася саме о 18 годині 40 хвилин, а не о 18 годині 45 хвилин, як помилково зазначено в обвинувальному акті, оскільки вже о 18 годині 43 хвилини до служби «103» надійшла інформація про вказану подію.

З даних схеми до протоколу дорожньо - транспортної пригоди, відеозапису беззаперечно встановлено, шо ОСОБА_5 перетинала проїзну по пішохідному переходу.

Даними постанови слідчого від 03.02.2020 про визнання магнітного DVD-R диску з відеозаписом з камери відеоспостереження КП «Міськелектротранссервіс» речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Даними постанови слідчого від 03.03.2020 про визнання автомобіля Деу-Ланос речовим доказом.

Даними висновку експерта 10-12/326-Дм/20 від 10.02.2020, відповідно до якого у ОСОБА_5 , 1950 року народження встановлені тілесні ушкодження голови: забита рана з крововиливом у м`які покрови голови зі сторони їх внутрішньої поверхні в лобній області справа, синець в верхньому повіці правого ока, садно на спинці носа, забиті рани (3) на слизовій оболонці губи по умовно середній лінії; крововилив у м`які покрови голови зі сторони їх внутрішньої поверхні в потиличній області; крововилив під м`які мозкові оболонки мозочку з крововиливами у шлуночки головного мозку; тулубу: розриви черевного відділу аорти з крововиливом у простір поза очеревиною, перелом кісток тазу, крововиливи у коренів легень, крововилив у жирову капсулу лівої нирки; кінцівок: садно та синець на тильній поверхні правої кісті, в проекції основи третього пальця, крововилив темно - червоного кольору в підшкірно жирову клітковину по передній поверхні лівої гомілки, багатоуламкові переломи лівих велико- та малогомілкової кісток, крововилив в м`язи лівого стегна по внутрішній поверхні, крововилив в підшкирно - жирову клітковину правої гомілки в верхній третині по внутрішній поверхні з переходом в проекцію колінного суглобу, крововиливи в проекції колінного суглобу по зовнішній поверхні, з одиничними розривами зв`язного апарату колінного суглобу.

Причиної смерті ОСОБА_5 стала несумісна з життям сукупна тупа травма тіла, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. Між тілесними ушкодженнями, що мали місце на трупі ОСОБА_5 та настанням її смерті від несумісної з життям сукупної травми тіла існує причинний зв`язок. Усі вказані тілесні ушкодження утворилися за життя, в одну мить або в швидкій послідовності безпосередньо перед настанням смерті, від дій тупими предметами, що травмують, якими могли являтися поверхні та частини транспортного засобу, що виступають, а також поверхня дорожнього покриття, індивідуальні особливості яких в ушкодженнях не відобразилися, та могли утворитися в умовах дорожньо - транспортної пригоди, що сталася 02.02.2020 о 18 годині 40 хвилин

Даними висновку експерта № 7/257/258/11/1/44 КПСЕ-20 від 24.02.2020, відповідно до яких, у дорожній ситуації що склалася, ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до п. 18.1 Правил дорожнього руху України і мав технічну можливість запобігти дорожньо - транспортній події виконанням вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України. У діях водія автомобіля «Деу-Ланос р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, перебувають в причинному зв`язку з дорожньо - транспортною подією.

В ході експертного дослідження встановлено, що з моменту коли пішохід ОСОБА_5 вже знаходилась на проїзній частині на пішохідному переході до моменту наїзду минуло 4 секунди.

З відеозапису вбачається, що перед наїздом потерпілу було освітлено світлом фар автомобіля, що наближався з лівого боку, після чого на відео з`являється автомобіль, який рухається прямолінійно, відбувається наїзд на ОСОБА_5 , після наїзду автомобіль проїжджає вперед 16,8 метрів та зупиняється.

Таким чином, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем, порушив п. 18.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», в наслідок чого допустив наїзд на ОСОБА_5 і спричинив смерть потерпілої. Суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти наїзду своєчасним гальмуванням і зменшенням швидкості руху керованого ним автомобіля.

Аналізуючи викладене, суд доходить висновку, що вину обвинуваченого ОСОБА_1 повністю доведено під час судового розгляду та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує технічно справним транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої.

Така юридична оцінка дій обвинуваченого відповідає фактичним обставинам, встановленим по справі.

Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (Із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року), при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Враховуючи характер вчиненого злочину суд бере до уваги, що під час вчинення злочину обвинувачений ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водночас, визначаючи ступінь вини обвинуваченого суд враховує, що з боку пішохода ОСОБА_5 не було допущено порушень Правил дорожнього руху України, яка перетинала проїзду частину у визначеному для пішоходів місці - по нерегульованому пішохідному переходу.

Судом вивчено дані, що характеризують особу обвинуваченого, відповідно до яких він раніше не судимий, офіційно не працює, не одружений, має постійне місце проживання, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Судом досліджено висновок органу пробації, відповідно до якого можливе виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі і не становить високої небезпеки для суспільства.

Суд вважає, що поведінка обвинуваченого ОСОБА_1 , як на досудовому розслідуванні, так і під час судового розгляду не свідчила про наявність щирого каяття.

Виходячи із системного тлумачення законодавства та із судової практики, щире каяття, характеризуюче ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину, добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об`єктивно підтверджують щире каяття особи.

Крім того, системний аналіз кримінального закону свідчить про те, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, на досудовому розслідуванні або під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом`якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.

Таким чином, можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню заданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 лише через шість місяців, вже під час судового розгляду, вибачився у телефонному режимі перед потерпілим і частково відшкодував спричинену шкоду у розмірі 10 тис. грн., проте у судовому засіданні намагався виправдати допущене порушення ним Правил дорожнього руху України, яке потягло тяжкі наслідки, погодними умовами, в його поясненнях відсутня негативна оцінка вчиненого ним злочину і те, що він готовий понести заслужене покарання, що об`єктивно не підтверджує його щире каяття.

Прокурор, стверджуючі, що мало місце активне сприяння розкриттю злочину, не надав суду пояснень або доказів, якім чином це знайшло своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Також , суд враховує, що об`єктом злочину є безпека руху й експлуатації автомобільного транспорту.

Подальша поведінка обвинуваченого ОСОБА_1 , який 29.05.2020 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не свідчить про те, що після події, що відбулася 02.02.2020 він зробив для себе висновок більше не порушувати Правила дорожнього руху України.

Тому, зваживши на вказані обставини, суд, виходячи з дискреційних своїх повноважень, дійшов висновку про відсутність обставин, що пом`якшують покарання. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, обставину, що обвинувачений фактично визнав свою вину і частково відшкодував спричинену шкоду у розмірі 10 тис. грн.

Тому з метою виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень суд вважає необхідним і достатнім призначити йому покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами.

Саме таке покарання буде сприяти меті його призначення. Тому суд не погоджується з висновком органу пробації про можливість виправлення ОСОБА_1 без позбавлення волі.

Потерпілим ОСОБА_3 заявлено цивільний позов до ТДВ «СК «Ю.Ей.Ай» та ОСОБА_1 на загальну суму 521 300,00 грн, в тому числі 21 300,00 грн майнової шкоди, яку потерпілий просить стягнути зі страхової ТДВ «СК «Ю.Ей.Ай», та 500 000,00 грн моральної шкоди, з яких 56 576,00 грн потерпілий просить стягнути зі страхової ТДВ «СК «Ю.Ей.Ай», а 443 424,00 грн з обвинуваченого.

За правилами ст. 27 Закону України № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відшкодовує, зокрема, наступні витрати, пов`язані зі смертю потерпілого: не більше 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку, на поховання та на спорудження нагробного пам`ятника у загальному розмірі; моральна шкода у такому ж розмірі, яка виплачується рівними частинами чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим) померлого.

Заявлена до відшкодування потерпілим майнова шкода у 21 300,00 грн складається з витрат на поховання - 9 700,00 грн та витрати на помінальні обіди - 11 600,00 грн.

Враховуючи, що витрати на поховання у сумі 9 700,00 грн підтверджені належними доказами, не перевищують суму страхового ліміту та визнаються цивільним відповідачем - ТДВ «СК «Ю.Ей.Ай», позовні вимоги потерпілого ОСОБА_3 в цій частині підлягають задоволенню.

В частині витрат на помінальні обіди, суд зазначає, що з урахуванням системного тлумачення положень ст. 1201 ЦК України та Закону № 1102-IV до витрат на поховання можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу, а церемонія поховання та церемонія поминання є зовсім різними правовими поняттями, і витрати, пов`язані з проведенням поминальних обідів, не належать до витрат на поховання, тому у їх стягненні з ТДВ «СК «Ю.Ей.Ай» слід відмовити (відповідні роз`яснення Верховного Суду були надані у постановах від 09.10.2019 по справі № 753/23826/16-к, від 19.03.2020 по справі № 185/687/18).

Суд враховує, що обвинуваченим було відшкодовано потерпілому ОСОБА_3 10 000,00 грн шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, яку потерпілий прийняв як відшкодування моральної шкоди, що не заперечувалося обвинуваченим у судовому засіданні.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, суд вважає, що факт спричинення потеплілому моральної шкоди від протиправних дій обвинуваченого доведено під час розгляду даного кримінального провадження за вищевказаних обставин. Враховуючи характер, обсяг та глибину фізичних й душевних страждань потерпілого, істотність вимушених змін у його повсякденному житті, зокрема непоправність втрати самої рідною людини - мами, неможливість поновити попереднє становище, разом з цим беручи до уваги майновий стан обвинуваченого, ту обставину, що даний злочин вчинений ним з необережності, що обвинувачений частково відшкодував майнову шкоду, суд вважає обґрунтованим, справедливим та розумним розмір моральної шкоди у сумі 350 000,00 грн, з яких 56 576,00 грн підлягають стягненню з ТДВ «СК «Ю.Ей.Ай» та 293 424,00 грн - з обвинуваченого ОСОБА_1 .

Доводи ТДВ «СК «Ю.Ей.Ай», що потерпілим не доведено відсутність інших осіб, які мають право на отримання компенсації моральної шкоди від страхової компанії у відповідній частці суд вважає неспроможними. Так, потерпілим надано до суду докази того, що потерпілий є сином померлої, а також докази на підтвердження факту смерті батьків померлої, смерті чоловіка померлої та другого сина померлої. Наявність у померлої інших родичів, які мають право на отримання відшкодування моральної шкоди від страховика матеріалами справи не встановлено.

Запобіжні заходи відносно обвинуваченого не обиралися.

Судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 349, 368, 370-371, 373-376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту його фактичного затримання з метою виконаня вироку суду.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ей.Ай» (ідентифікаційний код юридичної особи 32404600, місце знаходження: 04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, буд. 4, корп. 6?а) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) в рахунок відшкодування майнової шкоди 9 700,00 грн.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ей.Ай» (ідентифікаційний код юридичної особи 32404600, місце знаходження: 04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, буд. 4, корп. 6?а) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 56 576,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) моральну шкоду у сумі 293 424,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 у прибуток держави витрати за проведення комплексної судової авто?технічної, фото?технічної експертизи та технічного дослідження матеріалів засобів відео, звукозапису № 7/257/258/11/1/44 КПСЕ?20 від 24.02.2020 у сумі 2 826,18 грн.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 04.02.2020 на транспортний засіб «Деу Ланос», д. н. з. НОМЕР_1 - скасувати.

Речові докази:

транспортний засіб «Деу Ланос», д. н. з. НОМЕР_1 - повернути власнику ОСОБА_4 ;

Магнітний DVD-R диску - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя І. М. Шелест