Вирок № 101182638, 18.11.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Провадження № 1-кп/643/470/21

Справа № 643/1950/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2021 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря Гюлалієвої Ф.Р. кизи, прокурора Гладкіх Д.В., потерпілого ОСОБА_1 , представника потерпілого - адвоката Лемішка Ю.М., захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Янковського В.В., обвинуваченого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220000001653 від 13.11.2019 року, за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, який не одружений, працює водієм автотранспортних засобів у ПрАТ «Трест Житлобуд-1», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачення, визнане судом доведеним

ОСОБА_2 12.11.2019 року, приблизно о 20-00 год., керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-21103», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по пр-ту Льва Ландау в м. Харкові зі сторони пр-ту Московського в напрямку вул. Халтуріна зі швидкістю 10 км/год.

Під час руху по вказаній вулиці в режимі зеленого сигналу світлофора ОСОБА_2 , повертаючи ліворуч, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди іншим учасникам руху, не надав дорогу водію мотоцикла «Shineray XY250-3A», державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 , що рухався у зустрічному напрямку на зелений сигнал світлофора, чим порушив вимоги п.п. 10.1, 16.6 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

- п.10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

- п. 16.6. «Повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч»

та допустив з ним зіткнення.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла «Shineray XY250-3A» ОСОБА_1 згідно з висновком судово-медичної експертизи № 12-14/883-А/19 від 22.01.2020 року отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості у вигляді закритого перелому дистального метаепіфізу правої променевої кістки зі зміщенням, закритого перелому шилоподібного відростка правої ліктьової кістки, закритого перелому 2, 3, 4, 5 п`ясних кісток правої кисті зі зміщенням, закритого перелому дистального метаепіфізу лівої променевої кістки, закритого уламкового перелому діалізу, правої стегнової кістки в середній третині, які не є небезпечними для життя у момент їх заподіяння та спричинили за собою тривалий розлад здоров`я понад 3-х тижнів (21 дня).

Згідно з висновком комплексної експертизи відео-, звукозапису, фототехнічної та автотехнічної експертизи № 7/1323/1324/1325/13/288 КПСЕ-19 від 22.01.2020 року, в даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «ВАЗ-21103» ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 10.1, 16.6 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з даною ДТП.

Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений

ОСОБА_2 визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Перелік обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, визначений ч. 1 ст. 91 КПК України. З вказаної норми вбачається, що доказуванню у кримінальному провадженні підлягають у тому числі наступні обставини: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат, тощо.

Аналіз вказаних вище положень законодавства в їх логічному та системному зв`язку свідчить, що положення ч. 3 ст. 349 КПК України, згідно яких суд має право визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, можуть застосовуватись судом не тільки в разі неоспорення обвинуваченим всіх обставин кримінального провадження, а й у випадку, коли обвинувачений не оспорює лише окремі з обставин, перелічених в ч. 1 ст. 91 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України передбачено, що однією з обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, є вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, щиро розкаявся. Не заперечував фактичні обставини справи, викладені вище, та підтвердив вчинення ним вищезазначеного кримінального правопорушення за обставин, вказаних вище, надавши відповідні пояснення. Зазначив, що в обвинувальному акті правильно зазначені час, спосіб, місце та інші обставини вчиненого ним кримінального правопорушення. Показав, що по закінченні досудового розслідування в повному обсязі ознайомився з матеріалами кримінального провадження і не заперечує висновки експертиз та інші докази, зібрані в ході досудового розслідування. Також пояснив, що показання надає добровільно.

При цьому обвинувачений не визнав цивільний позов та заперечував проти стягнення з нього на користь потерпілого грошових коштів на відшкодування завданої кримінальним правопорушення шкоди.

Таким чином, обвинуваченим не оспорювалась подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), його винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, форма вини, розмір процесуальних витрат та інші обставини кримінального провадження, безпосередньо зазначені в обвинувальному акті.

Єдиною обставиною, яка заперечувалась обвинуваченим, є розмір матеріальної та моральної шкоди, завданої потерпілому, тобто обставини, зазначені в цивільному позові.

Як вказано Європейським судом з прав людини, ані текст, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі за вільним власним його або її бажанням відмовлятися, прямо або автоматично, від права на гарантії справедливого судового розгляду. Проте така відмова повинна, якщо вона є, бути ефективною для цілей Конвенції, бути встановлена однозначно і повинні бути застосовані мінімальні гарантії, які відповідають її важливості (Pfeifer та Plankl проти Австрії, § 37). Крім того, вона не повинна суперечити жодному важливому інтересу суспільства (Ермі проти Італії [ВП], § 73; Сейдович проти Італії [ВП], § 86; Дворскі проти Хорватії [ВП], § 100). «Право на судовий розгляд» не є абсолютним ані у кримінальному, ані у цивільному процесі. Воно має встановлені обмеження (Девеєр проти Бельгії, § 49; Карт проти Туреччини [ВП], § 67).

Учасники судового провадження, кожний окремо, зазначили на недоцільності дослідження доказів щодо всіх обставин, які викладені в обвинувальному акті та стосуються події кримінального правопорушення і винуватості обвинуваченого у його вчиненні.

Враховуючи визнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини, неоспорення ним фактичних обставин справи, викладених в обвинувальному акті, суд зі згоди всіх присутніх учасників судового розгляду вирішив не досліджувати всі докази щодо обставин скоєння ОСОБА_2 вказаного вище кримінального правопорушення та розглянув справу в частині обставин, що стосуються події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого у його вчиненні, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особистість. Наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, учасникам судового провадження роз`яснено.

Одночасно суд у повному обсязі дослідив докази щодо обставин, які викладені в цивільному позові та стосуються розміру шкоди, яка завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення.

Призначення покарання

Дані про особу обвинуваченого

Обвинувачений на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (том 1, а.с. 218-218а; том 1, а.с. 17), раніше не судимий (том 1, а.с. 234)..

Згідно висновку Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласний наркологічний диспансер» № 2177 від 12.11.2019 року, під час огляду обвинуваченого 12.11.2019 року о 23-20 год. ознак алкогольного та наркотичного сп`яніння у нього не виявлено.

Відповідно до характеристик від 06.12.2019 року та від 24.03.2020 року, ОСОБА_2 працює водієм автотранспортних засобів у ПрАТ «Трест Житлобуд-1» з 01.02.2000 року по теперішній час. За період роботи зарекомендував себе кваліфікованим спеціалістом, принциповим і відповідальним працівником, професійно компетентний, усі виробничі завдання виконує у наданий термін. Бере активну участь у громадському житті колективу. Постійно працює над підвищенням своєї кваліфікації. Поганих відгуків не має. З колегами завжди перебуває у товариських стосунках, завжди готовий прийти на допомогу оточуючим (том 1, а.с. 134; том 1, а.с. 234).

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

В судовому засіданні прокурором було зазначено, що в ході досудового розслідування з боку ОСОБА_2 мало місце щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Враховуючи наведене, обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_2 , суд у відповідності до вимог ст. 66 КК України визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_2 , судом не встановлено.

При цьому суд відхиляє доводи представника потерпілого щодо відсутності щирого каяття у обвинуваченого, які він обґрунтовував відсутністю вибачень обвинуваченого, оскільки обвинувачений в судовому засіданні приніс вибачення потерпілому та протягом всього розгляду справи не заперечував свою вину у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення.

Застосовне законодавство

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Мотиви призначення покарання

Прокурор в судовому засіданні просив призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

При призначенні ОСОБА_2 покарання суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, наявність обставин, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та вважає за необхідне призначити покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

Враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, яке відноситься до нетяжких злочинів, необережну форму вини, визнання обвинуваченим своєї вини, його щире каяття, позицію сторони обвинувачення, яка просила застосувати відносно обвинуваченого положення ст. 75 КК України і звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування основного покарання у виді обмеження волі, та вважає за необхідне звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

При цьому суд не може визнати обґрунтованими доводи представника потерпілого щодо необхідності призначення обвинуваченому покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки та без застосування положень ст. 75 КК України щодо звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням, оскільки таке покарання, на переконання суду, з урахуванням даних про особу обвинуваченого та обставин справи, буде занадто суворим і не відповідатиме вимогам справедливості та пропорційності.

Вирішуючи питання щодо призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд керується таким.

Санкцією ч. 1 ст. 286 КК України в редакції станом на час вчинення кримінального правопорушення було передбачено, що вказане кримінальне правопорушення карається в тому числі «позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого».

Таким чином, вказаною нормою було передбачено як можливість застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і можливість не застосовувати зазначене покарання.

В подальшому Законом 2617-VIII від 22.11.2018 року, який набрав чинності 01.07.2020 року, до положень ч. 1 ст. 286 КК України були внесені зміни, згідно яких додаткове покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, стало обов`язковим.

Керуючись положеннями ст. 5 КК України, суд при визначенні покарання застосовує ч. 1 ст. 286 КК України в редакції, що діяла станом на час вчинення кримінального правопорушення, оскільки вказана норма в редакції Закону 2617-VIII від 22.11.2018 року погіршує становище обвинуваченого.

Прокурор просив призначити обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Представник потерпілого наполягав на призначенні обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Захисник заперечував проти призначення додаткового покарання. В обґрунтування зазначив, що обвинувачений працює водієм та у разі позбавлення його права керувати транспортними засобами втратить роботу і засоби до існування.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 17.11.2020 року в справі № 686/3244/20, позбавлення обвинуваченого права керувати транспортними засобами на строк 2 роки, за умови того, що основним видом його трудової діяльності є саме керування транспортним засобом, враховуючи інші зазначені дані про його особу та конкретні обставини провадження і тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, не буде справедливим та необхідним покаранням у такому випадку. За таких обставин є підстави для призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до 1 року, враховуючи при цьому думку потерпілого щодо виду та розміру покарання в сукупності з іншими обставинами кримінального провадження.

Враховуючи думку сторони обвинувачення, потерпілого, сторони захисту, а також вимоги справедливості та пропорційності призначеного покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом під час ухвалення вироку

Щодо цивільного позову

Представником потерпілого адвокатом Лемішко Ю.М. пред`явлений цивільний позов, в якому він з урахуванням наступних уточнень остаточно просить:

- стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого в якості відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, грошові кошти в розмірі 165400,00 грн.;

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь потерпілого заподіяну за страховим випадком шкоду життю та здоров`ю в розмірі 154166,17 грн.;

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь потерпілого суму заподіяної майнової шкоди за страховим випадком в розмірі 36509,74 грн.;

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь потерпілого вартість послуг з проведення автотоварознавчого дослідження № 20-С від 09.10.2020 року та висновку судового експерта № 8 від 15.04.2021 року в розмірі 5550,00 грн.;

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь потерпілого суму заподіяної моральної шкоди за страховим випадком у розмірі 7708,30 грн. (том 1, а.с. 18-24; том 1, а.с. 153-155; том 1, а.с. 194-196; том 1, а.с. 246-249; том 2, а.с. 1-3).

Вирішуючи вказані позовні вимоги, суд керується таким.

Щодо вимог про стягнення з обвинуваченого грошових коштів в розмірі 165400,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди

В обґрунтування вимог про стягнення вказаної моральної шкоди зазначено, що потерпілий став жертвою злочину, внаслідок якого зазнав тілесних ушкоджень та тривалих фізичних і моральних страждань. Потерпілий більше 85 днів перебував у гіпсу, потребує постійної уваги з боку його батьків. Потерпілому внаслідок травм зроблено три операції.

Обвинувачений, його захисник у судовому засіданні, а також у письмових заявах заперечували проти цивільного позову.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч. 1 ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Частиною другою ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає в тому числі у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

У відповідності до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Верховний суд України в п. 1 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 звернув увагу судів на те, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов`язаних з відшкодуванням такої шкоди.

У постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року в справі № 638/6944/16-ц зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає доведеним, що позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою обвинуваченого щодо нього, внаслідок якої йому були спричинені тілесні ушкодження.

Потерпілим надано власний розрахунок моральної шкоди, згідно яких вона має наступні складові: однократне відшкодування спричиненої потерпілому моральної шкоди - 50000,00 грн.; однократне відшкодування спричиненої потерпілому моральної шкоди під час та після хірургічних операцій - 50000,00 грн.; еквівалент 1500,00 грн. за день страждань, що потерпілий відчував під час перебування на стаціонарному лікуванні, з 12.11.2019 року по 20.12.2019 року, всього за 38 днів - 57000,00 грн.; еквівалент 300,00 грн. за день при амбулаторному лікуванні, з 20.12.2017 року до 16.02.2019 року, всього за 28 днів - 8400,00 грн.

На уточнююче запитання суду щодо вказаної вище методики розрахунку моральної шкоди представник потерпілого зазначив, що вказаний розрахунок не базується на будь-якій затвердженій в установленому законом порядку або загальноприйнятій методиці або будь-якому висновку експерта, а є особистою думкою потерпілого щодо складових моральної шкоди та їх розміру.

Враховуючи, що виконаний потерпілим розрахунок розміру моральної шкоди та її складових не ґрунтується на будь-якій методиці або висновку експертизи, суд під час ухвалення вироку не вбачає підстав для визначення розміру відшкодування моральної шкоди саме в такий алгоритм, який визначений потерпілим.

При визначенні розміру відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди суд виходить із вимог розумності, виваженості та справедливості, враховує обставини справи, викладені вище, глибину, характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнав позивач, та визначає розмір моральної шкоди в сумі 80000,00 грн.

Враховуючи наведене, суд частково задовольняє позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, пред`явлені до обвинуваченого, в розмірі 80000,00 грн.

Щодо вимог про стягнення з ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» грошових коштів у розмірі 154166,17 грн. в якості відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого

В обґрунтування позовних вимог, пред`явлених до ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія», зазначено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ВАЗ-21103», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у вказаній страховій компанії. Потерпілим на лікування було витрачені грошові кошти в розмірі 79052,17 грн. Крім того, потерпілим отримано другу групу інвалідності. Враховуючи наведене, також підлягає відшкодуванню шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності, в розмірі 18 мінімальних заробітних плат, що складає 75173,00 грн. Таким чином, всього із страхової компанії підлягає стягненню 154166,17 грн.

Як вбачається з полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 27.02.2019 року, наданого суду, він виданий ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія», страхувальник згідно вказаного полісу - ОСОБА_2 , забезпечений транспортний засіб - автомобіль «ВАЗ-21103», державний номерний знак НОМЕР_1 , розмір франшизи - 2000,00 грн., страхова сума за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 200000,00 грн., за шкоду, заподіяну майну - 100000,00 грн. (том 1, а.с. 50).

Таким чином, цивільно-правова відповідальність обвинуваченого застрахована в ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія».

Згідно ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до п. 24.1. ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Представник ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» надав відзиви, в яких позовні вимоги у вказаній частині визнав частково, а саме в частині відшкодування витрат на лікування в розмірі 25464,35 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили, що визнання ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» цивільного позову у вказаній вище частині позовних вимог суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Враховуючи визнання ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» цивільного позову в частині відшкодування витрат на лікування в розмірі 25464,35 грн., суд не вбачає необхідності надавати оцінку обґрунтованості позовних вимог у вказаній частині та задовольняє позовні вимоги в частині відшкодування витрат на лікування в розмірі 25464,35 грн.

Представник ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» у відзивах не визнав вимоги в частині відшкодування витрат на придбання стрижневих апаратів для остеосинтезу кінцівок, комплекту фіксаторів для інтрамедулярного остеосинтезу стегна в розмірі 44150,00 грн. В обґрунтування заперечень проти позову в цій частині зазначив, що потерпілим не доведені вказані витрати, до позову не доданий чек про придбання вказаних апаратів, а наявність рахунку-фактури не доводить факт їх придбання.

Вказані доводи представника ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» суд відхиляє з наступних підстав.

Потерпілим надано суду рахунок-фактуру № 1109 від 02.12.2019 року на придбання стрижневого апарату для остеосинтезу правої кінцівки, стрижневого апарату для остеосинтезу лівої кінцівки та комплекту фіксаторів для інтрамедулярного остеосинтезу стегна на загальну суму 40150,00 грн., виписаний ФОП ОСОБА_3 .

Крім того, потерпілим надано Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо реєстрації ФОП ОСОБА_3 , Витяг з реєстру платників єдиного податку щодо ФОП ОСОБА_3 , а також квитанцію ПАТ КБ «Приватбанк» № 0.0.1537543700.1 від 28.11.2019 року про перерахування потерпілим на користь ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 40150,00 грн. в якості оплати за медичні товари, рах. 1109.

Враховуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь потерпілого грошових коштів в розмірі 40150,00 грн.

Представник ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» у відзивах не визнав позовні вимоги в частині відшкодування витрат на придбання медичних товарів на суму 401,50 грн. згідно чеку від 28.11.2019 року, зазначивши, що з вказаного чеку неможливо встановити, які товари були придбані. Крім того, зазначив, що не підтверджений факт призначення лікарями наступних медичних препаратів: дуфлак, цефотрін, біфідумбакт, пиносол, диклофенак, фармазолін, ізосол, парацетомол, буливакаїн, норгалакс, флебонорм, аспирин кардио, ротавит, випросал мазь, офлокаїн, бетадин р-р, фармадол, тетраспан, метрогіл, сангера, гемаксам, клексан, інфулган р-р, лізоформін, тризипин, долобене гель, бісакодил, найз, венопорт, ефмерин, гліцеренові свічки, но-шпа. Також представник ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» зазначив, що не визнає позовні вимоги в частині відшкодування витрат на придбання серветок, рушників, пакетів.

Суд, дослідивши матеріали справи, погоджується з вказаними вище доводами представника ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» та відмовляє в позові у вказаній частині позовних вимог.

Доводи представника потерпілого відносно того, що чек від 28.11.2019 року на суму 401,50 грн. неналежної якості, у зв`язку з чим технічно неможливо виготовити його фотокопію належної якості, а заінтересовані особи не позбавлені можливості дослідити оригінал чеку, судом відхиляються, оскільки оригінал чеку потерпілим до матеріалів справи не долучений.

Доводи захисника відносно того, що оскільки потерпілий не звертався з заявою щодо виплати страхового відшкодування до ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія», то відсутні підстави для задоволення цивільного позову, судом відхиляються оскільки вказана страхова компанія частково визнала позовні вимоги та не посилалась на вказані обставини в якості заперечень проти позову.

Вирішуючи позовні вимоги щодо відшкодування витрат на оперативне лікування, а саме: динамізацію стрижня, видалення дистальних блокуючих гвинтів остеосинтезу стегна в розмірі 4497,51 грн., додатково пред`явлені згідно заяви про зміну підстав позову від 14.12.2020 року, суд керується таким.

На підтвердження наявності вказаних витрат потерпілим надано виписку із медичної карти хворого № 5181, згідно яких він перебував на стаціонарному лікуванні з 04.11.2020 року по 16.11.2020 року, а також чеки № 166899 від 05.11.2020 року, № 93129 від 06.11.2020 року, № 166950 від 05.11.2020 року, № 92982 від 05.11.2020 року, а також чек на оплату медичних послуг з томографії від 16.10.2020 року на суму 800,00 грн. (том 1, а.с. 197-199).

Представник ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» вказані вимоги визнав частково, в розмірі витрат на здавання аналізу крові в сумі 230,00 грн.

Враховуючи визнання ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» цивільного позову в частині відшкодування витрат на лікування в розмірі 230,00 грн., суд не вбачає необхідності надавати оцінку обґрунтованості позовних вимог у вказаній частині та задовольняє позовні вимоги в частині відшкодування витрат на лікування в розмірі 230,00 грн.

В іншій частині представник ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» позовні вимоги не визнав, зазначивши, що позивачем не надано доказів лікарського призначення вказаних вище медичних маніпуляцій.

Вказані доводи ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» суд частково відхиляє, оскільки проведення вказаних вище медичних маніпуляцій підтверджується випискою із медичної карти хворого № 5181, згідно якої потерпілому проведено оперативне лікування в плановому порядку: динамізація стрижня, видалення дистальних блокуючи гвинтів.

Суд вважає, що сам по собі факт проведення оперативного лікування свідчить про наявність відповідних лікарських призначень для такого медичного втручання.

Враховуючи наведене та оцінюючи факт оперативного лікування, вид проведених медичних маніпуляцій у сукупності з даними щодо травм, які отримані потерпілим внаслідок ДТП, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині медичних витрат згідно чеків № 166899 від 05.11.2020 року, № 93129 від 06.11.2020 року, № 166950 від 05.11.2020 року, № 92982 від 05.11.2020 року в загальному розмірі 3697,51 грн.

Вирішуючи позовні вимоги щодо відшкодування витрат на проведення комп`ютерної томографії в сумі 800,00 грн. суд враховує, що вказані витрати мали місце 16.10.2020 року, тобто більше ніж за півмісяця до госпіталізації потерпілого.

Будь-яких доказів того, що вказана вище комп`ютерна томографія була призначена потеплілому та проводилась саме у зв`язку з травмами, отриманими внаслідок ДТП, суду не надано.

Так, у виписці із медичної карти хворого № 5181 не зазначено про проведення комп`ютерної томографії та її результати.

Крім фіскального чеку про оплату послуг з комп`ютерної томографії в сумі 800,00 грн., будь-яких інших доказів суду не надано.

Враховуючи наведене, суд відмовляє у позовних вимогах в частині стягнення з ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» вартості комп`ютерної томографії в сумі 800,00 грн.

Як вбачається з наданої потерпілим довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією № 282348, потерпілому з 10.03.2020 року встановлено другу групу інвалідності. Інвалідність встановлена на строк до 01.04.2021 року. Згідно акту № 449/6 огляду МСЕК, вказана інвалідність обумовлена травмами, що отримані внаслідок ДТП (том 2, а.с. 21, 24-25).

Згідно п. 26.2. ст. 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить у разі встановлення II групи інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

З 01.01.2019 року по 31.12.2019 року мінімальна заробітна плата складала 4173,00 грн.

За таких обставин суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення страхового відшкодування за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 75114,00 грн.

Враховуючи наведене, суд частково задовольняє позові вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого, в розмірі 144425,86 грн.

Щодо вимог про стягнення з ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» грошових коштів у розмірі 7708,30 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілому

Згідно ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Враховуючи, що судом позовні вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю потерпілого, задоволені в розмірі 144425,86 грн., суд частково задовольняє позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди - в сумі 7221,29 грн.

Щодо вимог про стягнення з ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» грошових коштів у розмірі 36509,74 грн. в якості відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілого

В обґрунтування вказаних вимог представником потерпілого зазначено, що внаслідок ДТП був знищений мотоцикл «Shineray XY250-3A», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належав позивачу. Розмір спричиненої внаслідок цього шкоди складає 36509,74 грн.

Представник ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» позовні вимоги у вказаній частині не визнав.

Згідно с. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 12 вказаного Закону, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров`ю потерпілих, не застосовується.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , мотоцикл Shineray XY250-3A», державний номерний знак НОМЕР_2 , належить на праві власності потерпілому ОСОБА_1 (том 1, а.с. 28).

Відповідно до висновків експерта № 8С від 15.04.2021 року, № 8С/1 від 12.11.2021 року, вартість мотоцикла «Shineray XY250-3A», державний номерний знак НОМЕР_2 , після ДТП, яка сталась 12.11.2019 року, станом на час проведення дослідження складає 5158,99 грн. (том 1, а.с. 255-261).

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 20С від 09.10.2020 року (том 1, а.с. 158-164), висновку експерта № 20С/1 від 12.11.2021 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику мотоцикла «Shineray XY250-3A», державний номерний знак НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП 12.11.2019 року, дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження та складає 41668,73 грн. Рама як окрема складова зазначеного мотоцикла в торгово-роздрібну торгівлю не постачається, тому неможливо відновити КТЗ відповідно до технічних вимог виробника даного КТЗ.

Враховуючи наведене, мотоцикл «Shineray XY250-3A» вважається фізично знищеним.

За таких обставин розмір шкоди, заподіяної майну потерпілого, розраховується як різниця між вартістю мотоцикла до та після дорожньо-транспортної пригоди та складає 36509,74 грн. (41668,73 грн. - 5158,99 грн.).

Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 27.02.2019 року, розмір франшизи складає 2000,00 грн.

Враховуючи наведене, суд частково задовольняє позовні вимоги в цій частині та стягує з ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь потерпілого в якості відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, грошові кошти в розмірі 34509,74 грн.

Щодо вимог про стягнення з ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» витрат потерпілого на проведення експертиз у розмірі 5550,00 грн.

Згідно ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» будь-яких висновків аварійного комісара або експерта щодо розміру шкоди суду не надала.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для стягнення з ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь потерпілого понесених останнім витрат на проведення експертизи для визначення розміру майнової шкоди.

Як вбачається з наданих потерпілим доказів, ним в якості оплати за проведення експертних досліджень на підставі рахунку-фактури № 304 від 19.08.2020 року сплачені грошові кошти згідно квитанції № Н97803 від 24.09.2020 року в сумі 2500,00 грн. (том 1, а.с. 156; том 1, а.с. 184-186), та на підставі рахунку-фактури № 194 від 15.04.2021 року згідно квитанції від 16.04.2021 року сплачені грошові кошти в розмірі 3000,00 грн. (том 1, а.с. 254; том 1, а.с. 283-285).

Враховуючи наведене, суд стягує з ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь потерпілого понесені останнім витрати на проведення експертних досліджень в загальномму розмірі 5500,00 грн.

Всього суд стягує з ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь потерпілого грошові кошти в загальному розмірі 191656,89 грн.

Щодо заходів забезпечення кримінального провадження

Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 14.11.2019 року на мотоцикл «Shineray» без реєстраційного номеру, яким користувався ОСОБА_1 (том 1, а.с. 227), судом скасовується.

Вирішуючи питання щодо скасування арешту та повернення обвинуваченому автомобіля «ВАЗ-21103», державний номерний знак НОМЕР_1 , суд керується таким.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , вказаний автомобіль належить обвинуваченому.

Як вбачається з ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 14.11.2019 року, на автомобіль «ВАЗ-21103», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить обвинуваченому, накладений арешт з метою забезпечення збереження речових доказів. Зазначений автомобіль поміщений на спеціальний майданчик для тимчасово затриманих транспортних засобів за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 106 (том 1, а.с. 214).

Оскільки потреба в збереженні зазначеного автомобіля як речового доказу відпала, суд скасовує арешт вказаного автомобіля, який накладений згідно ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 14.11.2019 року.

При цьому суд не вбачає підстав для повернення автомобіля обвинуваченому з огляду на таке.

Представником потерпілого надано заяву про забезпечення цивільного позову, в якій він просить накласти арешт на належний обвинуваченому автомобіль «ВАЗ-21103», державний номерний знак НОМЕР_1 , та визначити місцем зберігання вказаного автомобіля територію штрафного майданчику, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 106.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається в тому числі з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Враховуючи значний розмір грошових коштів, які згідно даного вироку стягуються з обвинуваченого, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для накладення арешту на автомобіль з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

За таких обставин суд задовольняє клопотання представника потерпілого та накладає арешт на автомобіль «ВАЗ-21103», державний номерний знак НОМЕР_1 , з метою забезпечення цивільного позову потерпілого.

Відповідно, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для повернення автомобіля обвинуваченому.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обирався. Оскільки клопотань про обрання обвинуваченому запобіжного заходу в ході судового розгляду кримінального провадження не надходило, суд не вбачає підстав для обрання запобіжного заходу згідно даного вироку суду.

Щодо інших питань

Питання про процесуальні витрати в загальному розмірі 14444,92 грн., пов`язані з проведенням експертиз, суд вирішує у відповідності до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, згідно яких вказані витрати стягуються з обвинуваченого на користь держави.

Питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 128-129, 369-371, 373-377 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_2 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на проведення судових експертиз в загальному розмірі 14444,92 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста сорок чотири гривні дев`яносто дві копійки).

Цивільний представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката Лемішко Юрія Миколайовича - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 80000,00 грн. (вісімдесят тисяч гривень).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 191656,89 грн. (сто дев`яносто одна тисяча шістсот п`ятдесят шість гривень вісімдесят дев`ять копійок).

В іншій частині цивільного позову - відмовити.

Скасувати арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 14.11.2019 на автомобіль «ВАЗ-21103», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 .

Накласти арешт на автомобіль «ВАЗ-21103», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , з метою забезпечення цивільного позову ОСОБА_1 . Автомобіль «ВАЗ-21103», державний номерний знак НОМЕР_1 , зберігати на спеціальному майданчику для тимчасово затриманих транспортних засобів за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 106.

Скасувати арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 14.11.2019 року на мотоцикл «Shineray» без реєстраційного номеру, яким користувався ОСОБА_1 .

Мотоцикл «Shineray» без реєстраційного номеру, який зберігається на майданчику для тимчасово затриманих транспортних засобів за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 106 - повернути законному володільцю ОСОБА_1 .

Речові докази, а саме диски «Axent DVD-R/RW» та «Videx CD-R» - зберігати в матеріалах досудового розслідування.

Документи, приєднані до матеріалів кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Крівцов Д.А.