Рішення № 101182011, 18.11.2021, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2834/21

Номер провадження 2/623/836/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

18 листопада 2021 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Одарюка М.П.,

за участю секретаря судового засідання Костенко В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Ізюмі справу № 623/2834/21 за позовом Ізюмського комунального підприємства теплових мереж до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги,

ВСТАНОВИВ:

26 липня 2021 року до суду звернувся представник Ізюмського комунального підприємства теплових мереж (далі ІКПТМ) з позовом до відповідачів, в якому просить стягнути з останніх в солідарному порядку заборгованість за послуги теплопостачання в сумі 31329,12 грн та стягнути з відповідачів судові витрати у розмірі 2270,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ІКПТМ надає послуги з теплопостачання згідно чинного законодавства. Відповідачі, у свою чергу, не в повному обсязі сплачують вартість наданих послуг, у зв`язку з чим за ними виникла заборгованість за період з жовтня 2014 року по квітень 2021 року у сумі 31329,12 грн. У зв`язку з викладеним, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Згідно ч. 2 ст, 247 НПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У відповідності до ч.8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до поштового повідомлення, копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви разом з копіями доданих до неї документів, які направлялись за місцезнаходженням відповідачів, отримані відповідачами.

У відповідності до ст. 174. 178 ЦПК України відповідачі не скористалися своїм правом та не направили суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178. ст. 181 ЦПК України.

Суд, згідно вимогам ч. 4 ст. 223 та ст. ст. 280. 281 ППК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, проти чого не заперечував і представник позивача по справі.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно наданої інформації Відділу державної реєстрації виконавчим комітетом Ізюмської міської ради від 30 липня 2021 року № 2153, від 30 липня 2021 року № 2152 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.12,13).

Рішенням 48 сесії 6 скликання Ізюмської міської ради Харківської області № 1864 від 31 травня 2013 року Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж визначено виробником та виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання (а.с.6).

Договір про надання послуг з теплопостачання між сторонами не укладався.

За розрахунком заборгованості за житлово-комунальні послуги постачання теплової енергії (теплопостачання) Ізюмського комунального підприємства теплових мереж внаслідок неповної та несвоєчасної сплати послуг у відповідачів утворилася заборгованість, яка за період з 01 жовтня 2014 року по 30 квітня 2021 року становила 24822,98 грн (а.с.3-4).

Між сторонами виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії, які регулюються законами України «Про теплопостачання». «;Про житлово-комунальні послуги». Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня2005 року № 630 (далі - Правила), Методикою розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року № 359. якою встановлено порядок визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово- комунальні послуги» житлово- комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Тлумачення частини другої статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності), пов`язується з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта.

Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Тлумачення як положень частини першої статті 714 ЦК України, так і інших норм глави 54 ЦК України дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу. Такий же висновок можливо зробити й при тлумаченні норм, закріплених в Законі України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу).

Згідно з пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» до затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово- комунального господарства, методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг співвласники багатоквартирного будинку або іншої будівлі, де налічуються два або більше споживачів, можуть визначити свій порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг відповідно до положень статті 10 цього Закону, а також прийняти рішення про незастосування положень частини п`ятої статті 10 цього Закону при розрахунках за житлово-комунальні послуги у відповідному будинку, будівлі.

Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 529/613/17-ц (провадження № 61-1716сво17).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 3 статті 31 Закону № 1875-ІУ передбачено, що органи місцевого

самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Пунктом 2 частини 3 статті 4 Закону № 2189-УІІІ передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування належать встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.

Положеннями частин 1, другої та третьої статті 32 Закону № 1875-ІУ передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Відповідно до частин 1 статті 9 Закону № 2189-УІІІ споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Пунктом 1 частини 1 Закону № 1875-ІУ. пунктом 1 статті 7 Закону № 2189- УІІІ передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово- комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово- комунальних послуг.

У відповідності до частини першої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

При цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону № 1875-ІУ. пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону №2189-УІН обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель зобов`язаний, зокрема, забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об`єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних

послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 ЖК Української PCP.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від ЗОжовтня 2013 року в справі № 6-59цс13 і від 20 квітня 2016 року в справі № 6-2951цс15, та у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16-ц і від 06 листопада 2019 року в справі № 642/2858/16.

Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене правовідносини, що склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ИК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до частини першої статті 81ППК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою в статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду'. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладаються законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Матеріали справи свідчать про те, що Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж обслуговує житловий будинок АДРЕСА_2 .

При цьому, матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 зареєстровані у вказаному будинку. Таким чином, вони є споживачами послуг з теплопостачання та гарячої води, що надає Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж.

Сплата відповідачами за надані послуги підприємству також підтверджує те, що відповідачі фактично отримували житлово-комунальні послуги.

За розрахунком заборгованості за житлово-комунальні послуги постачання теплової енергії (теплопостачання) Ізюмського комунального підприємства теплових мереж внаслідок неповної та несвоєчасної сплати послуг у відповідачів утворилася заборгованість, яка за період з 01 жовтня 2014 року по ЗО квітня 2021 року становить 31329,12 грн.

Будь-яких доказів на спростування розміру заборгованості за період з 01 жовтня 2014 року по 30 квітня 2021 року відповідачами до суду не надано.

Також, відсутні докази укладення між сторонами договору про реструктуризацію заборгованості відповідачів за надані послуги з централізованого опалення. Належних та допустимих доказів, які б свідчили про ненадання чи неналежне надання підприємством послуг відповідачам, матеріали справи не містять. Заяв про застосування строку позовної давності відповідачі до суду не надали.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачі фактично отримували житлово-комунальні послуги, тому позовні вимоги є обґрунтованими, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги Ізюмського комунального підприємства теплових мереж підлягають задоволенню, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на його користь підлягає стягненню судовий збір за подачу позову у розмірі 2270,00 грн з кожного по 1135,00 грн з кожного.

На підставі викладеного і керуючись ст. 4.5.13.76-81.133.141.171.263-265.280-282 ЦПК України, ст. 67. 68. 150. 156. 160. 162 ЖК України. Законом України «Про теплопостачання» 2005 року №28, «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630. суд

ВИРІШИВ :

Позовну заяву Ізюмського комунального підприємства теплових мереж задовольнити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ( зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь Ізюмського комунального підприємства теплових мереж, код ЄДРПОУ 32284148, п/р НОМЕР_1 у філії ХОУ АТ «Ощадбанк», МФО 351823) заборгованість за послуги теплопостачання в сумі 31329 (тридцять одну тисячу триста двадцять дев`ять) грн 12 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ( зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь Ізюмського комунального підприємства теплових мереж, код ЄДРПОУ 32284148, п/р НОМЕР_1 у філії ХОУ АТ «Ощадбанк», МФО 351823) судовий збір по 1135,00 грн з кожного.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reYestr.court.gov.ua

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Ізюмського міськрайонного суду М.П. Одарюк