Рішення № 101181462, 18.11.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 листопада 2021 рокум. Ужгород№ 260/1180/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Чопського прикордонного загону (військова частина 1493) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

05 квітня 2021 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернулася ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Чопського прикордонного загону (військова частина 1493) (89502, Закарпатська область, м. Чоп, вул. Головна, буд. 55А, код ЄДРПОУ 14321707), в якому просить: "1. Відкрити провадження у справі за моїм позовом до військової частини 1493 (Чопський прикордонний загін) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії; 2. Розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження; 3. Визнати протиправною бездіяльність військової частини 1493 (Чопський прикордонний загін) щодо не нарахування та невиплати, ОСОБА_1 , грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової соціальної відпустки, передбаченої частиною першою статті 19 Закону України "Про відпустки" та грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 р. №702, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 05.11.2018 року; 4. Зобов`язати військову частину 1493 (Чопський прикордонний загін) нарахувати та виплатити, ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за 2012, 2013, 2014, 2015,2016, 2017, 2018 роки, що передбачена частиною четвертою статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 р. № 702, та за невикористані дні щорічної додаткової соціальної відпустки за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 роки, що передбачена частиною першою статті 19 Закону України "Про відпустки", виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 05.11.2018 року; 5. Витребувати у військової частини 1493 (Чопський прикордонний загін) копію її послужного списку або витягу з нього, з інформацією про періоди, посади та місця проходження військової служби за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 роки, а також інформації про кількість невикористаних нею днів щорічної додаткової відпустки, передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за усіма посадами, що вона обіймала та які надавали їй право на таку відпустку за кожен рік окремо.".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, якою розгляд справи постановлено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) викликом учасників справи.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду 17 грудня 2020 року було заяву про збільшення позовних вимог у даній справі від 13 квітня 2021 року повернуто позивачу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходила військову службу в Чопському прикордонному загоні Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 1493). Наказом начальника 94 прикордонного загону Чопського прикордонного загону від 05 листопада 2018 року № 295-ос позивача виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення. Позивач вказує, що вона звернулася із заявою щодо виплати грошової компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку тривалістю 10 календарних днів, як матері, що має двох дітей віком до 15 років за 2012-2018 роки, оскільки у зазначений період перебування на службі мала на утриманні та вихованні дітей віком до 15 років. Однак, відповідач відмовив позивачу у виплаті грошової компенсації за всі дні невикористаної щорічної додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 10 календарних днів, передбаченої статтею 19 частиною 1 Закону України "Про відпустки" за 2012-2018 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Крім того, відповідач протиправно не виплатив при звільненні компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 10-1 частиною 4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011 та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 "Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах" (далі - Перелік №702). Позивач вважає, що невиплата спірної грошової компенсації вказує на протиправну бездіяльність відповідача та порушує його права та законні інтереси, тому звернувся до суду з даним позовом.

У відзиві відповідач не погоджується із позицією, викладеною у позовній заяві, оскільки з набранням чинності Указом Президента України від 17.04.2014 № 303/2014 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України від 17.03.2014 № 1126-VI, в Україні діє особливий період, тому військовослужбовцям Збройних Сил України у зв`язку із дією на території України особливого періоду, додаткові відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік та щорічні додаткові оплачувані відпустки тривалістю 10 календарних днів батькам які виховують дитину (дітей) без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі) - не надаються з березня 2014 року і по данин час. Крім того, відповідач зазначив, що позивач під час проходження військової служби не звертався з рапортом про надання додаткової відпустки, як військовослужбовець - жінка, яка має двох дітей віком до 15 років в період з 2012 по 2018 роки включно. Ураховуючи те, що під час особливого періоду щорічні додаткові відпустки та деякі додаткові відпустки військовослужбовцям не надаються, їх використання за минулі роки після закінчення особливого періоду законодавством не передбачено. У зв`язку з цим додаткові відпустки, в тому числі й додаткова відпустка, в особливий період не вважається такою, що є не використаною. З огляду на зазначене вважає позовні вимоги не обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що позивач проходила військову службу в Чопському прикордонному загоні Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 1493).

Наказом начальника 94 прикордонного загону Чопського прикордонного загону від 05 листопада 2018 року № 295-ос позивача виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення за статтею 26 частиною 5 пунктом 2 підпунктом "г" Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (жінка, яка має дитину (дітей) до 18 років) (а.с 15).

З матеріалів справи суд встановив, що ОСОБА_1 має трьох дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 22), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 23), ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 24).

13 січня 2021 року позивач звернулася із запитом до Чопського прикордонного загону про надання інформації щодо виплачути їй грошової компенсація за невикористанні дні додаткової відпустки, передбаченої Переліком військових посад Держприкордонслужби, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року № 702 (а.с. 17).

Також заявою від 05 січня 2021 року позивач звернулася про виплату їй компенсації за невикористані у період служби дні щорічної додаткової відпусти, що передбачена статтею 19 Закону України "Про відпустки" (а.с. 16).

Проте, листом від 16 січня 2021 року № 12/К-4 відповідачем було відмовлено у здійсненні виплати позивачу компенсації щорічної додаткової відпусти, що передбачена статтею 19 Закону України "Про відпустки". З вказаного листа вбачається, що відповідачем не заперечується факт набуття ОСОБА_1 права на щорічну додаткову відпустку передбачену статтею 19 Закону України "Про відпустки", а також на компенсацію за невикористані дні такої відпустки відповідачем не заперечується (а.с. 18).

Також листом від 02 лютого 2021 року № 12/К-14 відповідач повідомив, що посади, на яких позивач проходила військову службу у Чопському прикордонному загоні не входять до Переліку військових посад Держприкордонслужби, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року № 702 у зв`язку із чим позивачу було відмовлено у здійсненні виплати компенсації щорічної додаткової відпусти, що передбачена статтею 10-1 частиною 4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військвослужбовців та членів їх сімей"(а.с. 19).

Позивач вважає таку відмову безпідставною та протиправною, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 частиною 2 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 4 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 №504/96-ВР (далі - Закон "Про відпустки") передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Так, відповідно до статті 10-1 частини 4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей") військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 (далі - постанова №702) затверджено, зокрема, переліки військових посад Держприкордонслужби, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, що дають право на щорічну додаткову відпустку, згідно з додатком 4.

Додаток 4 до вказаної постанови містить перелік військових посад Держприкордонслужби, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку.

Судом встановлено, що за період проходження військової служби в Чопському прикордонному загоні, ОСОБА_1 займала наступні посади в період з 15 березня 2011 року по 05 листопада 2018 року:

з 15 березня 2011 року по 12 березня 2012 року - молодший інспектор прикордонної служби 1 категорії 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби 1 "Ужгород" - 1 категорії (тип "Б") - підтверджено витягом з наказу начальника загону "По особовому складу" від 15 березня 2011 року № 78-ос (а.с. 94);

з 12 березня 2012 року по 23 липня 2016 року - молодший інспектор прикордонної служби 1 категорії 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Ужгород" 1 категорії (тип Б) - підтверджено витягом з наказу начальника загону "По особовому складу" від 12 березня 2012 року № 76-ос (а.с. 95);

з 23 липня 2016 року по 06 березня 2017 року - молодший інспектор прикордонної служби 1 категорії 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Ужгород" І категорії (тип Б) - підтверджено витягом з наказу начальника загону "По особовому складу" від 23 липня 2016 року №128-ос (а.с. 96);

з 06 березня 2017 року по 03 жовтня 2017 року - інспектор прикордонної служби 3 категорії- дозимегрист 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Ужгород" І категорії (тип Б) - підтверджено витягом з наказу начальника загону "По особовому складу" від 06 березня 2017 р. № 49-ос (а.с. 97);

з 03 жовтня 2017 року по 31 липня 2018 року - інспектор прикордонної служби 2 категорії 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Ужгород" І категорії (тип Б) - підтверджено витягом з наказу начальника загону "По особовому складу" від 03 жовтня 2017 року № 223-ос (а.с. 98);

з 31 липня 2018 року по 05 листопада 2018 року - інспектор прикордонної служби 2 категорії - начальник групи документального забезпечення відділу прикордонної служби "Тиса" І категорії (тип Б) - підтверджено витягом з наказу начальника загону "По особовому складу" від 31 липня 2018 року №193-ос (а.с. 99).

31 жовтня 2018 року прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 2 категорії - начальник групи документального забезпечення відділу прикордонної служби "Тиса" І категорії (тип Б), звільнено з військової служби - підтверджено витягом з наказу начальника загону "По особовому складу" від 31 жовтня 2018 року № 289-ос (а.с. 100).

05 листопада 2018 року прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 2 категорії - начальник групи документального забезпечення відділу прикордонної служби "Тиса" І категорії (тип Б), виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення - підтверджено витягом з наказу начальника загону "По особовому складу" від 05 листопада 2018 року № 295-ос (а.с. 101).

В період з 29 серпня 2013 року по 19 червня 2016 року, ОСОБА_1 перебувала у дородовій та після родовій відпустці та відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що підтверджується витягами з наказів начальника загону "По особовому складу" від 14 серпня 2013 року № 131- ос (а.с. 102) та від 21 червня 2016 року № 105-ос (а.с. 103)

Відпустку, передбачену ОСОБА_1 у 2012 та 2013 роках використала в повному обсязі, що підтверджується витягом з наказу начальника загону По особовому складу" електронною версією проекту наказу начальника загону "По особовому складу" від 28 лютого 2013 року № 41 ВВ-ос

Відповідно до витягу з наказу начальника загону "По особовому складу" електронною версією проекту наказу начальника загону "По особовому складу" від 28 лютого 2013 року № 41 ВВ-ос ОСОБА_1 додаткову відпустку за 2012 року за виконання обов`язків військової служби пов`язаних із підвищенням нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я 10 днів використала в повному обсязі (а.с. 105).

Суд зазначає, що Постановою №702 також затверджено Порядок надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я.

Пунктом 11 вказаного Порядку передбачено, що щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.

При цьому, згідно довідки Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 04 листопада 2021 року за час проходження служби у відпустка за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я невикористана відпустка позивача становить 18 календарні дні (а.с.а.с. 90-93).

Вказаною довідкою встановлено, що позивач у 2013 році позивач перебувала на посаді молодший інспектор прикордонної служби 1 категорії 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Ужгород" 1 категорії (тип Б), виконання обов`язків якої дає право на щорічну додаткову відпустку передбаченою Постановою № 702 та відповідно до пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби - повних 7 місяців становить 7 календарних днів.

У період із 29 серпня 2013 році по 19 червня 2016 року перебувала у дородовій та після родовій відпустці та відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

У 2016 році перебувала на посаді молодший інспектор прикордонної служби 1 категорії 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Ужгород" 1 категорії (тип Б), виконання обов`язків якої дає право на щорічну додаткову відпустку передбаченою Постановою № 702 та відповідно до пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби - повних 5 місяців становить 3 календарних днів.

У 2017 році перебувала на посаді молодший інспектор прикордонної служби 1 категорії 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Ужгород" 1 категорії (тип Б), виконання обов`язків якої дає право на щорічну додаткову відпустку передбаченою Постановою № 702, зокрема, тривалістю 7 календарних днів.

У 2018 році перебувала на посаді молодший інспектор прикордонної служби 1 категорії 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Ужгород" 1 категорії (тип Б) виконання обов`язків якої дає право на щорічну додаткову відпустку передбаченою Постановою № 702 та відповідно до пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби - повних 7 місяців становить 4 календарних днів.

Разом з тим, посада, яку займав позивача у період з 31 липня 2018 року по 05 листопада 2018 року - начальник групи документального забезпечення відділу прикордонної служби "Тиса" 1 категорії (тип Б), яку займав позивача, згідно додатку 4 Постанови № 702 не віднесені до посад Держприкордонслужби, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку.

Відтак, позивач, будучи військовослужбовцем Держприкордонслужби, займаючи посади, зокрема, у вказані періоди, визначені додатком 4 до Постанови № 702, під час проходження служби мав право на щорічну додаткову відпустку відповідно до статті10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за вказані в довідці періоди, у зв`язку із чим суд вважає за необхідне визнати протиправною таку бездіяльність відповідача та зобов`язати відповідача нарахувати на виплатити грошову компенсацію такої відпустки пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах у відповідності до Постанови №702.

Водночас, як встановлено судом з матеріалів справи та зазначалося вище, посада, яку займав позивача у період з 31 липня 2018 року по 05 листопада 2018 року - начальник групи документального забезпечення відділу прикордонної служби "Тиса" 1 категорії (тип Б), згідно додатку 4 постанови № 702 не віднесені до посад Держприкордонслужби, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку. А тому право на щорічну додаткову відпустку за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 31 липня 2018 року по 05 листопада 2018 року, як і грошову компенсацію за таку відпустку за цей період, позивач не має.

Крім того, в період з 29 серпня 2013 року по 19 червня 2016 року, ОСОБА_1 перебувала у дородовій та після родовій відпустці та відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зв`язку з чим право на використання будь-якого виду відпусток у період з 29 серпня 2013 року по 19 червня 2016 року передбачених законом та Постановою №702 відсутнє.

Відтак, вимоги позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 31 липня 2018 року по 05 листопада 2018 року та за період з 29 серпня 2013 року по 19 червня 2016 року задоволенню не підлягають.

Разом з тим, згідно із статтею 19 Закону України "Про відпустки" жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

З аналізу зазначеної норми випливає, що право на отримання додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 10 календарних днів виникає у жінки, яка працює і має, зокрема, двох або більше дітей віком до 15 років.

Згідно зі статтею 24 Закону України "Про відпустки" у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналіз наведених правових норм дає суду підстави для висновку, що чинним законодавством закріплені гарантії військовослужбовців на отримання, окрім основної щорічної відпустки, за наявності передбачених законом підстав, додаткових відпусток, зокрема, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 і 8 Закону України "Про відпустки", а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами.

З матеріалів справи суд вбачає, що позивач має одну дитину 2009 року народження та двох дітей 2013 року народження, що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с.а.с. 22-24). А відтак суд зазначає, що у позивача протягом періоду проходження служби виникло право на отримання додаткової оплачуваної відпустки, як матері, що має трьох дітей віком до 15 років, у розмірі 10 календарних днів.

Відпустку, передбачену статтею 19 частиною 1 Закону України "Про відпустки" (додаткова відпустка працівникам, які мають двох або більше дітей віком до 15 років) ОСОБА_1 у 2012 та 2013 роках використала в повному обсязі, що підтверджується витягом з наказу начальника загону "По особовому складу" від 29 листопада 2012 року № 395-ос (а.с. 104) та електронною версією проекту наказу начальника загону "По особовому складу" від 28 лютого 2013 року № 41 ВВ-ос (а.с. 105).

Згідно із статтею 10-1 пунктом 14 абзацом 2 Закону України № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.

Статтею 10-1 пунктом 14 абзацом 3 Закону України № 2011-XII передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів (стаття 10-1 пункт 17 Закону України № 2011-XII).

У відповідності до статті 10-1 пунктів 18, 19 Закону України № 2011-XII в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

Згідно із статтею 10-1 пунктом 21 Закону України № 2011-XII у разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв`язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об`єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об`єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.

Водночас, суд зазначає, що визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 року № 3543-XII (далі по тексту - Закони України № 3543-XII) та ЗУ "Про оборону" від 06.12.1991 року №1932-ХІІ (далі по тексту - Закони України № 1932-XII).

Як передбачено приписами статті 1 Закону України № 3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України № 1932-XII визначено особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Окрім того, у статті 1 Закону України № 3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, у тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак, Законом України № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набула за період проходження нею військової служби.

При цьому, у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Таким чином, з урахуванням викладеного слід дійти висновку, що припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до статті 10-1 пункту 19 Закону України № 2011-XII у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо.

Тобто, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не здійснює впливу на наявність в цілому такого права, яке гарантовано статтею 10-1 пунктами 4, 8 Закону № України 2011-ХІІ та статтею 19 частиною 1 Закону України "Про відпустки".

Окрім того, відповідно до пункту 8 підпункту 6 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 25.06.2018 р. № 558, у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.

Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Таким чином, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 19 частиною 1 Закону України "Про відпустки" та щорічну додаткову відпустку за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я.

Аналогічного висновку дійшла колегія суддів Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року за результатами розгляду зразкової справи № 620/4218/18.

Судом становлено, що додаткову відпустку, передбачену статтею 19 частиною 1 Закону України "Про відпустки" у 2012 та 2013 роках позивач використала в повному обсязі, що підтверджується витягом з наказу начальника загону "По особовому складу" від 29 листопада 2012 року № 395-ос (а.с. 104) та електронною версією проекту наказу начальника загону "По особовому складу" від 28 лютого 2013 року № 41 ВВ-ос (а.с. 105), а у період із з 29 серпня 2013 року по 19 червня 2016 року ОСОБА_1 перебувала у дородовій та після родовій відпустці та відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у зв`язку з чим право на використання будь-якого виду відпусток з 29 серпня 2013 року по 19 червня 2016 року у позивачки відсутнє, а відтак в задоволенні позову у вказаній частині слід відмовити.

Враховуючи встановлені обставини та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що при звільненні з військової служби позивач мала право на отримання грошової компенсації за невикористані у період з 19 червня 2016 року по 05 листопада 2018 року календарні дні додаткової соціальної відпустки, як матері, що має двох дітей віком до 15 років, передбаченої статтею 19 частиною 1 Закону України "Про відпустки", що свідчить про наявність протиправної бездіяльності.

Відповідно до статті 2 частини 1 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 77 частинами 1 та 2 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 пункту 13 Закону України "Про судовий збір", то питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Застосоване судом законодавство - використане у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин.

Керуючись статтями 139, 242-246 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Чопського прикордонного загону (військова частина 1493) (89502, Закарпатська область, м. Чоп, вул. Головна, буд. 55А, код ЄДРПОУ 14321707) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Чопського прикордонного загону щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної додаткової відпустки, яка надається військовослужбовцям, виконання обов`язків, яких пов`язано з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Зобов`язати Чопський прикордонний загін нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах у відповідності до Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 № 702 із врахуванням висновків суду по даній справі.

Визнати протиправною бездіяльність Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 1493) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (як матері, що має трьох дітей віком до 15 років) в період з 19 червня 2016 року по 05 листопада 2018 року.

Зобов`язати Чопський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 1493) (89502, Закарпатська область, Ужгородський район, м. Чоп, вул. Головна, буд. 55 А, код ЄДРПОУ 14321707) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (як матері, що має трьох дітей віком до 15 років) в період з 19 червня 2016 року по 05 листопада 2018 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення.

У задоволенні позову у частині інших позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяС.Є. Гаврилко