Рішення № 101180889, 18.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2021 р. Справа№200/9925/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Череповського Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про стягнення несплаченої компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки, несплаченої компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, індексації грошового забезпечення, несплаченої доплати за службу в нічний час, недоплачених коштів грошового забезпечення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про стягнення несплаченої компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки, несплаченої компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, індексації грошового забезпечення, несплаченої доплати за службу в нічний час, недоплачених коштів грошового забезпечення, в якому просив:

стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на мою користь несплачену компенсацію за невикористанні дні щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік у кількості 3 діб, виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення на день звільнення зі служби - 372,9 грн., у загальній сумі 1118,7 грн.;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на мою користь несплачену компенсацію за невикористані дні додаткових відпусток, як учаснику бойових дій за 2017-2019 та 2021 роки у кількості 56 діб, виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення на день звільнення зі служби - 372,9 грн., у загальній сумі 20882,4 грн.;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на мою користь індексацію грошового забезпечення за період проходження служби в ГУНП в Донецькій області з 07.11.2015 по 31.10.2017, у загальній сумі 3375,17 грн.;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на мою користь несплачену доплату за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за 1258 годин служби в нічний час у період проходження служби з 01.01.2016 по 31.12.2020, у загальній сумі 6604,5 грн.;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на мою користь недоплачені грошові кошти складових грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавки за стаж служби у серпні 2016 року, у загальному розмірі 1625,82 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що при звільненні з ГУНП в Донецькій області, відповідачем не проведено з позивачем повного розрахунку, а саме не виплачено грошову компенсацію за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2017-2019 та 2021 роки, не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення за період часу з 07.11.2015 по 31.10.2017, недоплачено надбавку за роботу в нічний час, недоплачено грошові кошти грошового забезпечення Позивача, а саме: посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавки за стажу служби у серпні 2016 року, в загальному розміні 1625,81 грн.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи незгоду із позовними вимогами наступним.

Щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік та додаткових відпусток як учасника бойових дій за 2017-2019,2021 роки.

Статтею 93 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено порядок обчислення тривалості та надання відпусток поліцейських. Так, поліцейським дозволяється, за бажанням, використовувати відпустку частинами. Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційною з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Верховним Судом у справі № 808/2122/18 проведено правовий аналіз положень ст. 94 ЗУ «Про Національну поліцію», постанови КМУ № 988 Порядку № 260 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) та визначено, що пунктом 8 розділу III Порядку № 260 передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористану в ропі звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Таким чином, відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку № 260, які є спеціальним законодавством та підлягають застосуванню при вирішенні спорів з приводу порядку та умов грошового забезпечення поліцейських та надання їм відпустки, грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення. Грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена, а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року. Положеннями ЗУ «Про Національну поліції», яке є спеціальним законодавством, врегульовано надання поліцейським тільки щорічних відпусток та прямо визначено, що надання усіх інших відпусток врегульовано саме положеннями законодавства про відпустки.

У свою чергу, додаткова відпустка окремим категоріям осіб (учасникам бойових дій) не віднесена до щорічних додаткових відпусток, визначених п. 1 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про відпустки». Частиною 2 статті 4 цього Закону встановлено, що законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватися інші види відпусток.

Статтею 16-2 ЗУ «Про відпустки» визначено, що учасникам бойових дій, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціальної) захисту», надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. Статтею 24 вказаного вище Закону визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні ЩОРІЧНОЇ відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи АІ групи. Частина перша статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 120-VIII від 15.01.2015 (зміни набрали чинності з 01.01.2015), а саме, після слів "працівникам, які мають дітей" доповнити словами і цифрою "або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи АІ групи". Тобто, статтею 24 цього Закону визначено, що компенсуються не усі відпустки, а тільки щорічні відпустки та відпустки працівникам, які мають дітей або неповнолітню дитину - особу з інвалідністю.

ЗУ «Про відпустки» складається з восьми розділів.

Розділ II цього Закону має назву «ЩОРІЧНІ ВІДПУСТКИ» (ст.ст. 6- 12). У цьому розділі визначені правові підстави для надання щорічних основних та щорічних додаткових відпусток. При цьому, у зазначеному розділі надання відпусток окремим категоріям осіб (учасникам бойових дій) не врегульовано.

Розділ III цього Закону має назву «ДОДАТКОВІ ВІДПУСТКИ У ЗВ`ЯЗКУ З НАВЧАННЯМ, ТВОРЧА ВІДПУСТКА, ВІДПУСТКА ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ТА УЧАСТІ В ЗМАГАННЯХ, ДОДАТКОВА ВІДПУСТКА ОКРЕМИМ КАТЕГОРІЯМ ГРОМАДЯН». Саме, у цьому розділі визначено додаткові відпустки окремим категоріям громадян - учасникам бойових дій.

Це свідчить про те, що додаткові відпустки окремим категоріям громадян - учасникам бойових дій, відповідно до вимог чинного законодавства не відносяться до щорічних додаткових відпусток, а є додатковими (соціальними) відпустками. Отже, додаткова відпустка, як учасникам бойових дій не відноситься до виду «щорічних додаткових» відпусток.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права, наведені Верховним Судом у постанові від 16.04.2020 у справі № 2а-5178/12/1470.

У свою чергу, у постанові від 07.12.2018 по справі № 815/6476/15 Верховний Суд провів системний аналіз положень ЗУ «Про відпустки» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) та встановив, що додаткові відпустки, визначені розділом ПІ, в тому числі і статтею 16-2 до щорічних основних та щорічних додаткових відпусток, визначених ст. 4 цього Закону не відносяться.

Враховуючи викладене, зазначаємо, що невикористані дні такої додаткової відпустки не діляться на частини, не переносяться та не компенсуються.

У 2017-2019 та 2021 роках позивач із рапортами про надання йому додаткових відпусток як учаснику бойових дій не звертався з причин, які не відомі відповідачу та від відповідача не залежать. Так, як позивач не подавав відповідні рапорти, вказана відпустка йому не надавалась (адже її надання можливе лише при виявленні у особи бажання використати цю відпустку).

Пунктом 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що відпустка окремим категоріям громадян - учасникам бойових дій, є пільгою. Відповідно до вимог чинного законодавства, особи, які мають право на пільги, за власним бажанням можуть ними користуватись або їх не використовувати. Тобто, нормами чинного законодавства не встановлено саме обов`язку особи використовувати пільги, на отримання яких вона має право. До того ж, нормами чинного законодавства не встановлено, що особа має право монетизувати наявні у неї пільги, за умови їх невикористання (тобто отримати за їх невикористання грошову компенсацію).

Таким чином, у спірних правовідносинах пріоритетному застосуванню підлягають саме норми ЗУ «Про відпустки», як спеціального законодавства, яке регулює право на отримання грошової компенсації за деякі невикористані відпустки та види відпусток, які підлягають компенсуванню.

Таким чином, вимога позивача про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік, та стягнення компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017-2019,2021 роки є необгрунтованою.

Щодо виплати індексації грошового забезпечення за період проходження служби в ГУНП в Донецькій області з 07.11.2015 по 31.10.2017

Відповідно до ст. 94 ЗУ «Про Національну поліцію», поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення поліцейських визначає Міністр внутрішніх справ України. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України (індексація доходів громадян).

З метою виконання вищевказаного закону, постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078 затверджено безпосередній Порядок проведення індексації доходів населення (далі - Порядок № 1078).

У редакції Порядку № 1078, чинній до 18.10.2017, не було передбачено індексацію грошового забезпечення поліцейських.

І тільки постановою КМУ від 18.10.2017 № 782 внесено зміни до Порядку № 1078, а саме абзац п`ятий пункту 2 цього Порядку доповнено після слова "військовослужбовців" словом "поліцейських". Постанова КМУ від 18.10.2017 № 782 набрала чинності з дня опублікування - 24.10.2017 (Урядовий кур`єр, 2017, 10, 24.10.2017 № 199, Офіційний вісник України, 2017, № 86 (03.11.2017), ст. 2608).

Таким чином, відсутня вина Головного управління у наявності суперечності норм права, що виразилася у невстановлені в Порядку № 1078 права поліцейських на отримання індексації доходів та у тому, що позивач не отримав індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по вересень 2017 включно.

У позові заявлено вимогу про стягнення індексації грошового забезпечення у загальній сумі 3375,17 гри. Розрахунок суми індексації не проведено.

На це знову зазначаємо, що нарахування грошового забезпечення є дискреційним повноваженням ГУНП в області, яке не може бути перекладене на суд.

Щодо визнання протиправною бездіяльність та стягнення невиплачених коштів за роботу в нічний час.

Пунктом 11 розділу II Порядку № 260 визначено, що поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Години на ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні. Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00.

Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається до службового часу. Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається до службового часу. Таким чином, нічний час з 22.00 до 06.00 - 8 годин, з яких 2 години відпочинку, що не враховуються. Отже, поліцейські несуть службу в нічний час тільки 6 годин. Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.

Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 Порядку № 260.

Поліцейським, які залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць. Оформлення зазначених довідок є дискреційним повноваженням посадових осіб підрозділів ГУНП в Донецькій області

Функціями ГУНП в області у спірних правовідносинах є тільки нарахування та виплата доплати, відповідно до зазначених вище поданих довідок.

У свою чергу, ГУНП в області, відповідно до положень КАС України не несе відповідальність за посадових осіб, які не вели облік служби в нічний час, не виготовили та не направили зазначені довідки. Нарахування та виплата оскаржуваної доплати без довідок обліку часу є неможливим.

Позивачем наведено розрахунок кількості годин роботи в нічний час та суму доплати.

Однак, з таким розрахунком погодитись не можливо у зв`язку із його невідповідністю нормам спеціального законодавства.

Відповідно до положень Порядку № 260 формула розрахунку доплати становить:

Посадовий оклад + планову норму часу у відповідному місяці * кількість годин роботи в нічний час х 35%.

Позивачем зазначено за весь період один і той же розмір доплати за одну годину роботи в нічний час. Однак кожного місяця планова норма часу різна, у зв`язку з чим і розміри доплати за одну годину кожного місяця різні відповідно.

Довідки обліку несення служби в нічний час за 2016 рік до УФЗБО ГУНП в Донецькій області від відповідального органу не надходили.

У своєму позові ОСОБА_1 вказує, що у 2016 році відпрацював 89 добових та нічних чергувань, що у загальному підрахунку є 712 годин в нічний час. Проте його розрахунок невірний, так як 89 нічних чергувань із розрахунку 89 * 6 годин = 534 години, (відповідно до норм розрахунку передбаченого Порядком № 260).

Відповідно до довідок обліку несення служби в нічний час за 2017 рік нараховано та виплачено за 594 години загалом 3014,53 грн. (довідка від 18.08.2021 № 1153).

Відповідно до довідок обліку несення служби в нічний час за 2018 рік нараховано та виплачено за 648 години загалом 3287,44 грн. (довідка від 18.08.2021 № 1153).

Відповідно до довідок обліку несення служби в нічний час за 2019 рік нараховано та виплачено за 552 години загалом 2807,86 грн. (довідка від 18.08.2021 № 1153).

Відповідно до довідок обліку несення служби в нічний час за 2020 рік нараховано та виплачено за 364 години загалом 1858,51 грн.(довідка від 18.08.2021 № 1153).

Відповідно до наявних у відповідача відомостей (довідка від 06.07.2021 № 2281/205/01-2021), позивач ніс службу у нічний час в такий період:

- 2016 році - 91 чергування (546 годин роботи в нічний час);

- 2017 році -109 чергувань (654 години роботи в нічний час);

- 2018 році - 125 чергувань (750 годин роботи в нічний час);

- 2019 році - 71 чергування (426 годин роботи в нічний час);

- 2020 році - 49 чергувань (294 години роботи в нічний час).

Загальна кількість годин роботи позивача у нічний час за період з 01.01.2016 до 31.12.2020 становить 2670 годин.

Згідно довідки № 1153 від 18.08.2021 щодо розрахунку доплати за службу в нічний час ОСОБА_1 в період з грудня 2017 року до грудня 2020 року включно виплачено доплату у сумі 10968,44 грн. за 2158 годин.

Різниця відпрацьованого часу відповідно до довідки від 06.07.2021 № 2281/205/01-2021 та довідки від 18.08.2021 № 1153 становить 512 годин.

Нормами спеціального законодавства не передбачене зберігання графіків чергувань, у зв`язку з чим, їх надання не представляється можливим. Слід зазначити, що нормами Закону України «Про Національну поліцію» не врегульовано питання щодо норм праці в змінному режимі.

Виходячи з вимог загального трудового законодавства (ст. 59 КЗпП України) тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи час перерви).

За таких обставин служба понад встановлену норму тривалості робочого часу (в тому числі в нічний час) вважається понаднормовою та повинна компенсуватися шляхом надання відповідного часу для відпочинку.

Пунктом 2.15 Порядку № 309 визначено, що у міру прийняття рішень розпорядником бюджетних коштів про оплату бюджетних зобов`язань та бюджетних фінансових зобов`язань, які були зареєстровані в органах Казначейства та залишились не оплаченими на кінець минулого бюджетного періоду, органами Казначейства такі зобов`язання відображаються в обліку у поточному бюджетному періоді на підставі поданого розпорядником бюджетних коштів Реєстру та/або Реєстру фінансових зобов`язань і відповідних підтвердних документів. У 2021 бюджетному році органом Казначейство не було зареєстровано за ГУНП в області бюджетних фінансових зобов`язань за минулі роки. Отже, у кошторисі відповідача на 2021 рік не передбачено коштів на такі видатки.

З огляду на наведене правове регулювання, відповідач, маючи правовий статус бюджетної установи, не може на власний розсуд розпоряджатися бюджетними коштами, які йому виділено.

Правова позиція відповідача узгоджується з правовими висновками Верховного Суду наведеними у постанові від 19.09.2018 у справі № 822/620/15.

Отже, зазначена вимога задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення недоплаченого грошового забезпечення у серпні 2016 року.

Відповідачем не заперечується, що відповідно до п. 4 ч. 10 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України. Пунктом 2 статті 94 ЗУ «Про Національну поліцію» визначено, що порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським регламентуються Законом України «Про Національну поліцію» та постановою КМУ від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».

Так, наказом МВС України від 06.04.2016 № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських» (далі - Порядок № 260).

Пунктом 1 Порядку № 260 установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати,які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Частиною 2 статті 92 ЗУ «Про Національну поліцію» передбачено надання відпусток поліцейському, а саме: додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення! та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

На підставі рапорту ОСОБА_1 від 02.08.2016 ГУНП в Донецькій області видано наказ від 05.08.2016 № 249 о/с, яким позивачу у період з 15 серпня до 24 серпня 2016 року надано відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення).

У зв`язку з чим грошове забезпечення ОСОБА_1 , у серпні 2016 року, нараховане та виплачене відповідно до Порядку №260 з урахуванням наказу № 249 о/с від 05.08.2016.

Таким чином, вимога позивача про стягнення недоплаченого, на думку позивача, грошового забезпечення за серпень 2016 року задоволенню не підлягає.

Ухвалою суду від 10.08.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 17.09.2021 року розгляд справи прийнято проводити в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче засідання у справі на 06 жовтня 2021 року о 10 годині 30 хвилин.

Ухвалою суду від 19.10.2021 року закінчено підготовче провадження та призначено адміністративну справу до розгляду по суті на 03.11.2021 року на 10 год. 00 хв.

Представник позивача та представник відповідача до суду не з`явилися, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

За таких обставин суд визнав за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши докази, письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, паспорт НОМЕР_1 виданий Димитровським МВ УМВС України в Донецькій область від 21 вересня 2002 року, має статус учасника бойових дій, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_2 .

Відповідно до витягу з наказу від 25.06.2021 року №358 о/с “По особовому складу”: згідно розділу VII Закону України “Про Національну поліцію” звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 (через хворобу-за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) капітана поліції ОСОБА_1 –інспектора сектору превентивної комунікації відділу превенції Краматорського районного управління поліції з 25 червня 2021 року, встановлено у червні 2021 премію у розмірі 46,35 %. Вислуга років на 25 червня 2021 року у календарному обчисленні та для виплати одноразової допомоги – 13 років 04 місяці 01 день, у пільговому обчисленні – 20 років 04 місяці 18 днів. Вважати зайво використану відпустку за 2021 рік у кількості 02 діб.

Згідно довідки від 09.07.2021 року №2698/12/03-2021 за даними обліків інформаційно-пошукової системи регіонального рівня невикористана чергова відпустка капітана поліції ОСОБА_1 за період служби в Національній поліції України з 07.11.2015 до 25.06.2021 станом на день звільнення складала 3 доби за 2015 рік. Чергові відпустки за 2016-2020 роки використані в повному обсязі. Зайво використана відпустка за 2021 рік складала 2 доби.

Відповідно до довідки від 09.07.2021 року №2699/12/03-2021 згідно з обліками управління кадрового забезпечення ОСОБА_1 додаткову відпустку як учасник бойових дій використав за 2020 рік (у період з 24.02.2020 до 08.03.2020, наказ ГУНП в Донецькій області від 27.01.2020 №31 о/с). рапортів останнього щодо надання додаткових відпусток, як учаснику бойових дій за 2017-2019 та 2021 роки до підрозділів кадрового забезпечення не надходило. Додаькова відпустка, як учаснику бойових дій не належить до щорічних відпусок у зв`язку з чим відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Закону України «Про відпустки» додаткова відпустка, як учаснику бойових дій не переноситься на інший період (продовжується) у разі хвороби працівника, не переноситься на наступний календарний рік, не ділиться на частини та не замінюється грошовою компенсацією.

Згідно довідки від 06.07.2021 року №22зі/205/01-2021, відповідно до книг нарядів Слов`янського ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області та Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області, ОСОБА_1 в період часу з 24.11.2015 до 31.12.2020, був задіяний до чергувань у нічний час.

Згідно довідки від 08.07.2021 року №931 про порядок нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 07.11.2015 року по 25.06.2021 року. Підстави для проведення нарахування індексації до листопада 2017 року відсутні. З листопада 2017 року по червень 2021 року виплата індексації проводилась.

Згідно довідки від 08.07.2021 року №932 про нарахування та виплату доплати за службу в нічний час, доплату за службу в нічний час за 2017, 2018, 2019, 2020 рік було здійснено в повному обсязі. Доплату за службу в нічний час за 2016 рік здійснено не було.

Згідно довідки про нараховане грошове забезпечення від 08.07.2021 ро №937 доплата за службу в нічний час за 2016 рік не проводилась.

Згідно довідки про нараховане грошове забезпечення від 08.07.2021 ро №938 доплата за службу в нічний час за 2017 рік не проводилась.

Згідно довідки про нараховане грошове забезпечення від 08.07.2021 ро №939 доплата за службу в нічний час за 2017-2018 рік була виплачена.

Згідно довідки про нараховане грошове забезпечення від 08.07.2021 ро №940 доплата за службу в нічний час за 2019 рік була виплачена.

Згідно довідки про нараховане грошове забезпечення від 08.07.2021 ро №941 доплата за службу в нічний час за 2020 рік була виплачена.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS №005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР “Про відпустки” (далі - Закон №504/96-ВР), Законом України від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (далі - Закон № 3551-ХІІ), Законом України від 02 липня 2015 року №580-VIII “Про Національну поліцію” (далі - Закон № 580-VIII), “Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських”, які затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі - Порядок № 260), в редакції, що діяли на час виникнення спірних правовідносин.

Щодо позовних вимог про:

стягнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 несплачену компенсацію за невикористанні дні щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік у кількості 3 діб, виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення на день звільнення зі служби - 372,9 грн., у загальній сумі 1118,7 грн.;

стягнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 несплачену компенсацію за невикористані дні додаткових відпусток, як учаснику бойових дій за 2017-2019 та 2021 роки у кількості 56 діб, виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення на день звільнення зі служби - 372,9 грн., у загальній сумі 20882,4 грн.;

Закон № 504/96ВР установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: […] інші додаткові відпустки, передбачені законодавством […].

Статтею 16-2 Закону №504/96-ВР встановлено, що учасникам бойових дій […] надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина 1 статті 24 Закону №504/96-ВР).

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.

За приписами пункту 19 частини 1 статті 6 Закону №3551-XII учасниками бойових дій визнаються […] поліцейські, […] які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 12 Закону №3551-ХІІ учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Закон №580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону №580-VIII).

Частиною 1 статті 92 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки (частина друга статті 92 Закону № 580-VIII).

Статтею 93 Закону № 580-VIII визначено порядок обчислення тривалості відпусток поліцейських, зокрема:

- тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються (частина перша);

- тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки (частина друга);

- за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів (частина третя);

- тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби (частина четверта);

- відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році (частина п`ята);

- чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року (частина сьома);

- поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку (частина восьма);

- поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року (частина дев`ята);

- за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону (частина десята);

- відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік (частина одинадцята).

Частинами 1 та 2 статті 94 Закону № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Положення Порядку №260 визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).

Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами сьомим і восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

З вищевикладеного слідує, що правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, зокрема до яких, поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.

Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №160/10875/19, від 31 березня 2021 року у справі №320/3843/20.

Судом встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій з 2017 року.

Відповідно, починаючи з 2017 року позивач мав право на додаткову відпустку, як учасник бойових дій із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

З наданих до матеріалів справи довідок та наказів вбачається, що у період з 2017 по 2019 роки та 2021 рік додаткова відпустка, як учаснику бойових дій позивачу не надавалась. Крім цього, суду не надано доказів щодо компенсування відповідачем частини невикористаної основної відпустки за 2015 рік у кількості 03 діб.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач всупереч положенням статті 24 Закону №504/96-ВР та статті 83 КЗпП України, при звільненні позивача зі служби в поліції не нарахував та не сплатив йому компенсацію за дні невикористаної відпустки, як основної за 2015 рік у кількості 03 діб, так і додаткової відпуски, як учаснику бойових дій за 2017 - 2019 роки та 2021 рік.

Крім цього, як вбачається з витягу з наказу №358 о/с від 25.06.2021 року про звільнення позивача, посилання на не використані ним додаткові відпустки за 2017 - 2019 роки та 2021 рік, як учаснику бойових дій відсутні, вказане суперечить абзацу 8 пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260, яким встановлено, що кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 12 Закону №3551-ХІІ та статті 16-2 Закону №504/96-ВР учасникам бойових дій надаються додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Отже, кількість не використаних додаткових відпусток, як учаснику бойових дій, за 2017-2019 роки та 2021 рік становить 56 календарних дня.

Кількість днів невикористаної основної відпустки за 2015 рік становить 03 доби.

Дана обставина не є спірною та не заперечується сторонами.

З огляду на наведене суд вважає, що відповідач не довів правомірність своєї бездіяльності, а позивач навів законні й обґрунтовані підстави для нарахування та виплати йому грошової компенсації основної за 2015 рік та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017-2019 роки та 2021 рік.

При цьому зуд зазначає, що згідно Порядку № 260 поліцейським, які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.

Крім цього суд вважає, що обрахунок кількості днів основної та додаткової відпустки є дискреційними повноваженнями відповідача, які не можуть бути підмінені судовим рішенням.

У відповідності до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень прийняти вчинити на користь позивача певні дії, якщо для їх вчинення виконані всі умови, визначені законом.

З огляду на зазначене, враховуючи встановлену протиправну бездіяльність відповідача, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язати ГУНП в Донецькій облаті нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористанні дні щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік у кількості 3 діб, виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення на день звільнення зі служби, нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористані дні додаткових відпусток, як учаснику бойових дій за 2017-2019 та 2021 роки у кількості 56 діб, виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення на день звільнення зі служби.

Щодо позовних вимог про:

стягнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на мою користь індексацію грошового забезпечення за період проходження служби в ГУНП в Донецькій області з 07.11.2015 по 31.10.2017, у загальній сумі 3375,17 грн.

Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до частини 5 статті 94 Закону України "Про національну поліцію".

За унормуванням статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон №1282) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Відповідно до статті 2 Закону №1282, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення згідно зі статтею 4 Закону №1282 проводиться в разі коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток).

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно зі статті 5 Закону №1282 підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

За змістом частини 2 статті 6 Закону №1282 порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою від 17 липня 2003 року №1078 Кабінет Міністрів України затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі – Порядок №1078).

Порядок №1078 обумовлює правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі; допомога по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей (п. 2 Порядку).

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078.

Приписами пункту 6 Порядку №1078 визначено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати, як складова належної працівникові заробітної плати, спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи зі служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з 01 листопада 2017 року - після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782 "Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення", якою абзац 5 пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, після слова "військовослужбовців" доповнено словом "поліцейських", є неприйнятними, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України "Про Національну поліцію" та Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.

Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року №17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.

Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно з частиною 3 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Оскільки право на індексацію грошового забезпечення позивача, передбачено Законами України “Про індексацію грошових доходів населення” і Законами України “Про Національну поліцію” порушено, воно підлягає відновленню в судовому порядку.

Згідно довідки від 08.07.2021 року №931 про порядок нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 07.11.2015 року по 25.06.2021 року. Індексація грошового забезпечення з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року не проводилась.

Вказані відповідачем обставини у відзиві на позовну заяву не позбавляють його обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивачу у встановленому законом порядку.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення з ГУНП в Донецькій облаті (код ЄДРПОУ 24976272) індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року в сумі 3375,17 грн. суд зауважує, що обчислення індексації та визначення її розміру належить до дискреційних повноважень відповідача, у зв`язку з чим вимоги щодо стягнення конкретної суми індексації задоволенню не підлягають.

У відповідності до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень прийняти вчинити на користь позивача певні дії, якщо для їх вчинення виконані всі умови, визначені законом.

З огляду на зазначене, враховуючи встановлену протиправну бездіяльність відповідача, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язати ГУНП в Донецькій облаті нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року включно.

Щодо позовних вимог про:

стягнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 несплачену доплату за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за 1258 годин служби в нічний час у період проходження служби з 01.01.2016 по 31.12.2020, у загальній сумі 6604,5 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 99 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Розмір посадового окладу поліцейському встановлюється наказом по особовому складу одночасно з призначенням на відповідну штатну посаду.

Пунктом 11 розділу ІІ Порядку № 260 визначено, що поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні. Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.

Відповідно до пункту 11 розділу ІІ Порядку № 260:

поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час;

годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні;

службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00;

поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час;

поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час;

підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції;

облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов;

поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 “Про грошове забезпечення поліцейський Національної поліції” (далі – Постанова №988) визначено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 3 пункту 5 Постанови №988 зобов`язано виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

З аналізу наведених норм вбачається, що поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. При цьому, перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час.

Судом встановлено, що компенсація за роботу у нічний час позивачу нарахована та виплачена у неповному обсязі.

Як вбачається з довідки про нарахування та виплату доплати за службу в нічний час №932 від 08.07.2021 року Позивачу в період з січня 2017 року по грудень 2020 року доплату за службу в нічний час було виплачено в повному обсязі.

Даний факт виплати також підтверджується довідками про нараховане та виплачене грошове забезпечення від 08.07.2021 року №938, №939, №940, №941.

Як встановлено судом згідно довідки від 06.07.2021 року №22зі/205/01-2021 ОСОБА_1 в період з січня 2016 року по грудень 2016 року був задіяний до чергувань в нічний час у кількості (89 чергувань*6 годин) 534 години.

Проте, згідно довідки про нараховане грошове забезпечення від 08.07.2021 року №937 вперіод з січня 2016 року по грудень 2016 року включно, доплата за службу в нічний час ОСОБА_1 не здійснювалась.

Суд не приймає до уваги наведені у відзиві доводи відповідача з приводу не виплати доплати за службу внічний час, оскільки останні не можуть нівелювати право поліцейського на доплату за несення служби у нічний час, яке встановлено, як Порядком № 260, так і Постановою № 988.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав не виплачувати позивачеві доплату за несення служби у нічний час у повному обсязі.

Суд не приймає до уваги зроблені позивачем розрахунки стосовно сум доплати за годину роботи в нічний час, оскільки такий розрахунок зроблено з порушенням вимог Порядку № 260, також суд зауважує, що розрахунок та виплата доплати за роботу в нічний час, є дискредиційними повноваженнями відповідача.

У відповідності до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень прийняти вчинити на користь позивача певні дії, якщо для їх вчинення виконані всі умови, визначені законом.

Зважаючи на викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, шляхом зобов`язання Головного управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 несплачену доплату за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за 534 години служби в нічний час у період проходження служби з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.

Щодо позовних вимог про:

стягнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на мою користь недоплачені грошові кошти складових грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавки за стаж служби у серпні 2016 року, у загальному розмірі 1625,82 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 10 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.

Пунктом 2 статті 94 ЗУ «Про Національну поліцію» визначено, що порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським регламентуються Законом України «Про Національну поліцію» та постановою КМУ від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».

Так, наказом МВС України від 06.04.2016 № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських» (далі - Порядок № 260).

Пунктом 1 Порядку № 260 установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати,які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Частиною 2 статті 92 ЗУ «Про Національну поліцію» передбачено надання відпусток поліцейському, а саме: додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Як встановлено судом, підставі рапорту ОСОБА_1 від 02.08.2016 ГУНП в Донецькій області видано наказ від 05.08.2016 № 249 о/с, яким капітану поліції ОСОБА_1 надано відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) тривалістю 10 діб у період з 15 серпня до 24 серпня 2016 року.

У зв`язку з чим грошове забезпечення ОСОБА_1 , у серпні 2016 року, нараховане та виплачене відповідно до Порядку №260 з урахуванням наказу № 249 о/с від 05.08.2016.

Зважаючи на викладене у сукупності, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Суд не приймає до уваги всі інші доводи та заперечення сторін, оскільки вони висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Оскільки рішення ухвалено на користь позивача, який звільнений від сплати судового збору, судові витрати компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 5 статті 139 КАС України).

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 47, 72-77, 90, 132, 139, 143, 215, 241-246, 250, 251, 255, 291, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (87517, Донецька область, м. Маріуполь, просп. Нахімова, 86, ЄДРПОУ 40109058) про стягнення несплаченої компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки, несплаченої компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, індексації грошового забезпечення, несплаченої доплати за службу в нічний час, недоплачених коштів грошового забезпечення, - задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (87517, Донецька область, м. Маріуполь, просп. Нахімова, 86, ЄДРПОУ 40109058) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію за невикористанні дні щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік у кількості 3 діб, виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення на день звільнення зі служби.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (87517, Донецька область, м. Маріуполь, просп. Нахімова, 86, ЄДРПОУ 40109058) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію за невикористані дні додаткових відпусток, як учаснику бойових дій за 2017-2019 та 2021 роки у кількості 56 діб, виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення на день звільнення зі служби.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (87517, Донецька область, м. Маріуполь, просп. Нахімова, 86, ЄДРПОУ 40109058) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року включно.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (87517, Донецька область, м. Маріуполь, просп. Нахімова, 86, ЄДРПОУ 40109058) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) несплачену доплату за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за 534 години служби в нічний час у період проходження служби з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складений 18 листопада 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Є.В. Череповський