Рішення № 101180875, 08.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2021 р. Справа№200/6994/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши за участю секретаря судового засідання Купріян В.Ю. в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області (87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, буд. 86),

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Каменюк Л.М.

представника відповідача - Барабан В.В.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області №914 від 07.05.2021 року в частині застосування до сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського сектору реагування патрульної поліції №1 Маріупольського РУН ГУНП в Донецькій області стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області №282 о/с від 12.05.2021 року в частині звільнення зі служби в поліції з 13.05.2021 року сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського сектору реагування патрульної поліції №1 Маріупольського РУН ГУНП в Донецькій області; поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції №1 Маріупольського РУН ГУНП в Донецькій області; стягнути з Головного Управління Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 14.05.2021 року по день винесення рішення по справі.

14 червня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, з проведенням підготовчого судового засідання, яке призначено на 12 липня 2021 року.

12 липня 2021 року розгляд справи відкладено на 26 липня 2021 року.

14 липня 2021 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

26 липня 2021 року до суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи обґрунтоване тим, що вона буде перебувати у плановій відпустці (з виїздом за межі України) з 29.07.2021 по 19.08.2021.

26 липня 2021 року розгляд справи відкладено на 10 серпня 2021 року.

10 серпня 2021 року ухвалою суду продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів з ініціативи суду, судове засідання призначено на 08 вересня 2021 року.

08 вересня 2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу досудового розгляду по суті на 22 вересня 2021 року.

22 вересня 2021 року в судовому засіданні оголошено перерву до 28 вересня 2021 року.

24 вересня 2021 року представник відповідача надав письмові пояснення по суті справи.

28 вересня 2021 року в судовому засіданні оголошено перерву до 08 жовтня 2021 року.

29 вересня 2021 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з письмовими поясненнями відповідача.

08 жовтня 2021 року від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі.

08 жовтня 2021року в судовому засіданні оголошено перерву до 28.10.2021року.

27 жовтня 2021 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване тим, що вона перебуває на лікуванні від інфекційної хвороби COVID-19.

28 жовтня 2021 року судове засідання відкладено на 08 листопада 2021 року.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив службу в органах внутрішніх справ України з 02.02.2018 по 13.05.2021.

Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 07 травня 2021 року №914 за порушення службової дисципліни, що виразилась у недотриманні вимог п.2 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п. 1,2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції», ч.2 ст.19 Конституції України, абзаців 1.2 п.1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року №1179, а саме скоєння вчинку, несумісного з подальшим проходженням служби в лавах Національної поліції України, поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №1 Маріупольського РУН ГУНП в Донецькій області сержанта поліції ОСОБА_1 (0125933) звільнено зі служби в поліції.

Наказом від 12 травня 2021 року №282 о/с відповідно до розділу VII Закону України «Про Національну поліцію» сержанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) з 13 травня 2021 року.

Позивач вказує, що підставою для прийняття наказу про звільнення став висновок службового розслідування за фактом повідомлення про підозру ТУ ДБР,розташованого у м. Краматорську,в рамках розслідування кримінального провадження№62020050000002170 від 16.10.2020 року за ч.3 ст.15,ч.3 ст. 190 КК України поліцейському сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №1 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області сержанта поліції Кондрусу В.С.

Поряд з цим, позивач вважає, що висновок службового розслідування від 21.04.2021 року містить опис скоєного діяння, яке є предметом кримінального провадження, ознак будь-якого іншого діяння, яке б підпадало під ознаки саме дисциплінарного проступку та було б наслідком настання дисциплінарної відповідальності, висновок службового розслідування не містить.

Також, на думку позивача, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія на порушення вимог статті 19 Дисциплінарного статуту не врахувала обставини,що пом`якшують або обтяжують його відповідальність, попередню поведінку та ставлення до служби.

Крім того, позивач вказує, що зміст висновку службового розслідування фактично тотожний змісту повідомлення про підозру сержанту по кримінальному провадженню, внесеному 16.10.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62020050000002170 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України, вирок по якому дотепер не ухвалено, а висновки службового розслідування містять лише ті порушення, які інкримінуються позивачу у кримінальному провадженні та яким має бути надана оцінка судом під час розгляду кримінального провадження.

Тож, на думку позивача, службовий висновок від 21.04.2021 року не містить самостійно доведених фактів, які б підтверджували порушення службової дисципліни позивачем, зокрема, відсутні пояснення осіб та інші докази, які підтверджують наявність у діях позивача ознак дисциплінарного правопорушення, при чому сам по собі факт внесення відомостей до ЄРДР та повідомлення про підозру не свідчить про скоєння дисциплінарного проступку та порушення Присяги працівника поліції.

Позивач також звертає увагу на те, що вчинення кримінального правопорушення у разі набрання законної сили відповідним рішенням суду є самостійною підставою для звільнення зі служби в поліції, що передбачена пунктом 10 частини першої статті 77 Закону №580-VІІІ.

З огляду на викладене, позивач вважає накази Головного управління Національної поліції в Донецькій області про застосування дисциплінарного стягнення та звільнення його з органів поліції протиправними.

В додаткових поясненнях представник позивача зазначила, що підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни. Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Проте, ні у висновку службового розслідування, ні в оскарженому наказі не обґрунтовано, в чому проявилося саме порушення позивачем службової дисципліни та вимог законодавства і якими це підтверджується доказами крім обставин, описаних в оголошенні про підозру позивачу, не наведено таких фактів відповідачем в наданому суду відзиві на позовну заяву, додаткових поясненнях.

До письмових пояснень поданих на обґрунтування доводів позовної заяви представником позивача додано копію договору від 21.05.2020 року м. Маріуполь укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який виступає директором Агенства нерухомості «Аккорд», про надання рієлторських послуг з ексклюзивного продажу двокімнатної квартири в Кальміуському або Жовтневому районі.

Відповідач – Головне управління Національної поліції в Донецькій області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 40109058, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 87517, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Нахімова, буд. 86, організаційно-правова форма – орган державної влади.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що 19.03.2021 року до УКЗ ГУНП в Донецькій області з Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області надійшла інформація про те, що слідчим ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську, за матеріалами Донецького управління ДВБ Національної поліції України в рамках розслідування кримінального провадження від 16.10.2020 № 62020050000002170 повідомлено про підозру за ч. З ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України поліцейському сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №1Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області ГУНП в Донецькій області сержанту поліції Кондрусу В.С.

В провадженні ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську, перебуває кримінальне провадження № 62020050000002170 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 190 КК України, за фактом розроблення злочинної схеми, спрямованої на заволодіння шляхом обману двокімнатною квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , яка перебуває у користуванні ОСОБА_3 .

Під час проведення комплексу НСРД у вказаному кримінальному провадженні було отримано достатньо доказів злочинних дій сержанта поліції В. Кондруса та ОСОБА_4 , що працює ріелтором-юристом в агентстві нерухомості “Аккорд”, які за попередньою змовою групою осіб, здійснили замах на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) у великих розмірах, а саме квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_5 .

Відповідач зазначає, що згідно з п/п. “е” п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про запобігання корупції” позивач є суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, в порушення ст. 22 якого, сержант поліції В. Кондрус використовував свої службові повноваження та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди.

Позивач шляхом ведення розмов та вчинення дій, спрямованих на створення у свідомості громадянина переконання, що для забезпечення реалізації обов`язку правоохоронного органу, що має безоплатний згідно із законодавством характер, необхідно сплатити грошові кошти на користь службових осіб, тобто понести фізичній особі матеріальні втрати, не передбачені законодавством, та обернути їх на користь службових осіб в якості вигоди, забороненої законодавством, скоїв вчинок, яким сплюндрував та принизив високе звання поліцейського, який присягнув на вірність Українському народові.

Відповідач вказує, що така поведінка позивача як поліцейського суперечить загальним принципам, встановленим для співробітників органів поліції. Крім того, вчинення подібних дій призводить до встановлення негативної суспільної думки населення щодо органів правопорядку, які у відповідності до своїх службових обов`язків повинні неупереджено дотримуватись законодавства України, в тому числі щодо морально-етичних принципів.

При цьому, відповідач посилається на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 25.04.2019 у справі 816/604/17.

Відповідач акцентував увагу на тому, що неправомірні дії ОСОБА_6 викликали широкий резонанс у суспільстві та були висвітлені в засобах масової інформації, публікації в яких розміщені в мережі Інтернет за посиланнями:

- http://mariupolnews.com.ua/news/view/u-mariupolchanki-hoteli-otobrat-kvartiru-za-

dolgi-po-kommunalke;

- https://www.0629.com.ua/news/3055071/shema-obmana-za-mosennicestvo-v-

mariupole-budut-sudit-policeiskogo-i-rieltora;

- https ://www.ostro.org donetsk/criminal/news/60 8 517/;

- https://sigmatv.com.ua/ru/hoteli-zavladet-chuzhoi-kvartiroi-v-mariupole-razoblachili- policeiskogo-i-rieltora n36082;

- https://pr.ua/news/u-mariupoli-policsevisqkivi-i-rieltor-namagalisva-vidibrati-kvartiru;

-

ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- https://mrpl.citv/news/view/afera-na-chetvert-milliona-v-mariupole-politseiskii-i-

rieltor-pozarilis-na-kvartiru-dolzhnitsv;

- https://V/vchasnoua.com/donbass/68962-u-mariupoli-politsiiant-ta-riieltorka-

namahalysia-zavolodity-kvartyroiu;

- https://karachun.com.ua/kak-v-donetskov-oblasti-politsevskiy-vmeste-s-rieltorom-

hoteli-otzhat-kvartiru-20395 ;

- https://lenta.ua/donetskogo-politsevskogo-i-ego-soobshchnitsu-ulichlli-v-kvartimov- afere-foto-91674/;

- https://www.rupor.info/news/171507/donetskogo-politseyskogo-i-ego-soobshchnitsu-

ulichili-v-kvartimov-afere-foto/;

- http://www.mariupol-express.com.ua/37894;

- http://www.bagnet.org/news/accidents/1306341/donetskogo-politsevskogo-i-ego-

soobshchnitsu-ulichili-v-kvartimov-afere-foto;

- https://mariupol.tv/news/events/mariupol/37118/policejskij_i_rieltor_pytalis_zavladet_kvartiroj_mariupolchanki_s_pomoshyu_moshennichestva.html.

Відповідач вважає, що вказані факти свідчать, що сержант поліції В. Кондрус, будучи працівником правоохоронного органу, порушив норми чинного законодавства України, а також діяв у порушення основних засад нормативно-правових актів, які регулюють службу в поліції.

Розділом II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 встановлено норми поведінки поліцейського під час виконання ним службових обов`язків. Зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та Законів України, міжнародними договорами України, а також поважати і не порушувати права та свободи людини.

Враховуючи викладене, відповідач зазначив, що звільнення у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для службового та кримінального провадження, а відсутність обвинувального вироку у кримінальному провадженні не може бути підставою для не проведення службової перевірки на дотримання поліцейськими дисципліни, посилаючись при цьому на висновки постанови Верховного суду від 06 березня 2019 року, справа №826/7065/16.

Тож, доводи позивача, стосовно того, що підставою для звільнення з органів внутрішніх справ є лише факт порушення органом прокуратури кримінального провадження, є помилковими, оскільки питання кримінальної відповідальності у встановленому законом порядку не вирішено, позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.

Відсутність обвинувальних вироків суду на час оскаржуваних наказів, як і наявність постанови слідчого про закриття кримінального провадження не виключає можливості притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

Відповідач зазначає, що позивач, у силу своїх службових обов`язків, був зобов`язаний не допускати зв`язків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер. Така поведінка позивача як поліцейського суперечить загальним принципам, встановленим для співробітників органів поліції. Крім того, вчинення подібних дій призводить до встановлення негативної суспільної думки населення щодо органів правопорядку, які у відповідності до своїх службових обов`язків повинні неупереджено дотримуватись законодавства України, в тому числі щодо морально-етичних принципів.

З огляду на вказане, відповідач вважає безпідставними посилання позивача на обставини його звільнення без наявності обвинувального вироку суду, адже підставою звільнення позивача зі служби є вчинення ним дисциплінарного проступку. Крім того, відповідач вважає безпідставними посилання позивача на порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування.

Службовим розслідуванням було встановлено грубе порушення позивачем службової дисципліни, а тому, враховуючи характер проступку, обставини, за яких його скоєно, відповідачем прийнято рішення про звільнення позивача.

В додаткових поясненнях по справі відповідач зазначив, що склад дисциплінарного порушення полягає у тому, що позивач був службовою особою, яка мала здійснювати функції представника влади та був працівником правоохоронного органу, який був зобов`язаний у своїй роботі керуватись лише Конституцією України, Законами України та покладеними на нього службовими обов`язками. Але в ході своєї службової діяльності, позивач дізнався, що у користуванні ОСОБА_7 , яка є малозабезпеченою особою, є двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2 . У подальшому, у ОСОБА_6 виник умисел на заволодіння шляхом обману квартирою, що перебуває у користуванні ОСОБА_7 за вказаною адресою. У зв`язку з цим, ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_5 завідомо неправдиву інформацію, з метою примушування останньої до продажу вказаної квартири за неринковою та заниженою ціною.

На виконання розробленої злочинної схеми В. Кондрус, будучи вдягненим у службову форму співробітника поліції, приїхав за місцем тимчасового місця мешкання ОСОБА_7 де зустрівся з останньою. У ході розмови ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів, направлених на заволодіння майном ОСОБА_7 , шляхом обману, представився їй співробітником поліції під вигаданим іменем ОСОБА_9 , повідомивши завідомо неправдиву інформацію, що вона має проблеми зі своєю квартирою.

Відповідач вказує на те, що під час судового засідання 22.09.2021 позивач, підтвердив те, що дійсно приходив до ОСОБА_7 та представився під іменем ОСОБА_9 , але звертаючи увагу суду, позивач є публічною особою, відомості якого, наявні як в Інтернет мережі так і у відділенні поліції, немає жодного значення, який ОСОБА_10 веде спосіб життя, це громадянка України, інтереси якої позивач, як представник влади, в першу чергу повинен захищат, а не використовувати їх у власних цілях.

Крім того, під час судового засідання 22.09.2021 позивач підтвердив, що відомості які викладені у протоколах за результатами проведення оперативно-технічного заходу зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та у протоколах за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо-відеоконтролю особи - відповідають дійсності.

Відповідач вказує на те, що слідчим Територіального управління Державного бюро розслідувань було надано копії матеріалів досудового розслідування для долучення їх до матеріалів службового розслідування та надано дозвіл на їх розголошення для прийняття об`єктивного рішення, щодо подальшого проходження служби ОСОБА_11 у Національній поліції.

Відповідач зазначив, що з матеріалів НСРД чітко вбачається перемовини з ОСОБА_12 під час яких останні, намагаються шляхом обману вмовити приватизувати квартиру та повідомляють неправдиву інформацію, залякують гр. ОСОБА_13 , що в неї заберуть квартиру за непогашення боргу. Розмовляють про борговий зошит, намагаються вписати туди кошти, яких вони не надавали ОСОБА_5 .

Коли ОСОБА_10 , зрозуміла, що щось відбувається не те, вона постійно повідомляє позивачу що боїться, але з розмови з позивачем вбачається, що останній і надалі залякує гр. ОСОБА_13 та наштовхує її на дії, які зручні для ОСОБА_6 .

Відповідач окремо звернув увагу, що на сторінці 73 матеріалів службового розслідування В. Кондрусом сказана фраза, яка демонструє його дійсні наміри (далі цитата): «Ми то їй наобіцяєм золоті гори, а по ітогу вона получить ***(нецензурна лексика)».

Відповідач також зазначив, що під час судового засідання 22.09.2021 позивач запевнював суд, про те, що квартиру він бажав отримати для себе і в цьому нічого протизаконного не має, але на сторінці 63 матеріалів службового розслідування під час розмовин з ОСОБА_12 йде розмова не про отримання квартири для себе, а про розмір коштів, які можна отримати з цієї квартири в наслідок її продажу, що прямо суперечить позиції позивача.

Щодо наданого представником позивача договору відповідач надав суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що представником позивача було надано договір вже після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, відповідач вважає його неналежним доказом.

Крім того, відповідач зазначив, що договір викликає сумнів, адже складений не на державній мові; позивач у п. 2.2 повинен був оплатити ріелторські послуги у розмірі 2000 доларів Сполучених Штатів Америки від вартості об`єкта на момент укладення угоди, поряд з цим звідки позивач знав, що необхідно сплатити саме цю суму, адже на момент складання договору об`єкт нерухомості визначний не був.

Крім того, вказаний договір не містить підпису ОСОБА_2 , на штампах відсутній код ЄРДПОУ.

Поряд з цим, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань представником відповідача було зроблено запити за вказаним номером свідоцтва, який зафіксований у договорі позивача. Відповідно до інформації з реєстру ОСОБА_2 припинив свою діяльність 11.03.2020 в сфері «Роздрібна торгівля фруктами та овочами, включаючи картоплю (основний), роздрібнена торгівля алкогольними та іншими напоями; надання інших індивідуальних послуг (цей підклас включає надання будь-яких інших індивідуальних послуг, наприклад, експлуатацію автоматів (фотоавтоматів, автоматичних ваг, приладів для вимірювання артеріального тиску тощо), послуги чистильників взуття, носильників, послуги з паркування автомобілів, надання супроводження (ескортів), дослідження генеалогії, послуги служб знайомств та бюро одружень, діяльність астрологів та екстрасенсів, послуги для домашніх тварин (утримання, догляд, дресирування))».

Згодом ОСОБА_2 поновив свою діяльність 03.08.2021 року у сфері діяльності «Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, обслуговування напоями», проте договір був складений 21.05.2020 року, тобто будь-яких повноважень на складання договору ОСОБА_2 наділений не був, адже не мав повноважень займатись наданням ріелторських послуг.

Дослідивши наявні матеріали справи суд встановив наступне.

Згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_3 від 29.01.2018 року (запис №1) позивач проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області з 02.02.2018 (наказ №44 о/с).

19.03.2021 року до УКЗ ГУНП в Донецькій області з Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області надійшла інформація про те, що слідчим ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську, за матеріалами Донецького управління ДВБ Національної поліції України в рамках розслідування кримінального провадження від 16.10.2020 № 62020050000002170 повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України поліцейському сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області ГУНП в Донецькій області сержанту поліції Кондрусу В.С.

Наказом № 544 від 23.03.2021 року Головного управління Національної поліції в Донецькій області «Про призначення службового розслідування», на підставі вказаного повідомлення призначено службове розслідування.

21.04.2021 року начальником Головного управління Національної поліції в Донецькій області М. Семенишиним затверджено висновок службового розслідування, яким встановлено наступне.

19.03.2021 до УКЗ ГУНП в Донецькій області з Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області надійшла інформація про те, що слідчим ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську, за матеріалами Донецького управління ДВБ Національної поліції України в рамках розслідування кримінального провадження від 16.10.2020 № 62020050000002170 повідомлено про підозру за ч. З ст. 15, ч. З ст. 190 КК України поліцейському сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області ГУНП в Донецькій області сержанту поліції ОСОБА_1 (0125933), ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцю м. Маріуполя, Донецької області, освіта середня, у 2007 році закінчив гімназію-школу № 27 м. Маріуполя, в Національній поліції України з 05.04.2019, в займаній посаді з 01.03.2021, не одружений, діючих дисциплінарних стягнень не має, по службі характеризується позитивно.

Встановлено, "що в провадженні ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську, перебуває кримінальне провадження № 62020050000002170 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 190 КК України, за фактом розроблення злочинної схеми, спрямованої на заволодіння шляхом обману двокімнатною квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , яка перебуває у користуванні ОСОБА_3 ,

Під час проведення комплексу НС(Р)Д у вказаному кримінальному провадженні було отримано достатньо доказів злочинних дій сержанта поліції ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , працює ріелтором-юристом в агентстві нерухомості “Аккорд”, які за попередньою змовою групою осіб, здійснили замах на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) у великих розмірах, а саме квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_5 .

З тексту повідомлення про підозру сержанту поліції В. Кондрусу встановлено, що відповідно до наказу начальника ГУНП в Донецькій області № 123 о/с від 27.03.2019 В. Кондрус був призначений на посаду помічника дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Центрального відділу поліції ГУНП в Донецькій області, мав спеціальне звання сержанта поліції, тобто був службовою особою, яка мала здійснювати функції представника влади та була працівником правоохоронного органу відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та працівників правоохоронних органів» та пункту 1 Примітки до ст. 364 КК України.

У липні-серпні 2020 року в ході своєї службової діяльності помічник дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Центрального відділу поліції ГУНП в Донецькій області В. Кондрус за невстановлених обставин дізнався, що у користуванні ОСОБА_7 , яка є малозабезпеченою особою, є двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2 , в якій остання тимчасово не проживає, через те, що у лютому 2020 року у вказаній квартирі сталася пожежа. Крім того, ОСОБА_14 стало відомо, що існує істотна заборгованість за комунальні послуги по вказаній квартирі у розмірі більше 70 тисяч: гривень, а також, що квартира є не приватизованою, однак право на приватизацію квартири належить саме ОСОБА_5 .

У подальшому, приблизно у липні-серпні 2020 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел на заволодіння шляхом обману квартирою, що перебуває у користуванні ОСОБА_7 за вказаною адресою. У зв`язку з цим, ОСОБА_15 розроблено злочинну схему, направлену на повідомлення ОСОБА_5 завідомо неправдивих фактів, з метою примушування останньої до продажу вказаної квартири за неринковою та заниженою ціною.

На виконання розробленої злочинної схеми приблизно у серпні 2020 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, В. Кондрус, будучи вдягненим у службову форму співробітника поліції, приїхав за місцем тимчасового місця мешкання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3 , де зустрівся з останньою. У ході розмови ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів, направлених на заволодіння майном ОСОБА_7 , шляхом обману, представився їй співробітником поліції під вигаданим іменем ОСОБА_9 , повідомивши завідомо неправдиву інформацію, що вона має проблеми зі своєю квартирою за адресою: АДРЕСА_2 .

Так, за неправдивою інформацією ОСОБА_6 , Маріупольською міською радою Донецької області найближчим часом заплановано передачу квартири, яка перебуває у користуванні ОСОБА_7 , до комунальної власності міської ради у рахунок погашення існуючих боргів. ОСОБА_10 , дізнавшись про вказану інформацію та повністю довіряючи співробітнику поліції В. Кондрусу, злякалась з вказаного приводу та прийняла такі відомості, як справжні.

При цьому, В. Кондрус, діючи згідно з розробленим ним планом, запевнив ОСОБА_16 , що з вказаної ситуації є вихід, і він їй допоможе. Також останній повідомив ОСОБА_5 , що вказану квартиру можливо приватизувати на її ім`я, після цього продати, а на отримані кошти придбати ОСОБА_5 будинок, або надати їй грошові кошти у розмірі 3000 доларів США на її вибір.

ОСОБА_10 , думаючи, що в неї склалася безвихідна ситуація, побоюючись, що залишиться без житла і грошей, повністю довіряючи співробітнику правоохоронного органу, погодилась на вказану пропозицію.

У подальшому, приблизно у середині серпня 2020 року, точного часу та місця досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_8 залучив до реалізації свого злочинного плану, направленого на заволодіння шляхом обману квартирою гр-ки ОСОБА_7 , приватного ріелтора, ОСОБА_17 , яка погодилась скористатись довірою ОСОБА_7 та здійснити дії для приватизації квартири останньої для подальшого продажу.

При цьому, по заздалегідь встановленій ОСОБА_15 злочинній схемі, ОСОБА_18 мала продовжувати обман ОСОБА_7 шляхом повідомлення їй неправдивих даних про те, що через великі борги за сплату комунальних платежів, квартира АДРЕСА_4 буде передана до комунальної власності Маріупольської міської ради Донецької області у рахунок погашення вказаних боргів.

З метою реалізації злочинної схеми ОСОБА_8 приблизно у серпні 2020 року познайомив ОСОБА_16 з ОСОБА_12 , яка представилась останній, як ОСОБА_19 , та в ході спілкування продовжувала залякування ОСОБА_7 , що міська рада забере у неї квартиру та що немає іншого виходу, як приватизувати квартиру та продати її на оговорених раніше умовах.

У подальшому протягом серпня-листопада 2020 року ОСОБА_18 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_15 , почала вживати дії направлені на приватизацію та подальшу реалізацію квартири АДРЕСА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_10 , будучи обманутою ОСОБА_15 та ОСОБА_12 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_5 , підписала у приватного нотаріуса, ОСОБА_20 , довіреність на ім`я ОСОБА_21 , відповідно до якої передала останній право користування та розпорядження квартирою за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того, гр-ка ОСОБА_10 передала ОСОБА_22 свій паспорт та інші необхідні документи для здійснення приватизації квартири.

У подальшому, приблизно у вересні 2020 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_8 та ОСОБА_18 вирішили, що сума у 3000 доларів США за квартиру є занадто великою для передачі ОСОБА_5 . У зв`язку з цим, у ОСОБА_6 та ОСОБА_21 виник новий злочинний план, відповідно до якого останні мали запевнити ОСОБА_16 , що приватизувати квартиру на ім`я останньої не можливо, натомість квартира відразу перейде у власність Маріупольської міської ради Донецької області, після чого ОСОБА_5 буде сплачено 50 000 гривень шляхом перерахування на депозитний рахунок, відкритий у банківській установі на її ім`я.

При цьому, насправді, ОСОБА_8 та ОСОБА_18 , користуючись юридичною необізнаністю ОСОБА_7 , мали намір продовжувати дії, направлені на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_2 на ім`я останньої, з метою реалізації за ринковою вартістю квартири третій особі на підставі довіреності на ім`я ОСОБА_21 , виданої 19.08.2020 ОСОБА_23 , розподіливши між собою отримані від продажу квартири кошти за виключенням суми у розмірі 50 000 гривень, яку планували надати ОСОБА_5 .

У зв`язку з цим, приблизно у вересні 2020 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_18 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, повідомила ОСОБА_5 раніше вигадану з ОСОБА_15 неправдиву інформацію, що квартира перейде у власність Маріупольської міської ради Донецької області, після чого ОСОБА_5 буде сплачено 50 000 гривен шляхом перерахування на депозитний рахунок, відкритий у банківській установі на її ім`я, і якщо вона відмовиться, то залишиться без грошей і без квартири.

Після цього, ОСОБА_18 запитала ОСОБА_16 , що вона обирає. Остання, будучи у розгубленому стані, не маючи змоги зважено оцінити ситуацію, беззаперечно довіряючи словам ОСОБА_21 , думаючи, що не має іншого вибору, погодилась на пропозицію щодо одержання 50 000 гривень на депозитний рахунок після переходу квартири за адресою: АДРЕСА_2 у власність міської ради.

13.10.2020 за сприянням ОСОБА_21 квартира за вказаною адресою була приватизована на ім`я ОСОБА_24 , при цьому, 03.11.2020 року приблизно о 17:00 ОСОБА_18 на виконання заздалегідь розробленого спільно з ОСОБА_15 плану, направленого на утворення у ОСОБА_7 довірчого відношення та беззаперечної віри в озвучені ОСОБА_12 чи ОСОБА_15 факти та твердження, зустрілась з ОСОБА_23 за адресою: АДРЕСА_3 . Під час розмови ОСОБА_18 з метою введення ОСОБА_7 в оману, достеменно знаючи, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 , приватизована ще 13.10.2020 на ім`я ОСОБА_7 , повідомила, що вказану квартиру буде «приватизувати» міська рада, після чого мають виплатити грошові кошти ОСОБА_5 .

ОСОБА_18 , виконуючи свою частину раніше розробленої злочинної схеми, діючи за попередньою змовою з В. Кондрусом, почала шукати покупця для продажу квартири Н. Астахової.

06.11.2020 приблизно о 13:00 ОСОБА_8 зустрівся з ОСОБА_23 за адресою: АДРЕСА_6 . У ході розмови ОСОБА_8 з метою введення ОСОБА_7 в оману, достеменно знаючи, що вказана квартира приватизована ще 13.10.2020 на її ім`я, повідомив останній, що будь-якої можливості уникнути переходу квартири до власності міської ради немає та у випадку не згоди ОСОБА_7 на квартиру буде накладено арешт.

06.11.2020 та 07.11.2020, діючи далі, згідно раніше розробленого плану, ОСОБА_18 знайшла представника покупця на квартиру, яка своєю чергою знайшла невстановлену слідством особу, що погодилась на купівлю квартири за адресою: АДРЕСА_2 , за ціною приблизно 12 000 доларів С1І1А з включенням у вказану ціну заборгованості за комунальні послуги у розмірі приблизно 70 000 гривень.

ОСОБА_10 , дізнавшись про злочинний умисел ОСОБА_6 та ОСОБА_21 , зрозумівши, що її хочу ошукати, і вона залишиться без квартири, яку ОСОБА_18 може реалізувати в будь-який момент на підставі довіреності, 10.11.2020 року скасувала довіреність від 19.08.2020 року, видану на ім`я ОСОБА_21 , про що повідомила ОСОБА_6

У цей же день, ОСОБА_8 та ОСОБА_18 приблизно о 14:00 приїхали за тимчасовим місцем мешкання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3 , та, продовжуючи вчинення шахрайських дій, з метою залякування та схиляння ОСОБА_7 до написання нової довіреності з можливістю реалізації квартири на ім`я ОСОБА_18 , повідомили ОСОБА_5 нові вигадані факти, що ОСОБА_15 та ОСОБА_12 виплачено всю заборгованість за квартиру ОСОБА_7 , на що витрачено суму у розмірі 8 000 доларів США під час приватизації квартири АДРЕСА_4 , і що остання винна їм 8 000 доларів США. Однак ОСОБА_10 відмовила у видачі довіреності та наданні будь-яких коштів.

19.03.2021 сержанту поліції В. Кондрусу повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України".

Під час службового розслідування встановлено, що 14.01.2021 на підставі наказу ГУНП в Донецькій області від 16.12.2020 №2488 дисциплінарною комісією у складі працівників ГУНП в Донецькій області та ДУ ДВБ Національної поліції України було проведено службове розслідування у формі письмового провадження за фактом відкриття 16.10.2020 кримінального провадження №62020050000002170 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 190 КК України за фактом протиправних дій з боку окремих працівників поліції Донецької області.

Вивченням матеріалів вказаного службового розслідування встановлено, що на той час помічник ДОП сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Центрального ВП ГУНП в Донецькій області сержант поліції В. Кондрус за попередньою змовою з начальником Відділу превенції Центрального ВП ГУНП в Донецькій області розробили злочинну схему, спрямовану на заволодіння шляхом обману вказаною двокімнатною квартирою, яка перебуває у користуванні ОСОБА_7 . Крім того, ОСОБА_14 та ОСОБА_25 було відомо, що квартира не є приватизованою та має велику заборгованість за комунальні послуги.

Надалі, приблизно у серпні 2020 року, ОСОБА_8 та ОСОБА_26 , одягнені у формений одяг працівників поліції, приїхали до ОСОБА_7 та повідомили останній вигадану ними інформацію про те, що вона має великі проблеми зі своєю квартирою, а саме, що ОСОБА_27 влада встановила величезні борги за сплату комунальних платежів, у зв`язку з чим, вказана квартира буде передана державі в рахунок погашення вказаних боргів. Також ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_5 , що з вказаної ситуації є вихід та запропонував приватизувати вказану квартиру, після чого продати її, а на отримані гроші придбати будинок або отримати гроші в розмірі 3000 доларів США. Остання, думаючи, що в неї склалася безвихідна ситуація, повністю довіряючи працівникам поліції, погодилася на вказану пропозицію. У подальшому, приблизно у середині серпня 2020 року, ОСОБА_8 та ОСОБА_26 залучили до реалізації своєї злочинної схеми ріелтора ОСОБА_28 , яка погодилась скористатися довірою ОСОБА_7 та здійснити технічну роботу для приватизації та продажу квартири за неринковою, заниженою та невигідною для ОСОБА_7 ціною.

За результатами службового розслідування начальнику відділу превенції майору поліції ОСОБА_25 та інспектору сектору дізнання Центрального ВП (на теперішній час Маріупольського РУП) ГУНП в Донецькій області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_29 оголошені зауваження.

Під час службового розслідування, проведеного у межах компетенції ВІОС УКЗ ГУНП в Донецькій області, підтвердити чи спростувати протиправні дії помічника ДОП сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Центрального ВП ГУНП в Донецькій області сержанта поліції ОСОБА_6 та начальника відділу превенції Центрального ВП ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_30 без проведення відповідних слідчих дій не представилося можливим. Тому остаточне рішення щодо подальшого проходження служби сержантом поліції В. Кондрусом та майором поліції ОСОБА_31 було вирішено прийняти відповідно до п. 10 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію” за рішенням суду у кримінальному провадженні № 62020050000002170.

Надалі встановлено, що на підставі наказу ГУНП в Донецькій області від 01.03.2021 року № 140 о/с “По особовому складу” сержант поліції В. Кондрус увільнений від посади помічника дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області та призначений на посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області. Також встановлено, що на підставі наказу Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області від 03.03.2021 № 231 “Про проходження стажування” організовано проходження стажування сержанта поліції ОСОБА_6 з 03.03.2021 по 03.06.2021 на посаді помічника дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області.

На підставі наказів ГУНП в Донецькій області від 23.03.2021 № 182 о/с та від 25.03.2021 № 187 о/с сержанта поліції ОСОБА_6 на період проведення службового розслідування відсторонено від виконання службових обов`язків.

За час перебування ОСОБА_32 на посаді скарг на його діяльність з боку громадян та/або з боку особового складу Маріупольського РУП не надходило.

Зі службової характеристики позивача від 16.12.2020 року, яка міститься в матеріалах службового розслідування, суд встановив, що за час служби в органах внутрішніх справ, Національної поліції України та в займаній посаді сержант поліції ОСОБА_1 зарекомендував себе професійно підготовленим, вимогливим працівником та керівником. У службовій діяльності виявляв ініціативу, цілеспрямованість та наполегливість. Визначався високою працездатністю. У повсякденній діяльності завжди дотримується ввічливого та тактовного ставлення до підлеглого особового складу та громадян.

Нормативні документи, що регламентують діяльність органів Національної поліції знає в повному обсязі і правильно застосовує у своїй повсякденній діяльності. У роботі вміло керується наказами НП України і керівними документами ГУНП в Донецькій області.

Суворо дотримується вимог законності, має розвинуте почуття відповідальності за покладену на нього ділянку роботи, у роботі не рахується з особистим часом, цінує та правильно розподіляє робочий час, рішення приймає своєчасно, в екстремальних ситуаціях здібний приймати самостійні рішення. Постійно підвищує свій професійній рівень.

Серед колег користується повагою та авторитетом. У відношенні підтягнутий, фізично розвинений добре. За характером спокійний, витриманий.

31.03.2021 року під час проведення службового розслідування до ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську, спрямований лист вих. № 1197/12/04-2021 про надання матеріалів кримінального провадження за фактом повідомлення про підозру сержанту поліції В. Кондрусу.

15.04.2021 року до УКЗ ГУНП в Донецькій області з ТУ ДБР, розташованому у м. Краматорську, надійшли копії матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні від 16.10.2020 № 62020050000002170 для долучення до матеріалів службового розслідування з наданням дозволу на їх розголошення.

Дисциплінарна комісія вивченням протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи від 01.02.2021 встановлено, що 06.11.2020 ОСОБА_8 та ОСОБА_10 зустрілися за адресою: АДРЕСА_6 , де розмовляли біля будинку. Під час розмови остання скаржиться, що не довіряє ОСОБА_19 та хвилюється з цього приводу. В. Кондрус її заспокоює, каже, щоб зачекала до суботи, після чого отримає свої гроші. Відео закінчується.

Вивченням протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 20.11.2020, дисциплінарна комісія встановила, що сержант поліції ОСОБА_8 , ОСОБА_18 , ОСОБА_10 , майор поліції ОСОБА_26 розмовляли в телефонному режимі протягом жовтня-листопада 2020 року декілька разів.

З телефонної розмови від 10.11.2020 між ОСОБА_23 та сержантом поліції В. Кондрусом, встановлено, що остання повідомляє, що нотаріально скасувала довіреність на квартиру. На це ОСОБА_8 реагує зворушливо та агресивно, починає звинувачувати ОСОБА_16 у передчасному прийнятті рішенні, докоряє та нагадує, що на оформлення Документів з його боку та від інших осіб були витрачені великі гроші, а вона при цьому нічого не заплатила. Крім цього, з квартири знято арешт. Тому за таку невдячність у неї “будуть великі проблеми та до неї прийдуть люди” (цитата).

Того ж дня з телефонної розмови між ОСОБА_15 та ОСОБА_12 встановлено, що останній повідомляє, що ОСОБА_10 скасувала довіреність на квартиру. Надалі йдеться про надання заяви у відношенні ОСОБА_7 за фактом шахрайських дій та ОСОБА_18 запитує, І як правильно написати заяву, запитує, яку суму треба вказати. Під час розмови ОСОБА_18 повідомляє, що остання брала в неї гроші під підпис в зошиті. Почувши це, ОСОБА_8 запитує, чи можна у зошит дописати ще кошти, які ОСОБА_10 не брала. На це ОСОБА_18 повідомляє, що все це можна зробити. Також ОСОБА_18 повідомляє, що сплачувала борги за квартиру ОСОБА_7 та в неї є про це квитанції. Але в заяві можна вказати, що були сплачені інші борги, за якими квитанції відсутні. Надалі ОСОБА_18 пропонує прописати в заяві, що ОСОБА_10 брала в неї протягом трьох місяців багато грошей та пропонує вказати суму у розмірі 5000 доларів США, але ОСОБА_8 запитує, чому лише п`ять, якщо можна вказати 6000 доларів США. Обидва абоненти на цьому погоджуються.

В той же день В. Кондрус дзвонить абоненту ОСОБА_33 ( НОМЕР_4 ) та повідомляє, що у них велика проблема. На запитання, яке саме, В. Кондрус відповідає, що дівчина скасувала довіреність, тому що її мабуть налякав оперуповноважений. Наступного дня розмова між вказаними абонентами триває та ОСОБА_8 повідомляє, що буде писати заяву для порушення кримінального провадження, щоб на квартиру наклали арешт. Опитана капітан поліції ОСОБА_34 пояснила, що з ОСОБА_15 протягом 2020 року перебувала у близьких стосунках. Тоді вона дізналася, що ОСОБА_8 планував придбати квартиру, але нічого конкретного їй не відомо. Приблизно з вересня 2020 року вони розійшлися. Після того з ОСОБА_15 спілкувалася та бачилася рідко.

З протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи від 01.02.2021 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_10 , ОСОБА_18 та ОСОБА_8 зустрічаються на вулиці та розмовляють. Останні запитують ОСОБА_16 , чому вона злякалася. Докоряють, що з їхнього боку були затрачені великі гроші, а вона невдячно з ними поводиться. Після чого, ОСОБА_8 вимагає в Н. Астахової, щоб вона повернула 8000 доларів США за виконану роботу та ще 5000 грн, які брала в нього, або пише боргову розписку. Остання відмовляється. Відповідає, що поки не побачить усі сплачені рахунки за цією сумою та не впевниться, що це правда, не буде писати ніякої розписки.

ОСОБА_1 каже, що він її попередив, та вимагає повернути його мобільний телефон, який він їй дав. Остання повертає телефон. Кінець відеозапису.

Вивченням протоколу допиту потерпілого від 16.03.2021 дисциплінарна комісія встановила, що на початку серпня 2020 року до потерпілої, ОСОБА_7 додому прийшли двоє поліцейських, один з яких назвався ОСОБА_9 , а інший не назвався. ОСОБА_9 повідомив, що у ОСОБА_7 є великі проблеми з її власною квартирою, яка за величезні борги може бути передана державі. Між тим, останній запропонував свою допомогу з продажу вказаної квартири. Потім на отримані гроші він купить їй будинок. Якщо ця пропозиція її не влаштовує, то остання отримає 3000 доларів США для придбання іншого житла. Перебуваючи у розгубленому стані, ОСОБА_10 погодилася на вказану пропозицію. Надалі ОСОБА_9 познайомив ОСОБА_16 з ріелтором на ім`я ОСОБА_19 , яка почала займатися продажем вказаної квартири. Після чого вмовила ОСОБА_16 приватизувати квартиру та оформити довіреність на ім`я ОСОБА_19 . Через деякий час ОСОБА_9 запевнив ОСОБА_16 , що після приватизації, її квартира автоматично перейде в дохід держави, тому останній необхідно відкрити рахунок для отримання 50 000 грн від держави. ОСОБА_35 взагалі залишиться без грошей. Згодом ОСОБА_10 почала підозрювати, що ОСОБА_9 та ОСОБА_19 хочуть її ошукати, та вона залишиться без квартири. Тому потерпіла звернулася з заявою до правоохоронних органів. У подальшому в рамках конфіденційного співробітництва ОСОБА_10 декілька разів зустрічалася з ОСОБА_9 та ОСОБА_19 . А згодом скасувала вказану довіреність, про що повідомила ОСОБА_9 . Останній, розлючений та обурений, почав вимагати в Н. Астахової 8 000 доларів США, які, насправді вона не була винна. Також ОСОБА_9 вимагав написати розписку про те, що остання винна йому вказану суму. А після того, як ОСОБА_10 відмовилася, почав погрожувати, та забрав мобільний телефон, який дав їй раніше.

Також з тексту протоколу встановлено, що в подальшому ОСОБА_10 дізналася, що поліцейський на ім`я ОСОБА_9 - це ОСОБА_36 , а ріелтор - ОСОБА_37 , та що останні намагалися заволодіти квартирою потерпілої, у зв`язку з чим вона просить притягнути їх до кримінальної відповідальності.

Вивченням протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.11.2020 встановлено, що ОСОБА_10 серед наданих фото працівників поліції впізнала поліцейського В. Кондруса.

Згідно з даними протоколу допиту підозрюваного від 19.03.2021 сержант поліції В. Кондрус на підставі ст. 63 Конституції України відмовився надавати покази в якості підозрюваної особи.

Крім того, дослідивши висновок службового розслідування, складеного дисциплінарною комісією, суд встановив, що поряд з дослідженням протоколів негласних слідчо-розшукових дій, дисциплінарна комісія відібрала пояснення у керівництва та співробітників позивача, висновок службового розслідування також містить його особову характеристику.

За наслідками проведення службового розслідування дисциплінарна комісія дійшла висновку, що під час службового розслідування відомості, що стали підставою для проведення службового розслідування, підтвердились, та за скоєння вчинку, несумісного з подальшим проходженням служби в лавах Національної поліції України, порушення службової дисципліни, що виразилось у недотриманні вимог п. 2 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції», ч. 2 ст. 19 Конституції України, абзаців 1, 2 п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерством внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179, поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області сержанта поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції.

07 травня 2021 наказом начальника ГУНП в Донецькій області «Про порушення службової дисципліни працівниками ГУ НП в Донецькій області та покарання винних» № 914 за порушення службової дисципліни, що виразилось у недотриманні вимог п. 2 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції», ч. 2 ст. 19 Конституції України, абзаців 1, 2 п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерством внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179, поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області сержанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

12 травня 2021 року наказом начальника ГУНП в Донецькій області «По особовому складу» № 282 о/с відповідно до розділу VII Закону України «Про Національну поліцію» сержанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби з 13 травня 2021 року.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно приписів ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Закон «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі – Закон № 580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Статтею 1 Закону № 580-VIII, національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Приписи ст. 2 Закону № 580-VIII, визначають, що завданням поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 7 Закону № 580-VIII, поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону № 580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Статтею 64 Закону № 580-VIII визначено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:"Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VIII, поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Поряд з цим, Наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських, згідно п. 1 Розділу ІІ яких під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України.

Згідно п. 3 Розділу IV зазначених Правил, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.

При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику.

Поряд з цим, відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII, його дія поширюється на поліцейських.

Згідно ст. 22 цього Закону, особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Статтею 19 Закону № 580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі – Закон № 2337-VIII) затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України, який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2337-VIII, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини.

Пунктами 7-8 ч. 1 ст. 3 Закону № 2337-VIII, керівник несе відповідальність за дотримання підлеглими службової дисципліни. З метою забезпечення дотримання службової дисципліни керівник зобов`язаний: контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан та об`єктивно доповідати про це безпосередньому керівникові, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень; у разі виявлення порушення підлеглим службової дисципліни вжити заходів для припинення такого порушення та застосувати дисциплінарне стягнення до порушника або порушити клопотання про застосування стягнення уповноваженим керівником.

Відповідно до ст. 11 Закону № 2337-VIII, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Стаття 12 Закону № 2337-VIII визначає, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 13 Закону № 2337-VIII, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до ст. 14 Закону № 2337-VIII, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Статтею 18 Закону № 2337-VIII визначено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; користуватися правничою допомогою.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.

Згідно ст. 19 Закону № 2337-VIII, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються:

1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування;

2) підстава для призначення службового розслідування;

3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку;

4) пояснення поліцейського щодо обставин справи;

5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи;

6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи;

7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;

8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;

9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення;

10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону;

11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Пункт 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII встановлює, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи в їх сукупності, у тому числі матеріали службового розслідування, до яких долучено протоколи проведення негласних слідчих дій, отримані в процесі розслідування кримінального провадження, доводи сторін та докази на їх обґрунтування, суд зазначає наступне.

Дисциплінарне провадження в даній справі порушено за фактом повідомлення про підозру позивачу, яке надійшло від Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області.

На запит ГУНП в Донецькій області від ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську, надійшли копії матеріалів досудового розслідування, які містять протоколи проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та у вигляді аудіо- та відеоконтролю.

ТУ ДБР, розташованим у м. Краматорську, надано дозвіл на розголошення вказаних матеріалів та долучення їх до матеріалів службового розслідування.

Суд детально ознайомився та дослідив вказані матеріали, та дійшов висновку про те, що вони не могли бути не враховані підчас проведення службового розслідування, оскільки надали змогу дисциплінарній комісії найбільш повно відтворити події підчас яких було вчинено дисциплінарний проступок, встановити склад дисциплінарного проступку, поведінку позивача та інших учасників події.

З висновку службового розслідування суд встановив, що він частково близько до тексту відтворює повідомлення про підозру від 19.03.2021 року, проте, в даному випадку таке відтворення стосується встановлення обставин події, а не кваліфікації дій її учасників, у тому числі позивача.

Крім того, Верховний суд в постанові від 06.10.2021 року по справі №200/11250/19-а наголосив, що відомості, необхідні дисциплінарній комісії для здійснення своїх повноважень, можуть бути отримані з будь-яких джерел, зокрема і з матеріалів кримінальних проваджень, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики.

Поряд з цим, дисциплінарною комісією самостійно проведено дії щодо встановлення обставин вчинення дисциплінарного поступку, зокрема, відібрання пояснень від керівників та співробітників позивача та осіб розмови з якими, відтворено в протоколах проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, самостійно досліджено вказані протоколи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що доводи позивача про те, що в основу висновку службового розслідування покладено зміст повідомлення про підозру від 19.03.2021 року, не є такими, що спростовують цей висновок.

Також, дослідивши протоколи проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, протоколи допиту потерпілої, суд встановив та керуючись власним переконанням при досліджені цих доказів, дійшов висновку, що позивач представився потерпілій представником поліції, періодично спілкувався з ОСОБА_23 будучи одягненим при цьому в формений одяг працівника поліції, представився їй вигаданим ім`ям « ОСОБА_9 », чинив психологічний тиск та залякував, повідомляв їй відомості, не відповідають обставинам справи, систематично вводив в оману з метою схилення до вчинення дій, в яких від був зацікавлений, зокрема, видачу довіреності на ім`я іншої зацікавленої особи та передачу йому грошових коштів за вигаданими боргами, постійно в розмовах вживав ненормативну лексику, висловлював корисливі наміри відносно майна ОСОБА_7 у спілкуванні з іншими учасниками зафіксованих правоохоронцями розмов.

Крім того, вказана подія набула широкого розголосу в мережі Інтернет, ЗМІ, що підтверджується наданими відповідачем численними публікаціями, посилання на які містяться в матеріалах справи.

Вказане завдає невідворотної шкоди авторитету поліції як органу державної влади, покликаному були на сторожі забезпечення захисту прав громадян, у тому числі від протиправних посягань від злочинів.

Незалежно від вироку суду за наслідками розгляду кримінальної справи, встановлений службовим розслідуванням дисциплінарний проступок позивача мав негативний вплив на репутацію поліції та формування відповідної суспільної думки не тільки відносно позивача, а і до інших працівників цього органу, що в свою чергу підриває довіру громадян до правоохоронних органів та держави в цілому.

В постановах Верховного Суду України від 29.09.2015 року по справі №21- 1288а15 та від 20.10.2015 року по справі № 21-2103а15 зазначено, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Також суд звертає увагу на позицію Верховного суду викладену в постанові від 25.09.2019, згідно якої вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов`язків працівників поліції. Приймаючи присягу, позивач зобов`язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

У справі, що розглядалась судами також було встановлено, що у висновку службового розслідування, проведеного відносно позивача, серед іншого було зазначено, що дільничний офіцер поліції сектору превенції Полтавського ВП ГУНП старший лейтенант ОСОБА_3 шляхом ведення розмов та вчинення дій, спрямованих на створення у свідомості громадянина переконання, що для забезпечення реалізації обов`язку правоохоронного органу, що має безоплатний згідно із законодавством характер, необхідно сплатити грошові кошти на користь службових осіб, тобто понести фізичній особі матеріальні втрати, не передбачені законодавством, та обернути їх на користь службових осіб в якості вигоди, забороненої законодавством, скоїв вчинок, яким сплюндрував та принизив високе звання поліцейського, який присягнув на вірність Українському народові.

Колегія суддів дійшла висновку, що така поведінка позивача як поліцейського суперечить загальним принципам, встановленим для співробітників органів поліції. Крім того, вчинення подібних дій призводить до встановлення негативної суспільної думки населення щодо органів правопорядку, які у відповідності до своїх службових обов`язків повинні неупереджено дотримуватись законодавства України, в тому числі щодо морально-етичних принципів.

Поряд з цим, позивач, у силу своїх службових обов`язків, був зобов`язаний не допускати зв`язків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер. Така поведінка позивача як поліцейського суперечить загальним принципам, встановленим для співробітників органів поліції. Крім того, вчинення подібних дій призводить до встановлення негативної суспільної думки населення щодо органів правопорядку, які у відповідності до своїх службових обов`язків повинні неупереджено дотримуватись законодавства України, в тому числі щодо морально-етичних принципів.

Така позиція суду кореспондує правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №816/604/17, від 10 жовтня 2019 року у справі №815/2443/16.

Суд погоджується з доводами позивача, що дисциплінарна комісія не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення позивача, яке здійснюється в межах судового розслідування, а лише встановила факт порушення службової дисципліни у вигляді вчинення дій, які призвели до протиправної діяльності. Встановлені в ході дисциплінарного провадження комісією факти і з`ясовані обставини мають значення тільки для прийняття рішень останньою в рамках своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.

Щодо доводів позивача відносно неврахування обставин, що пом`якшують провину позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Закону № 2337-VIII, обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є:

1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;

2) попередня бездоганна поведінка;

3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород;

4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди;

5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;

6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського.

Поряд з цим, матеріалами справи встановлено, що позивач від надання пояснень відмовився, користуючись положенням ст. 63 Конституції України.

Обґрунтовуючи позовну заяву позивач зазначив, що відповідач не врахував його позитивну особову характеристику, проте, вказане не відповідає дійсності, оскільки, до матеріалів службового розслідування долучено характеристику позивача та зазначено у висновку, що він під час проходження служби характеризувався позитивно.

Про наявність інших пом`якшуючих обставин позивач в позові та поясненнях по справі не зазначив, а також відповідачу підчас проведення службового розслідування не повідомляв.

Поряд з цим, на внутрішнє переконання суду, що склалось із зіставлення обставин справи та характеристики позивача, остання нівелюється його діями та загальною поведінкою підчас існування події правопорушення.

Щодо доводів позивача відносно того що, факт внесення відомостей до ЄРДР та повідомлення про підозру не свідчить про скоєння дисциплінарного проступку та порушення присяги поліцейського суд повністю погоджується з таким доводом позивача та зазначає, що відповідно до висновків постанови Верховного Суду від 16 жовтня 2020 справа № 814/2622/13-а відсутність обвинувального вироку суду на час прийняття оскаржуваного наказу, як і наявність постанови слідчого про закриття кримінального провадження не виключає можливості притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького, що є самостійною підставою для звільнення.

Системно дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що доводи позивача, викладені в позовній заяві не є такими, що доводять протиправність дій відповідача, при цьому висновки службового розслідування щодо фактичних обставин події дисциплінарного проступку встановлені об`єктивно, про наявність жодних інших порушень свої прав підчас проведення службового розслідування позивач не зазначав.

Надаючи оцінку єдиному наданому позивачем доказу, а саме договору про надання ріелторських послуг, суд вважає його неналежним доказом та зазначає, що він містить численні невідповідності: не містить підпису ОСОБА_2 , скріплено печаткою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , який виступає як директор юридичної особи Агентства нерухомості «Аккорд», код ЄДРПОУ відсутній, договір укладений під час припинення ОСОБА_2 підприємницької діяльності, а також не місить ідентифікуючих ознак нерухомого майна, тому не може свідчити про його відношення саме до спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області №914 від 07.05.2021 року в частині застосування до сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського сектору реагування патрульної поліції №1 Маріупольського РУН ГУНП в Донецькій області стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції задоволенню не пілягає.

Інші заявлені позовні вимоги є похідними, тому також не підлягають замовленню.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області (ЄДРПОУ 40109058, місцезнаходження: 87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, буд. 86), про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області №914 від 07.05.2021 року в частині застосування до сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського сектору реагування патрульної поліції №1 Маріупольського РУН ГУНП в Донецькій області стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області №282 о/с від 12.05.2021 року в частині звільнення зі служби в поліції з 13.05.2021 року сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського сектору реагування патрульної поліції №1 Маріупольського РУН ГУНП в Донецькій області; поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції №1 Маріупольського РУН ГУНП в Донецькій області; стягнення з Головного Управління Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 14.05.2021 року по день винесення рішення по справі – відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 08 листопада 2021 року.

Повний текст рішення складено та підписано 18 листопада 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ст. 297 КАС України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.М. Кониченко