Рішення № 101180745, 17.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2021 р. Справа№200/9628/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську (юридична адреса: 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Героїв України, буд. 21, код ЄДРПОУ 42331094) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

30 липня 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач), через свого представника, адвоката Поляцько О.Ю., яка діє на підставі ордеру серії ДН № 146060 від 28 липня 2021 року, звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську (далі - відповідач), у якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 30.11.2020 р. по 29.06.2021 р. у розмірі 249 490,62 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем. Проте, на момент звільнення - 30 листопада 2020 року відповідачу було відомо про наявність заборгованості зі сплати заробітної плати, зокрема за травень 2020 року у розмірі 6 000, 00 грн., яку відповідач в день її звільнення не провів остаточний рахунок. У зв`язку з чим, позивач 25 травня 2021 року звернулась зі скаргою до Державної служби з питань праці, з метою усунення відповідачем порушень трудового законодавства, оскільки їй достеменно було відомо про наявність заборгованості зі сплати заробітної плати. 30 червня 2021 року відповідач перерахував на її картковий рахунок заборгованість по заробітній платі у розмірі 6 000,00 грн. У позові зазначає, що від Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці в липні 2021 року позивач отримала лист від 30.06.2021 р. за № 04.2/Ш-106 Д, в якому зазначено, що Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську повідомило управління Держслужби з питань праці, що заробітна плата у травні 2021 року була нарахована вірно, проте не було перераховано 6 000,00 грн., у зв`язку з виявленим, 30 червня 2021 р. ці кошти перераховані позивачу на картковий рахунок. У зв`язку з чим, позивач вважає, що відповідач не провів з нею остаточний рахунок в день звільнення - 30 листопада 2021 року, а провів розрахунок 30 червня 2021 року, у зв`язку з чим, просить стягнути з відповідача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 249 490, 62 грн. (а. с. 1-4).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року позовна заява залишена без руху, позивачу встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії даної ухвали шляхом належного документа про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову вимоги майнового характеру в розмірі 2 494, 91 (а. с. 28-29).

17 серпня 2021 року позивачем усунуті недоліки позовної заяви шляхом надання квитанції про сплату судового збору у розмірі 2 494,91 грн. (а. с. 33-34)

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року позовна заява прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а. с. 35-36).

29 вересня 2021 року від відповідача надійшов відзив, в якому зазначено наступне.

Під час проведення розрахунків по заробітній платі позивача за травень 2020 року, було виявлено, що заробітна плата позивачу нарахована у повному обсязі, а саме: 43 959,18 грн., а під час здійснення перерахування, зараховано 37 959,18 грн. (а саме: на картковий рахунок: 29 387,14 грн., ПДФО - 18 % - 7 912,18 грн., військовий збір 1,5 % - 659,39 грн.).

Перевіркою було встановлено, що на картковий рахунок позивача не в повному обсязі перераховані кошті, різниця складає 6 000, 00 грн. Не виплачені кошти за травень 2020 року, які були сплачені позивачу 30 червня 2021 року. Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку у розмірі 249 490,62 грн. відповідач не визнає та зазначає, що заявлена вимога перевищує ніж в 40 разів розмір несвоєчасно виплаченої суми, а саме: 6 000,00 грн., у зв`язку з чим, вважає, що виплата повинна бути співмірною з урахуванням спірної суми та компенсації, яку встановила позивач. У зв`язку з чим, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а. с. 41-44).

11 жовтня 2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій позивач не погодилась із доводами відповідача, оскільки відповідачем не спростований факт того, що відповідач в день звільнення не провів з нею остаточний розрахунок по заробітній платі, та недоплачена заробітна плата за травень 2020 року у розмірі 6 000,00 грн. відповідачем виплачена лише 30 червня 2021 року. Вважає, що відповідач відповідно до статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, повинен виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. На підставі чого просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а. с. 59-68).

23 жовтня 2021 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь позивача, в яких просить взяти до уваги обставини, що розмір недоплаченої позивачу суми становить 6 000,00 грн., та вимоги позивача про стягнення середнього заробітку у розмірі 249 490,62 грн., а також обставини, за яких було встановлено наявність заборгованості, у зв`язку з чим, просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (а. с. 71-76).

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

З 08 листопада 2021 року по 15 листопада 2021 року суддя Черникова А.О. знаходилась на лікарняному.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_2 , який видано Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області 25 січня 1996 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (а. с. 22, 57).

Наказом Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську № 199-ос від 27 листопада 2020 року ОСОБА_1 була звільнена з посади провідного спеціаліста сектору режимно-секретної роботи та захисту інформації Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську з 30 листопада 2020 року в зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненням державної служби (а. с. 5-6).

14 січня 2021 року позивач звернулась до відповідача із запитом на отримання інформації щодо суми заробітної плати, що належали до виплати за період з 11.10.2018 р. по 30.11.2020 р. (а. с. 7).

Листом від 10 лютого 2021 року № 2-Пі/13-10 повідомлено позивача про розміри посадових окладів за призначеною посадою позивача у 2018 році у розмірі 13 200,00 грн., у 2019 році у розмірі 14 070,00 грн., у 2020 році у розмірі 15 300,00 грн. Окрім того, до листа надав витяг з комп`ютерної програми «Комплексна система автоматизації підприємства «IS-pro» на 10 арк. (а. с . 8-10).

Позивач зазначає, що дізналась з офіційного сайту Державного бюро розслідувань про результати ревізії фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2017 р. по 30.06.2020 р., у зв`язку з чим, звернулась до Голови Державної аудиторської служби України із запитом на отримання інформації, а саме: надання копії витягу з акту ревізії фінансово-господарської діяльності Державного бюро розслідувань від 14.08.2020 р. № 08-21/8т) в частині заниження посадових окладів державних службовців Державного бюро розслідувань, а також документів, що підтверджують усунення зазначених порушень та вжиті заходи, у зв`язку з проведеною ревізією (а. с. 11-14).

Листом Державної аудиторської служби України від 16.03.2021 р. за вихідним № 000800-16/3307-2021 повідомлено, що у наданні інформації в частині надання витягу з акту ревізії фінансово-господарської діяльності Державного бюро розслідувань від 14. 08.2020 р. та підтверджуючих документів про усунення заходів, не виявляється можливим відповідно до частини 2 статті 6 Закону «Про доступ до публічної інформації», належить по категорії інформації з обмеженим доступом (а. с. 15).

Листом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську від 01.04.2021 р. за вихідним № 21-ПІ-13-09-21 повідомлено позивача про виявлені розбіжності у нарахуванні та виплати належної позивачу заробітної плати за травень 2020 року (а. с. 16).

Листом Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці від 30 червня 2021 року за вихідним № 01-2/Ш-106Д, повідомило позивача, що відповідно інформації Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, встановлено, що заробітна плата позивачу за травень 2020 року нарахована у повному обсязі, а саме: 43 959,18 грн., під час здійснення перерахування коштів, зараховано 37 959,18 грн. (а саме: на картковий рахунок 29 387,14 грн., ПДФО 18% - 7 912,65 грн., військовий збір 1,5 % - 659,39 грн.). Не було перераховано на картковий рахунок 6 000,00 грн. У зв`язку з чим, 30 червня 2021 року позивачу перераховані кошти у розмірі 6 000,00 грн. (платіжне доручення № 309 від 29.06.2021 р) (а. с. 20).

Згідно Витягу з відомостей розподілення виплат заробітної плати за червень 2021 року, представленим відповідачем вбачається, що відповідачем було виплачено позивачу суму заробітної плати за травень 2020 року у розмірі 6 000,00 грн. (а. с. 45).

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Частиною першою статті 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З аналізу цих законодавчих норм вбачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме: в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Системний аналіз норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

За наслідком розгляду справи № 821/1083/17 від 26.02.2020 р., Велика Палата Верховного Суду сформулювала таку правову позицію:

- умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку;

- під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо);

- аналізуючи застосування судами статей 116 та 117 КЗпП України, ЄСПЛ у рішенні вказав, що обґрунтуванню, наведеному судами, не вистачає чіткості і ясності, оскільки суди детально не розглянули двояку дію статті 117 КЗпП України, однак воно не свідчить про жодні прояви несправедливості чи свавілля, і процесуальні обмеження доступу заявниці до суду не застосовувались непропорційно;

- оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, в тому числі й після прийняття судового рішення.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що остаточний розрахунок з позивачем було проведено 29 червня 2021 року, а не в день її звільнення 30 листопада 2020 року у зв`язку з помилковим неперерахуванням позивачу суми заробітної плати у розмірі 6 000,00 грн. за травень 2020 року.

Отже, відповідачем проведено фактичний розрахунок з позивачем при звільненні поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України.

Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки свідчить про наявність у позивача права на отримання відшкодування за затримку виплати при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України.

Для розрахунку середньоденної заробітної плати необхідно застосовувати Постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок №100).

Згідно абзацу 3 пункту 2 розділу ІI Порядку № 100 встановлено, що в інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного(годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів,які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна)заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до листів Міністерства соціальної політики України кількість робочих днів у 2020 та 2021 роках (грудень 2020 року по червень 2021 року), становить 143 дні, а саме: грудень 2020 року - 22 дні, січень 2021 року - 19 днів, у лютому 2021 року - 20 днів, у березні 2021 року -22 дні, у квітні 2021 року - 22 дні, у травні 2021 року - 18 днів, у червні 2021 року - 20 днів.

Відповідно до довідки № 34 від 23.09.2021 р., середньоденна заробітна плата позивача за останні два місяці роботи (жовтень-листопад 2020 р.) складає 1 101,29 грн. (а. с. 48).

Отже, розмір відшкодування становить у розмірі 157 484,47 грн. із розрахунку: середньоденна заробітна плата 1 101,29 грн. х 143 відпрацьовані дні = 157 484,47 грн.

Проте, суд вважає за необхідне зазначити про те, що з огляду на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 39-41 постанови від 18.03.2020 р. по справі № 711/4010/13-ц, суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке:

1. Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

2. Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.

3. Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

4. Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Аналогічні висновки викладені також Верховним Судом у постанові від 20.05.2020 р. у справі № 816/1640/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 р. у справі № 761/9584/15-ц розглянула питання визначення пропорційного та співмірного розміру коштів, які підлягають стягненню з роботодавця у зв`язку з несвоєчасними виплатами працівникам.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, cуд зазначив, що необхідно враховувати наступне: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Верховний Суд дійшов висновку, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про виплату належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. При вирішенні цього питання суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Судом під час вирішення даної справи враховані вказані критерії, а також правова позиція та механізм врахування коефіцієнта істотності частки складових заробітної плати у порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку, викладені Верховним Судом під час вирішення справи № 806/2473/18, де у постанові від 30.10.2019 р., cуд прийшов до наступних висновків.

Коефіцієнт істотності частки складових заробітної плати (грошового забезпечення) в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку розраховується за наступною формулою (з урахуванням предмету спору): виплачена індексація грошового забезпечення або інша частка недоплачених коштів / середній заробіток за час затримки розрахунку * 100 (помножити на 100). Коефіцієнт у відсотках.

Сама ж сума, яка підлягатиме виплаті з урахуванням принципів пропорційності та співмірності, а також істотності частки складових заробітної плати, розраховується за такою формулою: середньоденний розмір грошового забезпечення * коефіцієнт істотності частки складових заробітної плати, отримане помножити на кількість днів (календарних або робочих) затримки розрахунку.

Суд враховує зазначений механізм обчислення, сформульований Верховним Судом, та здійснює розрахунок наступним чином: коефіцієнт істотності частки складових заробітної плати (грошового забезпечення) в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку вираховується так:

- середньоденна заробітна плата позивача складає 1 101,29 грн. (а. с. 48), отже, розрахункова сума середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 01 грудня 2020 року (дата, наступна за днем звільнення) по 29 червня 2021 року (день виплати позивачу 6 000,00 гривень) становить -157 484,47 грн.

- 6 000,00 грн. (невиплачена позивачу сума при звільненні) / 157 484,47 грн. (розрахункова сума середнього заробітку за час затримки розрахунку) х 100 = 3,8 % (з урахуванням округлення до цілого числа).

Отже сума, яка підлягає стягненню на користь позивача, з урахуванням істотності частки 3,8 %, становить: 1 101,29 грн. (середньоденна заробітна плата позивача) х 3,8 % = 41,85 грн.

41,85 грн. х 143 (днів затримки розрахунку) = 5 984,55 грн.

Суд при застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує вищенаведені судові рішення Верховного Суду з огляду на приписи частини 5 статті 242 КАС України.

Отже, враховуючи в цьому випадку істотність суми заборгованості (6 000, 00 грн.) у порівнянні з середнім заробітком за час затримки розрахунку (157 484,47 грн.), суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 5 984,55 грн.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем при пред`явленні адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 2 494,91 грн., що підтверджується наявною в матеріалах адміністративної справи квитанцією про сплату № 0.0.2229156149.1 від 13.08.2021 р. (а. с. 34).

За приписами частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те, що позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1 574,84 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 5- 9, 12, 15, 18, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 94, 139, 241-243, 245, 246, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську (юридична адреса: 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Героїв України, буд. 21, код ЄДРПОУ 42331094) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську (юридична адреса: 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Героїв України, буд. 21, код ЄДРПОУ 42331094) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 30.11.2020 р. по 29.06.2021 р. у розмірі 5 984,55 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири гривні 55 копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську (юридична адреса: 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Героїв України, буд. 21, код ЄДРПОУ 42331094) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1 574,84 грн. (одна тисяча п`ятсот сімдесят чотири гривні).

Повний текст рішення складений та підписаний 17 листопада 2021 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішеннбя розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.О.Черникова