Ухвала суду № 101180692, 18.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

18 листопада 2021 р. Справа №200/12560/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Черникова А.О., ознайомившись з матеріалами адміністративного позову ОСОБА_1 до Донецького зонального відділу ВСП про визнання бездіяльності протиправною, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

24 вересня 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач), через свого представника, адвоката Анісімову Євгенію Станіславівну, яка діє на підставі ордеру серії АН № 1046120 від 15 вересня 2021 року, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Донецького зонального відділу ВСП (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 16.08.2018 р. по 19.08.2021 р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця ) – березень 2018 р.;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення у за період з 16.08.2018 р. по 19.08.2021 р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця ) – березень 2018 р.;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до положення абзацу першого частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до положення абзацу першого частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації вартості за не отримане речове майно при його звільненні з військової служби 19.08.2021 р;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію вартості на не отримане під час проходження служби правопорядку у відповідача речове майно без утримання із зазначеної суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору;

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в оформленні та направленні необхідних документів до органу Пенсійного фонду для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби»;

- зобов`язати відповідача оформити та направити необхідні документи до відповідного Пенсійного фонду для призначення позивачу пенсії за вислугою років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Ухвалою суду від 28 вересня 2021 року позовна заява залишена без руху. Позивачу встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії даної ухвали шляхом:

надання до суду належного документа про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову вимоги немайнового характеру в розмірі 908,00 грн.; надання доказів, які б підтверджували факт звернення позивача до відповідача за наведених у позові обставин та факт відмови відповідача у вирішенні звернення позивача; надати власне письмове підтвердження про те, що не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

16 листопада 2021 року від представника позивача надійшла заява на усунення недоліків позовної заяви.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за цим позовом, суд зазначає наступне.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України.

Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Водночас, ч. 1 ст. 21 КАС України передбачено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Згідно з ч. 1 ст. 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Пов`язаними між собою можна вважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних.

Таким чином, у випадку, якщо заявлені позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.

Підставою позову є юридичні факти, які наводяться позивачем на обґрунтування своєї матеріально-правової вимоги та які мають значення для судового захисту суб`єктивного права, тобто підстава позову - це частина позову, що відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, і докази, що підтверджують позов.

Підстави позову не можна ототожнювати з нормами права, на які посилається позивач. Зазначений висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, який зазначив, що під підставами позову, які може змінити лише позивач, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на ці правовідносини.

При цьому, цими обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин від характеру яких залежить правова кваліфікація спору.

Зі змісту позовної заяви слідує, що предметом спору у даній справі є різні підстави предмету позовних вимог.

Кожна з позовних вимог викладена окремим розділом позовної заяви та мотивована окремими підставами з окремими нормами права, позовні вимоги не мають між собою безпосереднього зв`язку та не випливають з одних і тих же правовідносин. Фактично позивач в одному позові об`єднав два різні позови: невиплата позивачу грошового забезпечення під час проходження служби та зобов`язати відповідача оформити та направити необхідні документи до відповідного Пенсійного фонду для призначення позивачу пенсії за вислугою років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби.

Варто відмітити, що системний аналіз предмету та підстав позову свідчить про те, що правовідносини між позивачем та відповідачами не пов`язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, не є основними та похідними позовними вимогами, оскільки склались за різних обставин, за різного правового регулювання та на підставі різних дій різних суб`єктів владних повноважень.

Цей адміністративний позов не містить жодних посилань на однаковість підстав виникнення заявлених позовних вимог або поданих доказів; пояснень щодо того, в чому полягає їх однорідність.

Окрім того, суд зазначає, що з пред`явленої позивачем відповіді, яка надійшла на адресу суду на виконання вимог ухвали суду від 28 вересня 2021 року, вбачається наступне.

Листом Донецького зонального відділу військової служби правопорядку від 30.09.2021 р. за № 5061/юк, повідомлено адвоката Анімісимову Є.С., що 16.09.2021 р. особова справа після звільнення ОСОБА_1 , була направлена до Другого відділу Покровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Донецької області (м. Курахове), (за вихідним № 382 дск).

Таким чином, дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, слід дійти висновку про те, що заявлені позивачем позовні вимоги є самостійними, тобто обґрунтовуються різними доказами та підставами виникнення, що, у свою чергу, не відповідає правилам об`єднання позовних вимог, які викладені у ст. 172 КАС України.

Згідно з п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень ст. 172 цього Кодексу).

При цьому, слід зауважити, що ст. 169 КАС України не передбачено повернення частини позовних вимог.

Враховуючи те, що позивачем порушені правила об`єднання позовних вимог і відсутні підстави для застосування положень ст. 172 КАС України, суддя дійшла висновку про повернення позовної заяви на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 цього Кодексу.

Отже, допущене позивачем порушення не є формальним, оскільки фактично унеможливлює розгляд справи за вимогами, не пов`язаними між собою підставою їх виникнення та відповідними доказами, а тому повернення позовної заяви позивачу свідчить не про допущення судом формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.

Так, у п. 35 рішення у справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" від 12.03.2009 р. (Заява № 20347/03)Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21.02.1975). Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб (див. рішення у справі "Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства" (Stubbings and Others v. the United Kingdom) від 22.10.1996; і у справі "Толстой Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13.07.1995, серія A, № 316-B, сс. 80-81, пп. 62-67). Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з`ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28.05.1985).

У п. 31 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013 (Заява № 49069/11) Європейський суд з прав людини також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб" (див. рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A № 93). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.

Отже, передбачене ст. 169 КАС України право суду на повернення позовної заяви у випадку порушення правил об`єднання позовних вимог є законодавчо закріпленим процесуальним обмеженням, встановленим державою з метою регулювання процедурних питань.

З огляду на те, що позивачем порушені правила об`єднання позовних вимог, встановлені КАС України, позовна заява разом з усіма доданими до неї документами підлягає поверненню позивачеві.

Відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст. ст. 21, 169, 172, 243, 248 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Донецького зонального відділу ВСП про визнання бездіяльності протиправною, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії разом з доданими документами повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення.

Якщо ухвалу було постановлено поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.О.Черникова