Рішення № 101177269, 18.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.11.2021Справа № 910/15513/21Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Спичака О.М.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/15513/21

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан»

про стягнення 7934,58 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про стягнення 7934,58 грн. страхового відшкодування.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та умов договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності не виконав обов`язок щодо виплати страхового відшкодування, у зв`язку із завданням шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу Honda, державний номер НОМЕР_1 , водієм транспортного засобу Kia, державний номер НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність власника якого застрахована відповідачем відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АО/4896922 та право вимоги за якою перейшло до позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 відкрито провадження у справі №910/15513/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

18.10.2021 від відповідача судом отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що відповідачем було відмовлено у здійсненні виплати страхового відшкодування на підставі статті 37.1.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки власником пошкодженого автомобіля було відмовлено в наданні автомобіля на огляд.

26.10.2021 судом отримано від позивача відповідь на відзив.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до постанови Жовківського районного суду Львівської області від 13.08.2020 у справі №466/4952/20, яка набрала законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 24.06.2020 року о 17:25 год. в м. Львів на перехресті вул. К.Цісик та вул. Лінкольна керував транспортним засобом Kia, державний номер НОМЕР_2 , повертаючи праворуч, не дотримався безпечного інтервалу та здійснив зіткнення з транспортним засобом Honda, державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого відбулось зіткнення, що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів.

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

20.08.2019 між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено Договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків №FO-492957, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб Honda, державний номер НОМЕР_1 та наявний поліс ОСЦПВ №АО/6153805.

Відповідно до п. 5 договору добровільного страхування строк дії договору відповідає строку дії Поліса ОСЦПВ, тобто з 20.08.2019 до 20.08.2020 включно (поліс №АО/6153805).

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ремонтної калькуляції №13116_17 від 30.06.2020, вартість відновлювального ремонту автомобіля Honda, державний номер НОМЕР_1 становить 6175,02 грн. (після вирахувань).

Згідно зі страховим актом №14340/17/920 від 02.07.2020, складеним Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС», розмір страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту №FO492957 від 20.08.2019 становить 6175,02 грн., на підставі якого позивачем 06.07.2020 було виплачено страхове відшкодування за вказаним договором добровільного страхування загалом у сумі 6175,02 грн. (на рахунок власника пошкодженого автомобіля ОСОБА_2 ), що підтверджується платіжним дорученням №108786 від 06.07.2020, копія якого долучена позивачем до позовної заяви.

Судом встановлено, що станом на дату ДТП (24.06.2020) цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Kia, державний номер НОМЕР_2 була застрахована відповідачем на підставі Полісу АО/4896922 (ліміт за шкоду майну - 130 000 грн., франшиза - 0,00 грн.) - відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, долученої позивачем до позовної заяви.

Судом встановлено, що позивач 10.07.2020 звернуся до відповідача із Заявою про виплату страхового відшкодування (вих. №01365/9220 від 08.07.2020), яка отримана відповідачем 13.07.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак, відповідач залишив вказану заяву без задоволення.

У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що відповідачем було відмовлено у здійсненні виплати страхового відшкодування на підставі статті 37.1.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки власником пошкодженого автомобіля було відмовлено в наданні автомобіля на огляд.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності до пункту 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв`язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Kia, державний номер НОМЕР_2 станом на дату ДТП була застрахована відповідачем за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АО/4896922, відповідно до положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП водієм транспортного засобу Kia, державний номер НОМЕР_2 , власнику транспортного засобу Honda, державний номер НОМЕР_1 , покладається на відповідача (в межах страхової суми та за вирахуванням франшизи за Полісом АО/4896922).

Норма ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.

Суд дійшов висновку, що проведення оцінки завданої шкоди суб`єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395).

Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092, строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля Honda, державний номер НОМЕР_1 , вбачається, що рік випуску автомобіля - 2015, з огляду на що, враховуючи дату ДТП (24.06.2020), суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для визначення величини коефіцієнта фізичного зносу автомобіля Honda, державний номер НОМЕР_1 .

Таким чином, позивач має право на стягнення з відповідача суми вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу на підставі ремонтної калькуляції №13116_17 від 30.06.2020, відповідно до якої вартість відновлювального ремонту автомобіля Honda, державний номер НОМЕР_1 , становить 6175,02 грн. при цьому відповідно до страхового акту №14340/17/920 від 02.07.2020, складеного Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС», розмір страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту №FO492957 від 20.08.2019 склав 6175,02 грн.

Суд приймає в якості належних доказів на підтвердження розміру матеріального збитку наявні в матеріалах справи Договір №FO492957 від 20.08.2019, ремонтну калькуляцію №13116_17 від 30.06.2020 та платіжне доручення №108786 від 06.07.2020.

З огляду на що, заперечення відповідача щодо визначення позивачем розміру матеріального збитку судом відхиляються. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Згідно з пунктом 12.1. статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Як встановлено судом, розмір франшизи за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АО/4896922 становить 0,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, становить 130 000,00 грн.

З урахуванням того, що до позивача переходить право вимоги щодо виплати страхового відшкодування за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АО/4896922 у межах фактично здійснених ним витрат (6175,02 грн.) та в межах вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Honda, державний номер НОМЕР_1 (6175,02 грн.), беручи до уваги розмір ліміту відповідальності - 130 000,00 грн., франшизи - 0,00 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування у розмірі 6175,02 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд відхиляє заперечення відповідача на позовну заяву, обґрунтовані тим, що відповідачем було відмовлено у здійсненні виплати страхового відшкодування на підставі статті 37.1.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з підстав ненадання власником пошкодженого автомобіля для його огляду суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 , оскільки матеріали справи не містять належних доказів звернення до власника пошкодженого автомобіля ОСОБА_2 .

Наразі в матеріалах справи міститься лише рапорт аварійного комісара та лист СОД ОСОБА_3 за №4654 від 03.07.2020, що власником було відмовлено в наданні автомобіля Honda, державний номер НОМЕР_1 .

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 377,84 грн. пені, 3% річних у сумі 783,70 грн. та 598,02 грн. інфляційних втрат.

Як зазначив Верховний Суд у правовому висновку по справі № 910/11316/17 (постанова від 17.01.2018р.), за змістом ст. ст. 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання щодо сплати коштів.

Пеня нарахована позивачем (страховиком) на суму страхового відшкодування, від виплати якого ухиляється інший страховик (відповідач).

Законами України "Про страхування" та Законом (спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин, передбачено розмір неустойки (пені) у разі прострочення виплати страхового відшкодування страховиком.

Позивач, заявляючи вимогу щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 377,84 грн., посилався на пункт 36.5 статті 36 Закону, відповідно до якого за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до статті 992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Таким чином, виходячи зі змісту норм статті 992 ЦК України та пункту 36.5 статті 36 Закону, у зв`язку з нездійсненням сплати страхового відшкодування відповідачем у дев`яностоденний строк, позивач правомірно нарахував пеню.

Щодо стягнення з відповідача 783,70 грн. 3% річних та 598,02 грн. інфляційних втрат, то слід зазначити таке.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 979 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням, як і правовідношення з відшкодування шкоди в порядку регресу, які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов`язанням.

Згідно із статтею 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень частини другої статті 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016р. у справі № 910/22034/15.

Пунктом 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Приписами статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

З матеріалів справи вбачається, що повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подано страхувальником позивачу 24.06.2020. Таким чином, позивач мав подати відповідачу заяву про страхове відшкодування у строк до 24.07.2020 включно.

Судом встановлено, що позивач надіслав відповідачу заяву № 01365/9220 про виплату страхового відшкодування 08.07.2020, яка отримана відповідачем 13.07.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

З огляду на викладене та враховуючи приписи статей 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач зобов`язаний був здійснити виплату позивачу страхового відшкодування до 10 жовтня 2020 року (90 днів з дня отримання заяви).

Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок сум інфляційних втрат за період з 13.10.2020 по серпень 2021 включно, дійшов висновку, що вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 783,70 грн., суд перевіривши розрахунок, який наведено у позовній заяві, встановив, що фактично позивач розрахував пеню повторно, але за більший період, з огляду на що суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення вимоги про стягнення 783,70 грн. саме як 3% річних, у зв`язку з чим відмовляє в задоволенні позову у цій частині.

Враховуючи приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення справи по суті спору.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 96; код ЄДРПОУ 35417298) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03117, м. Київ, пр. Перемоги, 65; код ЄДРПОУ 30115243) страхове відшкодування у розмірі 6175 грн. 02 коп., 377 грн. 84 коп. пені, 598 грн. 02 коп. інфляційних втрат та 2045 грн. 79 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо апеляційного господарського суду.

Суддя О.М. Спичак