Ухвала суду № 101177058, 17.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

17.11.2021Справа № 910/18529/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №910/18529/21

За позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

до Акціонерного товариства "Фінансова компанія "Аверс" (01135, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДМИТРІВСЬКА, будинок 69; ідентифікаційний код 34819265)

про визнання недійсним рішення Спостережної ради № 26/2019 від 23.04.2019 та договору іпотеки від 24.04.2019, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Фінансова компанія "Аверс" про визнання недійсним рішення Спостережної ради №26/2019 від 23.04.2019 та договору іпотеки від 24.04.2019, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням права позивача на участь у загальних зборах акціонерів.

Одночасно з позовною заявою до відділу діловодства суду представником ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить: 1. Накласти арешт на нежилі приміщення за №1 по №44 (група приміщень №300) (літ. А) загальною площею 350, 6 квадратних метрів, що знаходяться по АДРЕСА_2 , шляхом заборони відчуження нерухомого майна; 2. Заборонити усім суб`єктам державної реєстрації, що діють відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна: нежилі приміщення за №1 по №44 (група приміщень №300) (літ.А) загальною площею 350, 6 квадратних метрів, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1275971180000, що знаходяться по АДРЕСА_2 .

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що останньому належить 6,3% акцій відповідача. Разом з цим, в період квітня 2019 року позивач не приймав участі в загальних зборах, жодних повідомлень про скликання зборів акціонерів не отримував, проте незважаючи на зазначене, позивачу стало відомо, що 23.04.2019 спостережною радою відповідача було прийнято рішення, оформлене протоколом за №26/2019 від 23.04.2019. Позивач зазначає, що останньому у подальшому стало відомо про укладення між відповідачем та ОСОБА_2 договору іпотеки посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенком О.А. 24.04.2019 та зареєстрованого в реєстрі за №3364. За вищевказаним договором в іпотеку передано нежилі приміщення за №1 по №44 (група приміщень № 300) (літ. А) загальною площею 350, 6 м2, що знаходиться по АДРЕСА_2 , належне відповідачу на праві власності.

Як зазначає заявник, враховуючи відсутність рішення загальних зборів акціонерів відповідача про надання згоди на укладення правочину, спірним рішенням спостережної ради товариства під час укладення договору іпотеки, перевищено повноваження, визначені Статутом Товариства та чинним законодавством України.

За доводами позивача, відповідачем після прийняття оскаржуваного рішення Наглядової раді не було вжито будь-яких дій направлених на визнання недійсним спірного Договору, тобто, відповідач ухиляється від свого обов`язку здійснювати захист прав акціонерів товариства через відповідні органи управління.

Також, заявник посилається на обставини щодо розгляду Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України скарги Акціонерного товариства "Фінансова компанія "Аверс" на рішення державного реєстратора комунального підприємства "Реєстраційне бюро" Чуйко Г.Г., на підставі якого було припинено запис про право власності №2036703 АТ "ФК "Аверс 1" на нежитлові приміщення за №1 по №44 та внесено запис про право власності №32783335 ОСОБА_2 , а також на обставину виставлення на сайті продажу нерухомості від імені агентства нерухомості "Конкорд" за адресою АДРЕСА_2.

Таким чином, за твердженням заявника наявні обґрунтовані підстави вважати, що існує істотний ризик відчуження даного нерухомого майна.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачеві або іншим особам здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому, якщо особа звернулася до суду з вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення позову не вимагатиме примусового виконання, а тому в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів та, вживаючи заходи забезпечення позову, слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 та від 26.10.2020 у справі №907/477/20.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі статтями 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Як вже зазначалося, саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

При цьому, суд зауважує, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

Так, надана заявником до заяви паперова копія електронного доказу з Інтернет-платформи продажу OLX на 29.04.2021 не є належними доказами факту реального відчуження майна, при цьому зміст наданої інтернет-сторінки не містить інформації щодо продажу саме тих приміщень, на які посилається заявник: №1 по №44 (група приміщень №300) (літ. А).

Також, не є підставою існування реальної загрози відчуження майна Акціонерного товариства "Фінансова компанія "Аверс" прийняття рішення державним реєстратором Чуйко Г.Г. про припинення запису про права власності Акціонерного товариства "Фінансова компанія "Аверс". Вказане рішення було прийнято державним реєстратором 12.08.2019 та було скасовано наказом Міністерства юстиції України від 01.06.2020 №1830/5.

Таким чином, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що такі твердження заявника є лише припущеннями, не підтвердженими вірогідними засобами доказування.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що у поданій заяві, міститься лише посилання на потенційне порушення прав заявника, без доведення необхідності термінового забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежилі приміщення шляхом заборони відчуження нерухомого майна та заборони усім суб`єктам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна.

Окрім цього, суд враховує, що заявником зазначено, що нежилі приміщення №1 по №44 (група приміщень № 300) (літ. А) загальною площею 350, 6 квадратних метрів, що знаходяться по АДРЕСА_2 належать відповідачу на праві власності, а не заявнику.

Разом з цим, суд встановив, що заходи забезпечення позову, які просить вжити заявник за поданою заявою, не є адекватними заявленому способу захисту (визнання недійсним рішення Спостережної ради №26/2019 від 23.04.2019 та договору іпотеки від 24.04.2019, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень) і не зможуть забезпечити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача в контексті заявленого способу захисту.

Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

За таких обставин, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, співмірності та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів учасників судового процесу, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 149, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА