Рішення № 101176893, 17.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.11.2021Справа № 910/5992/21

Суддя Господарського суду міста Києва Мандриченко О.В., розглянувши без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні матеріали справи № 910/5992/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд ойл плюс"

до Казенного підприємства "Кіровгеологія"

про стягнення 51326,74 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд ойл плюс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Казенного підприємства "Кіровгеологія" про стягнення 51 326,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язання з оплати вартості поставленого товару на підставі договору №26/130 від 23.09.2019, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 26 373,60 грн., інфляційні втрати у розмірі 424,61 грн., 3% річних у розмірі 396,69 грн. та штраф у розмірі 24 131,84 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Через відділ діловодства суду 11.05.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній проти позовних вимог заперечував, вказуючи про відсутність заборгованості за договором № 26/130 від 23.09.2019 р.

Через відділ діловодства суду 21.05.2021 р. до суду надійшла заява про уточнення предмету позову, у якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість та штрафні санкції за договором поставки нафтопродуктів № 29/265 від 21.10.2019.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 182 ГПК України передбачено право сторони подати заяву про уточнення позовних вимог та/або заперечень проти них на стадії підготовчого провадження.

Оскільки заява про уточнення не суперечить вимогам процесуального кодексу, вказана заява прийнята судом до розгляду.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ «ГРАНД ОЙЛ ПЛЮС» (постачальник) та КП «КІРОВГЕОЛОГІЯ» (покупець) 21.10.2019 було укладено договір поставки нафтопродуктів № 29/265 (надалі - договір), відповідно до якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати нафтопродукти у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та повністю оплатити його ціну (вартість)».

Відповідно до п. 2.7 договору сторони погоджуються, що видаткова накладна (акт приймання-передачі) на переданий товар є документом, який засвічує факт передачі у власність товару, а також засвідчує остаточно узгоджені сторонами назву та кількість товару.

Специфікація та інші додатки (видаткові накладні тощо) до цього Договору є його невід`ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані Сторонами та скріплені їх печатками. Даний договір та/або зміни і доповнення до нього, специфікації, видаткові накладні, а також будь-які інші документи, що

складені на виконання умов цього договору, які відправлені факсом чи електронною поштою

(що вказані в п. 10 цього Договору), мають повну юридичну силу до моменту обміну оригіналами, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути подані в судові інстанції в якості належних доказів і не можуть заперечуватися іншою Стороною (п. 9.1 договору).

Відповідно до п. 3.1. договору ціна (вартість) всього товару за цим договором становить 99 000,00 грн.

Згідно з п.п. 3.6. - 3.8. договору сплата вартості пального здійснюється на умовах 100% авансової оплати нафтопродуктів (тобто до моменту їх фактичного отримання). Рішення щодо суми та строку відстрочення платежу приймається Постачальником та узгоджуються Сторонами в Специфікації до даного Договору, яка є його невід`ємною частиною. Сплата вартості пального здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника або шляхом внесення готівкових коштів до каси Постачальника на підставі наданого Постачальником рахунку на оплату. Рахунок на оплату нафтопродуктів сплачується протягом 1 (одного) робочого дня з моменту надання рахунку Покупцеві.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 26 373, 60 грн., що підтверджується видатковою накладної № ГО-112 від 22.10.2019 року на загальну суму 26 373, 60 грн. та Товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 112 від 22.10.2019р.

Товар було прийнято відповідачем без зауважень, про що свідчать підписи представника відповідача, а також відтиск печатки підрозділу відповідача у вказаних видаткових накладних.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу у розмірі 26 373,60 грн., інфляційні втрати у розмірі 424,61 грн., 3% річних у розмірі 396,69 грн. та штраф у розмірі 24 131,84 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт поставки позивачем товару за Договором загальною вартістю 26 373,60 грн, про що свідчить наявна в матеріалах справи видаткова накладна № ГО-112 від 22.10.2019 року, Товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 112 від 22.10.2019р., та факт прийняття товару відповідачем, що підтверджується підписом його представника та відтиском печатки підрозділу відповідача у вказаних накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення пункту 4.1 Договору, зобов`язання з оплати товару мало бути виконане відповідачем протягом 60 календарних днів з дати підписання видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару.

Приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження оплати відповідачем заборгованості за договором поставки № 29/265 від 21.10.2019 в розмірі 26 373,60 грн.

Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору поставки, не здійснив оплату вартості поставленого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 26 373,60 грн.- суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.4 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати продукції згідно умов цього Договору Покупець сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 0,5 % від несвоєчасно перерахованої (простроченої) суми за кожен день прострочення (тобто за кожен день не перерахування цієї суми).

Згідно з п. 5.10. договору сторони визначили, що позовна давність про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється сторонами даного договору тривалістю в три роки.

Судом перевірено розрахунок штрафу за заявлений позивачем період (23.10.2019 - 23.04.2020) та встановлено, що він є арифметично вірним.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом також перевірено розрахунки інфляційних втрат і 3 % річних за заявлений позивачем період (23.10.2019 - 23.04.2020) та встановлено, що розрахований позивачем розмір інфляційних втрат не перевищує розміру, розрахованого судом, відтак інфляційні втрати підлягають до стягнення з відповідача в заявленому позивачем розмірі, в свою чергу розрахунок 3 % річних є арифметично вірним.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 26 373,60 грн заборгованості, 24 131,84 грн. штрафу, 424,61 грн. інфляційних втрат та 396,69 грн 3 % річних.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн, відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Пунктом 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що позивачем дотримані вимоги частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а саме:

- позивачем здійснено звернення до суду із заявою про компенсацію здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу;

- докази понесення витрат пов`язаних із розглядом справи, а саме понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500,00 грн. підтверджені: договором про надання правової допомоги від 21.07.2020 № 21/07-01 та додатковими угодами до нього, актом здачі-прийняття робіт від 08.04.2021 на суму 3500,00 грн. та платіжним дорученням № 156 від 08.04.2021 на суму 3500,00 грн.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями пункту 2 частини 2 ст. 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Таким чином, за висновками суду, позивачем доведено належними та допустимими доказами розмір понесених останнім витрат на правничу допомогу та підтверджено обсяг наданих послуг та їх вартість. Враховуючи співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 500,00 грн.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Казенного підприємства «КІРОВГЕОЛОГІЯ» (01103, м. Київ, вул. М. Бойчука, 8/9, код ЄДРПОУ 14308279) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ОЙЛ ПЛЮС» (54055, м. Миколаїв, вул. Чкалова, буд. 199/1, код ЄДРПОУ 42684089) суму заборгованості в розмірі 26373,60 (двадцять шість тисяч триста сімдесят три гривні) 60 коп., 24131 (двадцять чотири тисячі сто тридцять одна гривня) 84 коп. штрафу, 396 (триста дев`яносто шість гривень) 69 коп. 3% річних, інфляційні втрати в розмірі 424 (чотириста двадцять чотири гривні) 61 коп., 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору та 3 500 (три тисячі п`ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Мандриченко