Рішення № 101176878, 17.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.11.2021Справа №910/13874/21

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Укренергомонтаж"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест"

про стягнення 839 739,62 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року Приватне акціонерне товариство "Укренергомонтаж" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест" про стягнення 839 739,62 грн.

В обґрунтування позовних вимог Приватне акціонерне товариство "Укренергомонтаж" вказує, що ним на виконання своїх зобов`язань за Договором №14/08 про надання послуг з експлуатації та обслуговування баштового крану від 14.08.2020 було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест" послуги загальною вартістю 1 664 650,00 грн., в той час як відповідачем було оплачено вказані послуги частково, а саме - у розмірі 900 000,00 грн., у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 764 650,00 грн.

Також позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача нарахованих за неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест" своїх грошових зобов`язань інфляційних втрат у розмірі 27 457,75 грн., 3% річних у розмірі 8 446,62 грн. та пені у розмірі 39 185,25 грн.

У змісті позовної заяви позивач вказує, що поніс судові витрати на оплату судового збору у розмірі 12 596,09 грн., а докази понесення інших судових витрат будуть подані ним в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2021 відкрито провадження у справі №910/13874/21; визнано її малозначною та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено сторонам строки для надання заяв по суті спору.

10.09.2021 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест" надійшов відзив на позов з доказами його направлення позивачу, в якому відповідач вказує, що за період з вересня 2020 року по січень 2021 року ним було спожито послуги з експлуатації та обслуговування баштового крану на загальну суму 1 240 250,00 грн., з яких відповідачем було сплачено 1 050 000,00 грн. При цьому, останній платіж на 100 000,00 грн. був сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест" після отримання інформації про подання Приватним акціонерним товариством "Укренергомонтаж" позову. Також відповідач звертає увагу суду, що надані позивачем акти приймання-передачі здачі-прийняття робіт (надання послуг) є неналежної якості (нечитабельні) та містять недоліки, які унеможливлюють визнання їх належними та допустимими доказами. Щодо доводів позивача, що ним направлялись відповідачу акти приймання-передачі наданих послуг, то Товариство з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест" вказує, що такі акти разом із претензією ним не одержувались, в той час як за інформацією Акціонерного товариства "Укрпошта" поштове відправлення №0303514151191 досі прямує до точки видачі/доставки. При цьому, заперечуючи проти заявленої позивачем суми спожитих відповідачем послуг, Товариство з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест" звертає увагу суду, що протягом взаємовідносин сторін Приватним акціонерним товариством "Укренергомонтаж" своєчасно реєструвались податкові накладні за господарськими операціями з відповідачем, однак за актами наданих послуг №92 від 31.05.2021 та №108 від 30.06.2021 такі податкові накладні не були зареєстровані, що, на думку відповідача, додатково свідчить про ненадання позивачем послуг за вказаними актами. Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест" визнає надання Приватним акціонерним товариством "Укренергомонтаж" послуг на загальну суму 1 240 250,00 грн. та наявність у нього боргу у розмірі 190 250,00 грн. До того ж відповідач просить суд звільнити його від сплати штрафних санкцій або зменшити їх розмір з огляду на відсутність у позивача збитків внаслідок порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест" своїх зобов`язань.

За інформацією з пошукової системи відстеження поштових відправлень Акціонерного товариства "Укрпошта" відзив на позов не був вручений Приватному акціонерному товариству "Укренергомонтаж" та повернувся відправнику із зазначенням причин невручення - "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Неотримання позивачем листа з відзивом відповідача, у зв`язку з чим останній повернувся Товариству з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест" у зв`язку з "закінченням терміну зберігання" є наслідками волевої поведінки Приватного акціонерного товариства "Укренергомонтаж" у формі бездіяльності щодо його належного отримання, а тому суд вважає, що строк на подання відповіді на відзив почав свій перебіг з дати повернення відділенням поштового зв`язку за адресою місцезнаходження позивача відповідного листа за зворотною адресою, тобто, з 25.09.2021.

Пунктом 6 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 28.08.2021 встановлено позивачу строк на подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

Частиною 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, враховуючи положення статті 116 Господарського процесуального кодексу України, позивач був вправі подати відповідь на відзив до 30.09.2021 включно, однак не скористався такою можливістю.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

14.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест" (замовник) та Приватним акціонерним товариством "Укренергомонтаж" (виконавець) укладено договір №14/08 про надання послуг з експлуатації та обслуговування баштового крану (надалі - Договір), за умовами п. 1.1 якого виконавець зобов`язався надавати, а замовник приймати та оплачувати, послуги з експлуатації та обслуговування баштового крану.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що виконавець надає замовнику послуги з експлуатації та обслуговування баштового крану QTZ-100, заводський номер 170232, який буде розташований на об`єкті: Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури (соціальне житло) по вул. Крайня, 1 у Деснянському районі м. Києва, а замовник зобов`язаний у визначений умовами договору термін оплатити послуги оренди крану.

До послуг за даним договором відносяться: нарощування/зрощування секцій баштового крану, доставка, монтаж/демонтаж, надання послуг із використанням баштового крану та інші послуги, пов`язані із виконанням умов даного договору (п. 1.3 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору вартість однієї машино-години роботи баштового крану становить 550,00 грн., в тому числі ПДВ 91,67 грн.

Пунктом 2.4 Договору визначено, що оплата послуг за даним договором здійснюється замовником щомісячно, в термін до 15 числа місяця, наступного за звітним.

У пункті 2.5 Договору сторонами погоджено, що не підписання замовником актів здачі-приймання наданих послуг за відсутності обґрунтованих письмових зауважень з його сторони є підставою для призупинення виконання виконавцем надання послуг за договором до підписання сторонами актів здачі-приймання наданих послуг, або розірвання договору. Невмотивована відмова від підписання акту здачі-приймання наданих послуг вважатиметься прийняттям замовником наданих послуг.

Відповідно підпункту 7.1.1 пункту 7.1 Договору замовник несе відповідальність за несвоєчасне здійснення розрахунків за договором - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на день виникнення прострочення від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Договір набуває чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2020 (п. 9.1 Договору).

У пункті 9.2 Договору сторони дійшли згоди, що без укладення будь-яких додаткових угод вважати даний договір пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін в місячний термін до дати закінчення строку його дії не виявить бажання його розірвати та письмово не попередила іншу сторону про свій намір.

14.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест" (замовник) та Приватним акціонерним товариством "Укренергомонтаж" (виконавець) укладено додаткову угоду №1 до Договору (надалі - Додаткова угода №1).

У пункті 1 Додаткової угоди №1 сторонами погоджено, що виконавець зобов`язується виконати, а замовник прийняти та оплатити наступні види послуг за узгодженими цінами, а саме:

- вартість однієї машино-години роботи баштового крану, включаючи заробітну плату кранівника - 550,00 грн. з ПДВ;

- нарощування баштового крану (+24 м) з доставкою - 42 000,00 грн. з ПДВ;

- зрощування баштового крану (-24 м) з вивезенням - 42 000,00 грн. з ПДВ;

- демонтаж та вивезення баштового крану (з базової висоти 44,8 м) - 150 000,00 грн. з ПДВ.

Згідно п. 2 Додаткової угоди №1 робота автомобільного крану при монтажі та демонтажі баштового крану, перебазуванні баштового крану з об`єкта на об`єкт відбувається за рахунок замовника або компенсується виконавцю.

У пункті 4 Додаткової угоди №1 сторонами було погоджено, що проведення робіт з доставки, монтажу, демонтажу, нарощування та зрощування баштового крану, його вивозу сплачується замовником перед початком виконання робіт протягом 5 календарних днів з дати отримання від виконавця рахунку на оплату.

Приватне акціонерне товариство "Укренергомонтаж" вказує, що ним на виконання своїх зобов`язань за Договором №14/08 про надання послуг з експлуатації та обслуговування баштового крану від 14.08.2020 було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест" послуги загальною вартістю 1 664 650,00 грн., в той час як відповідачем було оплачено вказані послуги частково, а саме - у розмірі 900 000,00 грн.

Спір у справі виник у зв`язку твердженнями позивача про наявність у відповідача заборгованості з оплати наданих Приватним акціонерним товариством "Укренергомонтаж" послуг у розмірі у розмірі 764 650,00 грн. Крім того, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача нарахованих за неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест" своїх грошових зобов`язань за Договором інфляційних втрат у розмірі 27 457,75 грн., 3% річних у розмірі 8 446,62 грн. та пені у розмірі 39 185,25 грн.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір) (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки містить в собі елементи як договору підряду (виконавець мав здійснювати власними силами експлуатацію баштового крану, тобто виконувати роботи таким баштовим краном), так і договору надання послуг (обслуговувати баштовий кран, здійснювати технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо).

Приписами ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Главами 61, 63 Цивільного кодексу України та Главами 19, 20, 22 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Отже, умови спірного договору передбачали виконання позивачем робіт за допомогою баштового крану QTZ-100, заводський номер 170232, та надання послуг з його монтажу, демонтажу, зрощування, нарощування, доставки тощо.

Позивачем на підтвердження виконання робіт за допомогою баштового крану та надання Товариству з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест" послуг з обслуговування такого крану долучено до матеріалів справи акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) №УЕ-0000052 від 08.09.2020 на суму 99 000,00 грн., №УЕ-0000074 від 30.09.2020 на суму 185 900,00 грн., №УЕ-0000082 від 31.10.2020 на суму 205 150,00 грн., №УЕ-0000096 від 30.11.2020 на суму 198 000,00 грн., №УЕ-0000125 від 31.12.2020 на суму 191 400,00 грн., акти надання послуг №13 від 29.01.2021 на суму 165 000,00 грн., №У-62 від 30.04.2021 на суму 195 800,00 грн., №92 від 31.05.2021 на суму 86 900,00 грн., №108 від 30.06.2021 на суму 337 500,00 грн.

Тобто, всього Приватним акціонерним товариством "Укренергомонтаж" подано акти на загальну суму 1 664 650,00 грн.

При цьому, акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) №УЕ-0000052 від 08.09.2020 на суму 99 000,00 грн., №УЕ-0000074 від 30.09.2020 на суму 185 900,00 грн., №УЕ-0000096 від 30.11.2020 на суму 198 000,00 грн., підписані представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест" та Приватного акціонерного товариства "Укренергомонтаж", а також скріплені печатками сторін.

Натомість всі інші надані позивачем акти підписані лише представником позивача та скріплені печаткою Приватного акціонерного товариства "Укренергомонтаж".

Суд відхиляє доводи відповідача щодо недопустимості наданих позивачем актів в якості доказів з огляду на те, що копії вказаних актів є недостатньої якості, оскільки останні хоч і не ідеальної якості, однак читабельні та засвідчені представником позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест" визнає наявність у нього обов`язку зі сплати на користь Приватного акціонерного товариства "Укренергомонтаж" коштів у загальному розмірі 1 240 250,00 грн., тобто фактично визнається користування майном та надання послуг за актами №УЕ-0000052 від 08.09.2020 на суму 99 000,00 грн., №УЕ-0000074 від 30.09.2020 на суму 185 900,00 грн., №УЕ-0000082 від 31.10.2020 на суму 205 150,00 грн., №УЕ-0000096 від 30.11.2020 на суму 198 000,00 грн., №УЕ-0000125 від 31.12.2020 на суму 191 400,00 грн., акти надання послуг №13 від 29.01.2021 на суму 165 000,00 грн., №У-62 від 30.04.2021 на суму 195 800,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Оскільки у суду відсутні підстави вважати недостовірними обставини, які визнаються відповідачем, то такі обставини не підлягають доказуванню.

Щодо виконання робіт та надання послуг згідно актів №92 від 31.05.2021 на суму 86 900,00 грн. та №108 від 30.06.2021 на суму 337 500,00 грн., то суд зазначає наступне.

По-перше, у пункті 2.5 Договору сторонами погоджено, що не підписання замовником актів здачі-приймання наданих послуг за відсутності обґрунтованих письмових зауважень з його сторони є підставою для призупинення виконання виконавцем надання послуг за договором до підписання сторонами актів здачі-приймання наданих послуг, або розірвання договору. Невмотивована відмова від підписання акту здачі-приймання наданих послуг вважатиметься прийняттям замовником наданих послуг.

У липні 2021 року Приватне акціонерне товариство "Укренергомонтаж" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест" із претензією від 14.07.2021 про сплату боргу, до якої долучило, зокрема, акти №92 від 31.05.2021 та №108 від 30.06.2021.

Факт направлення позивачем даних актів відповідачу підтверджується описом вкладення №0303514151191, накладною відділення поштового зв`язку №0303514151191 від 15.07.2021.

Суд відхиляє доводи відповідача з приводу того, що опис вкладення не містить відбитка печатки поштового відділення належної якості, оскільки на вказаному описі у лівому нижньому кутку мститься такий відбиток та з нього вбачається дата проставлення такого відбитку - 15.07.21.

До того ж, навіть якби такого відбитку не було на описі вкладення, то сам факт присвоєння опису вкладення штрих-кодового номеру - 0303514151191 та складення відділенням поштового зв`язку накладної №0303514151191 від 15.07.2021 на підтвердження прийняття до пересилання відповідного листа, підтверджує факт звернення Приватного акціонерного товариства "Укренергомонтаж" до Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест" із претензією від 14.07.2021 та відповідно направлення відповідачу спірних актів.

Отже, Приватним акціонерним товариством "Укренергомонтаж" було направлено спірні акти Товариству з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест" на адресу, яка зазначена як поштова адреса замовника у розділі 11 Договору (Юридичні адреси, підписи та реквізити Сторін) - 03062, м. Київ, проспект Перемоги, 73А.

За інформацією з пошукової системи відстеження поштових відправлень Акціонерного товариства "Укрпошта" поштове відправлення із штрих-кодовим номером 0303514151191 було прийнято відділенням поштового зв`язку №03035 до пересилання 15.07.2021, надійшло до поштового відділення №03062 за адресою адресата 16.07.2021, однак 19.07.2021 не було вручене під час доставки, а 30.07.2021 повернуто за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання.

Неотримання відповідачем листа з претензією та актами позивача, у зв`язку з чим такий лист поштовим відділенням було повернуто відправнику у зв`язку з "закінченням терміну зберігання" є наслідками волевої поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест" у формі бездіяльності щодо його належного отримання, а тому не може слугувати підставою для висновку про ненастання обов`язку з розгляду направлених позивачем актів. Тому суд вважає, що у відповідача виник обов`язок із підписання актів та/або надання мотивованої відмови від їх підписання з дати повернення листа із штрих-кодовим номером 0303514151191 відправнику, тобто з 30.07.2021.

Договором не погоджено строку, протягом якого Товариство з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест" має підписати акти або надати вмотивовану відмову від їх підписання.

Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест" повинне було підписати акти №92 від 31.05.2021 та №108 від 30.06.2021 або надати вмотивовану відмову від їх підписання у строк до 06.08.2021.

Матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано доказів направлення відповідачем позивачу вмотивованої відмови від підписання актів №92 від 31.05.2021 та №108 від 30.06.2021, а відтак згідно пункту 2.5 Договору послуги за вказаними актами вважаються прийнятими Товариством з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест".

По-друге, відповідно до норм законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови замовника від підписання акта. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.02.2012 у справі №3-42гс12 та в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №927/414/17, від 04.06.2018 у справі №908/3519/16, від 05.06.2018 у справі №910/16804/17, від 26.06.2018 у справі №902/1370/15, від 19.09.2018 у справі №905/1090/17, від 06.08.2018 у справі №911/662/17, від 19.06.2019 у справі №910/11191/18, від 18.07.2019 у справі №910/6491/18, від 21.08.2019 у справі №917/1489/18.

Відтак, сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів №92 від 31.05.2021 та №108 від 30.06.2021 не є визначальним для висновку про невиконання позивачем робіт.

По-третє, як вбачається із акту №92 від 31.05.2021, суму 86 900,00 грн. нараховано за 158 машино-годин експлуатації та обслуговування баштового крану у травні 2021 року.

За актом №108 від 30.06.2021 нараховано відповідачу суму у розмірі 125 000,00 грн. (без ПДВ) за демонтаж та вивезення баштового крану з базової висоти 44,6 м; суму 74 375,00 грн. (без ПДВ) за зрощування додаткових секцій баштового крану з вивезенням; суму 81 875,00 грн. за послуги крану автомобільного GMK 5170 в/п 170 т. Всього за актом №108 від 30.06.2021 нараховано відповідачу суму 337 500,00 грн. з ПДВ.

Відповідач у відзиві жодним чином не заперечував та не зазначав про те, що баштовий кран QTZ-100, заводський номер 170232, із додатковими секціями не був вивезений позивачем з об`єкту: Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури (соціальне житло) по вул. Крайня, 1 у Деснянському районі м. Києва.

Частиною 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Варто відзначити, що у акті №108 від 30.06.2021 йде мова про надання послуг, пов`язаних із вивезенням баштового крану та секцій до нього. Вартість відповідних робіт була погоджена сторонами у Додатковій угоді №1. Зокрема, у п. 1 Додаткової угоди №1 було погоджено, що послуги зрощування баштового крану (-24 м) з вивезенням коштують 42 000,00 грн. з ПДВ (в той час як з акту вбачається, що позивачем було надано послуги зрощування баштового крану з висоти 44,8 м), а демонтаж та вивезення баштового крану (з базової висоти 44,8 м) коштують 150 000,00 грн. з ПДВ.

Щодо послуг на суму 81 875,00 грн. за послуги крану автомобільного GMK 5170 в/п 170 т, то суд відзначає, що згідно п. 2 Додаткової угоди №1 робота автомобільного крану при монтажі та демонтажі баштового крану, перебазуванні баштового крану з об`єкта на об`єкт відбувається за рахунок замовника або компенсується виконавцю.

Відтак, визначені позивачем у акті №108 від 30.06.2021 послуги та їх вартість відповідають умовам Додаткової угоди №1 та вказані роботи (послуги) неминуче підлягали виконанню позивачем у зв`язку з вивезенням баштового крану QTZ-100, заводський номер 170232, із об`єкта відповідача.

В свою чергу, зважаючи на направлення таких актів позивачем відповідачу, погодження виконання таких робіт та їх вартості у Додатковій угоді №1 та наявність триваючої заборгованості відповідача перед позивачем, сам по собі факт не здійснення позивачем реєстрації податкових накладних за господарськими операціями, оформленими актами №92 від 31.05.2021 та №108 від 30.06.2021, в даному випадку не підтверджують та не спростовують обставин виконання Приватним акціонерним товариством "Укренергомонтаж" за вказаними актами.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання позивачем робіт та надання послуг у період взаємовідносин сторін по Договору на загальну суму 1 664 650,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.4 Договору визначено, що оплата послуг за даним договором здійснюється замовником щомісячно, в термін до 15 числа місяця, наступного за звітним.

За приписами частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест" повинне було оплатити Приватному акціонерному товариству "Укренергомонтаж" роботи та послуги:

- за актами №УЕ-0000052 від 08.09.2020 на суму 99 000,00 грн. та №УЕ-0000074 від 30.09.2020 на суму 185 900,00 грн. до 15.10.2020 включно;

- за актом №УЕ-0000082 від 31.10.2020 на суму 205 150,00 грн. до 16.11.2020 включно (згідно ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки 15 число наступного за звітним місяця - листопада припадало на вихідний день - неділю);

- за актом №УЕ-0000096 від 30.11.2020 на суму 198 000,00 грн. до 15.12.2020 включно;

- за актом №УЕ-0000125 від 31.12.2020 на суму 191 400,00 грн. до 15.01.2021 включно;

- за актом №13 від 29.01.2021 на суму 165 000,00 грн. до 15.02.2021 включно;

- за актом №У-62 від 30.04.2021 на суму 195 800,00 грн. до 17.05.2021 (згідно ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки 15 число наступного за звітним місяця - травня припадало на вихідний день - суботу);

- за актом №92 від 31.05.2021 на суму 86 900,00 грн. до 15.06.2021 включно.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що жодних підстав вважати, що акт №УЕ-0000052 від 08.09.2020 фіксував надання послуг саме у серпні 2020 року, немає, оскільки у вказаному акті про це не зазначено, в той час як сам акт датований 08.09.2020, тому суд вважає, що звітним місяцем за актом №УЕ-0000052 є вересень (його частина).

Щодо строку оплати робіт та послуг за актом №108 від 30.06.2021 на суму 337 500,00 грн., то суд відзначає, що строк оплати таких робіт був погоджений сторонами у п. 4 Додаткової угоди №1, у відповідності до якого проведення робіт з доставки, монтажу, демонтажу, нарощування та зрощування баштового крану, його вивозу сплачується замовником перед початком виконання робіт протягом 5 календарних днів з дати отримання від виконавця рахунку на оплату.

Матеріали справи не містять доказів виставлення позивачем відповідачу рахунку для оплати робіт із демонтажу, зрощування та вивозу баштового крану.

Водночас, умови Додаткової угоди №1 не визначають строку оплати наданих послуг (виконання робіт) із демонтажу, зрощування та вивозу баштового крану, у разі якщо виконавець виконав такі роботи (надав послуги) без здійснення замовником попередньої оплати таких послуг (робіт), проте у даному випадку підлягають застосуванню умови п. 2.4 Договору, які визначають загальне правило щодо строку оплати послуг - до 15 числа місяця, наступного за звітним.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест" повинне було оплатити Приватному акціонерному товариству "Укренергомонтаж" роботи та послуги за актом №108 від 30.06.2021 на суму 337 500,00 грн. до 15.07.2021 включно.

На виконання своїх грошових зобов`язань за Договором Товариством з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест" було сплачено Приватному акціонерному товариству "Укренергомонтаж" згідно платіжного доручення №2391 від 12.10.2020 кошти у розмірі 100 000,00 грн., згідно платіжного доручення №2553 від 06.11.2020 кошти у розмірі 100 000,00 грн., згідно платіжного доручення №5621 від 18.11.2020 кошти у розмірі 50 000,00 грн., згідно платіжного доручення №2668 від 25.11.2020 кошти у розмірі 100 000,00 грн., згідно платіжного доручення№2743 від 04.12.2020 кошти у розмірі 50 000,00 грн., згідно платіжного доручення №2906 від 21.01.2021кошти у розмірі 200 000,00 грн., згідно платіжного доручення №2926 від 19.02.2021 кошти у розмірі 100 000,00 грн., згідно платіжного доручення №3270 від 07.04.2021 кошти у розмірі 100 000,00 грн., згідно платіжного доручення №3337 від 15.04.2021 кошти у розмірі 100 000,00 грн., згідно платіжного доручення №3921 від 13.07.2021 кошти у розмірі 50 000,00 грн., згідно платіжного доручення №4275 від 01.09.2021 кошти у розмірі 100 000,00 грн., а всього 1 050 000,00 грн.

З наведеного вбачається, що відповідачем було частково та з простроченням виконано свої зобов`язання за Договором з оплати позивачу послуг та робіт.

При цьому, судом враховано, що кошти у розмірі 100 000,00 грн. були сплачені відповідачем згідно платіжного доручення №4275 від 01.09.2021 після звернення Приватного акціонерного товариства "Укренергомонтаж" до суду з даним позовом та відкриття провадження у справі №910/13874/21.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Припинення (закриття) провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №905/1582/15, від 18.07.2018 у справі №905/1587/15, від 05.06.2018 у справі №905/1585/15 та 26.07.2018 у справі №910/23359/15.

Наведене тлумачення норми про закриття провадження у справі з підстав відсутності предмету спору є усталеною практикою судів касаційної інстанції, оскільки було викладене також у абз. 3 п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Отже, станом на дату звернення Приватного акціонерного товариства "Укренергомонтаж" до суду із даним позовом у відповідача був наявний обов`язок із сплати позивачу боргу в у загальному розмірі 714 650,00 грн. (1 664 650,00 грн. загальної вартості робіт - 950 000,00 грн. загального розміру сплачених відповідачем коштів до серпня 2021 року), однак після відкриття провадження у даній справі Товариством з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест" було сплачено частину боргу у розмірі 100 000,00 грн., відтак станом на дату розгляду справи у останнього наявний обов`язок зі сплати на користь позивача кошів у розмірі 614 650,00 грн.

Враховуючи, що частина суми заборгованості у розмірі 100 000,00 грн. була сплачена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду, то провадження у цій частині підлягає закриттю, так як вказаний предмет спору припинив своє існування в процесі розгляду справи.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач належними та допустимими доказами факту невиконання своїх зобов`язань за спірним договором не спростовано, а матеріали справи їх не містять, відтак суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест" не виконано своїх зобов`язань за Договором зі сплати Приватному акціонерному товариству "Укренергомонтаж" коштів у розмірі 614 650,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест" за Договором у сумі 614 650,00 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Укренергомонтаж" підлягають частковому задоволенню, оскільки позивач вказує, що станом на дату звернення до суду із даним позовом борг відповідача складав 764 650,00 грн., в той час як судом встановлено, що такий борг складав 714 650,00 грн.

Крім того, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача нарахованих за неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест" своїх грошових зобов`язань інфляційних втрат у розмірі 27 457,75 грн. за період з листопада 2020 року по липень 2021 року, а також 3% річних у розмірі 8 446,62 грн. та пені у розмірі 39 185,25 грн., нарахованих за період з 04.09.2020 по 19.08.2021.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Товариство з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест" не навело обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно підпункту 7.1.1 пункту 7.1 Договору замовник несе відповідальність за несвоєчасне здійснення розрахунків за договором - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на день виникнення прострочення від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З наведеного пункту Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ, встановлена на день виникнення прострочення), порядок нарахування пені (від суми заборгованості за кожен день прострочення), проте не визначено строк такого нарахування, а відтак в силу приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України період нарахування штрафних санкцій обмежено піврічним терміном.

Перевіривши розрахунок пені, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, так як позивачем невірно визначено дати, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань з оплати робіт та послуг за актами №УЕ-0000082 від 31.10.2020 на суму 205 150,00 грн. та №У-62 від 30.04.2021 на суму 195 800,00 грн.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок пені з урахуванням встановлених дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань та дійшов висновку, що обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача є пеня у загальному розмірі 37 904,33 грн.

В іншій частині заявлена до стягнення пеня у розмірі 1 280,92 грн. задоволенню не підлягає, оскільки нарахована позивачем неправомірно.

У змісті відзиву відповідач просить суд звільнити його від сплати штрафних санкцій або зменшити їх розмір з огляду на відсутність у позивача збитків внаслідок порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест" своїх зобов`язань.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, вирішуючи таке питання суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов`язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Передбачене статтею 233 Господарського кодексу України та статтею 551 Цивільного кодексу України право суду на зменшення пені може бути реалізоване судом у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19.

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №910/9765/18.

Проте, відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення.

Як унормовано частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, суд, оцінивши в т.ч. з огляду на викладені критерій обставини даної справі та мотивування поданого відповідачем клопотання не вбачає правових підставі для його задоволення та звільнення від плати або зменшення заявленої до стягнення неустойки, що підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 27 457,75 грн. за період з листопада 2020 року по липень 2021 року, а також 3% річних у розмірі 8 446,62 грн., нараховані за період з 04.09.2020 по 19.08.2021.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест" 3% річних у розмірі 8 175,83 грн. та інфляційних втрат у розмірі 17 211,25 грн.

В іншій частині заявлені до стягнення 3% річних у розмірі 270,79 грн. розраховані невірно, оскільки позивачем невірно визначено дати, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань з оплати робіт та послуг за актами №УЕ-0000082 від 31.10.2020 на суму 205 150,00 грн. та №У-62 від 30.04.2021 на суму 195 800,00 грн., а відтак задоволенню не підлягають.

Щодо значної відмінності у заявленій позивачем сумі інфляційних втрат та встановленої судом суми інфляційних втрат, стягнення якої є правомірним, то суд відзначає, що Приватним акціонерним товариством "Укренергомонтаж" при розрахунку інфляційних втрат не було враховано, що з системного аналізу ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та методики нарахування інфляційних втрат, вбачається, що останні підлягають нарахуванню, в разі якщо прострочення заборгованості тривало більше половини місяця.

В свою чергу, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі програми розрахунку інфляційних.

Отже, суд, розраховуючи суму інфляційних втрат, враховував лише суми боргу, прострочення яких у певному місяці складало більш як 15 календарних днів.

Крім того, Приватним акціонерним товариством "Укренергомонтаж" при здійсненні розрахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних взагалі не враховано сплату Товариством з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест" частини боргу у розмірі 50 000,00 грн. згідно платіжного доручення №3921 від 13.07.2021.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі, що розглядається сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в їх заявах по суті спору не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду.

За наведених обставин, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Укренергомонтаж" підлягають частковому задоволенню, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест" підлягає стягненню борг у розмірі 614 650,00 грн., пеня у розмірі 37 904,33 грн., інфляційні втрати у розмірі 17 211,25 грн. та 3% річних у розмірі 8 175,83 грн.

В частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Укренергомонтаж" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест" боргу у розмірі 100 000,00 грн. провадження у справі підлягає закриттю.

Щодо розподілу судових витрат на оплату судового збору.

Позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 839 739,62 грн., за яку підлягав сплаті та був сплачений Приватним акціонерним товариством "Укренергомонтаж" згідно платіжного доручення №1873 від 18.08.2021 судовий збір у розмірі 12 596,02 грн.

В свою чергу, як вбачається із матеріалів справи Товариством з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест" після подання позивачем позову, через три дні після відкриття провадження у справі №910/13874/21 (28.08.2021) та до початку розгляду справи по суті було сплачено (01.09.2021) частину боргу у розмірі 100 000,00 грн., що свідчить про фактичне визнання відповідачем боргу та обґрунтованості вимог позивача в цій частині.

Крім того, у першій заяві по суті спору - відзиві Товариством з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест" також було визнано наявність у нього боргу перед позивачем (крім сплаченої ним суми) у розмірі 190 250,00 грн.

Отже загальний розмір визнаних відповідачем вимог складає 290 250,00 грн.

Приписами частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест" було визнано позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Укренергомонтаж" в частині стягнення боргу у розмірі 290 250,00 грн., суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України приходить до висновку про необхідність повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору в частині, що підлягала оплаті за визнані відповідачем вимоги, - у розмірі 2 176,87 грн., а інша частина витрат позивача по сплаті судового збору у розмірі 50 відсотків за визнані відповідачем вимоги у розмірі 2 176,88 грн. покладається на відповідача.

Щодо іншої частини судового збору, який підлягав оплаті за звернення до господарського суду із даним позовом із вимогами (які відповідачем не визнавались), то витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з Державного бюджету підлягає поверненню позивачу судовий збір у розмірі 2 176,87 грн., а інша частина судового збору у розмірі 10 419,22 грн. у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 74, 129, 130, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Укренергомонтаж" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест" (03057, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 45; ідентифікаційний код 38513701) на користь Приватного акціонерного товариства "Укренергомонтаж" (02166, м. Київ, проспект Лісовий, буд. 39; ідентифікаційний код 16403289) борг у розмірі 614 650 (шістсот чотирнадцять тисяч шістсот п`ятдесят) грн. 00 коп., пеню у розмірі 37 904 (тридцять сім тисяч дев`ятсот чотири) грн. 33 коп., інфляційні втрати у розмірі 17 211 (сімнадцять тисяч двісті одинадцять) грн. 25 коп., 3% річних у розмірі 8 175 (вісім тисяч сто сімдесят п`ять) грн. 83 коп. та судовий збір у розмірі 9 492 (дев`ять тисяч чотириста дев`яносто дві) грн. 25 коп. Видати наказ.

3. Закрити провадження в частині позовної вимоги Приватного акціонерного товариства "Укренергомонтаж" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М. Інвест" суми боргу у розмірі 100 000,00 грн.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

5. Повернути Приватному акціонерному товариству "Укренергомонтаж" (02166, м. Київ, проспект Лісовий, буд. 39; ідентифікаційний код 16403289) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 176 (дві тисячі сто сімдесят шість) грн. 87 коп., сплачений згідно платіжного доручення №1873 від 18.08.2021, копія якого знаходиться в матеріалах справи. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 17.11.2021.

Суддя Р.В. Бойко