Рішення № 101175549, 04.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.11.2021Справа № 910/8299/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Фізичної особи-підприємця Потьомкіної Тетяни Сергіївни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство "ЕЛЕКТРОНМАШ"

про стягнення 543369,38 грн

Представники сторін:

від прокуратури: Чумаченко А.А.

від позивача: Васильєва Т.С.

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Святошинської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Потьомкіної Тетяни Сергіївни про стягнення 543369,38 грн. заборгованості, з яких: 469727,45 грн - основний борг, 30436,99 грн - пеня, 29113,12 грн - інфляційні збитки, 14091,82 грн - штраф.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6024 від 30.11.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 дану позовну заяву залишено без руху.

14.06.2021 через відділ діловодства суду від прокурора надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/8299/21, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 22.07.2021.

У підготовче засідання 22.07.2021 прибув прокурор та представник позивача.

Протокольною ухвалою від 22.07.2021 було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2021 залучено до участі у справі № 910/8299/21 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство "ЕЛЕКТРОНМАШ", підготовче засідання відкладено на 02.09.2021.

02.09.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи розрахунків.

Протокольною ухвалою від 02.09.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.09.2021.

Протокольною ухвалою від 23.09.2021 відкладено судове засідання по суті на 04.11.2021.

У судовому засіданні 04.11.2021 прокурор надав пояснення по суті позовних вимог, просив позов задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні 04.11.2021 надав пояснення по суті позовних вимог, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 04.11.2021 не прибув. Відповідач не скористався, передбаченим ст.165 та ст.178 Господарського процесуального кодексу України правом на подання відзиву. Про розгляд справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 23.09.2021. згідно із відомостями з Укрпошти відправлення №0105479919727 з направлення ухвали суду від 23.09.2021 не вручене відповідачу під час доставки.

Представник третьої особи у судове засідання 04.11.2021 не прибув. Про розгляд справи третя особа була повідомлена ухвалою суду від 23.09.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0105479919735.

У судовому засіданні 04.11.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.11.2011 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (позивач, орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Потьомкіною Тетяною Сергіївною (відповідач, орендар) укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6024 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно - нежитлові приміщення одноповерхової будівлі корпусу № 55, загальною площею 1548,00 кв.м, що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 4, та перебуває на балансі Державного науково - виробничого підприємства "ЕЛЕКТРОНМАШ", ідентифікаційний код ЄДРПОУ 14312789 (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про незалежну оцінку станом на 31.08.2011 становить 3467700,00 грн.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що майно передається в оренду з метою розміщення складу.

Згідно з п.2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Відповідно до акта приймання-передавання орендованого майна від 30.11.2011 орендодавець передав , а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення одноповерхової будівлі корпусу № 55, загальною площею 1548,00 кв.м. (далі - майно), яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 4 та перебуває на балансі Державного науково - виробничого підприємства "ЕЛЕКТРОНМАШ".

Відповідно до п.3.1. договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати орендної плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - вересень 2011 - 43389,60 грн.

Договором №6024/02 від 14.05.2012 про внесення змін до договору оренди сторони дійшли згоди, що відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно - нежитлові приміщення одноповерхової будівлі корпусу № 55, загальною площею 1513,30 кв.м.

Відповідно до п.3.6. договору у редакції договору №6024/09 від 22.04.2019 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 3.7. договору передбачено, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Згідно із п.3.8. договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить не менше ніж 3 місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % (три відсотка) від суми заборгованості.

Сторонами погоджено, що цей договір укладено строком на 2 (два) роки та 11 місяців, що діє з 30.11.2011 по 30.10.2014 (п.10.1. договору).

Договором №6024/04 від 04.11.2014 сторони продовжили договір строком на 2 (два) роки та 11 місяців, що діє з 30.10.2014 по 30.09.2017.

Договором №6024/07 від 04.11.2014 сторони продовжили договір строком на 2 (два) роки та 11 місяців, що діє з 30.09.2017 по 30.08.2020.

Згідно із актом приймання-передачі нерухомого майна від 30.08.2020 відповідач повернув об`єкт оренди орендодавцеві у зв`язку з припиненням договору за взаємною згодою.

Звертаючись до суду з позовом Керівник Святошинської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву зазначив про невиконання Фізичною особою-підприємцем Потьомкіною Тетяною Сергіївною зобов`язання з оплати орендних платежів на користь державного бюджету (70%) за період з березня по серпень 2020 року, у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 469727,45 грн. За прострочення виконання зобов`язання прокурором нараховані пеня у сумі 30436,99 грн, - інфляційні збитки у сумі 29113,12 грн та штраф у сумі 14091,82 грн.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч.3, 4 ст.53 ГПК України, ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").

Отже, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню.

Законодавством визначено, що органом, уповноваженим здійснювати функції захисту інтересів держави у даних спірних правовідносинах є Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву.

Прокуратурою встановлено, що РВ ФДМ України по місту Києву не належним чином здійснює повноваження, покладені на нього чинним законодавством, так як РВ ФДМ України по місту Києву знало про порушення інтересів держави, мало відповідні повноваження для захисту, але не зверталось до суду з відповідним позовом протягом року.

20.11.2020 РВ ФДМ України по місту Києву листом вих.№ 30-10/10206 звернулось до прокуратури з метою вжиття заходів представницького характеру шляхом пред`явлення до суду позовної заяви до ФОП Потьомкіної Т.С. про стягнення заборгованості за договором оренди державного нерухомого майна.

З отриманих від РВ ФДМ України по місту Києву листів за № 30-10/11123 від 22.12.2020, № 30-10/467 від 25.01.2021, № 30-10/2462 від 30.03.2021 стало відомо, що РВ ФДМ України по місту Києву заходи щодо звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості з оренди нерухомого майна не вживались. РВ ФДМ України по місту Києву направило на адресу відповідача лист №30-05/8541 від 05.10.2020 з вимогою погашення заборгованості та претензії №30-10/11014 від 18.12.2020.

Таким чином, наведене свідчить про бездіяльність компетентного органу, оскільки він знав про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звернувся з відповідним позовом у розумний строк.

Уданому випадку спірні правовідносини фактично пов`язані з формуванням та виконанням бюджету, до якого мають своєчасно та в повному обсязі надходити кошти від орендної плати, що безпосередньо стосується прав та економічних інтересів держави.

Враховуючи викладене, ненадходження до Державного бюджету України коштів від здачі в оренду державного майна призводить до недостатнього фінансування державних установ, на які покладено повноваження по захисту майнових інтересів держави.

Зазначене в свою чергу підтверджує наявність підстав для звернення Керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву з позовом у порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Також приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що у спірний період березня по серпень 2020 року відповідач користувався орендованим нерухомим державним майном - нежитловими приміщеннями одноповерхової будівлі корпусу № 55, загальною площею 1513,30 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 4, переданими у користування на підставі договору №6024 від 30.11.2011 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч.1,4 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 3 жовтня 2019 року № 157-IX (чинному у спірний період), орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

У договорі сторони погодили, що відповідач зобов`язаний здійснити орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п.3.6. договору у редакції договору №6024/09 від 22.04.2019 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За розрахунком позивача заборгованість відповідача з орендної плати до державного бюджету за період з березня по серпень 2020 року становить 469727,45 грн.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів у спростування заборгованості по договору №6024 від 30.11.2011 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності з орендної плати у сумі 469727,45 грн відповідачем не надано.

Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ураховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання по договору з оплати орендної плати у сумі 469727,45 грн, доказів оплати зазначеної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 469727,45 грн.

Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Прокурором заявлено до стягнення з відповідача пеня у сумі 30436,99 грн (нарахована за періоди з 25.09.2020 по 05.10.2020, з 06.10.2020 по 15.10.2020, з 16.10.2020 по 04.11.2021, 05.11.2020 по 23.11.2020, 24.11.2020 по 04.12.2020, 05.12.2020 по 14.12.2020, 15.12.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 25.03.2021); інфляційні збитки у сумі 5317,37 грн (нарахування здійснені станом на 25.03.2021 з червня 2020 року); та штраф у розмірі 3% у сумі 14091,82 грн.

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то прокурором правомірно здійснено нарахування пені, штрафу та інфляційних втрат.

Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п.3.7. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання.

За змістом п.3.7. договору вбачається, що сторони передбачили інший строк нарахування пені, відмінний від встановленого частиною 6 статті 232 ГК України.

Перевіривши розрахунок пені, в межах визначених позивачем періодів, з урахуванням того, що дні сплати заборгованості не враховуються при нарахуванні пені, судом встановлено, що пеня становить 30377,55 грн, у зв`язку із чим позовні вимоги в частині стягнення пені суд задовольняє частково.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно із п.3.8. договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить не менше ніж 3 місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % (три відсотка) від суми заборгованості.

Розрахунок штрафу у сумі 14091,82 грн є правильним та позовні вимоги у цій частині обґрунтованими.

Частиною 1 статті 625 Цивільного Кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат судом встановлено, що сума інфляційних втрат становить 7221,76 грн, у зв`язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних Керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягають стягненню на користь прокуратури (платника).

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Потьомкіної Тетяни Сергіївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, місто Київ, БУЛЬВАР ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, будинок 50-Г, ідентифікаційний код 19030825) заборгованість у сумі 469727,45 грн, пеню у сумі 30377,55 грн, штраф у сумі 14091,82 грн та інфляційні втрати у сумі 7221,76 грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Потьомкіної Тетяни Сергіївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПРЕДСЛАВИНСЬКА, будинок 45/9, ідентифікаційний код 02910019) витрати зі сплати судового збору у сумі 7821,28 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 15.11.2021.

Суддя С. О. Турчин