Рішення № 101175540, 04.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.11.2021Справа № 910/18399/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЄПЛОН"

про стягнення 27732901,90 грн

за участю представників:

від позивача: Качкурова С.В.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОДОКАНАЛ-СЕРВІС" про стягнення 27732901,90 грн заборгованості, з яких: 25761281,62 грн - заборгованість за спожиту теплову енергію у гарячій воді, 1262302,80 грн - інфляційна складова боргу, 709317,48 грн - 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу теплової енергії 1630702 від 13.04.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2019 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/18399/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 11.02.2020.

06.02.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що: позивачем не надано жодного належного доказу, що підтверджує обсяг спожитої теплової енергії за Договором ні за приладами обліку, ні розрахунковим способом за їхньої відсутності; в облікових картках позивача не наведено зміст господарської операції, яка передбачена у абзацах 2, 3 підпункту 4.1 пункту 4. Договору та пункті 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198; вказані обставини вже встановлювалися судом при розгляді аналогічних справ, де сторонами були відповідач та ПАТ "Київенерго", що підтверджується постановою Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №910/25126/15 та копією експертного висновку комплексної судової експертизи із залученням спеціаліста теплотехніка від 28.02.2017 №9046 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України; довідки про стан розрахунків від імені ПАТ "Київенерго" завірені директором структурного підрозділу "Енергозбут" комунального підприємства "Київтеплоенерго" Лопатіним К.О. та скріплені печаткою структурного підрозділу "Енергозбут" №1 комунального підприємства "Київтеплоенерго"; надана до матеріалів справи довіреність комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" не уповноважує Лопатіна К.О. вчиняти дії від імені ПАТ "Київенерго"; крім того, на час складення вказаних довідок (зокрема, додатку №2) ПАТ "Київенерго" була перейменовано у акціонерне товариство "К.Енерго" (далі - АТ "К.Енерго"); облікові картки за період з травня 2015 року по квітень 2018 року не можуть підтверджувати заборгованість з листопада 2012 року, оскільки вони завірені невідомою особою та скріплені печаткою структурного підрозділу "Енергозбут" №1 комунального підприємства "Київтеплоенерго" та не є зведеними чи первинними документами AT "К.Енерго", та не передавалися позивачу, виходячи з витягу з Договору цесії та додатку до нього; корінці нарядів не підтверджують обсяг наданої теплової енергії; у облікових картках з травня 2015 по червень 2016 року позивач самовільно провів розрахунок за постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 №613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго", яка постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі №826/15733/15 визнана нечинною з моменту прийняття; додаток до Договору цесії свідчить про передачу права вимоги на суму 25 761 281,62 грн без вказівки періоду та жодних довідок, відомостей про зняття показів з приладів обліку (звітів), відомостей з нарахуваннями розрахунковим способом чи облікових карток.

У підготовчому засіданні 11.02.2020 судом оголошено перерву до 27.02.2020.

27.02.2020 від позивача надійшла заява про відкладення підготовчого засідання та відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач зазначає, що у належний спосіб повідомив відповідача про те, що є кредитором за договором №1630702 та встановив 20 денний строк виконання зобов`язання. Відповідач заперечень проти вимоги позивача не висунув, що, на думку позивача, свідчить про те, що відповідач погодився із сумою боргу та зобов`язаннями по її сплаті. Також позивач зазначає, що разом із договором №1630702 та додатками до нього були передані корінці нарядів на включення/відключення централізованого опалення, бази даних обліку спожитої теплової енергії, нарахувань та оплат, які здійснював відповідач. Відповідач протягом спірного періоду здійснював оплати за спожиту теплову енергію у розмірі, який перевищує як обсяг споживання за період, за який здійснювались оплати, та і вказівкою у призначенні платежу за попередній період, що свідчить про визнання відповідачем свого боргу.

У підготовчому засіданні 27.02.2020 суд задовольнив клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання та постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 17.03.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 призначено судову експертизу, проведення якої доручено Харківському науково - дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, на вирішення судового експерта винести наступні питання:

- який дійсний обсяг (розмір) теплової енергії у гарячій воді, спожитої Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОДОКАНАЛ-СЕРВІС" за період з 01.11.2012 по 01.11.2013 та з 01.11.2013 по 01.11.2018 за договором № 1630702 купівлі-продажу теплової енергії від 13.04.2012?

- яка вартість спожитої Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОДОКАНАЛ-СЕРВІС" теплової енергії у гарячій воді за період з 01.11.2012 по 01.11.2013 та з 01.11.2013 по 01.11.2018 за договором № № 1630702 купівлі-продажу теплової енергії від 13.04.2012, враховуючи діючі тарифи та обсяг (розмір) спожитої теплової енергії?

- на яку суму документально підтверджується заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОДОКАНАЛ-СЕРВІС" за спожиту теплову енергію у гарячій воді в періоді з 01.11.2012 по 01.11.2013 та з 01.11.2013 по 01.11.2018 на підставі договору №1630702 купівлі-продажу теплової енергії від 13.04.2012?

02.09.2020 через канцелярію суду від Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса надійшло повідомлення вих. №3873/05-23/14/15-20 від 26.08.2020, у якому експертна установа зазначає, що питання 1 ухвали суду про призначення експертизи від 17.03.2020 потребує спеціальних знань в галузі теплотехніки та теплопостачання, однак спеціалісти з зазначеного питання у Харківському науково - дослідному інституті судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса відсутні. За таких обставин, експертна установа повідомляє, що проведення судової економічної експертизи по матеріалам справи №910/18399/19 можливо виключно у разі залучення судом до проведення експертизи відповідних фахівців.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.09.2020 поновив провадження у справі №910/18399/19, призначив судове засідання у справі на 01.10.2020, запропонував сторонам надати пояснення щодо прохання Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса та пропозиції щодо експерта, фахівця в галузі теплотехніки та теплопостачання для залучення їх до проведення експертизи у справі №910/18399/19, зупинив провадження у справі №910/18399/19.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 01.10.2020 поновив провадження у справі № 910/18399/19.

Протокольною ухвалою від 01.10.2020 суд відклав розгляд прохання Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса на 20.10.2020.

19.10.2020 суд звернувся із листом до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України з проханням надати відомості щодо наявності у Київському науково-дослідному інституті судових експертиз експерта (із зазначенням прізвища, імені, по батькові експерта, засобів зв`язку, номер свідоцтва, вид експертної діяльності) в галузі теплотехніки та теплопостачання для залучення такого експерта, у відповідності до вимог п.4.7 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, до проведення експертизи у справі №910/18399/19.

Судове засідання у справі №910/18399/19, призначене на 20.10.2020, знято з розгляду.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.11.2020 призначив судове засідання у справі № 910/18399/19 на 17.11.2020.

16.11.2020 через канцелярію суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов лист, у якому повідомлено суд про наявність у КНДІСЕ фахівців у галузі теплотехніки та теплопостачання. Також КНДІСЕ повідомлено, що у разі надходження до інституту судових експертиз ухвали суду про призначення експертизи, відповідна експертиза буде виконана фахівцями КНДІСЕ у терміни передбачені Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.

01.12.2020 через канцелярію суду від Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса надійшло повідомлення про зняття з виконання експертизи, призначеної ухвалою суду 17.03.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 доручено проведення судової експертизи у справі №910/18399/19, призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2020, Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі №910/18399/19 зупинено на час проведення судової експертизи.

22.02.2021 через відділ діловодства суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист №677/21-71/1938/21-43 від 18.02.2021 щодо необхідності погодження строку проведення експертизи у строк понад 90 календарних днів.

22.02.2021 через відділ діловодства суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист №677/21-71/1938/21-43 від 17.02.2021 з клопотанням експертів про надання додаткових матеріалів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 поновлено провадження у справі №910/18399/19; надано згоду на проведення судової експертизи у справі №910/18399/19 у строк понад 90 календарних днів; задоволено клопотання експертів Лісниченко С. та Жижонок Т. про надання додаткових матеріалів; зупинено провадження у справі № 910/18399/19.

22.07.2021 через відділ діловодства суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшли матеріалами справи №910/18399/19 разом із висновком експертів за вих.№677-21-71/1938/21-43/21439/21440/21-71 від 15.07.2021 результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної експертизи у господарській справі №910/18399/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 поновлено провадження у справі № 910/18399/19, призначено підготовче судове засідання у справі № 910/18399/19 на 02.09.2021.

У підготовчому засіданні 02.09.2021 судом встановлено, що згідно із відомостями, внесеними до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено зміни щодо типу, повного та скороченого найменування, місцезнаходження юридичної особи відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОДОКАНАЛ-СЕРВІС", та змінено найменування відповідача у справі з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОДОКАНАЛ-СЕРВІС" на Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАЄПЛОН".

Протокольною ухвалою від 02.09.2021 з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОДОКАНАЛ-СЕРВІС" на Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАЄПЛОН".

Протокольною ухвалою від 02.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.09.2021.

22.09.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

23.09.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову.

Протокольною ухвалою від 23.09.2021 відкладено судове засідання по суті на 07.10.2021 у зв`язку із необхідністю належного повідомлення відповідача про розгляд справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2021 задоволено заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" про забезпечення позову та з метою забезпечення позову у справі №910/18399/19 накладено арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ФАЄПЛОН" (87526, Донецька обл., місто Маріуполь, вул.130 Таганрозької дивізії, будинок 4, ідентифікаційний код 37880620) і знаходяться у нього чи інших осіб у рамках ціни позовної заяви - 27732901,90 грн, у тому числі на всі розрахункові рахунки, які відкриті Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАЄПЛОН" (87526, Донецька обл., місто Маріуполь, вул.130 Таганрозької дивізії, будинок 4, ідентифікаційний код 37880620) на день подання цієї заяви та які будуть відкриті після подання даної заяви про забезпечення позовної заяви.

У судовому засіданні 07.10.2021 представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із необхідністю надати докази оплати проведення експертизи.

Протокольною ухвалою від 07.10.2021 відкладено судове засідання по суті на 04.11.2021.

13.10.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла зава про долучення до матеріалів справи доказів понесених позивачем витрат на проведення експертизи.

Представник позивача у судовому засіданні 04.11.2021 надав пояснення по суті позовних вимог, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 04.11.2021 не прибув. Про розгляд справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 07.10.2021. Втім відправлення №0105479919387 з направлення ухвали суду від 07.10.2021 не вручене відповідачу під час доставки та повернуте на адресу суду.

Отже, у відповідності до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Згідно із ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У судовому засіданні 04.11.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.04.2012 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОДОКАНАЛ-СЕРВІС" (споживач) було укладено договір № 1630702 купівлі-продажу теплової енергії (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується протягом строку дії договору забезпечити безперервне (за винятком нормативно встановлених перерв) постачання теплової енергії, належної якості на межу продажу (для потреб опалення та гарячого водопостачання) згідно з параметрами, визначеними у додатку № 1 до договору, а споживач зобов`язується отримувати та оплачувати її вартість відповідно до умов договору (п. 1.1. договору).

Цей договір набуває чинності з дати припинення в установленому законом порядку договірних відносин (в частині постачання теплової енергії) між ПАТ "Київенерго" та організаціями (підприємствами), які здійснювали купівлю теплової енергії для потреб будинків, зазначених в додатку № 1 до цього договору (п. 6.1 договору).

11.10.2018 між ПАТ "Київенерго" (кредитор) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської держаної адміністрації "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (новий кредитор, позивач) укладено договір №601-18 про відступлення права вимоги (цесії) (далі - договір цесії).

Відповідно до п. 1.1 договору цесії кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 р. теплової енергії (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями)) як такий, що підлягає стягненню з споживача (споживачів) на загальну суму 497554936,91 грн станом на 01.08.2018 р. з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 р. до дати укладення договору цесії та коригувань платежів.

Згідно із п.1.2 договору цесії перелік договорів (основних рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за договором цесії, зазначається в додатку № 1 до договору цесії. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами додатку № 1 до договору цесії.

Як передбачено п.1.3 договору цесії, з укладенням цього договору кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення договору цесії та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення договору цесії у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені в додатку № 1 до цього договору. Відступлення прав вимоги за додатковими грошовими зобов`язаннями (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, втрати від інфляції, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) до основних грошових зобов`язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями як такі, що підлягають стягненню з споживача (споживачів), визначаються окремим договором.

У відповідності до п. 2.1 договору в рахунок оплати за відступлене право вимоги за договором цесії на суму 497554936,91 грн, новий кредитор прийняв 497554936,91 грн боргових зобов`язань кредитора перед Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що становить частину суми боргового зобов`язання за мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2018 р. зі справи № 910/7807/18.

Згідно з додатком № 1 до договору цесії Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" прийняло право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОДОКАНАЛ-СЕРВІС" за заборгованістю у розмірі 26137897,29 грн по договору № 1630702.

Листом від 08.04.2019 №1/5-1630702 позивач повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОДОКАНАЛ-СЕРВІС" про відступлення права вимоги та просив сплати наявний борг у сумі 26137897,29 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення умов договору ТОВ "ВОДОКАНАЛ-СЕРВІС" вчасно не вносив оплату за спожиту теплову енергію за період з листопада 2012 року по травень 2018 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 25761281,62 грн (з урахуванням здійснених часткових оплат).

Також за прострочення оплати за договором, враховуючи набуття права вимоги, позивачем заявлено до стягнення, нараховані за загальний період з грудня 2018 року по жовтень 2019 року, інфляційну складову боргу у сумі 1262302,80 грн та 3 % річних у сумі 709317,48 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідно до договору №601-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018, укладеного між ПАТ "Київенерго" (кредитор) та КП виконавчого органу Київради (Київської міської держаної адміністрації "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО", Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" прийняло право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОДОКАНАЛ-СЕРВІС" за заборгованістю у розмірі 26137897,29 грн по договору № 1630702.

Укладений правочин щодо купівлі-продажу теплової енергії за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини першої статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з частиною першою статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Приписами частини шостої статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до пункту 23 Правил користування тепловою енергією, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження позовних вимог Позивачем надано докази: договір №1630702 купівлі-продажу теплової енергії від 13.04.2012 з додатками; довідка про стан розрахунків за спожиту від ПАТ "Київенерго" теплоенергію до 01.05.2018; довідка про нарахування за теплову енергію; реєстр оплат, здійснених ТОВ "ВОДОКАНАЛ-СЕРВІС"; копії корінців нарядів на підключення та відключення будинків за адресами, вказаними в Договорі №1630702 за період з листопада 2012 року по травень 2018 року включно; Акт звіряння розрахунків за теплову енергію; рахунок-фактура; облікові картки помісячно за спірний період, які є паперовим відображенням програмного комплексу - інформаційна система "УНІВАН - ТЕРМАЛ - Київ Debet", яка була передана ПАТ "Київенерго" до КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" на виконання умов договору цесії відповідно до акту приймання-передавання фізичного носія//пристрою зберігання інформації, на якому записані файли баз даних білінгових систем ПК "БІТЕК" та "УНІВАН-ТЕРМАЛ".

Також під час розгляду справи позивачем надано у матеріали справи документи для подальшого направлення до експертної установи, а саме: інформацію про покази приладів комерційного обліку споживання теплової енергії згідно Договору №1630702; копію листа Українського гідрометеорологічного центру та інформацію про середню температуру зовнішнього повітря (С) за опалювальні періоди; інформацію про тривалість опалювального періоду (діб); інформацію про кількість діб (із зазначенням дат) роботи системи гарячого водопостачання за рік в опалювальний та неопалювальний періоди згідно договору №1630702; довідку про оплати за спожиту від ПАТ "Київенерго" теплову енергію до 01.05.2018.

Оскільки для правильного вирішення даного спору, для встановлення дійсних фактичних обставин справи, які входять до предмета доказування, як то: встановлення обсягу (розміру), вартості спожитої теплової енергії у гарячій воді, враховуючи чинні тарифи у спірний період, а також для встановлення розміру заборгованості за спожиту теплову енергію у заявлений позивачем період, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 призначено судову експертизу, проведення якої доручено Харківському науково - дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса.

У подальшому ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 проведення судової експертизи у справі №910/18399/19, призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2020, доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення судового експерта винести наступні питання:

який дійсний обсяг (розмір) теплової енергії у гарячій воді, спожитої Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОДОКАНАЛ-СЕРВІС" за період з 01.11.2012 по 01.11.2013 та з 01.11.2013 по 01.11.2018 за договором № 1630702 купівлі-продажу теплової енергії від 13.04.2012?

- яка вартість спожитої Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОДОКАНАЛ-СЕРВІС" теплової енергії у гарячій воді за період з з 01.11.2012 по 01.11.2013 та з 01.11.2013 по 01.11.2018 за договором № № 1630702 купівлі-продажу теплової енергії від 13.04.2012, враховуючи діючі тарифи та обсяг (розмір) спожитої теплової енергії?

- на яку суму документально підтверджується заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОДОКАНАЛ-СЕРВІС" за спожиту теплову енергію у гарячій воді в періоді з 01.11.2012 по 01.11.2013 та з 01.11.2013 по 01.11.2018 на підставі договору № 1630702 купівлі-продажу теплової енергії від 13.04.2012?

Відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз вих.№677-21-71/1938/21-43/21439/21440/21-71 від 15.07.2021 за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та судово-економічної експертизи у господарській справі №910/18399/19, враховуючи діючи тарифи та обсяг (розмір) спожитої теплової енергії у гарячій воді, встановлений розрахунково в дослідницькій частині по першому питанню, вартість спожитої ТОВ "ВОДОКАНАЛ-СЕРВІС" теплової енергії у гарячій воді за період з 01.11.2012 по 01.11.2013 та з 01.11.2013 по 01.11.2018 за договором №1630702 становить 142364548,60 грн., в т.ч. ПДВ - 23727424,77 грн. (з урахуванням тарифів, передбачених Постановою №613); 131100144,37 грн, в т.ч ПДВ - 21850024,07 грн, (без урахування тарифів, передбачених Постановою №613).

Виходячи із відповідей на перше питання висновку експертів, заборгованість ТОВ "ВОДОКАНАЛ-СЕРВІС" за спожиту теплову енергію в періоді з 01.11.2012 по 01.11.2013 та з 01.11.2013 по 01.11.2018 на підставі договору №1630702 підтверджується в розмірі 69835938,89 грн з урахуванням постанови №613 та 58571534,66 грн, без урахування постанови №613.

Експертами при вивченні наданої позивачем документації встановлено, що ПАТ "Київенерго", як постачальником теплової енергії, з метою здійснення обліку обсягів спожитої теплової енергії та здійснення розрахунків, у взаємовідносинах із споживачами теплової енергії використовувало програмний комплекс Електронна база даних ПК "УНІВАН-ТЕРМАЛ". За поясненнями позивача зазначена електронна база даних, передана до КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" відповідно до акту №23 приймання-передавання фізичного носія/пристрою зберігання інформації до договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 601-18.

КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" надало інформацію, у вигляді таблиці, про щомісячний обсяг отриманої ТОВ "ВОДОКАНАЛ-СЕРВІС" теплової енергії за договором №1630702.

Щодо показань приладів обліку Експертами встановлено, що відповідно до умов договору №1630702 та вимог чинного законодавства споживач (ТОВ "ВОДОКАНАЛ-СЕРВІС") самостійно знімає показання приладу обліку та за цими показами визначає обсяг спожитої теплової енергії та параметри теплоносія і заносить ці дані до відповідних документів.

Відповідно до п.3.2.11. договору постачальник щомісячно оформлює для Споживача: акт приймання-передавання теплової енергії; облікову картку; рахунок- фактуру; акт звіряння розрахунків; податкові накладні

Розділом 4 договору передбачено ведення обліку теплової енергії.

Відповідно до п 4.1. договору обсяги купівлі-продажу теплової енергії визначаються на підставі показів приладу комерційного обліку споживання теплової енергії згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. За умови відсутності приладів комерційного обліку, обсяг купівлі-продажу теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного в Договорі. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених Додатком №1 до Договору №1630702 по кожному будинку теплових навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах Постачальника, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді (4.1., 4.2 договору).

Згідно із п.4.3. договору показання будинкових приладів комерційного обліку теплової енергії знімаються представником Споживача щомісячно та надаються Постачальнику у терміни, визначені у Додатку №1 до цього Договору (25 число звітного місяця).

Відповідно до п.5 договору споживач сплачує вартість спожитої теплової енергії Постачальнику на підставі актів приймання-передачі теплової енергії за тарифами (грн./1 Гкал) встановленим центральним органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Відповідно до п.20 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила №1198) та п.4.1 розділу 4 договору №1630702- за умови відсутності приладів обліку, обсяг купівлі-продажу теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного в договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах постачальника, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикристального обладнання в розрахунковому періоді.

Положення, викладені у п.20 Правил №1198 та у договорі №1630702, застосовуються при визначенні обсягів купівлі-продажу теплової енергії, за умови наявності у споживачів приладів обліку теплової енергії та за відсутності даних щодо їх показів.

Як зазначено у висновку експертів, дослідження наданих документів проведено методом документальної перевірки та зіставлення, перевірені повнота та правильність заповнення реквізитів документів, відповідність записів в документах вимогам нормативних актів, зіставлялись дані взаємопов`язаних документів. Метод документальної перевірки застосовувався у комплексі з методом зіставлення документів, який полягав у порівнянні даних, що містяться у різних документах, для встановлення тотожностей відповідних показників чи розходжень (протиріч) між ними.

Таким чином обсяги кількості споживання теплової енергії ТОВ "ВОДОКАНАЛ-СЕРВІС", отриманої від ПАТ "Київенерго", експертами визначено розрахунково.

Тобто, вихідними даними для встановлення вартості теплової енергії в будинках, що обслуговуються ТОВ "ВОДОКАНАЛ-СЕРВІС" за період з 01.11.2012 по 01.11.2018 є обсяг спожитої теплової енергії, який розрахований на підставі проведеного дослідження фахівцем в галузі теплопостачання та встановлених тарифів на споживання.

Оцінюючи наданий до матеріалів справи висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України судом прийнято до уваги, що згідно ст.1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження (ст.3 Закону України "Про судову експертизу").

Зі змісту ст.4 Закону України "Про судову експертизу" полягає, що незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються, зокрема, визначеним законом порядком призначення судового експерта; забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи; кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

За приписами ст.104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

У перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з`ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи (п.18 постанови №4 від 23.03.2012 Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок судової експертизи, суд знаходить його таким, що не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості.

Водночас обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

Принцип змагальності сторін, закріплений у частині 3 статті 13 та частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Суд звертається до власної правової позиції, наведеної у постановах Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

При цьому одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного вище, оцінюючи наявні у матеріалах справи щомісячні облікові картки, наряди на включення теплопостачання за спірний період, інформацію (у вигляді таблиці) про порядок нарахування та розрахунків за спожиту теплову енергію, які сформовані на підставі відомостей, переданих позивачу за договором цесії, висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз вих.№677-21-71/1938/21-43/21439/21440/21-71 від 15.07.2021, складеного за результатами проведення судової експертизи у справі №910/18399/19, суд дійшов висновку, що позивачем доведено наявність у відповідача заборгованості по договору купівлі-продажу теплової енергії 1630702 від 13.04.2012 за спожиту теплову енергію за період з листопада 2012 року по травень 2018 року у розмірі 25761281,62 грн (з урахуванням здійснених часткових оплат).

Натомість відповідачем не надано належних доказів на спростування порядку визначення обсягів та вартості спожитої теплової енергії. Не надано доказів звернення до ПАТ "Київенерго" щодо визначення обсягів спожитої теплової енергії та/або здійснених розрахунків за спожиту відповідачем теплову енергію за спірний період.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (п.2 ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів на підтвердження сплати заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 25761281,62 грн.

Враховуючи вище викладене, з огляду на те, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати за спожиту теплову енергію не спростований відповідачем, доказів оплати заборгованості у сумі 25761281,62 грн відповідач суду не надав, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості у сумі 25761281,62 грн.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв`язку із простроченням оплати спожитої теплової енергії позивачем заявлено до стягнення з відповідача: інфляційну складову боргу у сумі 1262302,80 грн та 3 % річних у сумі 709317,48 грн, нараховані за загальний період з грудня 2018 року по жовтень 2019 року,

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 №39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що розрахунки позивача є арифметично правильними, відповідають вимогам законодавства та умовам договору. За вказаних обставин позовні вимоги про стягнення у зв`язку зі чим позовні вимоги про стягнення інфляційної складової боргу у сумі 1262302,80 грн та 3 % річних у сумі 709317,48 грн суд задовольняє повністю.

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО".

Суд зазначає, що у п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані із проведенням експертизи.

Сплата позивачем витрат на проведення судової експертизи у сумі 205932,00 грн підтверджується платіжним дорученням №40935 від 02.04.2021.

Судовий збір за розгляд справи та витрати на проведення експертизи у даній справі відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЄПЛОН" (87526, Донецька обл., місто Маріуполь, вул.130 Таганрозької дивізії, будинок 4, ідентифікаційний код 37880620) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (01001, місто Київ, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, будинок 5, ідентифікаційний код 40538421) заборгованість у сумі 25761281,62 грн, інфляційну складову боргу у сумі 1262302,80 грн, 3% річних у сумі 709317,48 грн, витрати зі сплати судового збору у сумі 415993,53 грн та витрати на проведення експертизи у сумі 205932,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 16.11.2021.

Суддя С. О. Турчин