Рішення № 101175529, 15.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.11.2021Справа № 910/14951/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", м.Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон", м. Київ

про стягнення 30574,72 грн, -

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про стягнення страхового відшкодування в сумі 25913,52 грн, 3% річних в сумі 521,82 грн, інфляційних втрат в розмірі 1674,40 грн та пені в сумі 2464,98 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним як страховиком транспортного засобу Hyundai, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснено виплату страхувальнику страхового відшкодування, внаслідок чого до позивача на підставі статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача як особи, якою застраховано цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу Ауді А6, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , якого визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/14951/21. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження.

Ухвалою від 16.09.2021 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив, заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження також не подав, проте, про розгляд справи був повідомлений належним чином з урахуванням наступного.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.05.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03057, м.Київ, вул.Дегтярівська, буд.33-Б, 2 під`їзд.

Судову кореспонденцію було вручено адресату 08.10.2021, що підтверджується поштовим повідомленням №0105478289150.

Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

20.08.2020 у місті Суми на перехресті вулиць Харківська та Лінійна відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Audi A6 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Hyundai, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою від 03.09.2020 Зарічного районного суду міста Суми визнано водія Audi A6 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 винним у порушенні Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як свідчать матеріали справи, 20.08.2020 між Приватним акціонерним товариством "Страхова Група "ТАС" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір №FА-00074084 добровільного комплексного страхування транспортних ризиків, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом - автомобілем Hyundai, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як свідчать матеріали справи, дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 20.08.2020, відповідно до норм чинного законодавства, була визнана позивачем страховим випадком.

На підставі заяви про настання події від 20.08.2020, заяви на виплату страхового відшкодування, ремонтної калькуляції, акту огляду транспортного засобу, Приватним акціонерним товариством "Страхова Група "ТАС" було здійснено розрахунок страхового відшкодування, складено страховий акт №188832/27/920 від 26.08.2020 на суму 25913,52 грн.

Позивач, на виконання своїх зобов`язань перед страхувальником за договором страхування наземного транспорту, перерахував суму страхового відшкодування в розмірі 25913,52 грн., що підтверджується платіжним дорученням №120372 від 27.08.2020.

Судом вище було встановлено, що постановою від 03.09.2020 Зарічного районного суду міста Суми визнано водія Audi A6 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 винним у порушенні Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Як свідчать матеріали справи, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Audi A6 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Еталон" згідно полісу серії АО №002160016. Розмір франшизи за вказаним полісом становить нуль грн, ліміт відшкодування по майну - 100 000 грн.

За змістом статті 980 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України «Про страхування» залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.

Згідно з положеннями статті 999 Цивільного кодексу України і статей 6, 7 Закону України «Про страхування» за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов`язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.

Згідно з ч.1 ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст.1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

Отже, після виплати позивачем своєму страхувальнику страхового відшкодування за шкоду, завдану 20.08.2020 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власнику автомобіля засобу Hyundai, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , до позивача в порядку суброгації перейшло право зворотної вимоги відшкодування збитків, яке страхувальник позивача мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, Приватне акціонерне товариство "Страхова Група "ТАС" відповідно до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та статей 993 і 1191 Цивільного кодексу України, набуло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме - до страхової організації, якою здійснено обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності водія (власника) транспортного засобу Audi A6 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , тобто до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон".

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство "Страхова Група "ТАС" звернулось до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" із заявою про виплату страхового відшкодування. Вказану заяву було отримано відповідачем 06.10.2020, що підтверджується поштовим повідомленням №0311329328380.

Проте, суму страхового відшкодування відповідачем сплачено так і не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять. Обставини порушення відповідачем строків виплати страхового відшкодування і стали підставою для нарахування неустойки, 3% річних та інфляційних втрат.

Надаючи оцінку розміру страхового відшкодування, яке заявлено до стягнення з відповідача, судом враховано таке.

Відповідно до ч.2.1. ст.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно з ч.22.1 ст.22 вказаного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.29 наведеного нормативно-правового акту у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, відповідно до ст.5, п.6 ч.4 ст.6 та п.9 ч.1 ст.7 Закону України «Про страхування» добровільне страхування наземного транспорту та обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є двома різними видами страхування.

Згідно з ч.1 ст.6 та ч.1 ст.25 наведеного Закону добровільне страхування, в т.ч. наземного транспорту, - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Отже, розмір страхового відшкодування, його складові та порядок обрахування встановлюються повністю на розсуд сторін такого договору.

Разом з тим, ч.1 ст.993 Цивільного кодексу України та стаття 27 Закону України «Про страхування» передбачають, що страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги саме яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а не право вимоги саме в розмірі виплаченого страхового відшкодування.

Вказівка «у межах витрат», означає, що загальна сума вимоги, яка заявлена страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, не може перевищувати суму, яка ним реально сплачена.

Вказівка про те, що до такого страховика переходить право вимоги саме яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а не право вимоги саме в розмірі виплаченого страхового відшкодування, служить засобом убезпечення особи, до якої пред`являється вимога, від включення страховиком та страхувальником за договором добровільного майнового страхування до такої вимоги зайвих, необґрунтованих та завищених витрат.

В свою чергу, наведені ч. 22.1 ст.22 та ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в тому числі, визначають, які саме витрати у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються страховиком цивільної відповідальності.

Частина 2.1. статті 2 наведеного Закону прямо визначає пріоритет даного Закону перед положеннями інших актів цивільного законодавства України.

Таким чином, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню саме страховиком цивільно-правової відповідальності, яким в даному випадку є відповідач, підлягають застосуванню саме спеціальні норми ч. 22.1 ст.22 та ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно зі статтею 29, пункту 32.7 статті 32 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).

Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:

Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де:

С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;

С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;

С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;

Е З - коефіцієнт фізичного зносу.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №№ 910/3650/16, 910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16.

Згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов`язковим.

Як свідчать матеріали справи, а саме розрахунок суми страхового відшкодування, позивачем було враховано при визначенні розміру матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження автомобіля, коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу у розмірі 0,7.

Відповідачем обґрунтованості визначеної позивачем суми страхового відшкодування спростовано не було.

Отже, з огляду на вищезазначене у сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 25913,52 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення неустойки та нарахувань, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, суд зазначає таке.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 230 та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України штрафними санкціями у Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

З огляду на порушення відповідачем 90-денного строку виплати суми страхового відшкодування позивачем за період з 08.01.2021 по 09.09.2021 було нараховано пеню на суму 2464,98 грн.

Проте, здійснивши передвіку наведеного розрахунку, суд дійшов висновку, що останній містить помилку у визначенні початкової дати нарахування, оскільки вимогу позивача про виплату страхового відшкодування було отримано відповідачем 06.10.2020, тобто кінцевою датою 90-денного строку було 04.01.2021, а отже право на нарахування у відповідності до п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" пені виникло у заявника 05.01.2021, а з урахуванням приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України припинилось через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснивши власний перерахунок пені в межах періоду визначеного позивачем та з урахуванням приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача пені на суму 1727,33 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, правовідносини, в яких страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням, а правовідносини з відшкодування шкоди в порядку суброгації, які склалися між сторонами у справі, також є грошовим зобов`язанням, то відповідач отримавши вимогу позивача 17.02.2020р. (що підтверджується наданим до матеріалів справи витягом з офіційного сайту Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» щодо відстеження статуту поштових відправлень) та не виплативши суму страхового відшкодування у визначений п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк, допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, що є підставою для нарахування на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних.

Аналогічна правова позиція щодо застосування правової норми зазначена у постанові Верховного Суду по справі № 910/18319/16 від 07.02.2018 р.

Наразі, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем нараховано за період з 08.01.2021 по 09.09.2021 3% річних на суму 521,82 грн. та за січень 2021 - липень 2021 інфляційні втрати в сумі 1674,40 грн.

За наслідками здійснення перевірки наведеного позивачем розрахунку 3% річних, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Одночасно, щодо наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат суд зазначає таке.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку з урахуванням наведених вище висновків щодо алгоритму розрахунку інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог в цій частині, а саме на суму 1320,36 грн.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про стягнення страхового відшкодування в сумі 25913,52 грн, 3% річних в сумі 521,82 грн, інфляційних втрат в розмірі 1674,40 грн та пені в сумі 2464,98 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03057, місто Київ, вул.Дегтярівська, будинок 33-Б,2 під`зд, ЄДРПОУ 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" (03117, місто Київ, пр.Перемоги, будинок 65, ЄДРПОУ 30115243) страхове відшкодування в сумі 25913 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот тринадцять) грн 52 коп., пеню в сумі 1727 (одна тисяча сімсот двадцять сім) грн 33 коп., 3% річних на суму 521 (п`ятсот двадцять одна) грн 82 коп., інфляційні втрати в розмірі 1320 (одна тисяча триста двадцять) грн 36 коп. та судовий збір в сумі 2188 (дві тисячі сто вісімдесят вісім) грн 95 коп.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 737,65 грн та інфляційних втрат на суму 354,04 грн.

4. Судовий збір в розмірі 81,05 грн. залишити за позивачем.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.

Повний текст складено 15.11.2021.

Суддя В.В. Князьков