Рішення № 101175447, 03.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.11.2021Справа № 910/9584/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/9584/21

за позовом Фізичної особи-підприємця Крамаренка Василя Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815)

про зобов`язання вчинити дії

Представники сторін:

від позивача: Водолагін С.М., ордер серії ЧН № 044847 від 01.06.2021;

від відповідача: Гаркавенко І.Г., ордер серії КВ № 133407 від 30.03.2021.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Крамаренко Василь Анатолійович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про зобов`язання вчинити дії, визначені п. 3.2 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, а саме провести обстеження залізничної колії за адресою: м. Чернігів, вул. Володимира Дрозда, 11 та скласти відповідний акт.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що звернувшись до відповідача із заявою №01-04-21 від 21.04.2021 щодо вчинення дій, відповідно до п. 3.2 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, позивачу було відмовлено у проведенні обстеження під`їзної колії та складенні акту, вважаючи відмову відповідача неправомірною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

05.07.2021 (у встановлений судом строк) до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9584/21, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.08.2021.

03.08.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує та зазначає, що відповідач не відмовляв позивачу в проведенні обстеження його під`їзної колії і її технічного оснащення. Як зазначає відповідач, при зверненні із заявою позивачем не було надано всіх необхідних документів для укладення договору про подачу та збирання вагонів, як і не надано належних документів про те, що позивач є власником під`їзної залізничної колії по станції Чернігів-Північний Південно-Західної залізниці, в тому числі стрілочних переводів № 92 та № 94, які є її складовою частиною, за адресою: м. Чернігів, вул. Любченка, 11, у зв`язку з чим позивачу було роз`яснено, що залізниця зможе повернутись до розгляду питання щодо укладення договору про подачу та забирання вагонів за умови надання вказаних документів. Крім того, відповідач посилається на ту обставину, що позивач, не маючи достатніх документів для укладення з відповідачем договору про подачу та забирання вагонів неодноразово звертався до суду з позовами до відповідача (справи №910/11877/16, №927/923/18, №910/5229/19, №910/91/20, 910/6161/20), у задоволенні яких судами було відмовлено і звертаючись до суду з цим позовом позивач намагається спростувати обставини, які вже встановлені судами в інших справах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2021, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання, призначене на 11.08.2021, не відбудеться, у зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці, підготовче засідання призначено на 08.09.2021.

10.08.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, та зазначає, що відповідач безпідставно посилається на те, що позивач не є власником залізничної колії, оскільки вказана обставина встановлена в судовому рішенні у справі № 910/11877/16. За твердженнями позивача, оскільки в судовому порядку було встановлено, що договір купівлі-продажу, за яким вказане майно перейшло до позивача, є чинним, відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, він набув право власності на залізничну колію та стрілочні переводи. Крім того, позивач заперечує проти доводів відповідача щодо необхідності подання зазначених ним документів, оскільки їх надання не передбачено для проведення обстеження залізничної колії, відтак позивач вважає, що дії відповідача суперечать вимогам Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000.

Відповідач своїм правом на подання заперечення щодо відповіді на відзив у встановлений судом строк не скористався.

У підготовче засідання 08.09.2021 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 08.09.2021 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 06.10.2021.

У підготовче засідання 06.10.2021 з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання позивач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась, проте 24.09.2021 від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі його представника, в якому позивач також просив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.11.2021.

У судове засідання 03.11.2021 з`явились представники сторін.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечував.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає Фізична особа-підприємець Крамаренко Василь Анатолійович (далі - позивач), він є власником майнового комплексу за адресою: м. Чернігів, вул. Володимира Дрозда, 11, на підставі Договору дарування № 541 від 03.04.2009, та під`їзної колії за вказаною адресою, на підставі Договору купівлі-продажу № 2 від 01.10.2010.

За твердженнями позивача, враховуючи намір займатися підприємницькою діяльністю, він звернувся до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) із заявою № 01-04-21 від 21.04.2021, в якій просив відповідача вчинити дії, визначені п. 3.2 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (далі - Правила), а саме провести спільно з позивачем обстеження залізничної колії за адресою: м. Чернігів, вул. Володимира Дрозда, 11 та скласти відповідний акт.

У відповідь на вказану заяву на адресу позивача надійшов лист відповідача №Нз-1-08/633 від 12.05.2021, яким, як зазначає позивач, відповідач фактично відмовив йому в проведенні обстеження під`їзної колії та складенні відповідного акта, як це передбачено п. 3.2 вказаних Правил.

За доводами позивача, відмова відповідача у проведенні обстеження під`їзної колії та складенні акта, яка мотивована ненаданням документів, визначених п. 3.3 Правил, є неправомірною і така бездіяльність відповідача створює позивачу перешкоди в реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність.

З огляду на вищенаведене, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить зобов`язати відповідача вчинити дії, визначені п. 3.2 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, а саме провести обстеження залізничної колії за адресою: м. Чернігів, вул. Володимира Дрозда, 11 та скласти відповідний акт.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як передбачено частиною другою статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються зокрема шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Відповідно до загальних умов укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, визначених статтею 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями (частина перша статті 179 Господарського кодексу України). Частиною шостою цієї статті передбачено, що суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів.

Порядок укладення договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту регламентовано Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (далі - Статут).

Згідно з п. 71 Статуту взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Пунктом 2.1 Правил передбачено, що взаємовідносини залізниці з підприємствами, які виконують вантажні роботи на під`їзних коліях, визначаються договорами про експлуатацію під`їзних колій або договорами про подачу та забирання вагонів (додатки 1, 2). Договори про подачу та забирання вагонів укладаються між залізницею і підприємствами, у разі обслуговування локомотивом залізниці під`їзних колій або окремих вантажних фронтів. Договори розробляються з урахуванням технології роботи під`їзної колії і технології роботи станції примикання, а у відповідних випадках - з урахуванням єдиних технологічних процесів.

Згідно з п. 3.1 Правил проект договору розробляється залізницею на підставі акта обстеження під`їзної колії (додаток 4).

Пунктом 3.2 Правил встановлено, що залізниця спільно з підприємством провадить обстеження під`їзної колії і її технічного оснащення. Результати обстеження оформлюються актом обстеження умов роботи на під`їзній колії і станції примикання, в якому вказуються всі дані про фактичний стан під`їзної колії, а саме: довжина під`їзної колії; площа ділянки землі (у кв. м.), зайнята під`їзною колією, і окремо - зайнята спорудами підприємства у смузі відведення; відстань, за яку повинна стягуватися плата за подачу та забирання вагонів; розмір та характер вантажообороту; спеціалізація складських площ; вантажні фронти; наявність вантажних машин і механізмів та їх паспортна потужність; наявність контрагентів тощо. Акт обстеження підписують уповноважені представники залізниці і підприємства не пізніше 10 днів з дати обстеження. У разі непогодження з даними, які внесено до акта обстеження, представник підприємства, який бере участь в обстеженні, зобов`язаний підписати акт і внести до нього свої мотивовані зауваження. Акт складається у двох примірниках, один з яких залишається у підприємства, другий - у залізниці. До акта обстеження власником під`їзної колії додається Інструкція про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії, масштабний план з нанесеним на ньому розташуванням вантажних фронтів і механізмів, а також технічний паспорт і поздовжній профіль колії.

Як передбачено п. 3.3 Правил, до укладення нового договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії (договору про подачу та забирання вагонів) власник колії та його контрагенти зобов`язані надати залізниці копії Статуту підприємства, документів, які засвідчують право підприємницької діяльності, та документи, які підтверджують право власності на залізничну під`їзну колію.

Пункт 3.4 Правил визначає порядок оформлення договору про експлуатацію під`їзної колії та договору про подачу та забирання вагонів.

За доводами позивача, він є власником під`їзної колії, в тому числі зі стрілочними переводами № 92, № 94. Набуття права власності на стрілочний перевід № 92 обґрунтовується позивачем посиланням на Договір купівлі-продажу від 01.10.2010 № 2, укладений між Підприємством "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва (продавець) та позивачем (покупець), відповідно до якого продавець зобов`язався передати (продати), а покупець зобов`язався прийняти у власність та оплатити (придбати) на умовах і протягом дії договору майно в кількості та за ціною, що зазначені у Специфікації до цього договору, яка є невід`ємною його частиною. Відповідно до Специфікації від 01.10.2010 № 1 до вищезазначеного договору, об`єктом продажу є під`їзна залізнична колія при станції Чернігів-Північний Південно-Західної залізниці, що належить продавцю у кількості 594 погонних метрів, в тому числі стрілка переводу № 92, № 94.

Як зазначають сторони у своїх заявах по суті справи, спір між позивачем та відповідачем щодо прав на стрілочний перевід № 92 було розглянуто судами та винесено остаточне рішення у справі № 927/923/18.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 у справі № 927/923/18, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019, у позові ФОП Крамаренка В.А. до АТ "Українська залізниця" про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме стрілочного переводу № 92, відмовлено. Обґрунтовуючи відмову в позові ФОП Крамаренку В.А., судами встановлено, що позивачем не надано доказів, що Підприємство "Управління виробниче технологічної комплектації (УВТК)" Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва було (чи стало в подальшому) власником спірного стрілочного переводу № 92, який передавався за Договором купівлі-продажу № 2 від 01.10.2010, та відповідно, мало право його продавати на момент укладення договору з позивачем. На підтвердження права власності продавця на спірне майно суду надані лише фінансові звіти та оборотно-сальдові відомості по рахунку 10 продавця. Однак, ці документи є лише формою бухгалтерського та фінансового обліку, що визначають склад, вартість та обсяг фінансових зобов`язань підприємства на конкретну дату і не відображають підстав знаходження майна у його власності (володінні). Позивач не довів, що до нього за укладеним з Підприємством "Управління виробничо-технічної комплектації (УВТК)" Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва Договором купівлі-продажу від 01.10.2010 № 2 перейшло право власності на спірне майно.

Постановою Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 927/923/18 рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 залишені без змін. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення у справі № 927/923/18, суд касаційної інстанції зауважив, що в силу імперативних приписів частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлений судовим рішенням у справі № 910/11877/16 факт належності саме ТОВ "Чернігівагрошляхбуд" спірного стрілочного переводу станом на дату укладення Договору купівлі-продажу від 01.10.2010 має преюдиціальне значення та не підлягає повторному доказуванню під час розгляду цієї справи зі спору між тими самими сторонами.

Зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2018 у справі №910/11877/16 вбачається, що при розгляді вказаної справи було досліджено Висновок експерта Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 772/773/18-24 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 21.06.2018 за ухвалою суду від 15.01.2018 та встановлено, а апеляційним судом підтверджено, що на момент укладення Договору купівлі-продажу від 01.10.2010 № 2 стрілочний перевід № 92 належав ТОВ "Чернігівагрошляхбуд". У листі ТОВ "Чернігівагрошляхбуд" від 26.03.2012 № 106 зазначено, що листом від 14.04.2011 № 120 вказане товариство надало згоду щодо передачі з його балансу на баланс залізниці стрілочного переводу № 92. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20.11.2008 припинено провадження у справі № 4/1456/12/3/2 про банкрутство підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Чернігівської корпорації агропромислового будівництва, затверджено звіт ліквідатора, копія якого додана як додаток до Технічного паспорта та відповідно до якого до ліквідаційної маси включено, але не реалізовано, залізничну колію 482 погонних метри. За актом приймання-передачі майнових активів від 24.11.2008 ліквідатор підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Молчанов Ю.І. передав начальнику цього підприємства Крамаренку В.А. залізничну колію довжиною 482 погонних метри. Крім цього, на підставі пунктів 3, 5 Висновку експерта Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №772/773/18-24 за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи від 21.06.2018 з-поміж іншого встановлено, що на день укладення договору купівлі-продажу фактично Підприємство "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва обслуговувало під`їзну колію протяжністю - 431,9 п.м., початок під`їзної колії від стиків рамної рейки стріл № 94 (навпроти граничного стовпчика стрілочного переводу та до виїзних залізничних воріт).

Суд касаційної інстанції при розгляді справи № 927/923/18, перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, зазначив, що суд першої інстанції, обґрунтовуючи відмову в задоволенні первісного позову, цілком правомірно виходив з ненадання покупцем і продавцем доказів на підтвердження того, що Підприємство "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва було чи стало у подальшому власником спірного стрілочного переводу, переданого за Договором купівлі-продажу від 01.10.2010, та, як наслідок, мало право продавати спірне майно на момент укладення договору з позивачем за первісним позовом, а також з недоведеності ФОП Крамаренком В.А. того, що до нього на підставі укладеного з вказаним підприємством договору перейшло право власності на спірне майно.

Аналогічні обставини (з урахуванням встановлених судами при розгляді вищевказаних справ преюдиціальних обставин) були встановлені судом і при розгляді справи №910/6161/20 за позовом ФОП Крамаренка В.А. до АТ "Українська залізниця" про зобов`язання вчинити визначені Правилами дії, спрямовані на укладення договору про подачу та забирання вагонів при станції Чернігів-Північний ДГТО "Південно-Західної залізниці".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі № 910/6161/20, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021, в позові ФОП Крамаренка В.А. до АТ "Українська залізниця" відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 27.07.2021 постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі № 910/6161/20 було залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Згідно з преамбулою та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказана правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18 та від 13.08.2019 у справі №910/11164/16.

Враховуючи ту обставину, що ФОП Крамаренко В.А. і АТ "Українська залізниця" брали участь у вказаних справах, встановлені судами обставини у справі № 910/11877/16, у справі № 927/923/18 та у справі № 910/6161/20, а саме стосовно того, що позивачем не підтверджено, що йому на праві власності належить під`їзна залізнична колія при станції Чернігів-Північний Південно-Західної залізниці, яку він придбав у Підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва довжиною 594 погонних метрів, в тому числі стрілка переводу № 92, № 94, оскільки на час укладання Договору купівлі-продажу від 01.10.2010 № 2 продавцю не належала частина під`їзної залізничної колії - 162,1 метр, стрілочний перевід № 92, мають преюдиційне значення для розгляду цієї справи та не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи.

У постанові Верховного Суду від 27.07.2021 у справі № 910/6161/20 також зазначено, що хоча рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2018 у справі № 910/11877/16 і було встановлено обставини щодо належності саме ТОВ "Чернігівагрошляхбуд" спірного стрілочного переводу станом на дату укладення Договору купівлі-продажу від 01.10.2010, проте ФОП Крамаренко В.А. і АТ "Українська залізниця" приймали участь під час розгляду справи № 910/11877/16 і вказані обставини досліджувалися та встановлювалися судом саме в контексті надання оцінки аргументам сторін.

При зверненні до суду з позовом, в якому позивач просив зобов`язати відповідача вчинити дії, визначені Правилами, спрямовані на укладення договору про подачу та збирання вагонів при станції Чернігів-Північний ДГТО "Південно-Західної залізниці" у підтвердження своєї позиції не надав суду вірогідних доказів, які у свою чергу повинні були бути надані й відповідачу відповідно до пункту 3.3 Правил, а також не надав суду інших доказів, що підтверджують право власності ФОП Крамаренка В.А. на залізничну під`їзну колію, в тому числі стрілку переводу № 92, аніж тих, яким була надана правова оцінка при розгляді справ № 910/11877/16 та № 927/923/18.

У постанові від 27.07.2021 у справі № 910/6161/20 Верховний Суд дійшов висновку, що в контексті позовних вимог і доводів позивача, обставини щодо того чи доведено належність йому вказаного майна є визначальними, оскільки судами попередніх інстанцій було встановлено ненадання позивачем таких доказів (документів), передбачених п. 3.3 Правил, відповідачу для укладення договору про подачу та забирання вагонів, зобов`язання укладення якого є предметом спору в цій справі.

З огляду на вищенаведене, у суду відсутні правові підстави вважати, що позивачу на праві власності належить залізнична під`їзна колія, в тому числі стрілка переводу №92, №94, відтак суд погоджується з доводами відповідача про те, що позивач, звертаючись до суду з цим позовом, намагається спростувати обставини, які встановлені судами при розгляді справ №910/11877/16 та №927/923/18, а також справи №910/6161/20 та, відповідно, відхиляє як необґрунтовані доводи позивача щодо встановлення судами при розгляді вказаних справ факту набуття ним права власності на зазначене майно.

Предметом заявленого позову є вимога позивача про зобов`язання відповідача вчинити дії, визначені п. 3.2 Правил, а саме провести обстеження залізничної колії за адресою: м. Чернігів, вул. Володимира Дрозда, 11 та скласти відповідний акт.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Саме позивач, звертаючись до суду з позовом, має довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

У свою чергу, позивач звертаючись до суду з цим позовом, в якому просить зобов`язати відповідача вчинити дії, визначені п. 3.2 Правил, на підтвердження своєї правової позиції, як і при зверненні до суду з позовом про зобов`язання відповідача вчинити дії, спрямовані на укладення договору про подачу та забирання вагонів (справа №910/6161/20), не надав суду належних, допустимих та вірогідних доказів, які у свою чергу мали бути надані й відповідачу, а саме, документів, які підтверджують право власності позивача на залізничну під`їзну колію, в тому числі стрілку переводу № 92.

При цьому, позивач не надав інших доказів, що підтверджують його право власності на залізничну під`їзну колію, в тому числі стрілку переводу № 92, аніж тих, яким була надана правова оцінка при розгляді справ № 910/11877/16, № 927/923/18 та № 910/6161/20.

Суд звертає увагу, що, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.07.2021 у справі № 910/6161/20, обставини щодо того чи доведено належність позивачу вказаного майна є визначальними в контексті заявлених позовних вимог, з огляду на положення п. 3.3 Правил.

За доводами позивача, надання доказів на підтвердження права власності на залізничну під`їзну колію є необхідним лише у спорі за вимогою про зобов`язання відповідача укласти з позивачем договір про подачу та забирання вагонів, натомість у цій справі позивачем заявлено вимогу про проведення обстеження вказаної колії та складення акту, відтак, на думку позивача, після його письмового звернення у довільній формі відповідач мав діяти у відповідності до п. 3.2 Правил, а вже потім вимагати від позивача документи, передбачені п. 3.3 Правил.

Проте вказані доводи позивача також відхиляються як необґрунтовані, оскільки із системного аналізу пунктів 3.1 - 3.3 Правил слідує, що проект договору розробляється залізницею на підставі акта обстеження під`їзної колії, а документи, які підтверджують право власності на залізничну під`їзну колію, надаються до укладення договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії (договору про подачу та забирання вагонів).

Відтак, обстеження під`їзної колії і її технічного оснащення, а також складення відповідного акту є складовою укладення між власником колії та залізницею договору про подачу та забирання вагонів.

На це вказує також назва розділу 3 вказаних Правил - Порядок укладання договорів про експлуатацію під`їзних колій і договорів про подачу та забирання вагонів, пунктом 3.2 якого врегульовано питання щодо обстеження колії та складення акта.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо розгляду питання про укладення договору про подачу та забирання вагонів при станції Чернігів-Північний, в тому числі щодо обстеження під`їзної колії і її технічного оснащення, а також складення відповідного акту, за умови надання позивачем документів, необхідних для його укладення, є правомірними.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відтак, підставою для звернення до суду з позовом є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту, що й унормовано в положеннях статей 4 - 5 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Суд звертає увагу, що обраний позивачем спосіб захисту - зобов`язання відповідача провести обстеження залізничної колії та скласти відповідний акт за відсутності у позивача належних доказів на підтвердження права власності на вказану залізничну під`їзну колію не призведе до реального відновлення прав позивача, оскільки, як було вказано вище, відповідно до п. 3.3 Правил до укладення договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії (договору про подачу та забирання вагонів) власник колії зобов`язаний надати залізниці документи, які підтверджують право власності на залізничну під`їзну колію.

У той же час, у судовому порядку при розгляді справ № 910/11877/16, № 927/923/18 та № 910/6161/20 було встановлено факт відсутності у позивача документів, які підтверджують його право власності на залізничну під`їзну колію, в тому числі стрілку переводу № 92.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для відмови в позові.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Зважаючи на викладене, всі інші доводи та міркування сторін судом визнаються такими, що не спростовують вищевказаних висновків суду.

За приписами частин 1 - 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Пункт 3 частини першої статті 129 Конституції України пов`язує змагальність сторін зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Змагальність сторін - це встановлена законом можливість реалізації та практична реалізація наданих їм процесуальних прав при безумовному виконанні покладених на них процесуальних обов`язків на всіх стадіях судового процесу за участю компетентного суду.

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн покласти на Фізичну особу-підприємця Крамаренка Василя Анатолійовича.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 15.11.2021

Суддя О.В. Нечай