Рішення № 101175294, 11.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

11.11.2021Справа № 910/12748/21Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув у нарадчій кімнаті, в порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/12748/21

за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (код 30019801 01021, Київ, Кловський узвіз,9/1, e-mail: forletter@utg.ua)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» (код 39592941, 04108, м.Київ, пр..Свободи,2Г, літА, e-mail: contact@kvgaszbut.104.ua)

про стягнення 476 701,76 грн.

без повідомлення і виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Киїоблгаз Збут» (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів за договором транспортування природного газу магістральними трубопроводами природного газу №1506000227/П020 від 01.07.2015 (далі - Договір) у розмірі 204588,21 грн., а також 130294,83 грн. пені, 53730,17 грн. - 3 % річних, 88088,55 грн. інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем свого обов`язку зі сплати за надані Позивачем послуги з транспортування природнього газу магістральним трубопроводом від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільчих станцій. Період заборгованості - квітень 2019р, в розмірі 204588,21 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі документами.

Також, даною ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Киїоблгаз Збут»: Акти про надані послуги за Договором транспортування природного газу магістральними трубопроводами природного газу №1506000227/П020 від 01.07.2015р. за лютий, березень, квітень 2019 року.

27.08.2021 від відповідача надійшло повідомлення про неможливість подати докази. Зокрема, відповідач вказує, що немає можливості подати витребувані акти за лютий-квітень 2019р., оскільки такі акти від АТ «Укртрансгаз» не отримував.

06.09.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ТОВ «Киїоблгаз Збут» заперечує проти задоволення позову з огляду на те, що за період з лютого 2018 р. по січень 2020 р. відповідачем сплачено на користь позивача 11 879 198,41 грн., тобто, зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі. Тому, вимоги про стягнення 204 588,21 грн. є незаконними та необґрунтованими. Стосовно пені, 3% річних та інфляції відповідач вказує, що позивачем не обґрунтовано дату виникнення зобов`язання з остаточної оплати за транспортування газу, оскільки, у позові не наведено та не підтверджено доказами дати направлення та/або отримання ТОВ «Киїоблгаз Збут» актів спірних періодів.

Також, 06.09.2021 р. відповідачем до суду подано заяву про застосування строків позовної давності. Заяву обґрунтовано наступним. Предметом розгляду у даній праві, є стягнення заборгованості за Договором №1506000227/П020 від 01.07.2015р. Оскільки між сторонами укладений договір на транспортування продукції трубопроводами, за умови якого здійснюється переміщення продукції виробничо-технічного призначення трубопроводами, то з огляду на об`єктивні ознаки цієї діяльності, вона підпадає під визначення перевезення вантажів закріплене у статті 306 ГК України. При цьому, позивач у справі, за твердженням відповідача, є перевізником. Отже. До спірних правовідносин мають бути застосовані положення ч.5 статті 315 ГК України, зокрема, шестимісячний строк для пред`явлення позову перевізником до вантажовідправника та вантажоодержувача.

10.09.2021 Позивачем до суду подано Клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні. У разі відмови у задоволенні клопотання щодо розгляду справи в порядку загального позовного провадження, просить здійснювати розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання обґрунтоване тим, що розгляд справи без виклику сторін обмежує право на доступ до правосуддя, яке, за визначенням Конституційного Суду, охоплює можливість особи не лише ініціювати судовий розгляд, а й брати безпосередньо участь у процесі.

14.09.2021 Позивачем до суду подано Відповідь на відзив на позовну заяву, де Позивач наводить свої заперечення на доводи Відповідача викладені у відзиві на позов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2021р. суд постановив залишити без задоволення клопотання АТ «Укртрансгаз» про розгляд справи у загальному позовному провадженні. При цьому, клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін задовольнити та призначити судове засідання з повідомленням (викликом сторін) на 20.10.2021р.

30.09.2021 Відповідачем до суду подано Письмові пояснення.

За наслідками судового засідання, яке відбулось 20.10.2021р. за участю представників сторін, судом винесено ухвалу про встановлення строків та про повідомлення, згідно якої:

- відповідачу встановлено строк до 22.10.2021 для вручення позивачу заяви про застосування строків позовної давності та надання суду до 25.10.2021 доказу вручення позивачу;

- позивачу у строк до 05.11.2021 надати до суду письмові пояснення на вказану заяву та до 09.11.2021 надати суду докази вручення відповідачу.

Також повідомлено, що рішення у справі буде ухвалено 11.11.2021, за наявними у справі матеріалами.

23.10.2021 Відповідачем до суду подано заяву, на виконання вимог ухвали суду від 20.10.2021р.

29.10.2021р. відділом діловодства суду від Позивача одержано Заперечення на заяву ТОВ «Київоблгаз Збут» про застосування спеціального строку позовної давності.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та письмові пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.07.2015 між Публічним акціонерним товариством "УКРТРАНСГАЗ" (газотранспортне підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" (замовник) було укладено Договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000227/П020, відповідно до умов якого газотранспортне підприємство зобов`язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов`язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.

За умовами п. 1.2. договору річний плановий обсяг транспортування природного газу (далі - газ) Замовника складає 56.500,000 тис.куб.м. Газ замовника, транспортування якого за цим договором здійснює газотранспортне підприємство, призначений для задоволення потреб промислових споживачів та інших суб`єктів господарювання.

Згідно з п. 3.1. договору послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (далі - акти наданих послуг).

Пунктами 3.2., 3.4. договору сторони погодили, що газотранспортне підприємство до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.

Оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (п. 5.5. договору).

Пунктом 7.3. договору сторони передбачили, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягуєтеся пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Як передбачено в п. 11.1. договору цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє в частині транспортування газу з 1 липня 2015 року до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов`язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Відповідно до п. 2 угоди про розірвання від 10.12.2019, сторони дійшли згоди, що з 01.05.2019 зобов`язання Сторін, що виникають із Договору, припиняються, окрім фінансових зобов`язань, що виникли в період дії Договору і Сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками в цій частині.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до приписів статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з приписами частини першої статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

При цьому, судом відхиляються твердження відповідача, що укладений між сторонами Договір підпадає під визначення перевезення вантажів, що закріплене у статті 306 ГК України з наступнх підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 306 ГК України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 45 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу", транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.

За договором транспортування природнього газу, газотранспортне підприємство зобов`язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов`язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.

Зобов`язання з транспортування трубопровідним транспортом не є зобов`язанням перевезення. У договорі транспортування трубопровідним транспортом переміщення здійснюється у вигляді єдиного технологічного процесу, заснованого на природних властивостях газу як сировини, і всі технологічні операції по переміщенню здійснюються в єдиній і статичній системі трубопроводів. У цьому договорі особливе значення мають технологічні операції, у тому числі операції по обліку і контролю за якістю і кількістю газу. Без дотримання цих операцій переміщення газу неможливе.

На відміну від договору перевезення, у якому переміщення вантажу завжди здійснюється за допомогою руху самого транспортного засобу, переміщення трубопроводом забезпечується за допомогою спеціальної технологічної системи, статичної стосовно простору і вантажу.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Аналогічне положення містить ч. 5 ст. 308 Господарського кодексу України, відповідно до якої про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику у пункті відправлення документ, оформлений належним чином.

Отже, обов`язковими істотними умовами перевезення є прийом перевізником від вантажовідправника вантажу для подальшого перевезення для вантажоотримувача та складання відповідних транспортних документів.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що спірний договір не має усіх ознак договору перевезення, який є різновидом договору про надання послуг.

На переконання суду договір на транспортування природного газу трубопроводами за своєю правовою природою є самостійним видом договору про надання послуг, поняття якого визначено спеціальним законодавством, зокрема, у Кодексі газотранспортної системи, Законі України «Про ринок природного газу» та зміст якого, визначений на основі типового договору, затвердженого органом державної влади.

Аналогічний висновок міститься в Постановах Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2017 р та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2018р. у справі №910/3487/17.

Крім того, суд зважає за необхідне зазначити, що у розділі 1 глави VIII Кодексу ГТС передбачено, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом.

Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.

Замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування:

доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи;

замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації;

послугу балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи та які відбираються з неї.

Зазначене додатково вказує на окрему правову природу договору транспортування природнього газу, який, в розумінні ЦК України, підпадає під правове регулювання договорів про надання послуг, та містить істотні відмінності від договору перевезення вантажу, як помилково стверджує Відповідач.

В силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000227/П020 від 01.07.2015 Публічним акціонерним товариством "УКРТРАНСГАЗ" у період з січня 2018 року по квітень 2019 року включно було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу в об`ємі 47 129,566 тис.куб.м. на загальну суму 9 359 931,79 грн. що підтверджується актами наданих послуг: №01-18-1506000227/П020 від 31.01.2015, №02-18-1506000227/П020 від 28.02.2018, №03-18-1506000227/П020 від 31.03.2018, №04-18-1506000227/П020 від 30.04.2018, №05-18-1506000227/П020 від 31.05.2018, №06-18-1506000227/П020 від 30.06.2018, №07-18-1506000227/П020 від 31.07.2018, №08-18-1506000227/П020 від 31.08.2018, №09-18-1506000227/П020 від 30.09.2018, №10-18-1506000227/П020 від 31.10.2018, №11-18-1506000227/П020 від 30.11.2018, №12-18-1506000227/П020 від 31.12.2018, №01-19-1506000227/П020 від 31.01.2019, №02-19-1506000227/П020 від 28.02.2019, №03-19-1506000227/П020 від 31.03.2019 та №04-19-1506000227/П020 від 30.04.2019.

Проте, у порушення умов договору та чинного законодавства України, відповідач оплату за надані послуги в повному обсязі не здійснив наслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 204 588,21 грн.

Судом встановлено факт надання позивачем визначених умовами договору послуг.

Факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем належними доказами.

Суд відхиляє доводи Відповідача, що викладені у відзиві на позов щодо відсутності заборгованості та наявності у останнього переплати за спірний період (січень 2018р - квітень 2019р.), оскільки як вбачається з наданого Позивачем витягу з «Комплексної автоматизованої системи керування», кошти сплачені відповідачем 13.02.2018-23.03.2018р. зараховані Позивачем, як оплата заборгованості яка існувала за попередні періоди, а саме: листопад - грудень 2017 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 204588,21 грн.

Крім того, оскільки відповідач допустив прострочення оплати за надані послуги, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 53730,17 грн., інфляційні втрати в сумі 88088,55 грн. та пеню в сумі 130294,83 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ст. 549 ЦК України).

Пунктом 7.3. договору сторони передбачили, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягуєтеся пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У поданому суду Відзиві Відповідач вказував на невірність розрахунку штрафних санкцій з тих підстав, що позивачем не обґрунтовано дату виникнення зобов`язання з остаточної оплати за транспортування газу, оскільки, у позові не наведено та не підтверджено доказами дати направлення та/або отримання ТОВ «Киїоблгаз Збут» актів спірних періодів.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне зазначити, що у пункті 5.5. Договору сторонами визначено порядок і строки оплати за надані у звітному місяці послуги. Зокрема, умовами договору встановлено, що оплати отриманих відповідачем послуг повинна бути здійснена до 20 числа місяця, наступного за звітним.

Заперечень щодо обсягу транспортованого газу Відповідачем не надавалось.

Отже, отримавши послугу з транспортування газу у звітному місяці, обов`язок Відповідача встановлений пунктом 5.5. Договору - оплатити такі послуги до 20 числа місяця, наступного за звітним, а тому, заперечення Відповідача у цій частині суд визнає неспроможними.

Перевіривши розрахунок Позивача 3% річних, інфляційної складової богу та пені, суд дійшов висновку, що вони арифметично вірні.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а саме, до стягнення з Вілповідача підлягає: 3% річних в сумі 53730,17 грн., інфляційні втрати в сумі 88088,55 грн. та пеня в сумі 130294,83 грн.

Таким чином, судом встановлено наявність порушеного права Позивача та суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог Позивача.

Разом з тим, Відповідачем заявлено заяву про застосування строків позовної давності.

Подана заява мотивована тим, що відповідно до ч. 5 ст. 315 ГК України, встановлено позовну давність тривалістю шість місяців. Зазначений строк позивачем пропущено, а тому відповідач заявив про застосування строків позовної давності.

Як встановлено судом вище, Відповідачем помилково ототожнено договір про транспортування природнього газу із договорами про перевезення вантажів, які підпадають під правове регулювання Глави 22 Господарського кодексу України.

Пунктом 9, частини 1, Розділу VIII Кодексу ГТС визначено, що складовими послуги транспортування є:

- доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи;

- замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації;

- вчинення дій з врегулювання добового небалансу.

Суд відхиляє посилання Відповідача на постанови Верховного Суду від 23.07.2020 у справі №920/180/19 та від 16.07.2020 у справі №920/206/19, з огляду на те, що правовідносини у зазначених справах не суперечать висновкам суду про належність договору транспортування природного газу до групи договорів про надання послуг.

У справах №920/206/19 та №920/180/19 судами не здійснювалась оцінка договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами, зокрема, в розумінні Кодексу газотранспортної системи, який є спеціальним підзаконним нормативно-правовим актом який визначає та регулює спірні правовідносини.

Оцінка комплексу та складових елементів послуги «транспортування» не здійснювалась.

У вказаних справах внаслідок вузького тлумачення змісту договору транспортування природнього газу магістральними трубопроводами, в розумінні Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, і наведено такі висновки.

Фактичні обставини справи, що досліджувались у справах № 920/206/19 та № 920/180/19 не є подібними до справи № 910/12748/21, оскільки є різними за змістом та нормативно-правовим регулюванням.

Отже, правовідносини у справах № 920/206/19, № 920/180/19 та у справі № 910/12748/21 є різними за змістом, періодом, що був предметом дослідження, суб`єктивним складом, а тому відсутні підстави стверджувати про подібність правовідносин у таких справах.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Киїоблгаз Збут» про стягнення 476 701,76 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Киїоблгаз Збут» (код 39592941, 04108, м.Київ, пр..Свободи,2Г, літА, e-mail: contact@kvgaszbut.104.ua) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (код 300019801 01021, Київ, Кловський узвіз,9/1, e-mail: forletter@utg.ua): 204588,21 (двісті чотири тисячі п`ятсот вісімдесят вісім) грн. основної заборгованості, 130294,83 (сто тридцять тисяч двісті дев`яносто чотири) грн. пені, 53730,17 (п`ятдесят три тисячі сімсот тридцять) грн.. - 3 % річних, 88088,55 (вісімдесят вісім тисяч вісімдесят вісім) грн. інфляційних втрат та 7 150,53 (сім тисяч сто п`ятдесят) грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.11.2021

Суддя Ігор Курдельчук