Рішення № 101175283, 10.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2021Справа № 910/12575/21Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОКСХОЛ» (03142, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВАСИЛЯ СТУСА, будинок 35-37, БЛОК №8 ЛІТ.Б) до про Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАЗА» (01013, місто Київ, ВУЛИЦЯ БУДІНДУСТРІЇ, будинок 7) стягнення збитків у розмірі 1 500 000 грн. 00 коп.Представники:

від Позивача: Шведа О.В. (представник на підставі ордеру);

від Відповідача: Попов А.С. (представник на підставі довіреності);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОКСХОЛ» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАЗА» (надалі також - «Відповідач») про стягнення збитків у розмірі 500 000 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2021 року відкрито провадження у справі 910/12575/21, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.09.2021 року.

31.08.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, якою просив Суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 1 000 000,00 грн.

31.08.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про встановлення додаткового строку для подання доказів.

В підготовче судове засідання 01.09.2021 року з`явились представники сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, прийнято до розгляду заяву Позивача про збільшення позовних вимог; встановлено Відповідачу строк до трьох днів з 01.09.2021 року для надання доказів на підтвердження направлення тексту відзиву на адресу Позивача; встановлено Позивачу строк до семи днів з дня отримання відзиву для надання відповіді на відзив та відповідей на питання в порядку ст.90 ГПК України; встановлено Відповідачу строк до семи днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень; встановлено Відповідача строк до закінчення підготовчого провадження для подання додаткових доказів по справі та відкладено підготовче судове засідання на 22.09.2021 року.

03.09.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли докази на підтвердження направлення тексту відзиву на адресу Позивача.

21.09.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли документи для долучення до матеріалів справи та клопотання про витребування доказів.

В підготовче судове засідання 22.09.2021 року з`явились представники сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Відповідача про витребування доказів, продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче судове засідання на 27.10.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 року зобов`язано Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» надати:

- належним чином засвідчену копію листа-звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОКСХОЛ" від 18.03.2021 року №980256169, на який було надано відповідь листом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» від 19.03.2021 року №4/43/ДепРМТП/1/./147060;

- надати інформацію щодо того, які організації і в який проміжок часу протягом існування трансформаторної підстанції 10/0,4 Кв №5444 як джерела живлення споживачів за адресою: м. Київ, вул. В.Стуса, буд.35-37 за відомостями Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» були балансоутримувачами цього обладнання.

22.09.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, якою просив Суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 1 500 000,00 грн.

18.10.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» надійшла заява про надання документів та відомостей.

В підготовче судове засідання 27.10.2021 року з`явились представники сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, прийнято до розгляду заяву Позивача про збільшення позовних вимог, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.11.2021 року.

10.11.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 року письмові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОКСХОЛ» щодо запитань Відповідача, поставлених у відзиві на позовну заяву, по справі №910/12575/21 залишено без розгляду.

В судовому засіданні 10 листопада 2021 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у його задоволенні.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 10.11.2021 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

08.04.2019 року зареєстровано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОКСХОЛ» на частину групи нежитлових приміщень №1 (групи №1-і-1-к), загальною площею 151,78 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Стуса Василя, буд. 35-37, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. (а.с.6)

01.01.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОКСХОЛ» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Граніт" (Орендар) було укладено Договір оренди нежитлових приміщень №01/01-01, згідно з умовами якого Орендодавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором передати, а Орендар зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення, визначене у п. 1.2. цього Договору, для здійснення підприємницької діяльності. (а.с.7-11)

Згідно з пунктом 1.2 Договору нежитлові приміщення, які передаються в оренду за цим Договором, мають загальну площу 151,78 кв. м. і розташовані в будівлі під літерою «Б» (далі - Будівля), за адресою: м. Київ, вул. Василя Стуса, будинок 35-37, що належить Орендодавцеві на праві власності, згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №164591207 від 23.04.2019р.

Цільове призначення Приміщення: розміщення підсобних приміщень. (п.1.4 Договору)

Згідно з п.2.1 Договору приміщення, зазначені в п 1.2. цього Договору, передаються Орендарю Орендодавцем згідно Акту приймання-передачі Приміщень, який підписується уповноваженими представниками сторін станом на дату фактичної передачі приміщень та є невід`ємною частиною цього Договору.

У п.2.3 Договору передбачено, що Орендар вступає у строкове платне користування Приміщенням з дня підписання Сторонами Акту приймання-передачі. Дата підписання акту приймання-передачі є датою початку оренди. Передача в оренду приміщення не тягне за собою передачу Орендарю права власності на це Приміщення. Орендар користується приміщенням протягом строку дії цього договору.

Відповідно до п.3.1 Договору розмір орендної плати з урахуванням її індексації складає 3 294,24 грн., в тому числі ПДВ 549,04 грн., за 1 кв. м. орендованого приміщення на місяць. Загальний розмір орендної плати за один місяць оренди Приміщення складає 500000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди нежитлових приміщень №01/01-01 від 01.01.2021 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв нежитлові приміщення, що знаходяться у будівлі під літерою «Б» за адресою: м. Київ, вул. Василя Стуса, будинок 35-37, загальна площа 151,78 кв.м., що підтверджується Актом №1 приймання - передачі приміщення від 01.01.2021 р. (а.с.12)

Вимогою від 06.04.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт" просило Позивача звільнити приміщення, передане у користування орендарю, від обладнання, що зберігається в ньому. (а.с.16)

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОКСХОЛ» у листі №2/1806 від 18.06.2021 року вимагало від Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАЗА» відшкодувати збитки у розмірі 3000000 грн. 00 коп. (а.с.60-62)

Листом №132 від 29.06.2021 року Відповідач у відповідь на лист Позивача від 18.06.2021 р. відмовив у відшкодуванні збитків у розмірі 3000000 грн. (а.с.17-21)

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач, зазначає, що у квітні 2021 року виявилось, що Орендар позбавлений можливості використовувати орендовані приміщенні за призначенням, у зв`язку з тим, що у вказаних приміщеннях знаходиться обладнання, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРКАЗА». За таких підстав, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог від 31.08.2021 р., 22.09.2021 р., які прийняті Судом до розгляду, просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАЗА» збитки у розмірі 1500000 грн. 00 коп.

Заперечуючи проти позовних вимог, Відповідач зазначає, що обладнання, яке знаходиться у вказаному приміщення, це трансформаторна підстанція 10/0,4 Кв №5444, яка знаходиться там з 1994 року, є об`єктом електроенергетики, являється частиною загальної електричної мережі, через яку здійснюється поставка електроенергії ДТЕК Київські електромережі, а тому вказане приміщення не могло бути передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Граніт".

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОКСХОЛ» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено Судом, 01.01.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОКСХОЛ» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Граніт" (Орендар) було укладено Договір оренди нежитлових приміщень №01/01-01, згідно з умовами якого Орендодавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором передати, а Орендар зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення, визначене у п. 1.2. цього Договору, для здійснення підприємницької діяльності. (а.с.7-11)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди нежитлових приміщень №01/01-01 від 01.01.2021 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв нежитлові приміщення, що знаходяться у будівлі під літерою «Б» за адресою: м. Київ, вул. Василя Стуса, будинок 35-37, загальна площа 151,78 кв.м., що підтверджується Актом №1 приймання - передачі приміщення від 01.01.2021 р. (а.с.12)

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач, зазначає, що у квітні 2021 року виявилось, що Орендар позбавлений можливості використовувати орендовані приміщенні за призначенням, у зв`язку з тим, що у вказаних приміщеннях знаходиться обладнання, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРКАЗА».

На підставі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв`язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Тобто, збитки, як категорія цивільно-правової відповідальності являють собою ті негативні наслідки, що виникають у кредитора як невідворотний результат порушення боржником свого зобов`язання.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою - є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі N 910/ 6657/16, від 07.02.2018 у справі N 917/1651/16.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Відповідно до частини другої статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Також, пред`явлення вимоги про стягнення збитків покладає обов`язок саме на позивача довести, що вони не є абстрактними, а дійсно є реальними у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язання. При визначені розміру збитків мають враховуватись заходи, вжиті самим позивачем для їх недопущення.

Судом встановлено, що у приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Василя Стуса, буд. 35-37 (раніше вул. Радгоспна) розміщується трансформаторна підстанція, 10/0,4 Кв №5444 на підставі наряду №26 від 26.04.1194 року на підключення, виданого ЕК «Київенерго». (а.с.53)

Згідно з Актом про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, зареєстрованого 20.02.2007 року, прийнято в експлуатацію І пусковий комплекс будівництва Київського науково - учбового центру «Алгоритм». (а.с.54-56)

За інформацією Комунального підприємства Київської міської ради «Київське бюро технічної інвентаризації», викладеною у листі №062/14-8602 (И-2021) від 08.07.2021 року, право власності на нежилі приміщення заг.пл. 403,76 (в т.ч.: з №21 по №33 (гр. прим. №1) пл. 340,4 кв.м. част. прим. №1 пл. 63,36, що складає 35/100 ч. від блоку №8 допоміжного будинку (літ. Б) заг. пл. 1155,2 кв.м.) зареєстровано за ТОВ «Софлайн-ІТ» на підставі свідоцтва про право власності, виданого 30.08.2012 р. (а.с.57-59)

Як вбачається з заяви Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» №б/н від 13.10.2021 року, наданої на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 року по справі №910/12575/21, з 23.09.2010 року по теперішній час трансформаторна підстанція №5444 та кабельна лінія 10 кВ від ТП-5444 за адресою: м. Київ, вул. Василя Стуса, буд. 35-37 перебувають на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАЗА». (а.с.147-148)

23.09.2010 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРКАЗА» було укладено Договір про постачання електричної енергії №11156, відповідно до умов якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача за об`єктами Споживача згідно з умовами цього Договору та додатків до договору, що є його невід`ємною частиною, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатків до нього. (а.с.68-79)

Згідно з переліком об`єктів Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАЗА» електрична енергія постачається до адміністративної будівлі ТП 5444 за адресою: вул. В. Стуса, буд. 35/37.

24.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРКАЗА» (Сторона-1) та Акціонерним товариством «Алгоритмцентр» (Сторона-2) було укладено Договір про компенсацію витрат електроенергії, згідно з умовами якого Сторона - 1 зобов`язується надати Стороні -2 наступні послуги: послуга для забезпечення потреб електроустановок Сторони-2. Об`єктом для постачання є: нежитлова будівля за адресою: м. Київ, вул. Стуса Василя, 35-37, літ. В. (а.с.80-90)

Згідно з висновком експерта за результатами проведення будівельно - технічної експертизи №40/21 від 20.09.2021 року, складеного Малим приватним підприємством «Виробнича фірма «Науктехпроект», досліджувані приміщення трансформаторної підстанції ТП 5444 не є самостійним об`єктом, є допоміжними технічними приміщеннями, які виконують функцію допоміжного господарського призначення та інженерного забезпечення будівлі літ. А за адресою: м. Київ, вул. Стуса Василя, №35-37. Досліджувані приміщення трансформаторної підстанції ТП 5444 площею 127,7 кв.м. в будівлі літ. Б за адресою: м. Київ, вул. Стуса Василя, №35-37 є допоміжними технічними приміщеннями. Їх експлуатація можлива тільки за їх функціональним призначенням. Використання об`єкту дослідження як самостійного об`єкту нерухомого майна для провадження підприємницької діяльності, зокрема, передачу в оренду з метою: розміщення підсобних приміщень, неможливо. Досліджувані приміщення трансформаторної підстанції ТП 5444 площею 127,7 кв.м. в будівлі літ. Б за адресою: м. Київ, вул. Стуса Василя, №35-37 не є нежитловими приміщеннями. Досліджувані приміщення є допоміжними технічними приміщеннями, які виконують функцію допоміжного господарського призначення та інженерного забезпечення будівлі літ. А за адресою: м. Київ, вул. Стуса Василя, №35-37. Експлуатація досліджуваних приміщень в якості нежитлових приміщень неможлива. (а.с.111-127)

Відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи. Експерт зобов`язаний надати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом. Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.

Особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 10 вказаного Закону унормовано, що судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

До проведення судових експертиз (обстежень і досліджень), крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом (ст. 10 Закону).

Відповідно до п. 4, 5 Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 3505/5 від 12.12.2011 судовий експерт здійснює свою діяльність з певного виду експертної спеціальності на підставі свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, виданого Міністерством юстиції України відповідно до Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 301/5 від 03.03.2015. У разі закінчення терміну дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта експерт втрачає право на проведення судових експертиз до підтвердження ним кваліфікації судового експерта.

Судовий експерт здійснює свою діяльність лише з певного виду експертної спеціальності на підставі свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта та дає відповіді лише на ті питання, що не виходять за межі його спеціальних знань (постанова КГС ВС у справі № 916/2187/18 від 16.10.2019)

Недотримання вимог закону щодо порядку призначення та проведення судової експертизи унеможливлює використання висновку експерта як доказу у справі (постанова КГС ВС у справі № 922/484/17 від 03.07.2018)

Відповідно до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Згідно з приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до ст. 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Як вбачається із правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.05.2021 р. по справі № 910/702/17, висновок експертного дослідження, в силу закону, може бути наданий також й іншим (фахівцем) експертом з відповідної галузі знань, а не лише судовим експертом чи державною спеціалізованою установою.

Судом встановлено, що висновок експерта виконаний судовим експертом Ігнатьковим В.М., який володіє спеціальними знаннями за спеціальностями: 10.6 «Дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів», 10.7 «Розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками», 10.10. «Визначення оціночної вартості будівельних об`єктів та споруд», 10.14 «Оцінка земельних ділянок», що підтверджується свідоцтвом №1959. На підставі викладеного Суд вважає, що висновок експерта за результатами проведення будівельно - технічної експертизи №40/21 від 20.09.2021 року, складений Малим приватним підприємством «Виробнича фірма «Науктехпроект», відповідає вимогам ст. 7 Закону України «Про судову експертизу», ст. 98 Господарського процесуального кодексу України.

За таких підстав, Суд приймає до уваги висновки експерта за результатами проведення будівельно - технічної експертизи №40/21 від 20.09.2021 року, складені Малим приватним підприємством «Виробнича фірма «Науктехпроект», оскільки висновки експертного дослідження узгоджені між собою, обґрунтовані, не суперечать іншим матеріалам справи і не викликають сумнівів у їх неправильності.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги висновок експерта за результатами проведення будівельно - технічної експертизи №40/21 від 20.09.2021 року, складений Малим приватним підприємством «Виробнича фірма «Науктехпроект», Суд зазначає, що об`єкт Договору оренди нежитлових приміщень №01/01-01 від 01.01.2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОКСХОЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Граніт", - нежитлові приміщення, що знаходяться у будівлі під літерою «Б» за адресою: м. Київ, вул. Василя Стуса, будинок 35-37, є допоміжними технічними приміщеннями, їх експлуатація можлива тільки за їх функціональним призначенням, використання об`єкту дослідження як самостійного об`єкту нерухомого майна для провадження підприємницької діяльності, зокрема, передачу в оренду з метою: розміщення підсобних приміщень, неможливо.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що Позивачем не доведено наявності усіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки Позивачем не доведено об`єктивну та суб`єктивну сторони спричинених Відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв`язок між діями та понесеними Позивачем збитками саме у розмірі 1500000 грн., вини Відповідача у заподіянні збитків, оскільки неможливість використання Орендарем нежитлових приміщень, переданих на виконання умов Договору оренди нежитлових приміщень №01/01-01 від 01.01.2021 року, обумовлена розміщенням у вказаних приміщеннях трансформаторної підстанції з 1994 року, про що повинен був бути обізнаний Позивач, як власник частини групи нежитлових приміщень №1 (групи №1-і-1-к), загальною площею 151,78 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Стуса Василя, буд. 35-37. В судовому засіданні 10.11.2021 року представник Позивача підтвердив факт того, що до моменту укладання договору оренди 01.01.2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОКСХОЛ» були оглянуті приміщення та встановлено наявність вказаного обладнання у нежитлових приміщеннях, тобто Позивач був обізнаний про неможливість використання нежитлових приміщень, що знаходяться у будівлі під літерою «Б» за адресою: м. Київ, вул. Василя Стуса, будинок 35-37, з метою передачі їх в оренду з огляду на наявність трансформаторної підстанції, яка розміщується в них з 1994 року.

Крім того, Суд зазначає, що Договір оренди нежитлових приміщень №01/01-01 був укладений 01.01.2021 року, проте лише 06.04.2021 року Орендар виявив неможливість використання орендованих приміщень, тобто через чотири місяці після фактичної передачі об`єкту оренди за Актом №1 приймання - передачі приміщення від 01.01.2021 р. Так, Суд звертає увагу, що у п.2.3 Договору передбачено, що Орендар вступає у строкове платне користування Приміщенням з дня підписання Сторонами Акту приймання-передачі. Дата підписання акту приймання-передачі є датою початку оренди. Передача в оренду приміщення не тягне за собою передачу Орендарю права власності на це Приміщення. Орендар користується приміщенням протягом строку дії цього договору. Таким чином, з урахуванням п.2.3 Договору оренди нежитлових приміщень №01/01-01 від 01.01.2021 року, саме з 01.01.2021 року Орендар мав можливість виявити неможливість використання нежитлових приміщень за призначенням.

При зверненні до суду з вказаним позовом Позивач зазначив, що з відповіді ПАТ «Київенерго» йому стало відомо, що власником обладнання, що знаходиться у належних Позивачу на праві власності нежитлових приміщеннях, є Відповідач. Так, у листі №4/43/ДепРМТП1/./147060 від 19.03.2021 р. у відповідь на №980256169.18.03.2021, Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» повідомило, що балансоутримувачем трансформаторної підстанції 10/0,4 кВ №5444 (ТП5444) є ТОВ «УКРКАЗА». (а.с.13-15)

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 року зобов`язано Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» надати:

- належним чином засвідчену копію листа-звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОКСХОЛ" від 18.03.2021 року №980256169, на який було надано відповідь листом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» від 19.03.2021 року №4/43/ДепРМТП/1/./147060;

- надати інформацію щодо того, які організації і в який проміжок часу протягом існування трансформаторної підстанції 10/0,4 Кв №5444 як джерела живлення споживачів за адресою: м. Київ, вул. В.Стуса, буд.35-37 за відомостями Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» були балансоутримувачами цього обладнання.

Як вбачається з заяви Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» №б/н від 13.10.2021 року, наданої на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 року по справі №910/12575/21, Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОКСХОЛ» до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» була подана заява про приєднання електроустановки певної потужності, а не запит щодо розшуку власника трансформаторної підстанції 10/0,4 Кв №5444 за адресою: м. Київ, вул. В.Стуса, буд.35-37, а тому Суд не приймає до уваги доводи Позивача в цій частині, викладені у позовній заяві.

Крім того, Суд зазначає, що при зверненні до суду з вказаним позовом Позивачем не доведено розміру завданих збитків, оскільки відповідно до п.3.1 Договору розмір орендної плати з урахуванням її індексації складає 3 294,24 грн., в тому числі ПДВ 549,04 грн., за 1 кв. м. орендованого приміщення на місяць. Загальний розмір орендної плати за один місяць оренди Приміщення складає 500000 грн. Проте, згідно з комерційною пропозицією надання в оренду нежитлових приміщень ТОВ «Агенція нерухомості «Благовіст» Кловське №16/КЛ від 30.08.2021 р., ціна об`єкта оренди (нежилої будівлі 120-140 кв.м.) на місяць становить 11000-19500 грн. (а.с.67), а тому розмір орендної плати, визначений у п.3.1 Договорі оренди нежитлових приміщень №01/01-01 від 01.01.2021 року значно перевищує ціни на оренду нежилих приміщень у м. Києві.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОКСХОЛ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАЗА» про стягнення збитків у розмірі 1 500 000 грн. 00 коп. є недоведеними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Що стосується розподілу судових витрат, Суд зазначає.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОКСХОЛ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАЗА» про стягнення збитків у розмірі 1 500 000 грн. 00 коп. - відмовити у повному обсязі.

2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 17 листопада 2021 року

Суддя О.В. Чинчин