Рішення № 101175216, 27.10.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.10.2021Справа № 910/13428/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву", м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Просат", м. Київ

про стягнення 46513,15 грн,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Просат" про стягнення 46513,15 грн, з яких основний борг в сумі 33 284,18 грн, заборгованість з плати за електроенергію 5202,66 грн, пеня в сумі 2529,74 грн, 3% річних в сумі 1614,06 грн та інфляційні втрати в розмірі 3882,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов`язків за договором оренди нерухомого майна №2015/24 від 15.12.2015 в частині своєчасного внесення орендних платежів та оплати спожитої електроенергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/13428/21; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного провадження.

Ухвалою від 18.08.2021 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив, проте, про розгляд справи був повідомлений належним чином з урахуванням наступного.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.08.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03115, м.Київ, п-т Перемоги, 89А.

Конверт з ухвалою суду про відкриття провадження було повернуто до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з процесуальними документами у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

15.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Просат" (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна №2015/24, за умовами п.1.2 якого орендодавець зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування об`єкт оренди згідно з п.2.1 даного договору за адресою: м.Київ, бул.Л.Українки, 26.

За умовами п.1.3 договору №2015/24 від 15.12.2015 протягом строку дії договору орендар використовує об`єкт оренди для розміщення обладнання широкосмугового радіо доступу по мережі Інтернет та іншого обладнання, а також здійснення експлуатації та обслуговування такого обладнання за місцем його розташування.

Об`єктом оренди є частина даху площею 6 кв.м адміністративного будинку орендодавця, що знаходиться за адресою: м.Київ, бул.Л.Українки, 26 (п.2.1 договору №2015/24 від 15.12.2015).

Згідно п.3.1 договору №2015/24 від 15.12.2015 передача об`єкта оренди орендодавцем у користування орендарю здійснюється на підставі акта приймання-передачі, який сторони повинні підписати протягом трьох місяців з моменту підписання даного договору.

Відповідно до п.4.1 договору №2015/24 від 15.12.2015 розмір орендної плати за 1 календарний місяць визначається з розрахунку за один квадратний метр загальної площі об`єкта оренди 500 грн, крім того, податок на додану вартість 20%, що складає 100 грн, а всього - 600 грн з податком на додану вартість - 20%. Таким чином загальна вартість оренди з податком на додану вартість за перший базовий місяць складає 3600 грн. Розмір орендної плати щомісяця індексується з моменту підписання даного договору згідно з індексом інфляції за даними Держкомстату України.

У п.4.2 договору №2015/24 від 15.12.2015 вказано, що нарахування орендної плати починається з дати підписання договору оренди. Сплата орендної плати за договором оренди проводиться на підставі наданого розрахунку (який надсилається орендареві) рекомендованим листом або вручаються під розпис за адресою: фактична адреса: 03056, м.Київ, вул.Польова, 24-Д, Бізнес-центр "Гранд степ", 4-1 поверх, протягом 10 календарних днів, з моменту отримання такого рахунку, шляхом безготівкового банківського перерахування відповідних сум з банківського рахунку орендаря на банківський рахунок орендодавця. Орендар зобов`язаний на вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендній платі та інших платежах і оформити акти звірки.

Пунктом 4.4 договору №2015/24 від 15.12.2015 унормовано, що вартість спожитої електроенергії не входить у розмір орендної і щомісяця відшкодовуються орендарем, виходячи із фактичних витрат, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця щомісяця протягом десяти банківських днів з моменту отримання рахунку.

За умовами п.4.6 договору №2015/24 від 15.12.2015 валютою договору є виключно національна гривня України, і всі розрахунки між сторонами договору оренди будуть проводитись виключно в ній.

У п.5.3 договору №2015/24 від 15.12.2015 передбачено обов`язок орендаря своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендодавцю передбачену договором оренди орендну плату та плату спожиту електроенергію.

Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019 (п.13.1 договору №2015/24 від 15.12.2015 в редакції додаткової угоди №3 від 29.11.2018).

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 по справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018 по справі №5023/3905/12.

Слід зауважити, що на теперішній час договір №2015/24 від 15.12.2015 у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним визнано не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №93-№2015/24 від 15.12.2015 як підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з оренди майна.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідач належним чином свої обов`язки за договором №2015/24 від 15.12.2015 в частині сплати орендних платежів та відшкодування вартості спожитої електроенергії не виконував, з огляду на що Публічним акціонерним товариством "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" було скеровано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Просат" претензію №08-1218 від 11.11.2019 про сплату боргу в розмірі 31 426,05 грн, що складається із суми боргу з орендних платежів, боргу за спожиту електроенергію та нарахованої пені за порушення грошових зобов`язань. Вказаний лист було отримано відповідачем 15.11.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №0113329422568.

Листом №19112019-1145 від 19.11.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Просат" було гарантовано виконання грошових зобов`язань до 31.12.2019.

Проте, зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідачем заборгованість у строки, які було визначено у листі №19112019-1145 від 19.11.2019, погашено не було, пеню не сплачено, орендну плату за листопад-грудень 2019 також не внесено, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Просат" утворилась заборгованість із внесення оренди в розмірі 33 284,18 грн, заборгованість з оплати спожитої електроенергії в сумі 5202,66 грн, що і стало підставою для нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат та звернення до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи вказані вище обставини, суд дійшов висновку щодо наявності достатніх підстав для задоволення позовних вимог. При цьому, суд виходить з такого.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як вказувалось вище, відповідно до п.4.1 договору №2015/24 від 15.12.2015 розмір орендної плати за 1 календарний місяць визначається з розрахунку за один квадратний метр загальної площі об`єкта оренди 500 грн, крім того, податок на додану вартість 20%, що складає 100 грн, а всього - 600 грн з податком на додану вартість - 20%. Таким чином загальна вартість оренди з податком на додану вартість за перший базовий місяць складає 3600 грн. Розмір орендної плати щомісяця індексується з моменту підписання даного договору згідно з індексом інфляції за даними Держкомстату України.

У п.4.2 договору №2015/24 від 15.12.2015 вказано, що нарахування орендної плати починається з дати підписання договору оренди. Сплата орендної плати за договором оренди проводиться на підставі наданого розрахунку (який надсилається орендареві) рекомендованим листом або вручаються під розпис за адресою: фактична адреса: 03056, м.Київ, вул.Польова, 24-Д, Бізнес-центр "Гранд степ", 4-1 поверх, протягом 10 календарних днів, з моменту отримання такого рахунку, шляхом безготівкового банківського перерахування відповідних сум з банківського рахунку орендаря на банківський рахунок орендодавця. Орендар зобов`язаний на вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендній платі та інших платежах і оформити акти звірки.

Пунктом 4.4 договору №2015/24 від 15.12.2015 унормовано, що вартість спожитої електроенергії не входить у розмір орендної і щомісяця відшкодовуються орендарем, виходячи із фактичних витрат, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця щомісяця протягом десяти банківських днів з моменту отримання рахунку.

За умовами п.4.6 договору №2015/24 від 15.12.2015 валютою договору є виключно національна гривня України, і всі розрахунки між сторонами договору оренди будуть проводитись виключно в ній.

У п.5.3 договору №2015/24 від 15.12.2015 передбачено обов`язок орендаря своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендодавцю передбачену договором оренди орендну плату та плату спожиту електроенергію.

Наразі, зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що заборгованість відповідача з оплати орендних платежів в розмірі 33 284,18 грн, а заборгованість з оплати спожитої електроенергії в сумі 5202,66 грн.

Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, всупереч наведеного вище, відповідачем обставини належного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором №2015/24 від 15.12.2015 та наявності у орендодавця заборгованості за вказаним правочином у заявленому до стягнення розмірі, спростовано належними та допустимими доказами не було.

До того ж судом враховано, що Публічним акціонерним товариством "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" було скеровано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Просат" претензію №08-1218 від 11.11.2019 про сплату боргу в розмірі 31 426,05 грн, що складається із суми боргу з орендних платежів, боргу за спожиту електроенергію та нарахованої пені за порушення грошових зобов`язань. Вказаний лист було отримано відповідачем 15.11.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №0113329422568.

Листом №19112019-1145 від 19.11.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Просат" було гарантовано виконання грошових зобов`язань до 31.12.2019.

Доказів перерахування відповідачем коштів в рахунок погашення заборгованості за договором №2015/24 від 15.12.2015 у вказаний строк та по теперішній час, Товариством з обмеженою відповідальністю "Просат" суду не представлено.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, доказово не спростував, та доказів виконання в повному обсязі своїх обов`язків за договором №2015/24 від 15.12.2015 не надав, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Просат" в частині стягнення основного боргу в сумі 33 284,18 грн, та заборгованості з плати за електроенергію 5202,66 грн.

Щодо позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає таке.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 11.6 договору №2015/24 від 15.12.2015 передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання орендарем будь-якого із зобов`язань, зазначених в п.п.4.2 та/або 4.3 договору, орендар зобов`язується сплатити орендодавцю неустойку у виглядів пені у розмірі подвійної облікової ставки національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за договором припиняється у день виконання таких зобов`язань.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Нарахування на суму боргу 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку судом встановлено, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в частині стягнення неустойки та нарахувань, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Просат" про стягнення 46513,15 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Просат" (03115, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 89-А, ЄДРПОУ 33689783) на користь Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, ЄДРПОУ 01422826) заборгованість з орендної плати в сумі 33 284 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят чотири) грн 18 коп., заборгованості з плати за електроенергію в сумі 5202 (п`ять тисяч двісті дві) грн 66 коп., пеню в сумі 2529 (дві тисячі п`ятсот двадцять дев`ять) грн 74 коп., 3% річних в сумі 1614 (тисяча шістсот чотирнадцять) грн 06 коп., інфляційні втрати в сумі 3882 (три тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн 51 коп. та судовий збір в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.

Повний текст складено та підписано 27.10.2021

Суддя В.В. Князьков