Рішення № 101175167, 11.11.2021, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.11.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/867/21Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Електро Прайм",

вул. Бойківська, 5е, офіс 2, м. Львів,79026;

адреса для листування: вул. Стрийська, 86в, офіс 6, м. Львів, 79026;

до відповідача: Військової частини 1241 Національної гвардії України,

вул. Чорновола, буд. 161, м. Івано-Франківськ,76005;

про стягнення 288 043,91грн,

за участю:

від позивача: Морганюк Юлія Євгенівна - адвокат, (довіреність № 12.04.2021/2 від 12.04.2021; свідоцтво №001172 від 28.09.2018);

від відповідача: Ковалюк Сергій Ярославович - начальник юридичної служби, (положення про юридичну службу №136 від 02.07.2014).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електро Прайм" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про стягнення з Військової частини 1241 Національної гвардії України 288 043,91 грн за неналежне виконання грошового зобов"язання за договором про постачання електричної енергії споживачу №129 від 31.03.2020.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 22.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, обґрунтовує їх неналежним виконанням відповідачем взятого на себе зобов"язання, обумовленого пунктом 5.8. договору про постачання електричної енергії споживачу №129 від 31.03.2020, що полягає у несплаті в повному обсязі за поставлену електричну енергію згідно актів приймання-передачі електроенергії за березень 2020 - березень 2021 в розмірі 288 043,91грн, яку просить стягнути в судовому порядку. Позовні вимоги мотивує приписами статей 258, 526, 530, 610, 612 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України. Представник відповідача в судовому засіданні несплату повної вартості спожитої електричної енергії в сумі 288 043,91грн підтвердив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення.

Фактичні обставини справи вказують на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електро Прайм" (постачальник/ позивач) та Військовою частиною 1241 Національної гвардії України (споживач/відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №129 від 31.03.2020 з додатковою угодою №507 від 30.12.2020. Згідно з умовами договору постачальник постачає споживачу електричну енергію в обсягах і порядку передбачених договором для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач сплачує постачальнику за використану електричну енергію на підставі належним чином оформленого акта за розрахунковий період у строк визначений у акті, який не може бути меншим п"яти робочих днів з моменту отримання його споживачем (пункти 2.1., 5.6., 5.8. договору).

Виконуючи умови договору позивач поставив, а відповідач прийняв електричну енергію на загальну суму 916 506,79грн, що засвідчено постачальником та споживачем у підписаних без жодних зауважень та скріплених печатками сторін актах приймання-передачі електроенергії за березень 2020 - березень 2021 (а.с.18-33). Однак доказів сплати повної вартості спожитої електричної енергії в розмірі 288 043,91грн (628 462,88грн - сплачено, а.с.40-51) відповідачем суду не подано.

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення несплаченої вартості спожитої електричної енергії в сумі 288 043,91 грн.

Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

Згідно з приписами статей 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Договір про постачання електричної енергії споживачу №129 від 31.03.2020 з додатковою угодою №507 від 30.12.2020 укладені між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнані судом недійсними (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (частина 2 цієї статті).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Нормою частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки поставку електричної енергії перед судом доведено актами приймання-передачі електроенергії за березень 2020 - березень 2021, а відповідач несплату повної вартості спожитої електричної енергії в сумі 288 043,91 грн підтвердив, то позовна вимога підлягає задоволення.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Що стосується судових витрат, то частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" обумовлено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Беручи до уваги те, що відповідачем визнано позов до початку розгляду справи по суті (заява вх№17944/21 від 11.11.2021), а позивачем подано суду клопотання вх№19475/21 від 11.11.2021 про повернення 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, то суд приходить до висновку про відшкодування позивачу за рахунок відповідача 50% судового збору в сумі 2 160,32 грн, відповідно 2 160,32 грн судового збору підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтею 1291 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Електро Прайм" до відповідача Військової частини 1241 Національної гвардії України про стягнення 288 043,91 грн - задовольнити.

Стягнути з Військової частини 1241 Національної гвардії України, вул. Чорновола, буд. 161, м. Івано-Франківськ, 76005 (ідентифікаційний код 14323422) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електро Прайм", вул. Бойківська, 5е, офіс 2, м. Львів,79026 (ідентифікаційний код 42608359) 288 043,91 грн (двісті вісімдесят вісім тисяч сорок три грн 91 коп.) - заборгованості, 2 160,32 грн (дві тисячі сто шістдесят грн 32коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 17.11.2021

Суддя С.Кобецька