
номер провадження справи 24/59/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.10.2021 Справа № 908/1093/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1093/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Евровет” (вул. Народного Ополчення, буд. 26А, кімнати 112-114, м. Київ, 03151, ідентифікаційний код 35370894)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія” (вул. Героїв України, буд. 175, м. Мелітополь, Запорізька область, 72319, ідентифікаційний код 31914947)
про стягнення 182913,01 грн.
за участю представників:
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Евровет” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія” про стягнення основного боргу в сумі 152338,00 грн., інфляційних втрат у сумі 11824,78 грн., трьох процентів річних у сумі 4731,92 грн. та пені в сумі 14018,31 грн. за договором поставки товару № 72/20 від 02.01.2020.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2021 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1093/21 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/59/21. Судове засідання призначено на 24.05.2021.
24.05.2021 на адресу суду від ПрАТ “Агропромислова компанія” надійшли заява про поновлення пропущення процесуального строку в порядку ст. 119 ГПК України та про розгляд справи № 908/1093/21 за правилами загального позовного провадження в порядку ст. ст. 247, 250 ГПК України.
Також, 24.05.2021 на адресу суду від ПрАТ “Агропромислова компанія” надішли:
- відзив на позову заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити;
- клопотання про призначення судової почеркознавчої та технічної експертизи документів;
- клопотання про витребування доказів, в якому останній просить суд витребувати у ТОВ “Евровет” оригінали перелічених видаткових накладних та довіреностей на отримання ТМЦ.
Ухвалою суду від 24.05.2021 задоволена заява ПрАТ “Агропромислова компанія” про поновлення строку на подання заяви проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження по справі № 908/1093/21, вирішено розглядати справуза правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, відкрито підготовчого провадження, відкладено підготовче судове засідання на 05.07.2021. Також, вказаною ухвалою відкладено розгляд клопотання ПрАТ “Агропромислова компанія” про призначення судової почеркознавчої та технічної експертизи документів та витребування доказів.
Ухвалою від 09.06.2021 підготовче судове засідання у справі № 908/1093/21 перенесено на 26.07.2021.
24.06.2021 на адресу суду від ТОВ “Евровет” надійшов лист за вих. № 99 від 22.06.2021, до якого додані оригінали первинних документів на поставку товару, копії яких додано до позовної заяви.
Також, 24.06.2021 на адресу суду від ТОВ “Евровет” надійшли відповідь на відзив на позовну заяву (вих. № 100 від 22.06.2021) та заперечення на клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої та технічної експертизи документів.
ТОВ “Евровет” 24.06.2021 подані до суду клопотання в порядку ст. ст. 80, 81 Господарського процесуального кодексу України про витребування доказів у Мелітопольської ДПІ (м. Мелітополь) Мелітопольського управління Головного управління ДФС у Запорізькій області та у ТОВ “Нова Пошта”.
Ухвалою суду від 16.07.2021 підготовче судове засідання перенесено на 03.08.2021.
Ухвалою суду від 03.08.2021 задоволена клопотання ТОВ “Евровет” про витребування доказів. Витребувано у Мелітопольської Державної податкової інспекції (м. Мелітополь) Мелітопольського управління Головного управління ДФС у Запорізькій області: інформацію про включення ПрАТ “Агропромислова компанія” до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, отриманими від ТОВ “Евровет”; належним чином засвідчені копії декларацій з ПДВ ПрАТ “Агропромислова компанія” з додатком № 5 з розшифровкою по контрагентам за серпень, вересень та жовтень 2020 року; інформацію з реєстру отриманих і виданих податкових накладних про включення ПрАТ “Агропромислова компанія” до вказаного реєстру податкових накладних, отриманих від ПрАТ “Агропромислова компанія”. Витребувано у ТОВ “Нова Пошта” довіреності ПрАТ “Агропромислова компанія” та документи щодо фактичного отримання посилок, відправником яких є ТОВ “Евровет”, відповідно до експрес-накладних. Продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 30.08.2021.
27.08.2021 на адресу суду надійшов від ТОВ “Нова Пошта” лист за № 1471вих-21 від 26.08.2021, до якого додані електронні копії експрес-накладних, що зазначені в ухвалі суду від 03.08.2021.
Ухвалою суду від 30.08.2021 залишено без задоволення клопотання ПрАТ “Агропромислова компанія” про призначення судової почеркознавчої та технічної експертизи документів у справі № 908/1093/21, закрито підготовче провадження у справі № 908/1093/21, та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.09.2021.
Ухвалою суду від 06.09.2021 відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 11.10.2021.
З огляду на те, що представники сторін у судове засідання не з`явилися, судове засідання 11.10.2021 проводилося без фіксування технічними засобами, на підставі ч. 3 ст. 222 ГПК України.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань за договорами поставки від 02.01.2020 № 72/20, зокрема, щодо оплати у повному обсязі отриманого товару, внаслідок чого сума основного боргу становить 152338,00 грн. За прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачу нараховано 14018,31 грн пені, 11824,78 грн інфляції та 4732,92 грн річних. Як на правову підставу позову посилається на положення ст.ст. 16, 92, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 265 ГК України.
Відповідач проти позову заперечує, свою правову позицію виклав у відзиві на позову заяву, в якій зокрема зазначає про неналежно оформлених первинних документів, а саме видаткових накладних. Відповідач обґрунтовує свої висновки тим, що підписи на цих документах не належать ветеринарному лікарю ПрАТ «Агропромислова компанія» Савченко І.Л. Крім цього відповідач зазначає, що відтиск печатки на спірних видаткових накладних не належить ПрАТ «Агропромислова компанія».
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Оскільки неявка в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останніх, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.
У судовому засіданні 11.10.2021 справу розглянуто, ухвалено рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд
УСТАНОВИВ:
02.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕВРОВЕТ" (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Агропромислова компанія" (Покупець) укладено договір поставки товару № 72/20, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю певний товар, а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору.
Предметом постачання є ветеринарні препарати (надалі Товар). Ціна на Товар вказується в рахунку-фактурі, яка є невід`ємною частиною договору. Передача Товару від Постачальника Покупцю здійснюється на основі довіреностей від Покупця та підтверджується видатковими накладними, які є невід`ємною частиною даного Договору (п. 1.2. Договору).
У зв`язку з тим, що неможливо наперед визначити кількість, асортимент Товару, Сторони домовились про те, що вказані обов`язкові умови цього Договору визначатимуться за узгодженням сторін безпосередньо перед замовленням Товару, що є в наявності у Постачальника, та відображатимуться у видатковій накладній (п. 1.3. Договору).
Кількість та асортимент Товару передбачається у видаткових накладних на кожну окрему поставку (п. 2.1. Договору).
Ціна Товару вказується в рахунку-фактурі і вказується в видатковій накладній. Ціна формується у національній валюті України (п. 4.1. Договору).
Розрахунок за кожну поставлену партію Товару здійснюється у безготівковому порядку в національній валюті України за предоплатою (п. 5.1. Договору).
Відвантаження Товару проводиться на умовах FCA відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "ІНКОТЕРМС 2010". Датою постачання Товару вважається дата відвантаження Товару зі складу Постачальника, що підтверджується видатковою накладною (п. 6.1. Договору).
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2022 (п. 7.1. Договору).
За порушення умов даного Договору винна Сторона несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України та цього Договору (п. 8.1. Договору).
За невиконання визначених цим Договором умов, що є застосовним до цього Договору, до винуватої Сторони застосовуються штрафні санкції: пеня у розмірі двох облікових ставок НБУ, діючих на момент прострочених платежів, або від суми прострочених поставок за кожний день прострочень (п. 8.4 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, за період з 16.01.2020 по 01.10.2020 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 644602,5 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними за вказаний період та довіреностями відповідача на отримання товару.
Відповідач, в свою чергу, за отриманий товар розрахувався частково, сплативши позивачу 492264,5 грн.
Відтак, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки товару від 02.01.2020 № 72/20 заборгованість відповідача перед позивачем складає 152338,00 грн.
Несплата відповідачем заборгованості за поставлений товар слугувала підставою звернення позивача з даним позовом до суду.
При цьому, на момент розгляду справи доказів щодо погашення заборгованості відповідачем до суду не подано.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).
Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписами частини 2 статті 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов`язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.
Якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (ч. 3 ст. 692 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.
З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, оскільки матеріалами справи підтверджено факт передачі позивачем товару відповідачу та відсутність повної оплати зі сторони останнього за отриманий товар.
Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 152338,00 грн основного боргу за поставлений товар за договором поставки товару № 72/20 від 02.01.2020 правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.
При цьому, судом не приймаються заперечення відповідача, оскільки наведені у відзиві доводи не спростовують заявлених позовних вимог та відповідно не звільняють відповідача від виконання зобов`язань за договором з огляду на таке.
Відповідач обґрунтовує свої заперечення тим, що підписи на видаткових накладних № Ав000000476 від 18.08.2020 на суму 22281,00грн., № Ав000000630 від 26.08.2020 на суму 16488,00грн., № Сн000000079 від 02.09.2020 на суму 28281,00грн., № Сн000000234 від 08.09.2020 на суму 21436,80грн., № Сн000000272 від 09.09.2020 на суму 28151,70грн., №Сн000000676 від 22.09.2020 на суму 14070,00грн., № Ок000000001 від 01.10.2020 на суму 12582,00грн. не належать ветеринарному лікарю ПрАТ «Агропромислова компанія» Савченко І.Л. Крім цього відповідач зазначає, що відтиск печатки на спірних видаткових накладних не належить ПрАТ «Агропромислова компанія».
На підтвердження факту поставки товару позивач надав суду оригінали видаткових накладних, які скріплені печаткою ПрАТ «Агропромислова компанія» та підписані Савченко І.Л., на ім`я якої підприємством відповідача видані довіреності.
Крім того позивачем надані суду копії податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, на усі суми здійсненої поставки.
Як доказ податкова накладна може оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами у справі, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.
Про це зазначено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19.
Верховний суд визначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця).
Крім того, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу та фактичні дії як постачальника, так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.
Відповідно до п.201.7 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно ст. 201.1 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Таким чином надані позивачем складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних за фактом постачання позивачем товару додатково підтверджують як факт виникнення зобов`язань у відповідача з оплати його вартості, так і згоду останнього з їх змістом та обсягом.
Верховний Суд дійшов висновку про те, що для повного та всебічного з`ясування обставин справи необхідно досліджувати, зокрема, чи отримувались покупцем податкові накладні при здійсненні операцій щодо спірних поставок товару на підставі наявних у матеріалах справи оспорюваних видаткових накладних; чи відображались у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця такі податкові накладні; чи формувався відповідачем як покупцем податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, чи подавалися покупцем уточнювальні декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту продавцем за оспорюваними накладними.
Подібна правова позиція викладена КГС у постанові від 4.11.2019 у справі №905/49/15.
Позивач надав суду докази щодо доставки товару, зокрема, і за спірними видатковим накладними, відповідачеві здійснювалась за допомогою перевізника - ТОВ «Нова пошта». На підтвердження фактично здійснених поставок товару позивач надав копію реєстру експрес-накладних перевізника - ТОВ «Нова пошта» щодо відправлення посилок/вантажу відправником - ТОВ «ЕВРОВЕТ» одержувачу - ПрАТ «Агропромислова компанія» за період з 16.01.2020 по 29.09.2020. Такожнадано копії експрес-накладних перевізника - ТОВ «Нова пошта» щодо відправлення посилок/вантажу відправником - ТОВ «ЕВРОВЕТ» одержувачу - ПрАТ «Агропромислова компанія» щодо доставки останньому всього товару за договором за період з 16.01.2020 по 29.09.2020.
Крім зазначеного вище варто врахувати позицію, викладену в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №916/922/19.
Так, Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Відповідно до статті 58-1 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.
При цьому Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.
Усі спірні видаткові накладні містять відтиск печатки відповідача. Ці відтиски печатки відповідають відтискам печаток, які містяться на інших видаткових накладних з поставки товару відповідачеві, які не оспорюються.
За таких обставин оспорювані видаткові накладні є належними доказами у справі.
Також суд звертає увагу, що статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.
Позивач, уклавши договір і передавши товар відповідачу, розраховує на отримання оплати у розумні строки, а відповідач, уклавши цей договір, свідомо прийняв на себе зобов`язання щодо своєчасного і повного розрахунку з позивачем за отриманий товар.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 4731,92 грн за загальний період з 17.10.2020 по 19.04.2021, інфляційні втрати у розмірі 11824,78 за період лютий 2020 року – березень 2021 та 14018,31 пені за загальний період з 01.05.2020 по 30.03.2021. Розрахунок позивачем здійснено по кожній накладній окрема з урахуванням часткової оплати.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За умовами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Судом визнано, що розрахунки позивача 3% річних та втрат від інфляції виконані правильно, виходячи з прострочених сум вартості поставленого товару за видатковими накладними, з дотриманням норм законодавства, а тому вимоги про стягнення інфляційних витрат та 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені
Судом встановлено, що вимоги позивача про застосування заходів відповідальності ґрунтуються на погоджених сторонами положеннях договору.
Так, п. 8.4 Договору сторони обумовили, що за невиконання визначених цим Договором умов, що є застосовним до цього Договору, до винуватої Сторони застосовуються штрафні санкції: пеня у розмірі двох облікових ставок НБУ, діючих на момент прострочених платежів, або від суми прострочених поставок за кожний день прострочень.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що він здійснений в межах чинного законодавства, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 14018,31 пені за загальний період з 01.05.2020 по 30.03.2021 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).
Натомість відповідачем не надано суду належних доказів на спростовування заявлених позовних вимог, в тому числі щодо проведення розрахунків, не надано власного розрахунку заборгованості, доказів повної сплати боргу тощо.
Як визначає ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Позивачем надано необхідні докази, які підтверджують обставини на які він посилається в обґрунтування своїх вимог.
Відповідач не спростував належними та допустимими доказами висновків суду та доводів позивача, доказів оплати заявленої до стягнення суми не надав.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За викладених обставин, позовні вимоги задовольняються у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія” (вул. Героїв України, буд. 175, м. Мелітополь, Запорізька область, 72319, ідентифікаційний код 31914947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Евровет” (вул. Народного Ополчення, буд. 26А, кімнати 112-114, м. Київ, 03151, ідентифікаційний код 35370894) – 152338 (сто п`ятдесят дві тисячі триста тридцять вісім) грн 00 коп. основного боргу, 11824 (одинадцять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 78 коп. втрат від інфляції, 4731 (чотири тисячі сімсот тридцять одна) грн 92 коп. 3% річних, 14018 (чотирнадцять тисяч вісімнадцять) грн 31 коп. пені та 2743 (дві тисячі сімсот сорок три) грн 70 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 18.11.2021.
Суддя Т.А. Азізбекян
Судове рішення № 101175157, Господарський суд Запорізької області було прийнято 11.10.2021. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 908/1093/21. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: