Рішення № 101173323, 09.11.2021, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/754/21

Провадження №2/173/527/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2021 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого - судді Петрюк Т.М.

При секретареві – Рудовій Л.В.

За участю позивача – ОСОБА_1 .

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального провадження, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Верхівцевської міської ради , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання права на земельну ділянку (пай) ,-

ВСТАНОВИВ:

29.04.2021 року до суду звернулася позивач ОСОБА_1 , з позовом про визнання права на майно до відповідача Верхівцевської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління держгеокадастру у Дніпропетровській області.

30.04.2021 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами загального провадження в підготовче судове засідання на 22.07.2021 року.

22.07.2021року в розгляд справи підготовчому судовому засіданні відкладений за клопотанням представника відповідача до 06.09.2021 року

06.09.2021 року закінчене підготовче судове засідання справа призначена до розгляду в судовому засіданні на 09.11.2021 року

Учасникам розгляду справи роз`яснені права та обов`язки відповідно до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.

В судовому засіданні 09.11.2021 року оголошена вступна та резолютивна частина рішення

Згідно заявлених позовних вимог позивач просить визнати за нею право на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності КСП «Колос», розміром 6.64 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі, на місцевості, що розташована на території Верхівцевської міської ради Дніпропетровської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: в період з 1989 року по 1996 року вона була членом колективного сільськогосподарського підприємства «Колос», яке знаходилось на території Верхівцевської міської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

У 1995 році землі КСП «Колос» були розпайовані відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність підприємствам та організаціям»

Так як на час розпаювання земель вона працювала та була членом КСП «Колос» вона має право на отримання земельної частки (паю).

У відповідності до листа відділу у Верхньодніпровському районі Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 02.03.2021 року № Д-4/0-0.20-4/133-21 вона значиться у списку до Державного акту на право колективної власності на землю КСП «Колос» від 25.01.1995 року Верхівцевської міської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Таким чином на час паювання земель вона була членом КСП «Колос» та працювала в даному господарстві, але земельну ділянку (пай) не отримала, що й стало підставою звернення до суду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі за підставами, викладеними в позовній заяві та просила їх задовольнити.

Представник відповідача – Верхівцевської міської ради Дніпропетровської області до судового засідання не з`явився, про дату час і місце розгляду справи повідмолений належним чином. Відзив на позовну заяву не надав. Проте неодноразово просив відкласти с удове засідання, але причини неявки представника в судове засідання суд вважає неповажними.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору представник Головного управління держгеокадастру в Дніпропетровській області в судове засідання не з`явився, про дату час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог,заслухавши учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

З наданої позивачем копії трудової книжки колгоспника (вкладка) судом встановлено, що позивач 25.08.1989 року була прийнятий в члени колгоспу ім. Горького і направлена на навчання в Дніпродзержинське професійно - технічне училище № 49.

12.05.1991 року позивачка закінчила Дніпродзержинське професійно - технічне училище № 49 і прийнята на роботу в якості няні дитячого садочка.

26.07.1996 року позивачка звільнена з роботи.

Таким чином позивачка в 1989 році була прийнята в члени колгоспу ім. Горького, в подальшому КСП «Колос», працювала в ньому та була звільнена в липні 1996 року. Записи про вихід позивачки з членів колгоспу КПС «Колос» до звільнення з роботи відсутні.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року N 720/95 - Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Як вбачається з повідомлення відділу у Верхньодніпровському районі ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 02.03.2021 року № Д-4/0-0.20-4/133-21 позивачка значиться у списку до Державного акту на право колективної в ланості на землю КСП «Колос» від 25.01.1995 року Верхівцевської міської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права, одним із способів якого є визнання права.

З наданих суду документів встановлено, що на час видачі КСП «Колос» Державного акту на право колективної власності на землю позивач була членом КСП «Колос», що підтверджується даними вкладки до трудової книжки колгоспника, виданої на ім`я позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 19 ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство» - Трудові відносини членів підприємства регулюються цим Законом і статутом підприємства, а громадян, які працюють за трудовим договором або контрактом, - законодавством про працю України.

Відповідно до ст. 62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» - Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до ч.1,2 ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство» - Членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів.

Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут.

Записи в трудовій книжці позивача вказують на те, що позивачка була прийнята в члени колгоспу імені Горького, який в подальшому перейменований в КСП «Колос», та була членом цього господарства до 26.07.1996 року.

Державний акт про право колективної власності на землю КСП «Колос» серії ДП № 0002 був виданий 25.01.1995 року, що підтверджується копією Державного акту.

Оцінюючи надані позивачем докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що членство позивача в колгоспі КСП «Колос» в період з 1989 року по 1996 рік знайшло своє підтвердження, наданими позивачем доказами, а саме записами у вкладці до трудової книжки колгоспника, яка містить найменування господарства, його печатку, підпис керівника.

Будь-яких доказів на спростування даного факту відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 14 Конституції України та ч. 2 ст. 1 Земельного Кодексу України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду України № 2 від 19.03.2010 року), сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (п.17 розділу Х "Перехідних положень"Земельного кодексу). Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку(пай) з дня видачі цього акту. Невнесення до зазначеного вище списку особи, що була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», право на земельну частку (пай) зокрема мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) також є рішення суду про визнання права на земельну частку(пай).

Згідно із ч. 9 ст. 5 ЗК України (1990р.) кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому ч. 6, ч. 7 ст. 6 цього Кодексу.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» від 10.07.2018 року № 2498-VIII, який набрав чинності 01.01.2019 року, землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Аналізуючи досліджені докази, суд вважає, що є всі підстави для визнання за позивачем права на земельну частку (пай), тобто для задоволення позовних вимог.

Оскільки на підставі зібраних у справі доказів судом встановлено, що позивач працювала в колгоспі ім. Горького, в подальшому КСП «Колос», була членом колгоспу, а в подальшому сільськогосподарського підприємства, при паюванні земель сільськогосподарського підприємства була включена у список осіб на отримання земельної частки (паю). Саме факт членства позивача у КСП «Колос» є правовою підставою для визначення права позивача на земельну частку (пай), оскільки необхідною умовою для отримання земельної частки (паю) є членство в колективному підприємстві, всі інші обставини не можуть позбавити члена колгоспу, КСП, права на земельну частку (пай).

Статтями 256, 257 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Судом встановлено, що позивачка не пропустила строк звернення до суду через те, що дізналася про свої порушені права лише у 2021 році відповідно до повідомлення відділу у Верхньодніпровському районі ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 02.03.2021 року № Д-4/0-0.20-4/133-21, а тому порушене право підлягає захисту .

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, мотивованими, а тому за позивачкою слід визнати право на земельну частку (пай), в розмірі 6.64 умовних кадастрових гектарів, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташованої на території Верхівцевської міської ради, згідно Державного Акту на право колективної власності на землю колективного сільськогосподарського підприємства «Колос» серія ДП № 0002 від 25 січня 1995 року..

Понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908.00 грн. суд вважає за можливе покласти на позивача, оскільки не вбачає вини відповідача у порушенні прав позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 , ЦПК України , суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 до Верхівцевської міської ради (юридична адреса: 51660 вул.. Центральна, 75 м. Верхівцеве Кам`янського району Дніпропетровської області. Код ЄДРПОУ 35950156) , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління держгеокадастру у Дніпропетровській області (юридична адреса, 49004 пр. О Поля, 2 каб. 237 м. Дніпро) про визнання права на земельну ділянку (пай) - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , право на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності КСП «Колос», розміром 6.64 умовних кадастрових гектарів, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташованої на території Верхівцевської міської ради, згідно Державного Акту на право колективної власності на землю колективного сільськогосподарського підприємства «Колос» серія ДП № 0002 від 25 січня 1995 року.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 908.00 грн., покласти на позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення .

Повний текст рішення виготовлений 17.11.2021 року

Суддя Петрюк Т.М.

Направлено до ЄДРСР: 18.11.2021 року

Дата набрання законної сили: 18.12.2021 року