Рішення № 101172376, 09.11.2021, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1644/20

Провадження №2/443/812/21

РІШЕННЯ

іменем України

09 листопада 2021 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Павліва А.І.,

секретар судового засідання Стасів С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування, -

встановив:

Стислий виклад позиції сторін.

Представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (позивачі) - адвокат Ільків М.М. подав до суду позов до ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (відповідач), у якому, з урахуванням уточнених (зменшених) позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача на користь:

ОСОБА_3 пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 19 707,25 грн, три відсотки річних у розмірі 2 253,94 грн, інфляційні втрати у розмірі 4 333,75 грн, а всього разом 26 294 грн 94 коп та понесені судові витрати у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн;

ОСОБА_5 пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 8 331,51 грн, три відсотки річних у розмірі 952,88 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 832,15 грн, а всього разом 11 116 гривень 54 копійки та понесені судові витрати у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн;

ОСОБА_6 пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 8 331,51 грн, три відсотки річних у розмірі 952,88 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 832,15 грн, а всього разом 11 116 гривень 54 копійки та понесені судові витрати у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн;

ОСОБА_4 пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 108 309,68 грн, три відсотки річних у розмірі 12 387,49 грн, інфляційні втрати у розмірі 23 818,97 грн, а всього разом 144 515 гривень 14 копійок та понесені судові витрати у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн;

ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 145 197,00 грн, пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 100 735,57 грн, три відсотки річних у розмірі 11 719,19 грн, інфляційні втрати у розмірі 23 817,97 грн, а всього разом 136 272 гривень 73 коп та понесені судові витрати у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн;

ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 11 169,00 грн, пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 7 748,89 грн, три відсотки річних у розмірі 901,48 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 832,15 грн, а всього разом 10 482 гривень 52 коп та понесені судові витрати у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору покликається на те, що 25 січня 2018 року на автодорозі в с. Отиневичі Жидачівського району Львівської області, автомобіль «Volkswagen Golf», реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_1 , водієм якого був ОСОБА_7 , допустив виїзд за межі проїзної частини, де відбулося зіткнення з бетонним містком. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Volkswagen Golf», ОСОБА_8 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці події. Пасажири ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з тілесними ушкодженнями різного ступеня тяжкості були госпіталізовані до лікарні, де ОСОБА_10 померла від отриманих травм 02.03.2018. За фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди 25.01.2018 відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Відповідальність водія транспортного засобу на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди застрахована згідно полісу №АМ/0735111 у ПАТ «НАСК «ОРАНТА». 13.02.2018 на адресу ПАТ «НАСК «ОРАНТА» надіслано заяву про виплату страхового відшкодування в інтересах чоловіка загиблої ОСОБА_8 - ОСОБА_3 на суму 26 419, 00 грн (моральна шкода, витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника); доньки загиблої ОСОБА_5 на суму 11 169,00 грн (моральна шкода); доньки загиблої ОСОБА_6 на суму 11 169,00 грн (моральна шкода); сина загиблої ОСОБА_4 на суму 145 197,00 грн (моральна шкода та витрати на утримання). 19.02.2018 на адресу ПАТ «HACK «ОРАНТА» надіслано заяву про долучення документів, що підтверджують витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника. Листами від 07.03.2018 та 23.05.2018 року ПАТ «HACK «ОРАНТА» повідомило, що рішення щодо виплати страхового відшкодування буде прийнято після отримання страховою компанією відповідного рішення щодо результатів розгляду кримінальної справи за фактом вказаної ДТП та після надання довідки про склад сім`ї. 19.10.2020 на адресу ПАТ «HACK «ОРАНТА» було надіслано досудову вимогу про виплату страхового відшкодування, належного ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 11.04.2018 на адресу ПАТ «HACK «ОРАНТА» надіслано заяву про виплату страхового відшкодування в інтересах сина загиблої ОСОБА_11 на суму 11 169,00 грн. (моральна шкода); матері загиблої ОСОБА_2 на суму 145 197,00 грн (моральна шкода та витрати на утримання). Листами від 26.04.2018 та 17.07.2017 ПАТ «HACK «ОРАНТА» по страховій справі ОСОБА_10 повідомило, що рішення щодо виплати страхового відшкодування буде прийнято після отримання страховою компанією відповідного рішення щодо кримінальної справи за фактом вказаної ДТП (виправдувального/обвинувального вироку суду чи постанови слідчого про закриття кримінального провадження). З таким рішенням страховика про зупинення строків розгляду страхової справи і відтермінування прийняття рішення про виплату страхового відшкодування не погоджуються, вважають його безпідставним, оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинули треті особи - пасажири забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , а тому цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_2 , в силу вимог ст.ст. 1166, 1187 ЦК України, настає незалежно від вини. Таким чином, рішення про зупинення ПАТ «HACK «ОРАНТА» строків розгляду справи про виплату страхового відшкодування через відсутність постанови слідчого/вироку суду є необґрунтованим та таким, що порушує право потерпілих на отримання страхового відшкодування.

Представник відповідача подала відзив на позовну заяву (а.с.164-170), в обґрунтування якого покликаючись на те, що на адресу ПАТ «HACK «ОРАНТА» надійшла заява про виплату страхового відшкодування в інтересах сина загиблої ОСОБА_12 на суму 14 829,00 грн (моральна шкода), чоловіка ОСОБА_11 на суму 14 829,00 грн (моральна шкода), матері ОСОБА_2 на суму 148 857,00 грн (моральна шкода, витрати на утримання). Листами від 07.03.2018 та 17.07.2018 повідомлялось, що до надання рішення в кримінальній справі у ПАТ «HACK «ОРАНТА» відсутні правові підстави для здійснення виплати страхового відшкодування, у зв`язку із чим розгляд справи припиняється. На сьогоднішній день у ПАТ «HACK «ОРАНТА» відсутнє рішення по кримінальній справі щодо ОСОБА_7 у вищезазначеній дорожньо-транспортній пригоді, відтак HACK «ОРАНТА» правомірно зупинила розгляд справи та підстав стягнення страхового відшкодування і штрафних санкцій на сьогоднішній день немає. ОСОБА_10 перебувала на обліку і одержувала компенсаційну виплату по догляду за перестарілою особою ОСОБА_2 з 12.12.2012 по 31.03.2018, відтак неможливо ототожнювати поняття догляд та утримання. Адже на догляд ОСОБА_10 одержувала компенсаційну виплату, а доходи з яких могло б здійснюватись утримання були відсутні, як вбачається з заяви про виплату страхового відшкодування. Виплата страхового відшкодування одним платежем є правом страховика, а не його обов`язком. Вимоги щодо стягнення пені з розрахунку подвійної ставки НБУ, 3% річних, інфляційні втрати жодним чином необґрунтовані, адже в цілому позов безпідставний. Вимога представника Позивача щодо стягнення з HACK «ОРАНТА» судових витрат у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу є безпідставною, оскільки вважають даний позов передчасним, оскільки права позивача вони не порушували, а судові витрати у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу явно завищені.

Представник позивачів подав до суду відповідь на відзив (а.с. 125-127), в якій зазначив, що відповідальність водія транспортного засобу - джерела підвищеної небезпеки, настає незалежно від його вини, тому розслідування дорожньо-транспортної пригоди в порядку кримінального судочинства не є підставою для невиплати страхового відшкодування. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача, коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Вина водія у вчиненому кримінальному правопорушенні не має правового значення для вирішення справи щодо виплати страхового відшкодування, тому результат розгляду кримінальної справи не впливає на рішення страховика про виплату страхового відшкодування. Кримінальне провадження проводиться з метою встановлення вини водія у вчиненому правопорушенні. При цьому факт завдання шкоди позивачам є встановленим, а тому не підлягає доказуванню. Прийняття рішення про зупинення розгляду справи Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено, отож дії ПАТ «HACK «ОРАНТА» є незаконними та необґрунтованими. Поняття «утримання» та «догляд» є синонімами. «Утримувати» - це забезпечувати кого-небудь засобами до існування, доглядати, годувати, а «доглядати» - це турбуватися, піклуватися про когось, забезпечувати необхідні умови комусь. ЦК України є загальним нормативно-правовим актом, а Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним нормативно-правовим актом та регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному. Положеннями ЦК України передбачається загальний порядок відшкодування шкоди безпосередньо особами, що її завдали, тоді як Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає порядок виплати саме страхового відшкодування спеціальним об`єктом господарювання - страховою компанією та регламентує відносини між ним та особами, які мають право на таке відшкодування. Мають місце порушення вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», недотримання засад ЦК України, а саме справедливості та розумності.

Представник відповідача подала до суду пояснення на відповідь на відзив (а.с.179-182), у яких вказала, що на даний вид правовідносин поширюється дія спеціального Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який передбачає дії страховика, страхувальника та потерпілої особи в разі настання дорожньо-транспортної пригоди. ПАТ «HACK «ОРАНТА» у даних правовідносинах має зобов`язання відповідно до договору страхування, тобто на договірних засадах, а не відповідно до деліктних зобов`язань, тому норми ЦК, які визначають відповідальність учасників ДТП перед третіми особами (ч. 2 ст. 1188 ЦК України) не мають переваги перед нормами спеціального закону та умов полісу, якими і визначені зобов`язання та права Страховика. На сьогоднішній день у ПАТ «HACK «ОРАНТА» відсутнє рішення по кримінальній справі щодо ОСОБА_7 у вищезазначеній дорожньо-транспортній пригоді, відтак HACK «ОРАНТА» правомірно зупинила розгляд справи та підстав стягнення страхового відшкодування і штрафних санкцій на сьогоднішній день немає. Догляд може здійснюватись і на професійній основі юридичними чи фізичними особами - доглядальницями, яким платять за те, що вони доглядають. Правова природа цієї компенсаційної виплати полягає в оплаті державних послуг доглядальниці і аж ніяк не може підтверджувати, що доглядальниця утримувала особу, за якою доглядала. На догляд ОСОБА_10 одержувала компенсаційну виплату, а доходи, з яких могло б здійснювались утримання, були відсутні. Тому вказані вимоги вважають необґрунтованими та недоведеними.

Представник позивачів позов підтримав повністю, покликаючись на викладені у позові та відповіді на відзив обставини, та просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_13 позов не визнала, проти задоволення позовних вимог заперечила, покликаючись на викладені у відзиві та поясненнях на відповідь на відзив обставини.

Представник відповідача ОСОБА_14 позов не визнав у повному обсязі про що також подав відповідну письмову заяву.

Заяви, клопотання, подані учасниками справи.

Представником позивачів подано клопотання про розгляд підготовчого засідання за відсутності позивачів та їх представника (а.с.176-177), клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (а.с.216), детальний опис наданих послуг (а.с.223-239), клопотання про розгляд судового засідання за відсутності позивачів та їх представника (Т.2 а.с.16-17).

Представниками відповідача подано клопотання про розгляд підготовчого засідання за її відсутності (а.с.188), заяву про розгляд справи за відсутності відповідача (Т.2 а.с.18).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 30.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження (а.с.116-117).

Ухвалою підготовчого засідання від 17.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.194-195).

Ухвалою від 09.11.2021 вирішено проводити розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (Т.2 а.с.19)

Суд, заслухавши аргументи сторін, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення частково виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_3 , застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта» згідно з полісом АМ/0735111, що підтверджується відповідним полісом обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів (Т.1 а.с.38, 73).

Відповідно до свідоцтв про смерть серії НОМЕР_4 від 25.01.2018, ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Отиневичі Жидачівського району Львівської області (Т.1 а.с.37), ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Ходорів Жидачівського району Львівської області (Т.1 а.с.68)

Витягом з ЄРДР за №12018140000000077 від 25.01.2018 встановлено, що за фактом ДТП, яке сталося 25.01.2018 в с. Отиневичі Жидачівського району Львівської області розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України (Т.1 а.с.36, 70).

13.02.2018 представником позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , які є відповідно чоловіком та дітьми загиблої ОСОБА_8 , на адресу відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» направлена заява про виплату страхового відшкодування. Загальна сума страхового відшкодування (моральна шкода), зазначена у заяві про виплату страхового відшкодування в межах встановленого ліміту відповідальності страховика, становить 178 704 грн (Т.1 а.с.16-18).

Листами ПАТ НАСК «Оранта» надано відповідь на заяву про виплату страхового відшкодування, в якому зазначено про необхідність подання рішення, що набрало законної сили у справі за фактом ДТП, яка сталася 25.01.2018, внаслідок якої загинула ОСОБА_8 , та відсутність правових підстави для здійснення виплат страхового відшкодування, у зв`язку з чим відповідно до вимогами ст. 36.2. абзац 4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розгляд заяви про виплату припиняється (Т.1 а.с.43,44).

Заявою від 19.02.2018 представником позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 на адресу відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» направлені копії товарного чеку від 25.01.2018 та накладної 25.01.2018 про понесені витрати на поховання ОСОБА_8 у сумі 15 250,00 грн. (Т.1 а.с.45-47).

Відповідно до досудової вимоги про виплату страхового відшкодування від 19.10.2020 представник позивачів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернувся до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про проведення виплати страхового відшкодування у розмірі 193 954,00 грн (Т.1 а.с.51-52)

11.04.2018 представником позивачів ОСОБА_11 та ОСОБА_2 , які є відповідно сином та матір`ю загиблої ОСОБА_10 , на адресу відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» направлена заява про виплату страхового відшкодування. Загальна сума страхового відшкодування (моральна шкода), зазначена у заяві про виплату страхового відшкодування в межах встановленого ліміту відповідальності страховика, становить 178 704 грн (Т.1 а.с.54-55).

Заявою від 09.10.2020 представником ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_15 направлено ПАТ «НАСК «ОРАНТА» документи та вимога про виплату страхового відшкодування у розмірі 178 704,00 грн (Т.1 а.с.80)

Відповідач листами від 26.04.2018 та 17.07.2018 повідомив представника позивачів, що до надання рішення, що набрало законної сили, у справі за фактом ДТП, яка сталася 25.01.2018, внаслідок якої загинула ОСОБА_10 , відсутні правові підстави для здійснення виплат страхового відшкодування, у зв`язку з чим відповідно до вимогами ст. 36.2. абзац 4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розгляд заяви про виплату припиняється (Т.1 а.с.85-86).

Розрахунками, проведеними стороною позивача, встановлено, що: заборгованість відповідача перед ОСОБА_3 становить 26 419 грн, пеня - 19 707,25 грн, 3% річних - 2 253,94 грн, інфляційні - 4 333,75 грн; заборгованість відповідача перед ОСОБА_5 становить 11 169 грн, пеня - 8 331,51 грн, 3% річних - 952,88 грн, інфляційні - 1 832,15 грн; заборгованість відповідача перед ОСОБА_6 становить 11 169 грн, пеня - 8 331,51 грн, 3% річних - 952,88 грн, інфляційні - 1 832,15 грн; заборгованість відповідача перед ОСОБА_4 становить 145 197 грн, пеня - 108 309,68 грн, 3% річних - 12 387,49 грн, інфляційні - 23 817,97 грн; заборгованість відповідача перед ОСОБА_2 становить 145 197 грн, пеня - 100 735,57 грн, 3% річних - 11 719,19 грн, інфляційні - 23 817,97 грн; заборгованість відповідача перед ОСОБА_1 становить 11 169 грн, пеня - 7 748,89 грн, 3% річних - 901,48 грн, інфляційні - 1 832,15 грн (Т.1. а.с.149-154).

Вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08.12.2020, який залишений без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 25.05.2021, встановлено, що 25.01.2018 року, приблизно о 14 годин 30 хвилин, ОСОБА_7 , керуючи автомобілем «VolkswagenGolf»,реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_5 та рухаючись ним автомобільною дорогою, що в с. Отиневичі Жидачівського району Львівської області, при проїзді її ділянки в районі будинку АДРЕСА_1 , порушив вимоги Правил дорожнього руху, в результаті чого виїхав на ліве по ходу його руху узбіччя дороги, де зіткнувся з бетонним містком, в результаті чого пасажири його автомобіля ОСОБА_16 та ОСОБА_10 отримали середньої тяжкості тілесне ушкодження, а пасажир ОСОБА_17 від отриманих травм померла на місці події. Вироком ухвалено ОСОБА_7 визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 286 КК України і призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі, без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 роки (Т.2 а.с.6-11, 12-15).

Відповідно до Страхових актів НАСК «ОРАНТА» від 03.09.2021 по договору страхування ОСОБА_7 №АМ0735111 від 03.09.2017 та розрахунків страхового відшкодування, суми страхового відшкодування становлять: ОСОБА_3 - 11 169,00 грн та 15 250,00 грн, ОСОБА_5 - 11 169,00 грн, ОСОБА_6 - 11 169,00 грн, ОСОБА_4 - 11 169,00 грн та 134 028,00 грн (Т.1 а.с.247-257).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку несвоєчасною виплатою позивачам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у встановлений законом строк належного їм страхового відшкодування, а також у зв`язку з наявністю, на думку сторони позивача, у ОСОБА_1 і ОСОБА_2 права на страхове відшкодування та невиплатою його їм.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV), які були чинними на час виникнення спірних правовідносин.

Так, частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з приписами статті 980 ЦК України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства (стаття 999 ЦК України).

За змістом пункту 1 частини 2 статті 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно частини 2, 5 статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з вимог статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Нормами частини 1 статті 1200 ЦК України передбачено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується:

1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);

2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно.

Відповідно до частини 1 статті 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Згідно з приписами частини 1 статті 1202 ЦК України, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед.

Нормою частини 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Закон №1961-IV регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно з приписами статті 3 Закону №1961-IV, обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону №1961-IV).

Відповідно до положень статті 6 Закону №1961-IV, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з пунктом 22.1. статті 22 Закону №1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Нормою пункту 23.1. статті 23 Закону №1961-IV визначено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Приписами статті 27 Закону №1961-IV встановлено наступне.

Страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди (пункт 27.1.).

Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (пункт 27.2.).

Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.

Страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (пункт 27.3.).

Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (пункт 27.4.).

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду (пункт 27.5.).

Нормою пункту 35.1. статті 35 Закону №1961-IV передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до пункту 36.1. статті 36 Закону №1961-IV, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно з положеннями пункту 36.2. статті 36 Закону №1961-IV, 36.2. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Відповідно до пункту 36.5. статті 36 Закону №1961-IV, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Обставин щодо відсутності підстав для здійснення страхового відшкодування у виді моральної шкоди та витрат на поховання передбачені статтями 32, 37 Закону №1961-IV.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що 25.01.2018 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу «Volkswagen Golf», реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_3 , загинула пасажирка цього транспортного засобу ОСОБА_8 . Інша пасажирка вказаного транспортного засобу ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження, які відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

За фактом цієї ДТП відомості 25.01.2018 внесені до ЄРДР за №12018140000000077 та розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України.

ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Ходорів Жидачівського району Львівської області.

Відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_3 , на час вчинення ДТП застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта» згідно з полісом АМ/0735111.

13.02.2018 представником позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , які є відповідно чоловіком та дітьми загиблої ОСОБА_8 , на адресу відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» направлена заява про виплату страхового відшкодування. Загальна сума страхового відшкодування (моральна шкода), зазначена у заяві про виплату страхового відшкодування в межах встановленого ліміту відповідальності страховика становить 178 704 грн.

19.02.2018 представником позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 на адресу відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» направлені копії товарного чеку від 25.01.2018 та накладної 25.01.2018 про понесені витрати на поховання ОСОБА_8 .

Відповідач листами від 07.03.2018 та 23.05.2018 повідомив представника позивачів, що до надання рішення, що набрало законної сили у справі за фактом ДТП, яка сталася 25.01.2018, внаслідок якої загинула ОСОБА_8 , відсутні правові підстави для здійснення виплат страхового відшкодування, у зв`язку з чим відповідно до вимогами ст. 36.2. абзац 4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розгляд заяви про виплату припиняється.

11.04.2018 представником позивачів ОСОБА_11 та ОСОБА_2 , які є відповідно сином та матір`ю загиблої ОСОБА_10 , на адресу відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» направлена заява про виплату страхового відшкодування. Загальна сума страхового відшкодування (моральна шкода), зазначена у заяві про виплату страхового відшкодування в межах встановленого ліміту відповідальності страховика становить 178 704 грн.

Відповідач листами від 26.04.2018 та 17.07.2018 повідомив представника позивачів, що до надання рішення, що набрало законної сили у справі за фактом ДТП, яка сталася 25.01.2018, внаслідок якої загинула ОСОБА_10 , відсутні правові підстави для здійснення виплат страхового відшкодування, у зв`язку з чим відповідно до вимогами ст. 36.2. абзац 4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розгляд заяви про виплату припиняється.

На час звернення з відповідними заяви до страховика рішення у вказаному вище кримінальному провадженні (у формі вироку, ухвали суду чи постанови слідчого про закриття кримінального провадження) прийнято не було.

Вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08.12.2020, який залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного суду 25.05.2021, ОСОБА_7 (водія транспортного засобу «Volkswagen Golf», реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_3 визнано винним у пред`явленому обвинуваченні за частиною 2 статті 286 КК України, й призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі, без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі статті 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 роки з покладенням обов`язків.

Станом на час постановлення рішення у цій справі страхове відшкодування позивачам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 виплачено у повному обсязі. Страхове відшкодування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не виплачено.

Сторона позивачів, аргументуючи обґрунтованість поданого позову, покликається на: необґрунтованість рішення страховика про зупинення строків розгляду справи через відсутність постанови слідчого чи вироку суду, що не передбачено законом; порушення права потерпілих на отримання страхового відшкодування; обов`язок відповідача по відшкодуванню шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини; покладення на позивача обов`язку доведення лише факту заподіяння шкоди відповідачем та її розміру; встановлення факту завдання шкоди позивачам.

Водночас, сторона відповідача, заперечуючи повністю проти позову, покликається на поширення на спірні правовідносин дії норм спеціального закону - Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»; наявність норми цього Закону (ст.36), на підставі якої правомірно зупинено розгляд справи та відсутність правових підстав для стягнення відшкодування на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і штрафних санкцій позивачам на даний час; необґрунтованість вимог щодо виплати страхового відшкодування одним платежем та правомірність здійснення розтермінування страхових виплат; необґрунтованість вимог про стягнення пені, 3% річних, інфляційних витрат у зв`язку з безпідставністю позову.

Надаючи оцінку аргументам сторін суд зазначає таке.

Законом №1961-IV (ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») не встановлено, що страхуванню підлягає кримінальна відповідальність особи, що керує чи володіє транспортним засобом, яка спричинила шкоду, а передбачено, що страховик відшкодовує майнову шкоду, завдану внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілими несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинуваті володільці об`єктів, які є джерелом підвищеної небезпеки.

На володільця джерела підвищеної небезпеки покладається відповідальність за шкоду, яка є наслідком дії цього джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності його вини у її заподіянні. Відповідальність за відшкодування заподіяної шкоди покладається на відповідача, як на страховика.

Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності шкоди; протиправної дії заподіювача шкоди; наявності причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди у зв`язку з експлуатацією джерела підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.

Обставини факту ДТП за участю застрахованого ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» транспортного засобу «Volkswagen Golf», реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_3 , внаслідок якої загинула ОСОБА_8 відповідачем визнається, відтак вона не потребує доказуванню в силу приписів частини 1 статті 82 ЦПК України.

Доказів на підтвердження наявності обставин щодо відсутності підстав для здійснення страхового відшкодування у виді моральної шкоди та витрат на поховання, що передбачені статтями 32, 37 Закону №1961-IV, суду не надано. Більше того, стороною відповідача стверджено, що заяви потерпілих прийняті до розгляду, однак такий розгляд в силу положень статті 36.2. Закону №1961-IV припинений до дати, коли страховику стане відомо про набрання рішенням у кримінальній справі законної сили.

З системного аналізу статей 27, 34-37 Закону №1961-IV, суд доходить висновку, що обов`язок по прийняттю рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та здійснення виплати такого відшкодування, або ж прийняття рішення про відмову в проведенні такої виплати у відповідача виник з дня подання позивачем відповідної заяви про здійснення страхового відшкодування і повинен бути виконаний не пізніше ніж на 90 день з дня подання позивачем відповідної заяви.

У порушення наведених норм матеріального закону страхова компанія (відповідач), отримавши інформацію про дорожньо-транспортну пригоду, не вчинила дій передбачених статтею 34 Закону №1961-IV і не встановивши підстав для відмови у прийняття такого рішення згідно статті 37 цього Закону, не оспорюючи обставини страхового випадку і заявлені членами сім`ї загиблих вимоги про відшкодування моральної шкоди, рішення про здійснення страхового відшкодування не прийняла, як і не прийняла рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Питання вирішено у не визначений Законом спосіб шляхом призупинення розгляду заяви через відсутність на час розгляду заяви документального підтвердження вини особи, у зв`язку із не набранням законної сили судового рішення за результатом розгляду кримінальної справи.

Відтак, аргументи сторони відповідача про обґрунтованість призупинення розгляду заяв позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виплату страхового відшкодування, суд вважає неспроможними з огляду на те, що відповідно до преамбули Закону, він регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Законом №1961-IV визначено правовий механізм врегулювання обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу із чітко визначеними правами і обов`язками страхувальника, водія застрахованого транспортного засобу, страховика, потерпілої особи, а у разі настання її смерті - права і обов`язки членів її сім`ї. Страховик в особі відповідача у справі після отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду, на переконання суду, діяв неправомірно, оскільки при відсутності підстав у прийнятті рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування (відсутня підстава як невстановлення винних дій водія застрахованого транспортного засобу), вчинив не передбачені Законом дії - призупинив розгляд заяв на виплату страхового відшкодування, чим фактично позбавив позивачів права на отримання такої страхової виплати у строки, встановлені Законом.

Таким чином, оскільки позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 є особами, які мають право на отримання страхового відшкодування у зв`язку зі смертю ОСОБА_8 внаслідок ДТП 25.01.2018 та звернулися до останнього із заявою про здійснення страхового відшкодування 13.02.2018, тому обов`язок по прийняттю відповідного рішення і здійснення страхової виплати виник у відповідача після спливу саме 90 днів з дня подання вказаної заяви, як це визначено підпунктом 36.2. статті 36 Закону №1961-IV.

Отже, зважаючи на викладене вище, суд доходить переконання, що позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 набули права на отримання страхового відшкодування (регламентної виплати) та моральної шкоди у зв`язку із смертю ОСОБА_8 саме після спливу встановленого законом 90 денного строку з дня подання ними страховику відповідних заяв. Більше того, суд зазначає, що обґрунтованість та належність позивачам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 страхового відшкодування підтвердив сам відповідач, виплативши їм 06.09.2021 страхове відшкодування у повному обсязі.

Щодо аргументів сторін про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних суд звертає увагу на таке.

У пункті 36.5. статті 36 Закону №1961-IV визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Оскільки судом встановлено право позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на отримання виплати страхового відшкодування і невиконання цього відповідачем у визначений законом строк, суд вважає, що наявне невиконання грошового зобов`язання зі сторони страховика (прострочення виплати), тому позивачі мають право на стягнення пені.

Також, суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18), згідно з яким у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін, до прострочення страховика підлягає застосуванню частина 2 статті 625 ЦК України, відтак аргументи щодо стягнення з відповідача на користь позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 інфляційних втрат та 3% річних суд вважає обґрунтованими.

Надаючи оцінку наведеним стороною позивачів розрахунків пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд не знаходить підстав сумніватися у їх правильності, оскільки стороною позивача у розрахунках використані правильні формули та вихідні дані, а відповідачем не спростовані ці розрахунки, зокрема своїми власними розрахунками.

Щодо виплати страхового відшкодування позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд звертає увагу на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 25.01.2018 ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я. Дані обставини встановлені вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08.12.2020, який набрав законної сили. Будь-яких фактичних даних, які б переконливо свідчили, що смерть ОСОБА_10 настала саме внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що в силу положень пункту 27.1. статті 27 Закону №1961-IV, страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

За наведених обставин, суд доходить переконання, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не набули права на отримання страхового відшкодування (регламентної виплата), передбаченого статтею 27 Закону №1961-IV, оскільки смерть потерпілої ОСОБА_10 не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 25.01.2018 за участю транспортного засобу «Volkswagen Golf», реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_3 , і доказів протилежного судом не здобуто. Відтак позов в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 страхового відшкодування, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат суд вважає безпідставним, тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 130,43 грн (213 043,16 : 100% = 2 130,43).

Щодо стягнення з відповідача на користь позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 понесених ними витрат на професійну правничу допомогу у розмірі по 5 000,00 грн кожному суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом частини 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частинами 3, 4 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Сторона відповідача вважає витрати позивачів на професійну правничу допомогу безпідставними, оскільки позов є передчасним, а права позивачів не порушувалися. Крім цього, вважає судові витрати на професійну правничу допомогу явно завищеними.

Суд не погоджується з аргументами сторони відповідача, вважає їх необґрунтованими з тих підстав, що витрати позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на професійну правничу допомогу є належним чином обґрунтовані та підтвердженні належними, допустимими і достатніми доказами. Ці витрати співмірні із складністю справи та наданим адвокатом обсягом послуг.

За наведених обставин, суд вважає заявлений представником позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 розмір витрати на професійну правничу допомогу у сумі по 5 000,00 грн кожному обґрунтованим, тому такі підлягають стягненню з відповідача на їх користь в повному обсязі.

На підставі статей 15, 625, 979, 980, 999, 1167, 1187, 1194, 1200, 1201, 1202 Цивільного кодексу України, статей 3, 6, 22, 23, 27, 32, 35, 36, 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та керуючись статтями 10, 19, 81, 82, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 ), ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 ), ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 ), ОСОБА_6 (місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 ) про стягнення страхового відшкодування задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_3 пеню у сумі 19 707,25 грн, три відсотки річних у сумі 2 253,94 грн, інфляційні втрати у сумі 4 333,75 грн, судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн, а всього 31 294 (тридцять одну тисячу двісті дев`яносто чотири) грн 94 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_4 пеню у сумі 108 309,68 грн, три відсотки річних у сумі 12 387,49 грн, інфляційні втрати у сумі 23 817,97 грн, судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн, а всього 149 515 (сто сорок дев`ять тисяч п`ятсот п`ятнадцять) грн 14 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_5 пеню у сумі 8 331,51 грн, три відсотки річних у сумі 952,88 грн, інфляційні втрати у сумі 1 832,15 грн, судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн, а всього 16 116 (шістнадцять тисяч сто шістнадцять) грн 54 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_6 пеню у сумі 8 331,51 грн, три відсотки річних у сумі 952,88 грн, інфляційні втрати у сумі 1 832,15 грн, судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн, а всього 16 116 (шістнадцять тисяч сто шістнадцять) грн 54 коп.

Відмовити повністю у задоволенні позову в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 страхового відшкодування, пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та судових витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь держави судовий збір у сумі 2 130 (дві тисячі сто тридцять) грн 43 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини 6 статті 259 та частини 1 статті 268 ЦПК України складання повного рішення суду відкладено на десять днів.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 18 листопада 2021 року.

Головуючий суддя А.І. Павлів