Вирок № 101171592, 17.11.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/12644/21

Провадження № 1-кп/947/743/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2021 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого – судді Войтова Г.В.,

за участю секретаря Завальнюк К.В.,

прокурора Більської А.М.,

захисника Потапальського С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021162480000415 від 14.03.2021 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Велика Михайлівка Великомихайлівського району Одеської області, громадянина України, українця, з н/середньою освітою, не працюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого востаннє:

- 26.07.2018 Київським районним судом м. Одеси за

ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, 25.02.2019 року вироком апеляційного суду Одеської області вирок суду першої інстанції змінено в частині призначення покарання та призначено остаточне покарання за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений 11.12.2020 у зв`язку із відбуттям покарання;

-14.06.2021 року Овідіопольським райсудом Одеської області за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України, ст. 70 КК України до покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі;

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Так, 13.03.2021 приблизно о 19 годині 00 хвилини, перебуваючи на задньому дворі території бізнес центру «ЗАЮР», що розташований за адресою: м.Одеса, просп. Небесної Сотні, 47\3, вхід на територію якого вільний для всіх осіб, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме двох блоків внутрішніх кондиціонерів, які були розміщенні на території вказаного двору та належать бізнес – ценру «ЗАЮР».

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, підійшов до місця, де були розташовані блоки внутрішніх кондиціонерів, а саме: блок марки DELFA CSU-09HR 910W, вартістю 1050 гривень 00 копійок, та блок марки DELFA CSU-07HR 800W, вартістю 1000 гривень 00 копійок, а всього на суму 2050 гривень 00 копійок, та почав їх перекидати через паркан, який огороджує територію вказаного бізнес центру.

Однак, ОСОБА_1 з причин, що не залежали від його волі, не зміг вчинити усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки встиг перекинути через паркан лише один блок внутрішнього кондиціонеру марки DELFA CSU-07HR 800W SNC302002801091006800988, після чого був зупинений охоронцем бізнес центру.

Таким чином своїми умисними діями, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.15, ч. 2 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками – незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, визнав повністю, розкаявся у скоєному, та пояснив, що він дійсно вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення при обставинах викладених в обвинувальному акті, фактичні обставини справи не оспорював та підтвердив вищеописані та встановлені судом обставини справи, а саме: дати, час, місця вчинення інкримінованого йому злочину, майно яким він заволодів, правову кваліфікацію своїх діянь. Так, 13.03.2021 у вечірній час він зайшов на територію бізнес центру «ЗАЮР», який знаходиться на проспекті Небесної Сотні в місті Одесі, де побачив два блока від кондиціонерів, таємно взяв та перекинув через паркан один блок, другий блок не встиг перекинути, був затриманий охоронцем бізнес центру. У скоєному щиро кається, та просив суворо його не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.2 ст. 185 КК України, та у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким з учасників не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності їх позицій немає, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_1 та дослідженням матеріалів характеризуючи його особу.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.

Таким чином, суд, приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, знайшла своє підтвердження і кваліфікує його дії за ч.3 ст.15, ч.2 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками - незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно із ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 КК України.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 засуджено вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 14.06.2021 року за ч.2 ст.185, ч.3 ст. 185 КК України,ст.70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, вирок набрав законної сили.

Тому, з огляду на те, що ОСОБА_1 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення, 13.03.2021 року, тобто до постановлення у відношенні нього попереднього вироку, тому остаточне йому покарання має бути призначено на підставі ч. 4 ст. 70 КК України.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає визнання вини, щире каяття у скоєному.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючі сукупність вищезазначених обставин, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, що ОСОБА_1 визнав вину, його щире каяття у скоєному, таособу обвинуваченого який офіційно не одружений, не працює, раніше судимий, знов вчинив умисний злочин, що свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_1 на шлях виправлення не став.

Наведені обставини про сформованість стійкої направленості особистості ОСОБА_1 на вчинення злочинів корисливого характеру і про підвищений ступінь його суспільної небезпечності, та реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, і йому слід призначити покарання у вигляді позбавленням волі, яке необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи фактичні обставини справи, характер вчиненого злочину та ступінь його тяжкості, суд не знаходить підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 ст.ст.69, 75 КК України.

Крім того, призначення покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_1 , буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні належить вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати у відповідності до ст. 124 КПК України стягнути з ОСОБА_1 .

Цивільний позов по справі не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 369, 370, 371, 373, 374, 392, 393, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України та призначити покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного за цим вироком більш суворим покаранням призначеним за вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 14.06.2021 року, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 в межах кримінального провадження №12021162480000415 від 14.03.2021 року, не обирався.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з 17.11.2021 року, з дня ухвалення зазначеного вироку.

На підставі ст.ст. 70 ч.4, 72 КК України до строку відбуття покарання ОСОБА_1 зарахувати частково відбутий строк покарання за вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 14.06.2021 року, а саме з 15.04.2021 року по 16.11.2021 року.

Речові докази: внутрішні блоки кондиціонерів, а саме: блок марки DELFA CSU-09HR 910W, та блок марки DELFA CSU-07HR 800W, вважать повернутими представнику потерпілого Дяченко Дмитру Павловичу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь судового експерта Монохонової Тетяни Георгіївни, (Інн 2234418341) витрати за проведення товарознавчої експертизи№10 від 16.03.2021 року у розмірі 490 (чотириста дев`яносто) гривень 35 копійок на рахунок НОМЕР_1 .

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Войтов Г. В.