Рішення № 101169682, 18.11.2021, Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 936/1000/21

Провадження № 2-а/936/26/2021

18.11.2021 смт. Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Павлюк С.С.

за участі секретаря Собран Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт.Воловець в спрощеному позовному провадженні із повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом Повідайчика Олега Івановича в інтересах ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Закарпатській області Рущак І.В., Управління патрульної поліції в Закарпатській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-

В С Т А Н О В И В :

представник позивача звернувся до суду із адміністративним позовом до інспектора Управління патрульної поліції в Закарпатській області Рущак І.В., Управління патрульної поліції в Закарпатській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. В обґрунтування своїх вимог вказав, що згідно постанови серії ЕАО №4843869 від 01.10.2021 року на нього накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП. Правопорушення полягало в тому, що позивач ОСОБА_1 01.10.2021 року о 10:04 год. керував транспортним засобом без ввімкнених денних ходових вогнів поза населенним пунктом, чим порушив п. 9.8 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.2 ст.122 КУпАП. Представник позивача зазначає, що винесена постанова є протиправною зазначивши, що дійсно автомобілем керував його син ОСОБА_2 , а позивач перебував у автомобілі як пасажир. Вказаної дати, син позивача керуючи транспортним засобом рухався в напрямку смт. Воловець по вул. Центральній в с. Н.Ворота, біля стаціонарного поста "Нижні Ворота" його траснпортний засіб зупинив інпектор патрульної поліції, який повідомив його про те, що він порушив правила дорожнього руху, оскільки керував автомобілем без увімкненого ближнього світла фар та виніс відносно позивача, як власника транспортного засобу постанову про притягнення до адміністративної відповідальності. Позивач вважає, що правила дорожнього руху не порушував, крім цього зазначив, що транспортним засобом керував його син, тому просить скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу.

Ухвалою Воловецького районного суду Закарпатської області від 13.10.2021 року у вказаній справі відкрито спрощене провадження із викликом (повідомленням) сторін.

Ухвалою суду від 29.10.2021 року задоволено клопотання представника позивача та замінено неналежного відповідача інспектора Управління патрульної поліції в Закарпатській області Савчур І.І. належним відповідачем інспектором взводу №2 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції Рущак І.В.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву в якій просить справу розглядати у його відсутності, позов підтримав та просить такий задовольнити.

Відповідач інспектор взводу №2 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції Рущак І.В. та представники відповідачів - управління патрульної поліції в Закарпатській області, Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з?явилися, будучи завчасно у встановленому законом порядку повідомленими про час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомили, відзиву на позовні вимоги до суду не подавали.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувається за відсутності учасників справи, на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судом встановлено, що інспектором Управління патрульної поліції в Закарпатській області Рущак І.В. була винесена постанова серії ЕАО №4843869 від 01.10.2021 року про те, що ОСОБА_1 01.10.2021 року о 10:04 год. керував транспортним засобом без ввімкнених денних ходових вогнів поза населенним пунктом, чим порушив п. 9.8 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.2 ст.122 КУпАП.

Згідно ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами.

Згідно п. 9.8 ПДР України, з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

Досліджена у судовому засіданні постанова по справі про адміністративне правопорушення, скасування якої є предметом позову, не містить обставин, які б встановлювали наявність адміністративного порушення, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження події адміністративного правопорушення, відсутні будь-які пояснення свідків події або інші доказі, передбачені ст. 251 КУпАП. Описова частина постанови сама по собі не може бути доказом вини водія у скоєнні адміністративного правопорушення.

Згідно із пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За нормою ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Таким чином відповідачами не надано доказів на спростування тверджень представника позивача та не надано жодних доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, зокрема, відповідачами не надано суду та не долучено до оскаржуваної постанови пояснення свідків, фото-, відеофіксації порушення позивачем правил дорожнього руху тощо.

Так єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення.

Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних в оскаржуваній постанові (постанова Верховного суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17, № рішення 73700340).

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень.

Оскільки у судовому засіданні не доведено наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КупАП, тому постанова серії ЕАО №4843869 від 01.10.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підлягає скасуванню.

З наведених мотивів, оцінивши докази у справі, суд прийшов до висновку про задоволення позову.

Крім цього, представником позивача заявлено вимогу про розподіл судових витрат, відповідно до якої, у відповідності до ст. 132 КАС України, представник позивача просить вирішити питання щодо витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 950 грн., позивач також поніс витрати на оплату судового збору в розмірі 454 грн.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 9 ст. 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

На підтвердження даних витрат представником позивача надано суду копію договору про надання правової допомоги від 11.10.2021 року, ввідповідно до якого розмір витрат на правову допомогу складає 950 грн.

13.10.2021 року вказані документи були надіслані Управлінню патрульної поліції в Закарпатській області, однак жодних заяв чи заперечень, передбачених ст. 134 КАС України, суду не надано.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 950 грн., які позивач повинен сплатити адвокату є обґрунтованими, доведеними та співмірними по відношенню до складності справи, наданих послуг, пропорційними до обсягу наданих послуг. Крім того, позивач поніс витрати на оплату судового збору в розмірі 454 грн., а тому ці витрати підлягають стягненню на користь позивача.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви про розподіл судових витрат та стягує за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Управління патрульної поліції в Закарпатській області на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 950 грн. і витрати на оплату судового збору в розмірі 454 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.2, 77, 205, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.251, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

В И Р І Ш И В :

позов Повідайчика Олега Івановича в інтересах ОСОБА_1 до інспектора взводу №2 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції Рущак І.В., Управління патрульної поліції в Закарпатській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО №4843869 від 01.10.2021 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.122 КУпАП - скасувати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 гривень та 950 гривень витрат на правову допомогу, а всього 1404 (одну тисячу чотириста чотири) грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. 286, 293, п. 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Представник позивача: Повідайчик Олег Іванович, місце знахлдження: АДРЕСА_2 ;

Відповідач :інспектор Управління патрульної поліції в Закарпатській області Рущак І.В., місце знаходження: вул. О. Кошового, 2, м. Ужгород, Закарпатська область;

Відповідач: Управління патрульної поліції в Закарпатській області, місце знаходження: вул. О. Кошового, 2, м. Ужгород, Закарпатська область;

Відповідач: Департамент патрульної поліції, місце знаходження: вул. Федора Ернеста, №3, м. Київ.

Cуддя Павлюк С.С.