Рішення № 101168812, 08.11.2021, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/1960/20

Номер провадження 2/950/84/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2021 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого – судді Стеценка В. А.,

при секретарі – Радковській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новапей» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про стягнення позадоговірної шкоди;

В C Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що ТОВ «Новапей» (в минулому ТОВ «ПОСТ ФІНАНС») як небанківська фінансова установа надає послуги з переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунків на підставі ліцензії №11/1 від 17.10.2014 року, виданої Національним банком України в пунктах надання фінансових послуг.

Один із таких пунктів надання фінансових послуг має № 20060 і розташований у с. Боромля Тростянецького району Сумської області (далі - ПНФП № 20060).

Касові операції у ПНФП № 20060 з 02.05.2018 року до 25.03.2019 року виконувала ОСОБА_2 - працівник іншого суб`єкта господарювання – фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , залучена на підставі договору № 399-0518 про надання послуг з надання персоналу, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_1 01.05.2018 року.

Пунктом 3.1 договору № 399-0518 встановлено, що персонал (касири), що направляються виконавцем для виконання касових операцій у позивача є працівниками виконавця на підставі укладених з ними трудових договорів.

11.03.2019 року у пункті надання фінансових послуг № 20060 працівниками позивача за участі матеріально відповідальної особи – ОСОБА_2 була проведена ревізія наявних грошових коштів, під час якої при проведенні інвентаризації була виявлена нестача в розмірі 273 817 грн., що підтверджено актом № 20 від 11.03.2019 року.

При складенні акту касир визнала факт привласнення нею грошових коштів з каси позивача на погашення своїх особистих зобов`язань перед іншими фінансовими установами.

Крім того, позивачу 05.04.2019 року надійшла претензія від громадянки ОСОБА_3 , в якій зазначено про неотримання у ПНФП 20060 7 грошових переказів на суму 31 861 грн., а 08.04.2019 року претензія від громадянина ОСОБА_4 , в якій зазначено про неотримання 11 грошових переказів на суму 13 950 грн.

У ході службової перевірки було встановлено, що ОСОБА_2 07.03.2019 року без присутності зазначених клієнтів здійснила касові операції з видачі грошових переказів на їх реквізити, не оформивши належним чином заяви про видачу готівки.

Виплата позивачем на підставі претензій ОСОБА_3 і ОСОБА_4 сум фактично неотриманих ними грошових переказів у зв`язку з неправомірним використанням цих коштів призвела до збитків у розмірі 45 811,00 грн.

При цьому третьою особою в добровільному порядку було відшкодовано позивачеві 1 000 грн, проте не відшкодовано завдану нею шкоду в сумі 318 628,00 грн.

26.11.2019 року до ЄДР внесено запис № 26290060006003393 про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 .

Посилаючись на вказані обставини та вимоги ст. 1 172 ЦПК України позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новапей» матеріальну шкоду в розмірі 318 628 грн. та судові витрати.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити та мотивували їх тим, зокрема, що звернулися до суду в порядку цивільного судочинства з позовом про відшкодування позадоговірної шкоди, а також тим, що вина касира ОСОБА_5 у викраденні коштів підтверджена не тільки поданими позивачем належними і допустимими доказами, а й вироком Тростянецького районного суду від 26.07.2021 року.

Крім того, представники позивача заперечили проти розміру витрат, понесених відповідачем на оплату правничої допомоги, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами).

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, мотивуючи це тим, що позивачем не було доведено належними доказами факту привласнення третьою особою коштів у розмірі, вказаному в позовній заяві.

При цьому він звернув увагу суду на те, що 01.05.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОСТ ФІНАНС» (в подальшому ТОВ «Новапей») та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг з надання персоналу № 399-1518, проте всупереч п.п. 3.10 цього договору та п. 44 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ 29.12.2017 р. за № 148 не було укладено з ОСОБА_2 договору про повну матеріальну відповідальність.

Під час розгляду кримінального провадження № 12019200270000077 від 11.03.2019 р. за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України Тростянецьким районним судом Сумської області було взято до уваги договір про повну матеріальну відповідальність, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який представник відповідача вважає сфальсифікованим, так як в судові засідання, які мали місце при розгляді позовів ТОВ «ПОСТ ФІНАНС» Господарським судом Сумської області (рішення від 07.10.2019 року в справі № 920/544/19) та Тростянецьким районним судом (рішення від 06.08.2020 року в справі № 588/434/20 такого договору та інформації про його існування представниками позивача не надавалось.

Ревізія наявних грошових коштів у пункті надання фінансових послуг № 20060 11.03.2019 року була проведена фахівцем з безпеки відділу безпеки ТОВ «ПОСТ ФІНАНС» Поддубовим М.І. за участі матеріально відповідальної особи – ОСОБА_2 , проте за відсутності її роботодавця ОСОБА_1 , що прямо передбачено п.п. 3.11 договору № 399-0518.

За наслідками проведення ревізії складено акт про результати інвентаризації наявних коштів № 2 від 11.03.2019 року, зміст якого в частині складу учасників інвентаризації суперечить долученому позивачем до матеріалів даної цивільної справи акту № 20 про результати тієї ж інвентаризації наявних коштів, передачі касових документів, інших цінностей від 11.03.2019 року, який, на думку представника відповідача, під час проведеної 11.03.2019 року ревізії в ПНФП №20060 в порушення вимог п. 46 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та пункту 5.6.8 Положення про ведення внутрішніх касових операцій у національній валюті у пунктах надання фінансових послуг ТОВ «ПОСТ ФІНАНС» (редакція № 6.0), затвердженого наказом Генерального директора ТОВ «ПОСТ ФІНАНС» № 969 від 21.11.2018р. (діюча редакція станом на 11.03.2019 р.) не складався взагалі.

Крім того, представник відповідача звернув увагу суду на те, що між позивачем та відповідачем 07.07.2019 року укладено додаткову угоду до договору про надання послуг з надання персоналу № 399-1518, якою засвідчено той факт, що на момент її підписання сторони взаємних фінансових претензій не мають. Всі взаєморозрахунки між сторонами виконані в повному обсязі.

У зв`язку з укладанням 07.07.2019 року цієї додаткової угоди припинились всі зобов`язання сторін за договором про надання послуг з надання персоналу №399-1518 від 01.05.2018 року.

Також представник відповідача звернув увагу суду на те, що претензії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 04.04.2019 року та видаткові касові ордери від 15.04.2019 року на суму 31 861 грн. 00 коп. та від 16.04.2019 року на суму 13 950 грн. 00 коп. не є, на його думку, належними, допустимими та достовірними доказами, оскільки факт привласнення саме ОСОБА_2 цих коштів жодним чином не встановлений, в той час, як пояснення самої ОСОБА_2 , про вчинення нею особисто 07.03.2019 року крадіжки з каси ПНФП № 20060 грошових коштів в сумі 273 817 грн. 00 коп. не свідчить про те, що станом на 07.03.2019 року в касі ПНФП №20060 була в наявності відповідна сума, та не свідчить про наявність вини саме ОСОБА_2 у викраденні цих коштів.

Крім того, він звернув увагу суду на те, що рух грошових коштів в сумі 273 817 грн. 00 коп. на рахунках НОМЕР_1 згідно банківських документів відбувався поза межами робочого часу пункту надання фінансових послуг, що на думку представника свідчить про відсутність вини роботодавця – ОСОБА_6 , встановлення якої необхідно при застосуванні ст. 1172 ЦК України.

В той час, як відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду.

Проте, на думку представника відповідач не причиняв збитки позивачу, оскільки не порушував прийняті на себе зобов`язання перед позивачем за укладеним договором, а позивач,

не надав суду документального підтвердження факту та розміру збитків, оскільки додані до позову документи не є первинними документами, на підставі яких можна встановити відповідні обставини.

Виплата позивачем грошових коштів в розмірі 45 811,00 грн. громадянам ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не підтверджує факт та розмір завданих збитків позивачу через невиконання чи неналежне виконання відповідачем умов договору.

Крім того, представник звернув увагу суду на те, що у зв`язку з розглядом справи № 950/1960/20 в Лебединському райсуді відповідачем були понесені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 15 000 грн.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, надала суду письмову заяву в якій проти задоволення позову не заперечила, просила розглянути справу за її відсутності.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав суду, що він працює фахівцем безпеки ТОВ «Новапей» і на початку березня 2019 року отримав повідомлення від директора філії про нестачу коштів у пункті надання фінансових послуг с. Боромля Лебединського району і на другий день приїхав до ПНФП 20060, де вже були присутніми головний касир і директор Сумського філіалу і на підставі відповідного наказу, за відсутності ОСОБА_1 провів ревізію грошових коштів, під час якої виявлено їх нестачу та повідомив про це працівників поліції.

На той час відповідальною за збереження коштів у касі була ОСОБА_2 , яка визнала, що взяла грошові кошти із каси та витратила на власні потреби.

Після встановлення нестачі до позивача надходили звернення клієнтів про те, що їм не були виплачені кошти, які згідно програмного забезпечення були видані клієнтам.

З акту № 20, пояснення (а.с. 8-9), досліджених в судовому засіданні, вбачається, що за результатами інвентаризації наявних коштів, передачі касових документів, інших цінностей від 11.03.2019 року, проведеної в касі ПНФП № 20060 за адресою: АДРЕСА_1 а комісією в складі 4 чоловік, в тому числі касиром ОСОБА_2 була виявлена нестача грошових коштів в сумі 273 817 грн. 00 коп., які привласнила ОСОБА_2 для вирішення власних фінансових потреб.

З аркушів касової книги (а.с. 10-11 т.1), досліджених в судовому засіданні, вбачається, що залишок грошових коштів в касі ПНФП №20060 на кінець дня 09.03.2019 року та на початок дня 11.03.2019 року становив 313 319 грн. 46 коп., а на кінець дня 11.03.2019року склав 26 674 грн. 46 коп.

З претензій (а.с. 12-13 т.1), досліджених в судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 04.04.2019 року звернулися до позивача з вимогами про відшкодування коштів не отриманих ними грошових переказів на суму 31 861 грн. 00 коп. та 13 950 грн. 00 коп. відповідно.

З висновку, видаткових касових ордерів (а.с. 14, 23-24 т.1), досліджених в судовому засіданні, вбачається, що після проведення службової перевірки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 15.04.2019 року та 16.04.2019 року було компенсовано кошти не отриманих ними грошових переказів на суму 31 861 грн. 00 коп. та 13 950 грн. 00 коп. відповідно.

З заяв на видачу готівки (а.с. 15-19 т.1), досліджених в судовому засіданні, вбачається, що 07.03.2019 року на імена ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в касі ПНФП №20060 були видані грошові перекази на загальну суму 31 861 грн. 00 коп. та 13 950 грн. 00 коп. відповідно.

З роздруківки (а.с. 20-22 т.1), дослідженої в судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_2 за період з 9 год. 03 хв. 07.03.2019 року по 19 год. 04. хв. 07.03.2019 року з каси ПНФП № 20060 було видано грошових коштів на загальну суму 55 703 грн. 00 коп.

З платіжного доручення (а.с. 25 т.1), дослідженого в судовому засіданні, вбачається, що 08.05.2019 року ОСОБА_2 було частково відшкодовано позивачу завдану нею шкоду в сумі 1 000 грн.

З договору та додатку (а.с. 57-59 т.1), дослідженого в судовому засіданні, вбачається, що 01.05.2018 року між ТОВ «Пост Фінанс» та ФОП « ОСОБА_1 » було укладено договір № 399-0518, яким врегульовано порядок надання послуг з забезпечення персоналом.

З додаткової угоди (а.с. 60 т.1), дослідженої в судовому засіданні, вбачається, що 07.07.2019 року сторони уклали додаткову угоду до договору про надання послуг з надання персоналу № 399-0518 від 01.05.2018 року, згідно якої дійшли згоди розірвати вказаний договір з 07.07.2019 року. На момент підписання додаткової угоди сторони взаємних фінансових претензій одна до одної не мають, всі взаєморозрахунки між сторонами виконані в повному обсязі.

З наказу та акту № 2 (а.с. 61-62 т.1), досліджених в судовому засіданні, вбачається, що 11.03.2019 року в ПНФП № 20060 «Пост Фінанс», що знаходиться за адресою: Сумська обл., с. Боромля, вул. Леніна, 1А була проведена ревізія наявних грошових коштів та інших матеріальних цінностей, за результатами якої була виявлена нестача в сумі 273 817 грн. 00 коп.

З положення та додатку (а.с. 63-108 т.1), досліджених в судовому засіданні, вбачається, що «Положенням про ведення внутрішніх касових операцій у національній валюті в пунктах надання фінансових послуг ТОВ «Пост Фінанс» визначено організацію та порядок проведення внутрішніх касових операцій, встановлено порядок взаємодії структурних підрозділів під час їх проведення, порядок оформлення касових документів, пов`язаних з проведенням внутрішніх касових операцій, порядок формування зшивів касової документації та її передачі на відповідальне зберігання, а також регламентовано засади касової дисципліни під час здійснення внутрішніх касових операцій та вимоги щодо їх дотримання.

З витягу (а.с. 109 т.1), дослідженого в судовому засіданні, вбачається, що 11.03.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про кримінальне правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 185 КК України за фактом вчинення крадіжки з каси відділення «Нової Пошти», розташованого по вул. Леніна, 1А в с. Боромля Тростянецького району Сумської області.

З рішення та позовної заяви (а.с. 110-116, 156-166 т.1), дослідженого в судовому засіданні, вбачається, що рішенням Господарського суду Сумської області від 07.10.2019 року у справі № 920/544/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 року, було відмовлено в задоволенні позову ТОВ «Пост Фінанс» до ФОП ОСОБА_1 про стягнення 319 628 грн. 00 коп. матеріальної шкоди відповідно до договору про надання послуг з надання персоналу № 399-1518, укладеного між сторонами 01.05.2018 року у зв`язку з відсутністю доказів вини працівника відповідача у завданні позивачу вказаної шкоди, а саме - вироку відносно ОСОБА_2 .

З постанови (а.с. 117-122 т.1), дослідженої в судовому засіданні, вбачається, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 року було відмовлено в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Пост Фінанс» на рішення Господарського суду Сумської області від 07.10.2019 року у справі № 920/544/19, у зв`язку з не доведеністю факту завдання шкоди та її розміру, а також вини відповідача в заподіянні шкоди.

З ухвали (а.с. 123-124 т.1), дослідженої в судовому засіданні, вбачається, що ухвалою Верховного Суду від 17.03.2020 року у справі № 920/544/19 було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Пост Фінанс» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 року у зв`язку з тим, що вона подана на рішення, що не підлягає оскарженню.

З рішення (а.с. 125-129 т.1), дослідженого в судовому засіданні, вбачається, що рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 06.08.2020 року у справі № 588/434/20 ТОВ «Пост Фінанс» було відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, оскільки остання в силу положень ст. 1172 ЦК України не є належним відповідачем у цій справі.

З договору, акту, угоди, квитанції, опису (а.с. 130-132 т.2), досліджених в судовому засіданні, вбачається, що відповідачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 15 000 грн. 00 коп.

З пояснень третьої особи (а.с. 191-192 т.1), досліджених в судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_2 не заперечує проти задоволення позовних вимог, та визнає, що шкода в розмірі 318 628 грн. була завдана ТОВ «Пост Фінанс» з її вини під час виконання нею трудових обов`язків.

З заяви, виписки (а.с. 212, 214-215 т.1), досліджених в судовому засіданні, вбачається, що 21.01.2021 року ТОВ «Пост Фінанс» змінило свою власну назву на ТОВ «НоваПей».

З заяви (а.с. 231-232 т.1), дослідженої в судовому засіданні, вбачається, що ПНФП № 20060 станом на березень 2019 року мало наступний графік роботи: з понеділка по п`ятницю – 9 год. 00 хв. – 18 год. 00 хв., субота – 09 год. 00 хв. – 15 год. 00 хв., неділя – вихідний.

Програмне забезпечення Товариства дозволяє проводити фінансові операції з приймання та/або видачі грошових коштів поза межами часу роботи відповідного ПНФП, згідно законодавства, яке регулює діяльність Товариства як небанківської фінансової установи.

З заяви, ордеру, договору, протоколу, акту (а.с. 244-251 т.1), досліджених в судовому засіданні, вбачається, що позивачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000 грн.

З вироку (а.с. 29-61, 69-101 т.2), дослідженого в судовому засіданні, вбачається, що під час розгляду Тростянецьким районним судом кримінального провадження № 12019200270000077 від 11.03.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 209 КК України, після дослідження показань обвинуваченої та свідків щодо обставин справи, які узгоджуються між собою, доповнюють один одне, не містять протиріч та дослідження письмових доказів, в тому числі трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 02.05.2018 р., відповідно до якого ОСОБА_1 прийняв на роботу ОСОБА_2 на посаду касира і отримав право роботодавця направляти працівника для виконання визначеної цим договором роботи у розпорядження іншого роботодавця; договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 02.05.2018 р. відповідно до якого ОСОБА_2 , як працівник, що займає посаду касира або виконує роботу, безпосередньо пов`язану зі збереженням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їй матеріальних цінностей прийняла на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених їй матеріальних цінностей; трудової книжки, відповідно до якої ОСОБА_2 18.09.2017 року була прийнята на роботу в ТОВ «Пост Фінанс» та 30.04.2018 року була звільнена з цієї роботи за угодою сторін, а у подальшому, 02.05.2018 року була прийнята на роботу ФОП ОСОБА_1 на посаду касира-операціоніста та була звільнена з цієї посади 25.03.2019 р. за власним бажанням, ОСОБА_2 було визнано винуватою у неодноразовому привласненні з 11 січня 2019 року по 11 березня 2019 року з каси ТОВ «Пост Фінанс» коштів, які перебували в її віддані та використовуванні цих коштів на погашення процентів та тіла власних кредитних зобов`язань і завданні таким чином своїми умисними, протиправними, суспільно небезпечними діями ТОВ «Пост Фінанс» майнової шкоди на суму 273 817 грн., тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Вислухавши сторони та свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява обґрунтована, позовні вимоги витікають із цивільних правовідносин, пов`язаних із відшкодуванням шкоди і підлягають до задоволення частково, так як в судовому засіданні було встановлено, що ТОВ «Новапей» (до 21.01.21 року ТОВ «ПОСТ ФІНАНС») як небанківська фінансова установа надає послуги з переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунків на підставі ліцензії №11/1 від 17.10.2014 року, виданої Національним банком України в пунктах надання фінансових послуг, одним із яких розташований у с. Боромля Тростянецького району Сумської області (далі - ПНФП № 20060).

Касові операції у ПНФП № 20060 з 02.05.2018 року до 25.03.2019 року виконувала ОСОБА_2 - працівник іншого суб`єкта господарювання – фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , залучена на підставі договору № 399-0518 про надання послуг з надання персоналу, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_1 01.05.2018 року.

Пунктом 3.1 Договору № 399-0518 встановлено, що персонал (касири), що направляються виконавцем для виконання касових операцій у позивача є працівниками виконавця на підставі укладених з ними трудових договорів.

В період часу з 11 січня 2019 року по 11 березня 2019 року ОСОБА_2 неодноразово привласнювала з каси ТОВ «Пост Фінанс» кошти, які перебували в її віддані та використовувала їх на погашення процентів та тіла власних кредитних зобов`язань і таким чином завдала своїми умисними, протиправними, суспільно небезпечними діями ТОВ «Пост Фінанс» майнової шкоди на суму 273 817 грн.

11.03.2019 року у пункті надання фінансових послуг № 20060 працівниками позивача за участі матеріально відповідальної особи – ОСОБА_2 була проведена ревізія наявних грошових коштів, під час якої, при проведенні інвентаризації була виявлена нестача в розмірі 273 817 грн., що підтверджено актом № 20 від 11.03.2019 року.

При складенні акту касир повідомила про привласнення грошових коштів з каси позивача на погашення своїх особистих зобов`язань перед іншими фінансовими установами.

Крім того, позивач 05.04.2019 року отримав претензію від громадянки ОСОБА_3 в якій зазначено про неотримання у ПНФП 20060 7 грошових переказів на суму 31 861 грн., а 08.04.2019 року претензію від громадянина ОСОБА_4 , в якій зазначено про неотримання 11 грошових переказів на суму 13 950 грн.

У ході службової перевірки, проведеної працівниками позивача було встановлено, що ОСОБА_2 07.03.2019 року без присутності зазначених клієнтів здійснила касові операції з видачі грошових переказів на їх імена, не оформивши належним чином заяви про видачу готівки.

Позивачем на підставі претензій клієнтів виплачено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 45 811,00 грн.

Третьою особою в добровільному порядку було відшкодовано позивачеві 1 000 грн.

07.07.2019 р. між сторонами укладено додаткову угоду до договору про надання послуг з надання персоналу № 399-0518, згідно з якою сторони дійшли згоди розірвати з 07.07.2019 укладений між ними договір, на момент підписання угоди сторони взаємних фінансових претензій одна до одної не мають, всі взаєморозрахунки між сторонами виконані у повному обсязі.

26.11.2019 року ФОП ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність.

Посилаючись на вказані обставини та вимоги ст. 1172 ЦПК України позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новапей» матеріальну шкоду в розмірі 318 628 грн. та судові витрати.

Вказані обставини встановлені з пояснень представників сторін, показів свідка і матеріалів справи, досліджених в судовому засіданні.

Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, їхнім працівником під час виконання своїх трудових, посадових обов`язків.

Згідно п. 3.1 Договору № 399-0518 від 01.05.2018 персонал (касири), які направляються відповідачем для виконання касових операцій у позивача є працівниками відповідача, на підставі укладених з ними трудових договорів.

Згідно п. 3.11 Договору № 399-0518 від 01.05.2018 замовник має право вимагати від виконавця повного відшкодування шкоди, завданої з вини його персоналу (касирів) замовнику, майну замовника (його працівників/клієнтів), у тому числі майнової шкоди через недотримання законодавства України (касової дисципліни, законодавства з питань фінансового моніторингу та інше), окрім штрафів органів ДФС та/або НБУ. Для встановлення факту та розміру шкоди замовник запрошує представників виконавця (або надає копії підтверджуючих документів), проте їх неявка не перешкоджає документальному оформленню замовником завданої йому шкоди.

Згідно п. 5.3 договору №399-0518 від 01.05.2018 у разі нанесення персоналом (касиром) виконавця шкоди замовнику або його майну, замовник має право звернутися до виконавця з вимогою про відшкодування завданої шкоди, а виконавець зобов`язаний цю шкоду відшкодувати.

Згідно додаткової угоди, укладеної 07.07.2019 року сторони дійшли згоди розірвати укладений між ними договір про надання послуг з надання персоналу № 399-0518.

На момент підписання угоди взаємних фінансових претензій одна до одної не мають, всі взаєморозрахунки між сторонами виконані у повному обсязі.

Суд бере до уваги, що згідно вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень та вважає, що в судовому засіданні представниками позивача було доведено, що позивач надає послуги з переказу коштів у національній валюті в пунктах надання фінансових послуг, одним із яких розташований у с. Боромля Тростянецького району Сумської області (далі - ПНФП № 20060).

Касові операції у ПНФП № 20060 з 02.05.2018 року до 25.03.2019 року виконувала ОСОБА_2 - працівник іншого суб`єкта господарювання – фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , залучена на підставі договору № 399-0518 про надання послуг з надання персоналу, укладеного між сторонами 01.05.2018 року.

В період часу з 11 січня 2019 року по 11 березня 2019 року ОСОБА_2 неодноразово привласнювала кошти ТОВ «Пост Фінанс», які перебували в її віддані та використовувала їх на погашення процентів та тіла власних кредитних зобов`язань і таким чином завдала своїми умисними, протиправними, суспільно небезпечними діями ТОВ «Пост Фінанс» майнової шкоди на суму 273 817 грн.

Після проведення 11.03.2019 року у пункті надання фінансових послуг № 20060 ревізії ОСОБА_2 визнала привласнення нею грошових коштів позивача на погашення своїх особистих зобов`язань та добровільно відшкодовала позивачеві 1 000 грн.

07.07.2019 р. між сторонами укладено додаткову угоду, якою вони розірвали договір № 399-0518, на момент підписання угоди сторони взаємних фінансових претензій одна до одної не мають, всі взаєморозрахунки між сторонами виконані у повному обсязі.

26.11.2019 року ФОП ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність.

Вказані обставини стверджуються поясненнями представників сторін, показами свідка і матеріалами справи (а.с. 8-11, 25, 57-62, 109, 212 т.1, 29-61 т. 2).

При цьому суд не може взяти до уваги доводи представника відповідача в тій частині, що вина ОСОБА_2 у привласненні 273 817 грн. не була доведеною в судовому засіданні, так як ці доводи, на думку суду спростовуються не тільки показами свідка ОСОБА_7 та матеріалами справи, наданими представниками позивача, а й вироком Тростянецького районного суду від 26.07.2021 року, який згідно вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України є обов`язковим для суду, який розглядає справу в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Даний вирок набрав законної сили, тому суд не може взяти до уваги доводи представника відповідача щодо тих недоліків, які на думку цього представника були допущені при ухваленні вироку.

Крім того, суд не може взяти до уваги доводи представника в тій частині, що рух грошових коштів в сумі 273 817 грн. 00 коп. на рахунках НОМЕР_1 згідно банківських документів відбувався поза межами робочого часу пункту надання фінансових послуг, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_2 працювала касиром у фінансовій установі, до її обов`зків входила підготування фінасових документів, на підставі яких здійснювався рух коштів на рахунках цієї установи, а в судове засідання не було надано доказів того, що підготування цих документів здійснювалось у неробочий час.

Разом з тим, суд не може взяти до уваги і доводи представників позивача щодо вини ОСОБА_2 у привласненні коштів громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та враховує думку передставника відповідача в цій частині, оскільки в судове засідання, на думку суду не було надано належних і допустимих доказів того, що саме ОСОБА_2 привласнила кошти вказаних громадян, а приписами ст. 62 Конституції України вона вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком суду.

Крім того, суд враховує, що з врахуванням укладеної 07.07.2019 р. сторонами додаткової угоди про розірвання договору № 399-0518 та відсутність взаємних фінансових претензій, спірні правовідносин не є договірними, виникають не з договорів, а із завдання шкоди і врегульовані ст. 1172 ЦК України.

Для покладення на особу відповідальності, яка передбачена статтею 1172 ЦК України, необхідна протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду та перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків.

Зазначені обставини, на думку суду знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і тому суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги частково, стягнути з відповідача кошти, розмір яких був визначений вироком Тростянецького районного суду від 26.07.2021 року за відрахуванням 1 тисячі грн., відшкодованої третьою особою в добровільному порядку, а в задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

У відповідності до ч. 1, п. 3 чт. 2 ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вище наведеного, керуючись: ст.ст. 2-5, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 279 ЦПК України; ст.ст. 509, 901, 906, 1166, 1172 ЦК України;

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей» - адвоката Войтова Олександра Анатолійовича до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про стягнення позадоговірної шкоди задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , і/н НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей» 03026, м. Київ, Столичне шоссе, 103 оф. 1304, і/н НОМЕР_3 на відшкодування позадоговірної шкоди 272 817 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , і/н НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей» 03026, м. Київ, Столичне шоссе, 103 оф. 1304, і/н НОМЕР_3 судовий збір, сплачений при поданні позову в сумі 4 092 грн. 14 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 562 грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 17.11.2021 року.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: В. А. Стеценко