Ухвала суду № 101167782, 18.11.2021, Воловецький районний суд Закарпатської області

УХВАЛА

про залишення позову без руху

Справа № 936/1169/21

Провадження № 2/936/260/2021

18.11.2021 року смт.Воловець

Суддя Воловецького районного суду Закарпатської області Павлюк С.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до КЗ «Нижньоворітська ДМШ Воловецької районної ради» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення невиплаченої заробітної плати, –

встановив:

Воловецьким районним судом Закарпатської області отримано позовну заяву ОСОБА_1 до КЗ «Нижньоворітська ДМШ Воловецької районної ради» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення невиплаченої заробітної плати.

Керуючись ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Суддя, дослідивши матеріали заяви вважає, що заяву слід залишити без руху, так як вона не відповідає вимогам ЦПК України, виходячи з наступного.

Так, позивачем заявлено вимогу про стягнення невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення, однак:

-не представлено розрахунку розміру невиплаченої заробітної плати

-не вказано ціни позову.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.3 ЗУ «про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Абзацом 2 пп.2 п.1 ч.2 ст.4 Закону, встановлено розмір ставки судового збору, який справляється з фізичних осіб за подання до суду позовної заяви немайнового характеру за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2270 грн.), тобто в сумі 908,00 грн.

Встановлено, що позивачем на виконання вимог пп.2 п.1 ч.2 ст.4 Закону судовий збір не сплачено, водночас у позовній заяві нею зазначено, що відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону, судовий збір не справляється за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав працівника про поновлення його на роботі та стягнення заробітної плати.

При цьому суд зазначає, що відсторонення працівника від роботи слід розуміти, як один із випадків передбачених законодавством призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасове увільнення роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання. У разі відсторонення від роботи за працівником зберігається робоче місце. Дія трудового договору не припиняється. В той час, як поновлення на роботі має місце при звільненні працівника з займаної посади.

Тому, в даному випадку, посилання позивача на п.1 ч.1 ст.5 Закону, як на підставу її звільнення від сплати судового збору, не ґрунтується на вимогах законодавства.

Враховуючи норми Закону України «Про судовий збір», позивач ОСОБА_1 в даному випадку звільняється від сплати судового збору лише за дві позовні вимоги, а саме: поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час незаконного відстороненні від роботи.

Отже, виходячи з підстав зазначених вище, позивачу необхідно сплатити судовий збір за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 908,00 грн. та відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додати документи, що підтверджують його сплату.

Суд акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях Голдер проти Великої Британії від 21 лютого 1975 року, Де Жуффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Дотримання вимог ст.175 ЦПК України при пред`явленні позову в суд є імперативним правилом, в тому числі і для суду.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків.

Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Враховуючи вищезазначене, вважаю за необхідне позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання даної ухвали.

З урахуванням наведеного вище, залишення позовної заяви без руху, жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя, після усунення недоліків позовної заяви

Керуючись статтями 175, 177, 185, 260, 294 ЦПК України, суд, –

постановив :

позовну заяву ОСОБА_1 до КЗ «Нижньоворітська ДМШ Воловецької районної ради» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення невиплаченої заробітної плати залишити без руху.

Надати позивачу строк п`ять днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків поданої заяви.

Роз`яснити, що у разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, така буде вважатися неподаною і підлягатиме поверненню.

Ухвала окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя Павлюк С.С.