Рішення № 101167337, 17.11.2021, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/8902/21

Провадження № 2-др/219/36/21

ДОДАТКОВЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2021 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Фролової Н.М., за участю: секретаря судового засідання Припростої-Черняк О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бахмуті цивільну справу за заявою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гуревича Родіона Геннадійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Артемівського міськрайонного суду Донецької області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29.10.2021 року позов задоволено.

04.11.2021 року від Гуревича Родіона Геннадійовича , який діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (вул. Кудрявський узвіз, 56 м. Київ, 04053 код ЄДРПОУ 36799749) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 судові витрати понесені на правову допомогу у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гри. 00 коп.

Заяву обґрунтовує тим, що згідно до рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29.10.2021 року заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено. У зв`язку з цим згідно до положень ст.ст. 137, 141 та 270 Цивільного процесуального кодексу України (далі -- ЦПК України) є підстави для звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення по справі. У своєму позові адвокат позивача - Гуревич Р.Г. на підставі положень абз. 2 ч. 8 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України повідомляв суд, що розрахунок витрат, які понесла позивачка на професійну правничу допомогу, відповідний договір про надання правової допомоги, акт виконаних робіт та докази в його обгрунтування будуть подані нею протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення по справі та повідомлено про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивачка понесла та планує понести у зв`язку із розглядом даної справи. Також у позові вказано суму попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивачка понесла та планує понести у зв`язку із розглядом даної справи.

Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

В постанові Верховного Суду від 13.01.2021 року, справа № 596/2305/18-ц зазначив, що суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України.

Разом із тим у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) . поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, наведеного в частині четвертій статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Таким чином, у разі недотримання вимог частини п' ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною: в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19; у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20), від 19 серпня 2020 року у справі № 195/31/16-ц (провадження № 61-15811 св 19); у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: від 18 листопада 2020 року у справі № 922/3706/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 922/3708/19.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як роз`яснено в постанові Верховного Суду від 16.04.2020р. у справі №727/4597/19 відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність.

У свою чергу, Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Положення «Про форму та зміст розрахункових документів» та «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність.

Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.

Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката - адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Так, позивачем, з метою захисту своїх прав та інтересів під час розгляду цивільної справи №219/8902/21, було укладено договір про надання правової допомоги від 22.08.2021 року із адвокатом Гуревичем Р.Г.

Згідно до положень п.п. 4.3 п.4 вказаного вище договору за надання правової допомоги, відповідно до даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі, яка складає 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. Оплата клієнтом професійної правничої допомоги здійснюється на підставі рахунка адвоката у строк не пізніше 15 банківських днів із дати отримання рахунка. Згідно до акту про прийняття-передачі наданих послуг від 03.11.2021р., який підписано обома сторонами, передбачено таке: «. Виконавець з 22 серпня 2021 року по 29 жовтня 2021 року надав Замовнику професійну правову допомогу відповідно до Договору про надання правової допомогу від 22 серпня 2021 року, а Замовник прийняв надані послуги. Вартість послуг за період, вказаний в п. 1 цього Акту, становить 12 000,00 (дванадцять тисяч) гривень, що відповідає змісту положення п.п. 4.3 п. 4 Договору про надання правової допомогу від 22.08.2021 року. Всього до сплати - 12 000,00 (дванадцять тисяч) гривень. До даного Акту додано Звіт про надану правову допомогу (Додаток №1). Вартість наданих послуг в розмірі 12 000 грн. була оплачена 03.11.2021р. згідно до товарного чеку №0311ю від 03.11.2021р. Жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу в цілому послуг Замовник до Виконавця немає. Даний акт є підставою для проведення остаточних розрахунків, порядок яких визначений у договорі між клієнтом і адвокатом».

У звіті про надану правову допомогу від 22.08.2021 року адвокатом було докладно повідомлено клієнта про обсяг наданої правової допомоги.

Згідно до рахунку №0311ю від 03.11.2021р. вартість наданих юридичних послуг згідно до вказаного вище договору про надання правової допомоги від 22.08.2021р. складає 12 000 грн. У відповідності до товарного чеку №0311ю від 03.11.2021р. вказана грошова сума у готівковій формі була отримана від клієнта того ж самого дня. У зв`язку з цим наявні всі правові підстави просити суд ухвалити додаткове судове рішення по справі в частині розподілу судових витрат, а саме стягнення з відповідача на користь позивача понесених останньою на отримання професійної правничої допомоги, яка була надана позивачу під час розгляду даної цивільної справи, в повному обсязі, тобто в розмірі 12 000,00 грн.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

На підставі ч.4 ст.270 ЦПК, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Представник позивача в свою ергу просив розглянути заяву за відсутністю позивача.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» надійшла заява про зменшення витрат на правову допомогу, в якій представник зазначає, що ознайомившись із позовною заявою з приводу судових витрат (витрат на правничу допомогу), вважає, що доводи позивача не заслуговують на увагу та спростовуються наступним. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду мають бути надані такі документи: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, довіреність); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги; детальний опис вчинених дій (наданих послуг). Надання суду вказаних документів є базовою та необхідною умовою для розподілу витрат на правничу допомогу, а їх задоволення залежить від рівня деталізації та обґрунтованості. Такий підхід до компенсації витрат на правничу допомогу закладався законодавцем і застосований Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у справі №372/1010/16-ц. У постанові від 03.05.2018 р. касаційний суд, здійснюючи розподіл судових витрат, вказав, якщо сторона документально доведе, що вона понесла витрати на правову допомогу (надасть договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат), то суд не матиме підстав для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Заявлені витрати на правничу допомогу складають 12 000 грн. Відповідач категорично не погоджується із даною сумою із врахуванням наступного. У відповідності до Правил адвокатської етики при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, беруться до уваги наступні фактори: обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення для клієнта; роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката. Таким чином, максимальний розмір оплати послуг адвоката хоч нормативно і необмежений, однак в силу позиції Вищого господарського суду України (наприклад, п. 11 Інформаційного листа ВГСУ від 14.12.2007 р. № 01-8/973) може бути обмежений самим судом «з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи». Відтак, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Уникнення від виконання обов`язків перед кредитором, особливо із наступним перешкоджанням здійсненню права на охорону та захист набуло поширення як тактичний прийом відстрочення виконання обов`язків, фіксації документування вчинених порушень, подання позову, його проходження у суді, затягування самого процесу виключно через суб`єктивні причини. Йдеться про зловживання процесуальними правами як особливу форму процесуального правопорушення як навмисних, недобросовісних дій учасників цивільного процесу із порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав з метою обмеження можливості здійснення прав іншою стороною чи третіми особами, а також для перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення цивільної справи. Фактично, представник позивача вважає, що написання позовної заяви із формуванням додатків вартує 12 000,00 грн. З даного приводу зазначає наступне. Середня заробітна плата в липні (за серпень відсутні відомості) 2021 року в Донецькій області складала 15 287,00 грн. В липні 2021 року 22 робочих дні. З наведеного вбачається, що 1 робочий день в середньому коштує 694,00 грн., половина дня - 347 грн. В даному випадку, із врахуванням середньої заробітної плати в регіоні, в якому працює адвокат позивача, витрати по часу на половину робочого дня повинні були складати 470,00 грн., але аж ніяк 12 000,00 грн., за справу незначної складності. До позовної зави не подано належних та допустимих документів, які б підтверджували оплату правничої допомоги, в тому числі документів, які б підтверджували перерахунок коштів адвокату в сумі 12 000,00 грн. З огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом падання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення , зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 р. за № 1686/24218. Із врахуванням незначної складності даної справи, на підставі викладеного, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» просить відмовити ОСОБА_1 у стягненні витрат на правничу допомогу.

На підставі ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Так, судом встановлено, що рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29.10.2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задоволено. Визнано виконавчий напис від 12.04.2021 вчинений Приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарасом Володимировичем, зареєстрованим в реєстрі за № 7586, про звернення стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ЄДРПОУ 36799749) грошової суми у розмірі 39159,56 грн., таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ЄДРПОУ 36799749) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн. 00 коп.

У позовній заяві представник позивача зазначав, що розрахунок витрат, які понесла позивач на професійну правничу допомогу, відповідний договір про надання правової допомоги, акт виконаних робіт та докази в його обґрунтування будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення по справі.

04.11.2021 року представник позивача звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, до якої додано договір про надання правової допомоги від 22.08.2021 адвокатом Гуревич Р.Г. клієнту Ісаєвій І.В., акт про прийняття-передачі наданих послуг від 03.11.2021 з додатком № 1 звітом про надану правову допомогу, рахунок № 0311ю та товарний чек № 0311 від 03.11.2021 р.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При цьому, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України відносить витрати на професійну правничу допомогу саме до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Статею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зроблено висновки, що: розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 вказано, що суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 12350 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена для визначення розміру витрат, в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді представником позивача Гуревичем Р.Г., був наданий договір № б/н від 22.08.2021 року про надання правової допомоги (а.с.85-87), в п. 4.3 якого визначено, що за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі 12000 грн. Також надано акт прийняття-передачі наданих послуг від 03.11.2021 року з додатком № 1 - Звітом про надану правову допомогу, рахунок № 0311ю та товарний чек № 0311 на суму 12000 грн.

Дослідивши надані представником позивача докази, якими підтверджується понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді, врахувавши фактичний об`єм наданих адвокатом послуг у суді та затрачений ним час (складання позовної заяви, складання заяви про забезпечення позову, складання заяви до Бахмутського МВ ДВ СМУ МУ (м. Харків) про надання документів, складання клопотань від 24.09.2021 року, 28 10.2021 року, роздруківку, посвідчення копій документів щодо спірних правовідносин; складено текст позовної заяви; складено текст заяви про забезпечення позову; формування доказової бази, систематизації, групування доказів; організація направлення засобами електронного зв`язку заяви до Бахмутського МВ ДВ СМУ МЮ (м. Харків) про надання документів; надання консультацій клієнту з питань відкриття провадження у справі, порядку і строків судового розгляду, порядку оскарження рішень суду та ухвали щодо забезпечення позову від 20.07.2021р., ознайомлення та правовий аналіз змісту документів виконавчого провадження № 65840774 (примусове виконання виконавчого напису нотаріуса № 7586, вчиненого 12 квітня 2021 року), правовий аналіз висновків, які викладені у Узагальнення Вищого спеціалізованого суду України «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову у їх вчиненні» від 07 лютого 2014 року, в постановах Верховного Суду України від 13.03.2017р. у справі за № 6-2879цс16, від 16 листопада 2016 року № 6-1746цс16, від 05.07.2017 р. по справі №6-887цс17, постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року (справа №310/9293/15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 р. провадження №11-174ас18), суд вважає, що заявлена сума цих витрат у розмірі 12000,00 грн. є співмірною із складністю справи, витраченим часом та значенням справи для сторони, тому виходячи з критерію реальності і розумності розміру цих витрат, суд дійшов висновку про повне задоволення заяви представника позивача та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 12000 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді.

Одночасно суд не приймає доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», оскільки вони спростовуються вищезазначеним.

Керуючись ст.137, 141, 270 ЦПК, суд

УХВАЛИВ:

Ухвалити додаткове рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (вул. Кудрявський узвіз, 56 м. Київ, 04053 код ЄДРПОУ 36799749) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , витрати у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гри. 00 коп. понесені на правову допомогу у суді першої інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст додаткового рішення суду буде виготовлено 17 листопада 2021 року.

Суддя Н.М. Фролова 17.11.2021