Рішення № 101166967, 15.11.2021, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/2684/21

Провадження № 2-а/459/52/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2021 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Грабовського В.В.,

з участю секретаря судових засідань Войтків Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Червонограді термінову адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області проскасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

25.08.2021 року позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить скасувати постанову серії ЕАО № 4636420 та закрити провадження у справі. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржуваною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. У постанові зазначено, що він 14 серпня 2021 року о 18 год. 47 хв. перевищив швидкість руху на 37 км/год. у населеному пункті (дозволена швидкість не більше 50 км/год.), вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Зазначив, що ПДР не порушував, швидкість руху вимірювалась приладом TruCam LTI 20/20 ТС 00607 з рук поліцейського. Вказаний прилад при проведенні фіксації швидкості транспортного засобу не може утримуватися інспектором поліції в руках, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, утримання його в руках, з урахуванням вірогідної похибки, ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля.В оскаржуваній постанові не наведено жодного доказу вчинення ним правопорушення. Крім того, вважає, що працівником поліції порушено вимоги закону щодо складання протоколу, оскільки він заперечив вчинення ним адміністративного правопрушення.

27.10.2021 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позову відмовити. Вказує, що позов подано до неналежного відповідача, оскільки працівник УПП у Волинській області Конопко П.В., який виніс оскаржувану постанову, не проходить службу та в списках особового складу ГУНП у Волинській області не значиться.

09.09.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у терміновій адміністративній справі.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутності, зазначив, що позовні вимоги підтримує.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом установлено, що 14.08.2021 року інспектором капралом 3 роти 1 бат. УПП у Волинській області Конопко Павлом Васильовичем, стосовно позивача було винесено постанову серії ЕАО № 4636420 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 122 КУпАП, якою на позивача було накладено штраф у розмірі 340 грн.

Зі змісту цієї постанови видно, що позивачеві ставиться у провину те, що він 14.08.2021 року о 13.38 год., керуючи автомобілем «Mercedes-Benz Sprinter», н.з. (нерозбірливо), рухався зі швидкістю 87 км/год, що перевищує встановлене обмеження швидкості руху у населеному пункті на 37 км. Швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості приладом TruCam LTI 20/20 ТС 00607, чим порушив п.п. 12.4 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративні правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оскільки позивач заперечив порушення ним правил дорожнього руху, яке ставиться йому у провину оскаржуваною постановою, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах, не подано суду доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, зокрема, доказів порушення ним п.п. 12.4 ПДР України, чим не спростовано відповідних доводів позивача та не доведено правомірності свого рішення, суд дійшов висновку про недоведення порушення позивачем вимоги п.п. 12.4 ПДР України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, у зв`язку з чим оспорювану постанову необхідно скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Суд не бере до уваги доводи позивача про необхідність складання працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки відповідно до ч.2 ст.258 КУпАП протокол не складається, зокрема, у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Інші доводи позивача, зазначені у позовній заяві, не є підставою для задоволення позову, а тому суд не бере їх до уваги.

Слід зазначити, що неперебування інспектора УПП у Волинській області Конопко П.В. у списках особового складу ГУНП у Волинській області не свідчить про неналежність відповідача у цій справі, а тому суд відхиляє відповідні доводи представника відповідача.

Позивач стверджує, що витрати на правову допомогу становлять 2500 грн.

На підтвердження розміру таких витрат позивачем надано: договір про надання правової допомоги від 20.08.2021 року; акт прийняття-передачі наданих послуг від 25.08.2021 року; розрахунок суми гонорару за надану професійну правничу допомогу від 25.08.2021 року; квитанція 25.08.2021 року на суму 2500 грн.

Вирішуючи питання розподілу витрат на правничу допомогу, судом ураховано наступне.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити співмірність їх розміру. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи задоволення позову, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 2500 грн. витрат на правничу допомогу.

Наведене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у справі №826/2689/15 від 09.04.2019 року.

Керуючись ст.ст. 2, 90, 139, 243-246, 250, 255, 286, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 4636420 від 14.08.2021 року, винесену інспектором капралом 3 роти 1 бат. УПП у Волинській області Конопко Павлом Васильовичем про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 340, 00 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Волинській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 454, 00 грн. судового збору та 2500, 00 грн. витрат на правничу допомогу.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16.11.2021 р.

Суддя: В. В. Грабовський