Рішення № 101166894, 12.11.2021, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/2344/21

пр.№ 2/464/1029/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.11.2021 м. Львів

Сихівський районний суд міста Львова

в складі: головуючого судді Мички Б.Р.,

секретаря судового засідання Воловець Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 464/2344/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» про захист прав споживачів,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась із позовом до суду, в якому просить захистити свої права споживача, а також стягнути з відповідача матеріальну шкоду, в розмірі грошової суми 32 063,01 гривень завдану внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе обов`язків по надання послуг з організації перевезення, судовий збір у розмірі 840 гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 гривень, які покласти на відповідача. В обгрунтування клопотання покликається на те, що 28.08.2019 року між сторонами укладено публічний договір про надання послуг з організації перевезення відправлень. Договір укладений шляхом заповнення експрес-накладної №59998083199215. Згідно договору публічної оферти про надання послуг з організації перевезення позивачем здійснено відправлення вантажу з м. Львів до м. Одеса для гр. ОСОБА_2 . За умовами договору відповідач бере на себе обов`язок доставити переданий позивачем вантаж кількістю 3 місця, заявленою вагою 57,5 кг., оголошеною вартістю 35000,01 грн. з описом відправлення «автозапчастини» та замовлено додаткову послугу «Грошовий переказ» на суму 29370,00 грн. 31.08.2019 вищезазначений вантаж було повернуто відправникові по експрес-накладній №59000444883024 , у зв`язку з тим, що під час перевезення з м. Львів до м. Одеси його було пошкоджено, що зафіксовано Актом приймання-передачі від 03.09.2019 року. У зв`язку із пошкодженням товару позивачем було написано претензію від 03.09.2019 про повернення коштів за товар, який не підлягає відновленню/ремонту в сумі 35000,01 грн. Однак, відповідач листом від 27.09.2019 за №14940 запропонував їй компенсацію у розмірі 10 % від суми грошового переказу - 2937, 00 грн, 11.10.2019 на картку позивачу було здійснено переказ у вказаній сумі. Таким чином відповідач здійснив часткове повернення коштів, визнавши факт пошкодження товару, як такого. 11.11.2019 позивачем на адресу відповідача було повторно направлено вимогу про повернення коштів у сумі 32063, 01 грн., однак жодної відповіді позивач так і не отримала. За наведеного просили позов задовольнити.

Ухвалою судді від 07 квітня 2021 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 19.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судове засідання 08.11.2021 не з`явився, подав заяву про розгляд справи у їх відсутності, у судовому засіданні 11.08.2021 позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 08.11.2021 не з`явився, подав клопотання про розгляд справи у їх відсутності, просив відмовити у позові. Відповідачем було подано відзив на позовну заяву. Також 24.05.2021 року відповідачем було подано клопотання про застосування строків позовної давності, яким відповідач вважає, що строки давності сплили 03.09.2019 року.

У зв`язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно із вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України.

З`ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов до наступного висновку з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Поняття «майно» в розумінні ст. 1 Першого протоколу Конвенції має автономне значення, та включає в себе правомірні очікування на відшкодування шкоди.

За змістом ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором.

Частиною 3 ст. 909 ЦК України передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента, або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відносини сторін регулюються нормами Публічного договору про надання послуг з організації перевезення відправлень, який розміщений на офіційному сайті Відповідача.

Згідно з умовами Договору, Відповідач (ТОВ «Нова Пошта») керуючись ст.ст. 633, 634 ЦК України пропонує необмеженому колу осіб отримати послуги з організації перевезення відправлень відповідно до положень цього Договору.

Згідно п. 3.1, 3.3. публічного договору про надання послуг з організації перевезення, Експедитор зобов`язується за плату та за рахунок Замовника організувати перевезення відправлення и? надання комплексу інших послуг, пов`язаних із організацією перевезення відправлення (далі - Послуги), а Замовник зобов`язується і?х прии?няти и? оплатити на умовах, визначених Договором. Прии?няття Експедитором відправлення для надання послуг, визначених Договором, оформляється експрес-накладною.

Відповідно до вимог п. 7.2.2. Договору про надання послуг з організації перевезення відправлень, у разі повної втрати або пошкодження відправлення з вини Експедитора, Експедитор повертає Замовнику суму, що дорівнює його оголошеній вартості (але не більше, ніж фактичну вартість відправлення), та провізну плату, сплачену Замовником згідно з відповідною експрес накладною. У разі повної компенсації оголошеної вартості за пошкоджене відправлення Замовник повертає Експедитору відправлення, за яке було отримано компенсацію.

За нормою ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу абр необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх належних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

За змістом ст. 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно п.п. 5.2, 5.3 і 7.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 р. (із змінами), вид упаковки має відповідати особливостям вантажу, упаковка має забезпечувати повне збереження вантажу під час його транспортування з урахуванням вантажно-розвантажувальних робіт. Характер упаковки повинен відповідати виду вантажу, вантажності автомобіля, профілю і стану дороги та іншим умовам. Відповідальність за відсутність спеціального маркування та наслідки покладаються на замовника.

За вимогами п. 5.9 даних Правил, промислові товари для перевезення упаковують у тверду (дощані, фанерні ящики), напівтверду (пресовані кіпи із застосуванням дощечок і планок) і м`яку упаковку (пресовані кіпи без дощечок і планок, тюки, баули, тканинні мішки, рогожні мішки, рулони).

Положення ст. 924 ЦК України передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Пошкодження вантажу - це зміна його фізичних властивостей (механічні поломки, дефекти, бій); нестача вантажу - доставка вантажу одержувачу в меншій кількості, ніж оголошено до перевезення.

Відповідно до п. 4.2.2 Публічного договору про надання послуг з організації перевезення відправлень, Відповідач мав право відмовити Позивачу в наданні послуг у разі порушення Позивачем покладених на неї обов`язків згідно із договором та Умовами надання послуг.

Згідно із ч. 3 ст. 917 ЦК України перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.

Як вбачається із матеріалів справи, 28 серпня 2019 року між сторонами було укладено публічний договір про надання послуг з організації перевезення відправлень. Договір укладений шляхом заповнення експрес-накладної № 59998083199215. Згідно договору публічної оферти про надання послуг з організації перевезення позивачем здійснено відправлення вантажу з м. Львів до м. Одеса, для гр. ОСОБА_2 . За умовами договору відповідач бере на себе обов`язок доставити переданий позивачем вантаж кількістю 3 місця, заявленою вагою 57,5 кг, оголошеною вартістю 35000,01 гривень з описом відправлення "автозапчастини" та замовлено додаткову послугу "Грошовий переказ" на суму 29 370,00 гривень. 31 серпня 2019 року вищезазначений вантаж було повернуто відправникові по експрес-накладній № 59000444883024, у зв`язку з тим, що під час перевезення з міста Львова до міста Одеси його було пошкоджено, що зафіксовано Актом приймання-передачі від 03 вересня 2019 року. У зв`язку з пошкодження товару Позивачем було написано претензію від 03.09.2019 року про повернення коштів за товар, який не підлягає відновленню/ремонту в сумі 35000,01 гривень. Листом від 27 вересня 2019 року за № 14940 Відповідач запропонував Позивачеві компенсацію у розмірі 10% від суми грошового переказу - 2937,00 гривень, посилаючись на пункт 7.2.3 публічного договору про надання послуг з організації перевезення.

Отже, підтвердженням укладення договору між сторонами є експрес-накладні № 59998083199215 та 59000444883024.

Здавши відповідачеві вантаж, для транспортування, позивач замовила послугу, оплативши її та сподіваючись на належне виконання замовлення.

Відповідачем частково задоволено претензію позивача та на власний розсуд компенсовано 10% від суми грошового переказу по експрес-накладній в сумі 2937,00 гривень.

Згідно з пунктом 7.2.3. договору у разі частковоі? втрати або пошкодження відправлення з вини Експедитора, останніи? відшкодовує Замовнику відповідну частину оголошеноі? вартості відправлення.

11.10.2019 року на картку ПАТ "Приват Банк" № НОМЕР_1 позивачу було здійснено переказ в сумі 2937,00 (дві тисячі дев`ятсот тридцять сім 00 коп.) гривень.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач здійснивши даний переказ частково визнав факт пошкодження товару.

11.11.2019 року позивачем було повторно направлено на адресу Відповідача вимогу про повернення коштів в сумі 32 063,01 гривень. Однак, як зазначив Позивач, жодної відповіді не отримав.

Оскільки Відповідачем не було відмовлено замовнику в наданні послуг перевезення, відповідно останнім було дотримано покладених на нього обов`язків.

Відповідач з моменту отримання відправлення взяв зобов`язання забезпечити збереження відправлення з моменту його прийняття для надання послуг до моменту його видачі одержувачу (п. 4.1.2 Публічного договору про надання послуг з організації перевезення відправлень).

Таким чином суд дійшов висновку про те, що приймаючи від позивача, відправлення та зазначаючи його вартість в експрес-накладній, яку позивач, як відправник, оголосив в сумі 35000,01 гривень відповідач погодився з зазначеною вартістю та не здійснював дій, які б могли свідчити про наявність в нього сумнівів щодо оголошеної вартості.

На підтвердження вартості пошкодженого товару Позивач надав копію видаткової накладної № 14 від 27 серпня 2019 року, яка підтверджує вартість понесених витрат на купівлю автозапчастин.

Видаткова накладна є первинним документом, що займає ключову роль в діяльності кожного підприємства. Адже вона є підставою для бухгалтерського обліку. Для того, щоб уникнути непорозумінь з контрагентами та контролюючими органами необхідно знати вимоги до форми та змісту первинних документів.

Оскільки, відповідачем частково визнано вину за пошкодження товару, що підтверджується частковим відшкодуванням заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 2937 гривень, відшкодуванню підлягає і сума в розмірі 32 063,01 гривень у відповідності вимог п. 7.2.2. Договору про надання послуг з організації перевезення відправлень, а саме: у разі повної втрати або пошкодження відправлення з вини Експедитора, Експедитор повертає Замовнику суму, що дорівнює його оголошеній вартості.

З огляду на надані відповіді офіційних диллерів автомобілів в Україні різних марок та неможливістю проведення експертизи визначення вартості пошкодженого товару у зв`язку з його утилізацією Відповідачем, суд приходить до висновку, що дані деталі не підлягають ремонту .(а.с.15-16).

Оскільки дана деталь (автозапчастина) не підлягає ремонту, то її вартість повинна бути відшкодована відповідачем в повному обсязі.

Відповідно до вимог п. 7.2.2. Договору про надання послуг з організації перевезення відправлень, у разі повної втрати або пошкодження відправлення з вини Експедитора, Експедитор повертає Замовнику суму, що дорівнює його оголошеній вартості (але не більше, ніж фактичну вартість відправлення), та провізну плату, сплачену Замовником згідно з відповідною експрес накладною. У разі повної компенсації оголошеної вартості за пошкоджене відправлення Замовник повертає Експедитору відправлення, за яке було отримано компенсацію.

Відповідно до ст.ст. 629, 525, 526 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (пені). Згідно з ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх належних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Щодо покликання представника відповідача щодо застосування строків позовної давності, суд приходить до наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 28.09.2020 аналогічний позов залишено без розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання, перебіг позовної давності починається заново. Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі. Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої та оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.

Виходячи з аналізу наведених норм, перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися у разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається.

З позиції викладеній Верховним судом України у Постанові від 09.09.2020 року по справі за №207/380/16-ц, провадження № 61-42016 св 18 перебіг позовної давності відповідно до статті 264 ЦК України переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Системний аналіз змісту вказаної норми дозволяє дійти висновку, що позовна давність переривається пред`явленням особою позову, а не постановленням судом судового рішення. У разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач, перебіг позовної давності переривається саме в день пред`явлення такого позову і перебіг позовної давності починається заново з наступного за ним дня.

Наявність передбачених статтею 264 ЦК України підстав для переривання перебігу позовної давності щодо пред`явлення вказаного позову, які б дозволяли зробити висновок про дотримання при поданні позову встановленого законом строку позовної давності, не встановлено.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини» зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи. Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, звертає увагу на те, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції») від 16.12.1992).

Як вбачається із матеріалів справи позивач звертався до суду з аналогічним позовом, який залишено без розгляду, однак йому надано право на повторне звернення до суду з аналогічним позовом у загальному порядку.

Відповідно до Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ XII «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту:

«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину».

Верховний Суд надав роз`яснення щодо продовження процесуальних строків під час дії карантину. На усій території України карантин установлено з 12 березня 2020 року (постанови Кабінету Міністрів України від 11.03. 2020 р. № 211 і від 2.04.2020 р. № 255. Вказані вище законодавчі зміни набули чинності з моменту опублікування Закону № 540-ІХ, тобто з 2 квітня 2020 року. Проте, ураховуючи що запропоновані зміни не встановлюють нових обов`язків, не скасовують і не звужують прав учасників судового процесу, не обмежують їх використання, вони мають зворотну силу.

Законом № 540-ІХ визначено, що процесуальні строки у визначених ним випадках не зупиняються, не поновлюються, а автоматично продовжуються.

Відповідно до статті 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Відповідно до статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

До закінчення карантину суди не можуть розглядати справи, в яких «зобов`язаний» учасник не вчинив процесуальної дії, яка від нього очікується, або не реалізував надані йому процесуальні права. З метою дотримання прав учасників справи вбачається за доцільне в кожному судовому рішенні попереджати (роз`яснювати, оскільки нерідко учасник процесу може цього не знати) про продовження процесуальних строків, однак окреслювати певний орієнтовний строк, наприклад, зазначати таке: «протягом десяти днів з моменту отримання копії судового рішення, але не пізніше закінчення строку карантину».

Із долученої до матеріалів справи виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 9272 вбачається, що позивачка з 29.03.2021 по 08.04.2021 перебувала на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова (а.с.83) у зв`язку з тим, що хворіла коронавірусною хворобою COVID-19.

За наведеного, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог, оскільки не вбачає підстав для застосування строків позовної давності.

Щодо стягнення із відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн., суд приходить до наступного.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача не долучено акту виконання робіт з правничої допомоги та квитанції про оплату послуг адвоката.

У зв`язку із наведеним у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати. По даній справі позивач відповідно до ст. 22 ЗУ "Про захист прав споживачів" звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. слід стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. ст. 4-5, 12-13, 81, 89, 95, 247, 258-259, 264-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ТзОВ "Нова Пошта" на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 32063,01 (тридцять дві тисячі шістдесят три 01 коп) гривень, як матеріальна шкода.

В стягненні з відповідача витрат на правову допомогу відмовити.

Стягнути з ТзОВ "Нова Пошта" на користь держави судовий збір у розмірі 840, 80 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, у такому разі суд підписує рішення без його проголошення. Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень ЦПК України .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття судом апеляційної інстанції постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта», місцезнаходження/поштова адреса: 03131, м. Київ, Столичне шосе, 103, корпус 1, поверх 9, код ЄДРПОУ 31316718, ІПН 313167116014.

Повний текст рішення складено 12.11.2021 року.

Головуючий суддя Б.Р. Мичка