Вирок № 101166678, 16.11.2021, Городоцький районний суд Львівської області

Справа № 441/1840/21 1-кп/441/226/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.11.2021 Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого – судді Перетятько О.В.

за участі секретаря Сорока М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Городок Львівської області кримінальне провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань під № 12021141440000009 від 25.07.2021 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого та зареєстрованого по АДРЕСА_1 , раніше судимого, востаннє вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17.01.2013 за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 1 місяць позбавлення волі, вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області за ч.1 ст. 186 КК України до штрафу у розмірі сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн),

учасники процесу:

прокурор Гаврилів О.М.

обвинувачений ОСОБА_1

захисник Богуш І.М.

за ч. 3 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , 25 липня 2021 року, близько 11 год. 40 хв., через незачинені двері проник до житлового будинку ОСОБА_2 , що за адресою: АДРЕСА_2 , де, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, з шафи у кімнаті, повторно, таємно, викрав належні потерпілій ОСОБА_2 , грошові кошти у сумі 25000,00 грн., викраденим розпорядився.

У суді обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненому визнав повністю, обставини вчиненого не заперечив та показав, що дійсно в липні 2021 був у с. Черляни, Городоцького району Львівської області, де ходив по дворах, скуповуючи металобрухт та пір`я, 25 липня 2021 року зайшов на огороджене подвір`я ОСОБА_2 , покликав господаря, коли ніхто не відгукнувся, через незачинені двері зайшов до будинку, де з шафи у кімнаті викрав гроші, зізнався у вчиненому, усвідомив протиправність скоєного, шкодує, повністю повернув викрадене, просив у потерпілої пробачення, з покликанням на каяття, наявність утриманців, просить його суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_2 у письмовій заяві суду просить розглядати справу у її відсутності, претензій до обвинуваченого не має, викрадене їй повернуте, на суворому покаранні обвинуваченого не наполягає.

Крім повного визнання вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненому стверджується зібраними в ході судового слідства та оціненими відповідно до ст. 94 КПК, доказами. Фактичні обставини справи ні обвинуваченим, ні іншими учасниками кримінального провадження в судовому засіданні не оспорювались. З огляду на це, суд, з`ясувавши, що обвинувачений та інші правильно розуміють зміст цих обставин, та немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши, що вони у такому випадку позбавляються права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, розглянув провадження за правилами, передбаченими даними нормами.

Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 доведена в повному об`ємі, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане із проникненням у житло, вчинене повторно, його дії суд кваліфікує за ознаками ч. 3 ст. 185 КК України.

Згідно з ч. 6 ст. 368 КПК України обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, Верховний Суд у своїй постанові від 01 лютого 2018 року (справа № 634/609/15-к, провадження № 51-658 км17) зазначив, що підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

За наведеного, призначаючи покарання обвинуваченому згідно вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини, що пом`якшують покарання – щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обтяжуючих обставин, особу обвинуваченого, який раніше притягувався до відповідальності за корисливі злочини, не працює, та обирає покарання у межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини цього Кодексу, у виді позбавлення волі.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, він ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Отже, враховуючи вищенаведене, і, зокрема, тяжкість злочину, характеристику особи обвинуваченого, який просив у потерпілої пробачення, повністю відшкодував завдану шкоду, його щире каяття та ставлення до вчиненого, позитивну характеристику з місця проживання, наявність утриманців, висновок органу пробації, на думку якого виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, відсутність претензій з боку потерпілої, суд приходить переконання про можливість його виправлення і перевиховання без реального відбування покарання, тобто із застосуванням ст. 75 КК України.

Положеннями статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Отже, таке покарання є необхідним і буде цілком достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.

Відповідно до п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Відповідно до статей 124, 126 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів.

Цивільний позов по справі не заявлено, запобіжний захід у виді тримання під вартою, з огляду на вищенаведене, слід змінити на домашній арешт до вступу вироку у законну силу.

Керуючись, ст. 100, ст. 124, ст. 126, ст. 370, ст. 373, ст. 374, ст. 395 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк три роки три місяця.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування обраного за цим вироком покарання з випробовуванням на три роки.

В порядку ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази: CD-R диск білого кольору «Artex» із розміром записуючої пам`яті 700 МВ – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 1372,96 грн. витрат за проведення товарознавчої експертизи, виконаної Львівським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України (висновок експерта № СЕ-19/114-21/13257-Д від 04.08.2021).

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку у законну силу змінити з тримання під вартою на домашній арешт із обмеженням залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 з 20.00 год. до 06.00 год. наступної доби, без дозволу уповноваженого представника органу національної поліції, із обов`язком прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

ОСОБА_1 звільнити з-під варти залу суду в порядку п. 2 ч. 3, 5 ст. 202 КПК України та зобов`язати невідкладно прибути до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирок для відома та виконання в частині запобіжного заходу направити начальнику Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області та для відома у ДУ «Львівська установа виконання покарань № 19».

Контроль за виконанням вироку у частині виконання запобіжного заходу покласти на прокурора Городоцького відділу Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області Гаврилів О.М.

На вирок протягом 30-ти діб з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Городоцький районний суд Львівської області з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддя Перетятько О.В.