Рішення № 101164158, 15.11.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

15 листопада 2021 року м. Чернігівсправа № 927/787/21 Господарським судом Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Солончевої О.П., за правилами загального провадження в відкритому судовому засіданні розглянуто справу

за позовом: Селянського фермерського господарства "Марія",

адреса для листування: вул. Молодіжна, 24, с. Білі Вежі, Ніжинського району, Чернігівської області, 16509; електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1;

до відповідача 1: Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області,

проспект Миру, 14, м. Чернігів, 14000; електронна адреса: chernihiv@land.gov.ua;

до відповідача 2: Бахмацької міської ради Ніжинського району Чернігівської області,

вул. Соборності, 42, м. Бахмач, Ніжинський район, Чернігівська область, 16501;

електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2; ІНФОРМАЦІЯ_3; ІНФОРМАЦІЯ_4;

предмет спору: про визнання недійсними наказів та рішення

за участю представників сторін:

від позивача: Штурмак Л.А. - голова фермерського господарства;

Філіпов А.М. - адвокат, ордер на надання правової допомоги серія ЧН №035517, виданий 28.08.2021;

від відповідача 1: не прибув;

від відповідача 2: не прибув;

У судовому засіданні 15.11.2021, Господарським судом Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

26.07.2021, надійшов позов Селянського фермерського господарства "Марія" до відповідача 1 - Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області та відповідача 2 - Бахмацької міської ради Ніжинського району Чернігівської області, з проханням:

- визнати недійсними та скасувати накази ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 09.12.2020 №21-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" та від 05.01.2021 №2-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність";

- визнати недійсним та скасувати рішення Бахмацької міської ради (восьмої сесії восьмого скликання) від 30.03.2021 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), право оренди яких підлягає продажу на земельних торгах".

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням оскаржуваними актами речових прав позивача на земельні ділянки за кадастровими номерами 7420381000:09:000:0648 площею 9,3809га та 7420381000:09:000:0640 площею 11,5302га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території колишньої Біловежівської сільської ради, які перебували в постійному користуванні Селянського фермерського господарства "Марія", відповідно до державного акту на право постійного користування землею виданого засновнику Троценко М.М. на підставі рішення Біловежівської ради народних депутатів (зареєстрованого в книзі записів державних актів під порядковим номером 42).

Ухвалою суду від 16.08.2021, після усунення недоліків, дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі №927/787/21 за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 08.09.2021; учасникам справи встановлено строки для подачі до суду заяв по суті заявлених вимог.

01.09.2021, від відповідача 1 - ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, в установлений судом строк, надійшов відзив на позов, яким останній проти позову заперечив зазначивши, що передача земель з державної в комунальну власність, у тому числі спірних, відбулась правомірно, відповідно до статей 15-1, 117, 122, 125, 126 Земельного кодексу України, Указу Президента України від 15.10.2020 №449/2020, постанови КМУ від 16.11.2020 №1113, розпорядження КМУ від 12.06.2020 №130-р. Ніяких рішень по розпорядженню землею, що перебувала на праві постійного користування в СФГ «Марія», відповідач 1 не приймав. Спірні земельні ділянки внесено до Державного земельного кадастру і передано з державної в комунальну власність, що не порушує право постійного користування позивача.

01.09.2021, від відповідача 2 - Бахмацької міської ради, в установлений судом строк, надійшов відзив на позов, в якому проти позову заперечено в повному обсязі. За доводами відповідача 2, оскаржувані позивачем накази ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області прийнято в межах компетенції цього органу, відповідно до статті 117 Земельного кодексу України, Указу Президента України від 15.10.2020 №449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», постанови КМУ від 16.11.2020 №113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2020 №485 «Деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності», якими передбачено забезпечення передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність, відповідно до статті 117 Земельного кодексу України (надалі -ЗК України), починаючи з 17.11.2020. Вважає, що перехід земельних ділянок із державної власності в комунальну власність не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Правовідносини, що виникають із права користування, в разі переходу права власності на земельну ділянку від держави до територіальної громади захищені законодавчими нормами, а саме приписами статті 148-1 ЗК України, а з 27.05.2021 - п.24 розділу Х Перехідних положень ЗК України.

Матеріали даної справи не містять жодних доказів, які б свідчили про те, що речові права позивача порушено як і того, що спірні земельні ділянки перебувають на праві постійного користування в СФГ «Марія» саме на підставі державного акту на праві постійного користування б/н б/д, оскільки позивачем до цього часу не встановлено (відновлено) межі земельних ділянок, переданих йому в постійне користування в натурі (на місцевості). Звертав увагу, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється, в тому числі, за рішення самого землекористувача - СФГ "Марія" .

Крім того, просив суд взяти до уваги, що згідно з рішенням Бахмацької міської ради (десятої сесії восьмого скликання) від 29.04.2021 «Про скасування рішення восьмої сесії Бахмацької міської ради восьмого скликання від 30.03.2021 «Про надання дозволу на виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), право оренди яких підлягає продажу на земельних торгах», скасовано оскаржуване рішення.

03.09.2021, від позивача, на адресу суду надійшла заява про уточнення позовних вимог від 02.08.2021 б/н з проханням стягнути з відповідачів 850000грн моральної шкоди, що завдана внаслідок прийняття оскаржуваних рішень.

08.09.2021, у підготовче засідання прибули повноважні представники позивача та відповідача 1; відповідач 2 до суду не прибув, явку повноважного представника не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчать наявні матеріали справи.

У підготовчому засіданні позивач підтримав позов, з урахуванням заяви про уточнення вимог.

За частинами 1 та 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно в заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Право на подання позивачем письмових заяв про уточнення вимог чинним ГПК України не передбачено.

Сторони, зокрема, користуються процесуальними правами наведеними в статтях 42, 46 ГПК України. За частиною 3 статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Здійснивши аналіз змісту письмової заяви позивача від 02.08.2021 б/н, суд дійшов висновку, що за правовим змістом ця заява одночасно змінює і предмет і підстави позову (за своїм змістом є новою вимогою), тому не може бути прийнята до розгляду в межах даного провадження.

08.09.2021, судом, за клопотанням позивача, відповідно до п.3 частини 2 статті 183 ГПК України, ухвалено відкласти підготовче засідання на 20.09.2021 в яке, в порядку статей 120, 121 ГПК України, викликано повноважного представника відповідача 1.

17.09.2021, позивач скористався правом на подання письмової відповіді на відзиви відповідачів, у порядку статей 166, 184 ГПК України.

20.09.2021, у підготовче засідання прибули повноважні представники позивача та відповідачів.

Строк підготовчого провадження продовжено на 30 календарних днів, відповідно до частини 3 статті 177 ГПК України.

За результатами підготовчого засідання, судом, відповідно до п.3 частини 2 статті 185 ГПК України, ухвалено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 03.11.2021 об 11:30, визнано явку повноважних представників сторін у судове засідання по розгляду спору по суті обов`язковою.

03.11.2021, судове засідання не відбулось, у зв`язку із перебуванням судді Романенко А.В. у відпустці, про що сторони завчасно повідомлені листом №927/787/21/1831/21 від 01.11.2021 (направлений на електронні адреси повідомлені суду).

Ухвалою суду від 08.11.2021 призначено судове засідання по розгляду по суті справи №927/787/21 на 15.11.2021 в яке, в порядку статей 120, 121 ГПК України, викликано повноважних представників сторін.

15.11.2021, у судове засідання прибули повноважні представники позивача; відповідачі 1 та 2 до суду не прибули, повноважних представників не направили, про дату, час та місце судового розгляду спору повідомлені належним чином, про що свідчать наявні матеріали справи.

У свою чергу відповідач 2 письмово клопотав розглянути справу по суті за відсутності його представника з огляду на те, що з 30.10.2021 на території Чернігівської області встановлений «червоний» рівень епідеміологічної небезпеки поширення COVID-19; просив визнати поважними причини неприбуття на виклик суду його представника.

З огляду на відсутність мотивованих заперечень представників позивача, судом задоволено клопотання відповідача 2 про розгляд справи по суті за відсутності повноважного представника відповідача 2.

За висновком суду неприбуття в судове засідання належним чином повідомленого представника відповідача 1 не є перешкодою для вирішення спору по суті за наявними матеріалами справи, в силу частини 1 статті 202 ГПК України.

15.11.2021, судом розпочато розгляд справи по суті, заслухано повноважних представників позивача, які підтримали позов у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково голова СФГ "Марія" повідомив суд, що на день розгляду даної справи по суті спірні земельні ділянки вибули з його користування та передані іншій особі на підставі відповідних правочинів, натомість будь-яких доказів на підтвердження вибуття з його користування спірних земельних ділянок до матеріалів справи не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.02.1992, рішенням Бахмацької районної ради народних депутатів Чернігівської області (11-ї сесії 21-го скликання) «Про відведення земельної ділянки для створення селянського/фермерського/ господарства» припинено право колгоспу «Шлях Леніна» на користування землями запасу на площі 10га, в тому числі 10га ріллі; вирішено надати громадянці ОСОБА_1 у довічне успадковане володіння для створення селянського/фермерського господарства земельну ділянку загальною площею 10га, з них 10га ріллі із земель запасу, розташованих на території Біловежівської сільської ради народних депутатів. Затверджено головою селянського/фермерського господарства ОСОБА_1 ; члени селянського господарства - ОСОБА_2 (син).

26.03.1992, рішенням Бахмацької районної ради народних депутатів Чернігівської області від 26.03.1992 №47 «Про реєстрацію селянських/фермерських господарств» зареєстровано селянське/фермерське господарство «Марія» в селі Біловежі-Перші Біловежівської сільської ради народних депутатів; голова господарства - ОСОБА_1 , члени господарства: ОСОБА_2 (син), ОСОБА_3 (невістка). Наведене узгоджується з відомостями внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців (ЄДРПОУ) про державну реєстрацію СФГ «Марія».

11.12.1992, рішенням Бахмацької районної ради народних депутатів Чернігівської області (11-ї сесії 21-го скликання) «Про виділення земельної ділянки для розширення селянського/фермерського господарства ОСОБА_1 » припинено право користування колгоспу «Шлях Леніна» землями запасу площею 39,9га, в тому числі рілля 39,7га, кар`єр 0,2га; вирішено надати громадянці ОСОБА_1 у довічне успадковане володіння земельну ділянку площею 39,9га, в тому числі ріллі 39,7га, кар`єру 0,2га, із земель запасу Біловежівської сільської ради народних депутатів.

За актами б/н б/д проведено перенесення в натурі меж земельних ділянок, площею 10га та 39,9га, що надані ОСОБА_1 у довічне успадковане володіння, для ведення селянського (фермерського) господарства, із земель запасу Біловежівської сільської ради народних депутатів.

За державним актом на право постійного користування землею б/н б/д ОСОБА_1 , на підставі рішення Біловежівської ради народних депутатів Бахмацького району Чернігівської області, надано в постійне користування 49,9га землі в межах згідно з планом землеволодіння (доданого до акту) для створення селянського/фермерського господарства. Даний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею під номером 42.

08.02.2005, згідно з свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації цивільного стану Бахмацького районного управління юстиції Чернігівської області 18.03.2005, померла ОСОБА_1

21.06.2005, новим головою CФГ «Марія» Штурмак Л.А. затверджено Статут юридичної особи в новій редакції; відомості про установчі документи юридичної особи в попередній редакції не збереглись.

09.08.2005, проведено державну реєстрацію включення відомостей про дану юридичну особу до ЄДРПОУ (реєстраційний запис 10401200000000255) та її установчих документів (у редакції поданій до матеріалів справи).

Виходячи зі змісту пунктів 1.1., 1.2., 3.1. Статуту СФГ «Марія», Господарство створене і діє відповідно до Законів України «Про селянське (фермерське) господарство», «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві», «Про власність», «Про підприємство», законодавства про землю та інших законодавчих актів України. Господарство є юридичною особою, має розрахунковий валютний та інші рахунки в банку. Засновником господарства є ОСОБА_2 , який також голова Господарства.

27.02.2007, проведено державну реєстрацію змін до установчих документів СФГ «Марія», за якими до членів Господарства включено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (реєстраційний запис 10401050001000255).

10.03.2011, проведено державну реєстрацію змін до установчих документів СФГ «Марія», за якими до членів Господарства включено ОСОБА_6 (реєстраційний запис 10401050003000255).

09.12.2020, за наказом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області №21-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності в комунальну власність», вирішено передати Бахмацькій міській раді Бахмацького району Чернігівської області, в комунальну власність Бахмацької територіальної громади, земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1470,1048га, що розташовані за межами населених пунктів на території Бахмацької територіальної громади Бахмацького району Чернігівської області згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки.

За двостороннім актом приймання-передачі, відповідно до вказаного наказу, 09.12.2020, ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області передало із державної власності, а Бахмацька міська рада Бахмацького району Чернігівської області прийняла в комунальну власність Бахмацької територіальної громади земельні ділянки (згідно з додатком), у тому числі земельну ділянку кадастровий номер 7420381000:09:000:0648, площею 9,3809, 16.00 землі запасу, будь-які відомості про обтяження речових прав (у тому числі права постійного користування СФГ «Марія») щодо даної земельної ділянки відсутні.

05.01.2021, за наказом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області №2-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності в комунальну власність» вирішено передати Бахмацькій міській раді Бахмацького району Чернігівської області в комунальну власність Бахмацької територіальної громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 91,9877га, що розташовані за межами населених пунктів на території Бахмацької територіальної громади Бахмацького району Чернігівської області згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки.

За двостороннім актом приймання-передачі, відповідно до вказаного наказу, 05.01.2021, ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області передало із державної власності, а Бахмацька міська рада Бахмацького району Чернігівської області прийняла в комунальну власність Бахмацької територіальної громади земельні ділянки (згідно з додатком), у тому числі земельну ділянку кадастровий номер 7420381000:09:000:0640, площею 11,5302га, 16.00 землі запасу, будь-які відомості про обтяження речових прав (у тому числі права постійного користування СФГ «Марія») щодо даної земельної ділянки відсутні.

04.01.2021, проведено державну реєстрацію права комунальної власності Бахмацької міської ради на земельну ділянку кадастровий номер 7420381000:09:000:0648, площею 9,3809га, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (підстава реєстраційних дій: наказ ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області №21-ОТГ від 09.12.2020) (долучений до матеріалів справи).

10.03.2021, проведено державну реєстрацію права комунальної власності Бахмацької міської ради на земельну ділянку кадастровий номер 7420381000:09:000:0640, площею 11,5302га, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (підстава реєстраційних дій: наказ ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області №2-ОТГ від 05.01.2021) (долучений до матеріалів справи).

30.03.2021, Бахмацькою міською радою (8-ї сесії 8-го скликання) прийнято рішення «Про надання дозволу на виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), право оренди яких підлягає продажу», у тому числі щодо земельних ділянок кадастрові номери: 7420381000:09:000:0648, площею 9,3809га, 7420381000:09:000:0640, площею 11,5302га (надалі спірні земельні ділянки).

29.04.2021, Бахмацькою міською радою (10-ї сесії 8-го скликання) прийнято рішення «Про скасування рішення восьмої сесії восьмого скликання від 30.03.2021 Про надання дозволу на виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), право оренди яких підлягає продажу».

26.07.2021, звернувшись з позовом до суду про визнання недійсними наказів ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області №21-ОТГ від 09.12.2020 та №2-ОТГ від 05.01.2021 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», а також рішення Бахмацької міської ради (8-ї сесії 8-го скликання) від 30.03.2021 «Про надання дозволу на виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), право оренди яких підлягає продажу» (що скасоване 29.04.2021, тобто до подачі позову до суду), позивач зазначає про порушення оскаржуваними актами його речових прав (права постійного користування) на земельні ділянки за кадастровими номерами 7420381000:09:000:0648 площею 9,3809га та 7420381000:09:000:0640 площею 11,5302га, що надані СФГ «Марія» на підставі державного акту про право постійного користування б/н б/д (копія якого додана до матеріалів справи).

Таким чином, даний спір має приватноправовий характер, оскільки поданий з метою захисту речових прав, права постійного користування, що на думку позивача, порушене оскаржуваними актами органів державної влади та місцевого самоврядування. З огляду на суть спірних правовідносин та суб`єктивний склад сторін, вказаний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Згідно з частиною 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 ГПК України).

Статтею 20 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється в спосіб установлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 ЦК України, до яких, зокрема, відноситься визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Аналогічні положення закріплені в статті 20 ГК України.

За частинами 1 та 2 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення в зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача в справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, в господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (частини 2 та 3 статті 152 ЗК України).

Таким чином, виходячи з предмету заявленого позову, до кола обставин, що підлягають дослідженню та встановленню при вирішенні спору належить наявність у позивача речового права на спірні земельні ділянки; факт порушення оскаржуваними актами речового права позивача.

За частиною 1 статті 51 ЗК України (в редакції Закону від 13.03.1992, на момент створення СФГ «Марія») громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки в власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до статті 7 ЗК України (в редакції Закону від 13.03.1992, на момент створення СФГ «Марія») користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із частиною 1 статті 23 ЗК України (у редакції Закону від 13.03.1992, на момент створення СФГ «Марія») право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного слідує, що земельні ділянки, загальною площею 49,9га, на праві постійного користування, надані за рішеннями Бахмацької районної ради народних депутатів Чернігівської області від 28.02.1992 та 11.12.1992 ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства, саме як спеціальному суб`єктові - засновнику (голові) селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 8 Закону України від 20.12.1991 №2009-XII «Про селянське (фермерське) господарство» (в редакції чинній на момент створення СФГ «Марія»), після одержання Державного акта на право приватної власності або довічного успадковуваного володіння землею чи укладення договору на оренду селянське (фермерське) господарство підлягає державній реєстрації в районній, міській Раді народних депутатів, що надала земельну ділянку в довічне успадковуване володіння, приватну власність або користування.

Після відведення земельної ділянки в натурі і одержання Державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею, приватної власності або договору на оренду земельної ділянки та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Таким чином, за діючими нормами на момент створення СФГ «Марія», обов`язковою умовою для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи, було одержання земельної ділянки. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто Закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

19.06.2003, прийнято Закон України №937-IV «Про фермерське господарство» (надалі - Закон № 937-IV), яким Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» №2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону №937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, в тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

За частиною 1 статті 5 та частиною 1 статті 7 Закону №937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності в власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937-IV).

Отже, на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства також безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (в будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному в статті 42 ГК України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Враховуючи законодавчі обмеження в використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину в установленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за ГК України.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією ВП ВС у постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18, ВП ВС у постанові від 01.04.2020 у справі №320/5724/17.

З аналізу приписів статей 9, 11, 14, 16, 17, 18 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» № 2009-XII (який був чинним до 29.07.2003) та статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV (набув чинності з 29.07.2003) можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване в установленому законом порядку, і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Таким чином належним користувачем земельних ділянок (загальною площею 49,9га), що надані гр. ОСОБА_1 в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, за державним актом б/н б/дє СФГ «Марія» (позивач у справі), з моменту державної реєстрації як юридичної особи.

За статтею 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває в державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з частиною 2 даної статті, права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності (а); громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації (б); релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності (в); публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" (г); заклади освіти незалежно від форми власності (ґ); співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку (д); оператор газотранспортної системи та оператор системи передачі (е); господарські товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначені частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності (є).

Пунктом 6 розділу X «Перехідні положення» ЗК України (у редакції Закону від 25.10.2001, що діяв з 01.01.2002, тобто на момент набрання цим нормативно-правовим актом чинності) встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте Конституційний Суд України Рішенням N5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X «Перехідні положення» ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Таким чином, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали в постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві (стаття 141 ЗК України передбачає вичерпний перелік таких підстав).

За частинами 1 та 2 статті 148-1 ЗК України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

У разі переходу права власності на земельну ділянку, що перебуває в постійному користуванні, від держави до територіальної громади або від територіальної громади до держави до набувача земельної ділянки переходять права та обов`язки власника земельної ділянки за правовідносинами постійного користування нею.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015 №15) визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику в сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, в сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з постановою КМУ від 14.01.2015 року №5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області є територіальним органом Держгеокадастру.

Відповідно до пункту 3 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області (затвердженого наказом Держгеокадастру від 21.05.2021 №248), завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Чернігівської області.

Згідно з підпунктом 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, до компетенції останнього належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Чернігівської області.

Відповідно до частини 4 статті 122 ЗК України, ГУ Держгеокадастру наділене повноваженнями з передачі в власність або в користування для всіх потреб земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих у межах Чернігівської області.

З оскаржуваних наказів ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області №21-ОТГ від 09.12.2020 та №2-ОТГ від 09.12.2020 вбачається, що їх видано, відповідно до статей 15-1, 117, 122, 125, 126 ЗК України, в межах компетенції цього органу, з урахуванням змісту наступних нормативно-правових актів: Указу Президента України «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» від 15.10.2020 №449/2020, постанови КМУ «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» від 16.11.2020 №1113, розпорядження КМУ «Про визначення адміністративних центів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області» від 12.06.2020 №730-р, наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру «Деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності» від 17.11.2020 №485, Положення про ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, в площині реформ у сфері земельних відносин, у силу яких починаючи з 17.11.2020 на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру покладено обов`язок щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність, відповідно до статті 117 ЗК України.

При цьому, в силу частини 2 статті 148-1 ЗК України, в разі переходу права власності на земельну ділянку, що перебуває в постійному користуванні, від держави до територіальної громади або від територіальної громади до держави до набувача земельної ділянки переходять права та обов`язки власника земельної ділянки за правовідносинами постійного користування нею.

Тобто, перехід земельних ділянок із державної власності в комунальну за наведеними нормами не є підставою для припинення інших речових прав похідних від права власності, на такі земельні ділянки (в тому числі права постійного користування).

За висновком суду, доводи позивача про порушення його речового права на земельні ділянки, що належать йому на праві постійного користування за державним актом б/н б/д (доданого до матеріалів справи), в ході вирішення наявного спору не знайшли підтвердження в силу наведених обставин справи.

Водночас, судом установлено, що відносно земельних ділянок за кадастровими номерами 7420381000:09:000:0648 площею 9,3809га та 7420381000:09:000:0640 площею 11,5302га, що передані з державної в комунальну власність на підставі оскаржуваних наказів, відсутні будь-які відомості про обтяження речових прав на перелічені земельні ділянки на момент підписання відповідачами 1 та 2 двосторонніх актів приймання-передачі, складених на підставі оскаржуваних наказів (у тому числі права постійного користування СФГ «Марія»).

Відомості про обмеження в використанні спірних земельних ділянок на момент реєстрації права комунальної власності Бахмацької міської ради до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не внесено.

З наявних матеріалів справи не вбачається за можливе встановити, що спірні земельні ділянки увійшли до складу земель наданих позивачу в 1992 році на праві постійного користування для ведення селянського (фермерського) господарства за державним актом б/н б/д (копія якого наявна в матеріалах справи). Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок, переданих СФГ «Марія» на праві постійного користування в натурі (на місцевості) відсутня в матеріалах справи; відомості про земельні ділянки, надані позивачу на титулі постійного користування, до Державного земельного кадастру не внесено.

Судом установлено, що рішення Бахмацької міської ради (8-ї сесії 8-го скликання) від 30.03.2021 «Про надання дозволу на виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), право оренди яких підлягає продажу», в тому числі щодо спірних земельних ділянок (підпункти 1.16., 1.17.), що також оскаржується в межах даного позову, було скасовано 29.04.2021 (до подачі позову до суду) на підставі рішення Бахмацької міської ради (10-ї сесії 8-го скликання).

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 ГПК України).

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом. Аналогічна норма міститься в частині 1 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням установлених обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи та заперечення сторін, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення цього позову з підстав недоведення позивачем наявності порушених прав та/або охоронюваних законом інтересів, що підлягають захисту в судовому порядку.

За висновком суду, позивачем обрано неефективний спосіб захисту, що не забезпечує відновлення його майнових прав та охоронюваних законом інтересів; доводи позивача про вибуття з його володіння та користування земельних ділянок, наданих йому на титулі постійного користування (за державним актом про право постійного користування землею б/н б/д), не ґрунтується на жодних доказах, наявних у матеріалах справи.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (п.5 частини 1 статті 237 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що судом відмовлено в задоволенні даного позову в повному обсязі, судові витрати, в тому числі по сплаті судового збору в сумі 4540грн, покладено на позивача.

Керуючись статтями 13, 14, 42, 46, 47, 73-79, 91, 123, 129, 165, 166, 178, 184, 202, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Селянсько (фермерського) господарства «Марія» (вул. Кропив`янського, буд. 40, с. Біловежі Перші, Ніжинського району, Чернігівської області, 16551, код ЄДРПОУ 21404196) до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (проспект Миру, 14, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39764881) та до Бахмацької міської ради Ніжинського району Чернігівської області (вул. Соборності, 42, м. Бахмач, Ніжинського району, Чернігівської області, код ЄДРПОУ 04061702) про визнання недійсними наказів та рішення, відмовити в повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 17.11.2021

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко