Рішення № 101163385, 08.11.2021, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 року м. Черкаси справа № 925/641/20

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників:

від позивача: представник не з`явився,

від відповідача: Потапенко С.В. – адвокат, Радченко О.П. – адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода-2005», с. Озерянка, Житомирський район, Житомирська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПАРТНЕР», м. Черкаси

про стягнення 776 444 грн 07 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Злагода-2005» (вул. Пушкіна, 3-Б, с. Озерянка, Житомирський район, Житомирська область, код ЄДРПОУ 33558575) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПАРТНЕР» (вул. Академіка Корольова, 11, оф. 212, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 37239812) про стягнення 608 896 грн 00 коп. безпідставно набутих коштів, 112 697 грн 39 коп. інфляційних, 54 850 грн 68 коп. 3 % річних та понесених судових витрат (з врахуванням заяви № 111 від 02.04.2021 про зміну предмета позову).

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу колісного транспортного засобу у спрощеній формі шляхом укладення попереднього договору, сплати за ним авансового платежу, виставлення відповідачем рахунку-фактури, здійснення його оплати позивачем і наступної передачі трактору відповідачем. Однак, позивач помилково (надмірно) сплатив на користь відповідача кошти в сумі 608 896, 00 грн, які просить повернути як набуті без достатньої правової підстави. За прострочення виконання зобов`язання позивач нарахував три проценти річних від простроченої суми та інфляційні за весь час прострочення відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 22 травня 2020 року Господарський суд Черкаської області відкрив провадження у справі; справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін; сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

16 червня 2020 року в порядку ст. 42 ГПК України від позивача надійшло клопотання від 11 червня 2020 року про приєднання таких доказів: платіжні доручення № 402 від 10.03.2017 та № 1205 від 12.02.2018.

24 червня 2020 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, оскільки вважає, що він не відповідає дійсності та являється необґрунтованим. Спірні кошти за погодженням сторін сплачені за іншу техніку (комбайн).

17 серпня 2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив від 11 серпня 2020 року, який заперечує твердження відповідача.

26 серпня 2020 року від позивача надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, в якому позивач вказує, що відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що 16.03.2018 кошти в сумі 1 200 000,00 грн із призначенням у платіжному дорученні № 11 «за трактор, згідно рахунку № СФ-0000009 від 09.03.2017», в дійсності були сплачені позивачем як оплату за іншим договором купівлі-продажу комбайну, що нібито підтверджується листом позивача вих. № 01/03 від 16.03.2017 р. за підписом директора Дмитренка О.В. із проханням вважати призначення платіжного доручення № 11 від 16.03.2018 дійсно таким, що оплачено згідно рахунку № СФ-0000009 від 09.03.2017 та рахунку № СФ-0000059 від 04.07.2017. Однак, позивач наполягає на тому, що він не складав і не направляв такий лист відповідачу, а директор Дмитренко О.В. його не підписував.

Беручи до уваги, що у даному випадку необхідні спеціальні знання в області судового почеркознавства і перевірити достовірність підпису директора Дмитренка О.В. у вказаному листі від імені позивача іншим способом неможливо, керуючись ст. 99 - 101 ГПК України, позивач просить призначити у справі судову почеркознавчу експертизу.

Крім того, позивач просить зобов`язати відповідача надати оригінал листа від 16.03.2017 вих. № 01/03, складений від імені ТОВ «Злагода»-2005 на адресу ТОВ «Авто-Партнер».

Ухвалою від 26 серпня 2020 року Господарський суд Черкаської області вирішив здійснювати подальший розгляд справи за правилами загального позовного провадження; розгляд справи розпочати зі стадії відкриття провадження у справі; призначив підготовче засідання; витребувано у сторін докази; у підготовче засідання викликав повноважних представників сторін та директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода»-2005 Дмитренка Олександра Вікторовича для відібрання зразків підпису.

07 вересня 2020 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПАРТНЕР» подав клопотання про надання оригіналу доказу – лист від 16.03.2017 вих. № 01/03, що складений від імені ТОВ «Злагода»-2005 на адресу ТОВ «Авто-Партнер».

07 вересня 2020 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода»-2005 подав клопотання про надання оригіналів документів із вільними зразками підписів директора Дмитренка О.В.

Подані сторонами докази долучені до матеріалів справи.

Ухвалою від 05 жовтня 2020 року Господарський суд Черкаської області відмовив у задоволені клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи; закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

Ухвалами від 12 листопада 2020 року та від 11 грудня 2020 року Господарський суд Черкаської області відкладав розгляд справи по суті.

11 січня 2021 року на офіційну електронну адресу суду від представника позивача надійшли клопотання про поновлення пропущених строків на подачу до суду доказів та звернення з клопотанням про призначення судової економічної експертизи, клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, клопотання про призначення судової економічної експертизи.

Ухвалою від 12 січня 2021 року Господарський суд Черкаської області вирішив повернутись до стадії розгляду справи у підготовчому провадженні; призначив підготовче засідання.

Ухвалою від 10 лютого 2021 року Господарський суд Черкаської області відкладав підготовче засідання.

04 березня 2021 року від позивача надійшло клопотання від 03 березня 2021 року № 60 про витребування доказів.

Від відповідача надійшло письмове заперечення від 03 березня 2021 року щодо проведення судово-економічної експертизи у справі.

Так, відповідач зазначив, що єдиним документом, який вимагає оцінки (відповідно до клопотання позивача про призначення експертизи), є лист про зміну призначення платежу, надати оцінку якому суд може самостійно, без застосування спеціальних знань. Вважає клопотання про призначення експертизи необґрунтованим та таким, що спрямоване на затягування розгляду справи по суті.

Ухвалою від 04 березня 2021 року Господарський суд Черкаської області задовольнив заяву представника позивача про поновлення процесуального строку, поновив позивачу строк для подання доказів; задовольнив клопотання представника позивача про долучення доказів, долучено до матеріалів справи копію наказу ТОВ «Злагода»-2005 від 30.03.2017 року № 30/03, копію наказу ТОВ «Авто Партнер» від 15.08.2017 № 92 К; задовольнив клопотання представника позивача від 03 березня 2021 року № 60 про витребування доказів»; витребував у ТОВ «Авто Партнер» докази та відклав підготовче засідання.

Ухвалою від 24 березня 2021 року Господарський суд Черкаської області частково задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода-2005» від 09 січня 2021 року про призначення судової економічної експертизи; призначив судову економічну експертизу у справі, проведення якої доручено судовому експерту Глущенко Світлані Іванівні.

На вирішення експерта були поставлені такі питання:

Чи підтверджується документально перерахування з рахунку ТОВ «Злагода-2005» на рахунок ТОВ «Авто Партнер» грошових коштів на суму 1 660 276,00 грн на підставі рахунку-фактури № СФ-0000009 від 09.03.2017 року?

Чи є документально обґрунтованим та відповідає вимогам нормативно-правових актів з ведення бухгалтерського обліку відображення в бухгалтерському обліку ТОВ «Авто Партнер» зарахування суми 608 896,00 грн, сплаченої ТОВ «Злагода-2005» у складі платежу за платіжним дорученням № 11 від 16.03.2018, у рахунок оплати по рахунку-фактурі № СФ-0000059 від 04.07.2017?

27 квітня 2021 року від судового експерта Глущенко Світлани Іванівни надійшло клопотання від 23.04.2021 № 21 про надання матеріалів, необхідних для виконання експертизи.

Ухвалою від 05.05.2021 Господарський суд Черкаської області провадження у справі 925/641/20 поновив; призначив судове засідання для розгляду клопотання експерта; зобов`язав сторони надати необхідні додаткові матеріали.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода»-2005 надійшла заява з витребуваними доказами (засвідчені копії):

банківська виписка по рахунку, відкритому у АТ «Укрсиббанк», за 09.03.2017, 10.03.2017, 08.02.2018, 12.02.2018;

банківська виписка по рахунку, відкритому у ПАТ «Альфа-Банк», за 07.03.2018, 13.03.2018, 16.03.2018.

Одночасно, позивач повідомив, що надати банківську виписку по рахунку, відкритому у АТ «Укрсиббанк» за 09.02.2018 немає можливості, оскільки банк не формував виписку за цей день через відсутність руху грошових коштів по рахунку, що підтверджується інформацією відображеною у банківських виписках за 08.02.2018 та 12.02.2018. Тому позивач додатково надав банківську виписку по рахунку, відкритому у АТ «Укрсиббанк» за 08.02.2018. Крім того, додатково надав банківську виписку по рахунку, відкритому у ПАТ «Альфа-Банк» за 13.03.2018, яка підтверджує проведення банком платежу в сумі 100 000,00 грн за трактор, згідно рах. № СФ-0000009 від 09.03.2017 на підставі документу № 8 від 07.03.2018.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПАРТНЕР» надійшов лист з витребуваними доказами (засвідчені копії) регістрів бухгалтерського обліку по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» з відображенням розрахунків з контрагентами ТОВ «Злагода» -2005 по рахунку № СФ-0000009 від 09.03.2017 та № СФ-0000059 від 04.07.2017 за період з 09.03.2017 по 16.03.2018 по кожній господарській операції окремо:

оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 по рахунку-фактурі № СФ-0000009 від 09.03.2017 за 09.03.2017 – 16.03.2018;

картка рахунку 361 по рахунку-фактурі № СФ-0000009 від 09.03.2017 за 09.03.2017 – 16.03.2018;

оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 по рахунку-фактурі № СФ-0000059 від 04.07.2017 за 09.03.2017 – 16.03.2018;

картка рахунку 361 по рахунку-фактурі № СФ-0000059 від 04.07.2017 за 09.03.2017 – 16.03.2018.

Ухвалою від 03 червня 2021 року Господарський суд Черкаської області задовольнив клопотання судового експерта про надання матеріалів, необхідних для виконання експертизи; вирішив надіслати судовому експерту Глущенко Світлани Іванівни матеріали, надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода»-2005 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПАРТНЕР»; провадження у справі № 925/641/20 зупинив до завершення призначеної у даній справі експертизи.

25 червня 2021 року до суду надійшов висновок експерта № 22 від 22 червня 2021 року за результатами проведення судової економічної експертизи.

Ухвалою від 06 липня 2021 року Господарський суд Черкаської області провадження у справі поновив, призначив підготовче засідання.

09 вересня 2021 року від представника позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів на підтвердження понесених судових витрат пов`язаних з розглядом справи у тому числі на професійну правничу допомогу.

Ухвалою від 09 вересня 2021 року Господарський суд Черкаської області заяву представника позивача про зміну предмету позову прийняв до розгляду та задовольнив; клопотання представника позивача про приєднання доказів до матеріалів справи задовольнив, докази приєднано до матеріалів справи; вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Одночасно, суд зазначив, що клопотання представника позивача про витребування копій документів та про застосування заходів процесуального примусу до відповідача не розглядаються в зв`язку з втратою їх актуальності.

У судовому засіданні, яке відбулося 21.10.2021, за участю представників обох сторін, господарський суд розпочав розгляд справи по суті.

Представник відповідача позов не визнав повністю.

Суд оголошував перерву до 04.11.2021.

04 листопада 2021 від представника позивача надійшли:

заява про розгляд справи без участі представника позивача, у якій він зазначає, що позивачем по справі подано суду всі докази на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у судовому засіданні надано пояснення представниками сторін, всі докази досліджено судом, тому просить розглянути справу без участі представника позивача та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі; разом з тим повідомляє, що протягом 5 днів з дня ухвалення рішення у справі додатково будуть надані документи щодо понесених судових витрат;

клопотання про стягнення судових витрат, у якому він зазначає, що позивачем було надано суду докази на підтвердження понесення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, які необхідно покласти на відповідача у разі задоволення позову; додатково до поданих суду доказів понесення судових витрат, надає їх обґрунтований розрахунок з зазначенням доказів, якими підтверджується їх понесення; просить стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати пов`язані з розглядом справи № 925/641/20;

клопотання про долучення доказів. Так, на підтвердження понесення судових витрат пов`язаних з розглядом Господарським судом Черкаської області справи у тому числі на професійну правничу допомогу, окрім документів, що були подані до суду разом з клопотанням № 316 від 08.09.2021 про приєднання доказів до матеріалів справи, представник позивача додатково надає суду письмові докази, що з`явились після закриття підготовчого провадження; просить поновити строк на подачу вказаних документів та приєднати до матеріалів справи.

04 листопада 2021 року суд продовжив розгляд справи; суд видалявся до нарадчої кімнати.

У судовому засіданні, яке відбулося 08.11.2021, підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 3 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, в тому числі висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи у справі, суд встановив таке.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09 березня 2017 року між позивачем ТОВ «Злагода»-2005, як покупцем та відповідачем ТОВ «Авто Партнер», як продавцем, був укладений попередній договір купівлі-продажу № 67, за умовами якого сторони зобов`язалися в строк до 27.03.2017 укласти Основний договір купівлі-продажу транспортного засобу на умовах визначених попереднім договором.

Пунктом 1.2 Попереднього договору визначено, що транспортний засіб (також по тексту – Товар), який є предметом Основного договору має такі ідентифікаційні ознаки: трактор колісний, марки «John Dееrе», модель 6920, 2002 року випуску, номер шасі (серійний номер) НОМЕР_1 , тип двигуна – дизельний, об`ємом – 6800.

Ціна договору становить 1 051 380,00 грн, в т. ч. ПДВ – 175 230,00 грн, що визначено сторонами у п. 2.1. Попереднього договору.

На підтвердження дійсних намірів Сторін в укладенні Основного договору, оплата вартості товару мала проводитися покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування авансу в розмірі 20 % зазначеної суми на поточний рахунок Продавця впродовж 7-ми банківських днів після підписання сторонами цього Договору і 80 % від зазначеної суми – до 01 листопада 2017 року (п. 2.2.).

Відповідно до пунктів 4.1., 4.3. і 5.1.1. Попереднього договору, Продавець зобов`язаний передати Покупцю товар з усіма документами необхідними для здійснення реєстрації техніки у відповідних органах протягом двох тижнів з моменту отримання авансового платежу за товар.

09 березня 2017 року відповідачем був виставлений рахунок-фактура № СФ-0000009 для оплати позивачем вартості Товару на суму 1 051 380,00 грн в т.ч. ПДВ 175 230,00 грн.

24 березня 2017 року відповідачем був поставлений і переданий позивачу трактор, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000018 від 24.03.2017 на суму 1 051 380,00 грн в т.ч. ПДВ 175 230,00 грн.

Позивачем на підставі рахунку № СФ-0000009 від 09.03.2017 було помилково сплачено на користь відповідача кошти в сумі 1 660 276,00 грн, замість 1 051 380,00 грн, що підтверджується виписками з банківських рахунків позивача у АТ «Укрсіббанк» і ПАТ «Альфа-Банк» та платіжними дорученнями:

на суму 210 276,00 грн № 402 від 10.03.2017 р з призначенням платежу: «За трактор колісний John Dееrе 6920 (предплата 20%), зг. рах. №СФ-0000009 від 09.03.17 у т.ч. ПДВ20 % - 35046,00»;

на суму 150 000,00 грн № 1205 від 12.02.2018 з призначенням платежу: «За трактор, згідно рах. №СФ-0000009 від 09.03.17 р.»;

на суму 100 000,00 грн № 8 від 07.03.2018 р. з призначенням платежу: «За трактор, згідно рах. №СФ-0000009 від 09.03.17 р.»;

на суму 1 200 000,00 грн № 11 від 16.03.2018 з призначенням платежу: «За трактор, згідно рах. №СФ-0000009 від 09.03.17 р.».

Отже, позивач зазначає, що надмірно сплатив на користь відповідача кошти в сумі 608 896,00 грн, яка розрахована таким чином:

1 051 380,00 грн – ціна трактора за договором;

1 660 276,00 грн – загальна сума перерахованих грошових коштів (210 276,00 грн +150 000,00 грн+100 000,00 грн+1 200 000,00 грн);

1 660 276,00 грн– 1 051 380,00 грн=608 896,00 грн.

Відповідно до відзиву на позов та поданих відповідачем документів бухгалтерського обліку, сплачені ТОВ «Злагода»-2005 згідно з платіжним дорученням № 11 від 16.03.2018 грошові кошти у сумі 608 896,00 грн в бухгалтерському обліку ТОВ «Авто Партнер» зараховані у рахунок оплати по рахунку-фактурі № СФ-0000059 від 04.07.2017 на підставі листа ТОВ «Злагода»-2005 № 01/03 від 16 березня 2017 року.

Позивач вказує, що залучений до матеріалів справи лист ТОВ «Злагода-2005» № 01/03 від 16 березня 2017 року (т. 1, а.с. 53, 96) має ряд суперечливих даних та не відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» а саме:

- лист датований 16 березня 2017 року, у той час як платіж на суму 1 200 000,00 грн проведено 16 березня 2018 року;

- у листі не вказано, які конкретні суми мають бути зараховані у рахунок оплати по рахунку №СФ-0000009 від 09.03.2017 та по рахунку № СФ-0000059 від 04.07.2017.

Отже, позивач вважає, що невідповідність дати складання вищезазначеного листа даті платежу та відсутність у ньому такого обов`язкового реквізиту як обсяг господарської операції є істотними недоліками даного документа і ставить під сумнів документальну обґрунтованість відображеної у бухгалтерському обліку ТОВ «Авто Партнер» господарської операції щодо зарахування грошових коштів у сумі 608 896,00 грн в рахунок оплати по рахунку-фактурі № СФ-0000059 від 04.07.2017.

При цьому позивач зазначає, що між сторонами відсутній спір щодо факту укладення 09.03.2016 попереднього договору купівлі-продажу № 67, його предмету та ціни, поставки трактора та його повної оплати, однак наявний спір щодо правомірності зарахування ТОВ «Авто Партнер» суми 608 896,00 грн, сплаченої ТОВ «Злагода-2005» у складі платежу за платіжним дорученням № 11 від 16.03.2018 (за трактор), у рахунок оплати по рахунку-фактурі № СФ-0000059 від 04.07.2017 (за комбайн), з`ясування цього питання має суттєве значення для повного і всебічного розгляду справи та потребує спеціальних знань у іншій сфері ніж право-економічній.

Позивач зазначає, що відповідач відмовляється повернути одержані без достатньої правової підстави грошові кошти. Направлена йому вимога від 02.04.2020 про повернення грошових коштів залишена ним без задоволення. Оскільки врегулювати цей спір у позасудовому порядку не вдалося, ТОВ «Злагода»-2005 змушене звертатись до суду за захистом порушеного права.

У зв`язку з простроченням виконання зобов`язання щодо повернення безпідставно одержаних та збережених грошей, позивач також просить стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за весь час прострочення.

Відповідач визнає, що ТОВ «АВТО ПАРТНЕР» було виставлено рахунок ТОВ «Злагода» - 2005 № СФ 000009 від 09.03.2017 на купівлю трактора колісного на суму 1 051 380,00 грн.

Оплата по рахунку № СФ 000009 проведена так: 10.03.2017 – 210 276,00 грн, 12.02.2018 – 150 000,00 грн, 13.03.2018 – 100 000,00 грн, 16.03.2018 – 1 200 000,00 грн.

Також, на підставі укладеного договору купівлі продажу комбайна СL 580 cevf від 04.07.2017 за № 04072017-К, ТОВ «АВТО ПАРТНЕР» було виставлено ТОВ «Злагода» - 2005 рахунок № СФ 00000059 від 04.07.2017 на оплату зазначеного комбайна у сумі 2 236 500,00 грн.

Оплата по рахунку № СФ 00000059 проведена так: 11.07.2017 – 335 475,00 грн, 11.08.2017 – 621 000,00 грн, 11.08.2017 – 747,00 грн (касовий ордер), 16.03.2018 – 608 896,00 грн, 20.03.2018 – 70 960,00 грн, 26.03.2018 – 599 422,00 грн.

Щодо грошових коштів від 16.03.2018 в сумі 608 896,00 грн, позивачем вказано з розрахунку сплаченої суми з попереднього платежу за рахунком № СФ 000009 1 200 000,00 грн, що підтверджується листом позивача за № 01/03 16.03.2017, де вказано, що ТОВ «Злагода» - 2005 просить вважати призначення платіжного доручення № 11 від 16.03.2018 дійсним таким, який оплачено згідно рахунку № СФ 000009 від 09.03.2017 та рахунку № СФ 00000059 від 04.07.2017.

Також, вказаний факт підтверджується розшифровкою рахунку, яка надавалася позивачем відповідачу для звірки по сплаті коштів за комбайн та банківською випискою № БВ - 0000084 за 16.03.2018.

Отже, відповідач зазначає, що у платіжному документі від 16.03.2017 на суму 1 200 000,00 грн вказано тільки один рахунок № СФ 000009 від 09.03.2017, а рахунок № СФ 00000059 від 04.07.2017 щодо часткової оплати суми за комбайн не вказано по халатності позивача. За попередньою домовленістю між позивачем та відповідачем сума в розмірі 1 200 000,00 грн розбивається на закриття заборгованості за трактор – 591 104,00 грн (рахунок № СФ 000009), а решта – 608 896,00 грн за комбайн, що підтверджується листом ТОВ «Злагода» - 2005.

Відповідач зауважує, що комбайн відпущено по видатковій накладній № РН 0000083 від 01.11.2017. Тобто, на момент поставки позивач мав заборгованість за комбайн 1 279 278,00 грн, після чого позивач здійснив такі оплати: 20.03.2018 – 70 960,00 грн, 26.03.2018 – 599 422,00 грн.

Однак, по бухгалтерських розрахунках відповідача, позивачем сплачено за комбайн суму в розмірі 1 627 604,00 грн, а повна вартість комбайна становить 2 236 500,00 грн, отже по вказаним розрахункам не вистачає суми в розмірі 608 896,00 грн.

Від позивача заяви про повернення помилково перерахованих коштів не надходило, оскільки була заборгованість по іншій техніці, за яку потрібно було проводити розрахунки, про що і було погоджено між сторонами про взаєморозрахунок за наведеними вище зобов`язаннями та про відсутність будь-яких один до одного претензій.

Вказане підтверджується листом ТОВ «Злагода» - 2005 від 16.03.2017 за 01/03, актами звірок взаєморозрахунків від 06.02.2020, у яких за рахунком № СФ 0000009 та рахунком № СФ 00000059 заборгованість відсутня.

З урахуванням предмету та підстав позовних вимог, для з`ясування фактичних обставин справи, вирішення спору у даній справі, суд призначав у справі судову економічну експертизу.

Відповідно до висновку експерта № 22, складеного 22.06.2021 за результатами проведення судової економічної експертизи у справі:

- по першому питанню: за результатом проведеного дослідження представлених документів перерахування з рахунку ТОВ «Злагода-2005» на рахунок ТОВ «Авто Партнер» грошових коштів на суму 1 660 276,00 грн на підставі рахунку-фактури № СФ-0000009 від 09.03.2017 документально підтверджується;

- по другому питанню: відображення в бухгалтерському обліку ТОВ «Авто Партнер» зарахування суми 608 896,00 грн, сплаченої ТОВ «Злагода-2005» у складі платежу за платіжним дорученням № 11 від 16.03.2018, у рахунок оплати по рахунку-фактурі № СФ-0000059 від 04.07.2017 є документально не обґрунтованим і не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

При експертних дослідженнях використані законодавчі та нормативні акти:

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV.

2. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88.

3. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22.

4. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 р. № 254.

5. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291.

6. Методика «Методи, способи та прийоми, які використовуються при проведенні судово-економічних експертиз», зареєстрована в Реєстрі методик проведення судових експертиз Міністерства юстиції України, реєстраційний код 11.0.08.

У матеріалах справи наявна та була представлена на дослідження копія попереднього договору № 67 купівлі-продажу від 09 березня 2017 року, який значиться укладеним ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВТО ПАРТНЕР», в особі директора Лищенко Юрія Петровича, (далі – Продавець) з одного боку, та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗЛАГОДА-2005», в особі директора Гулько Олени Миколаївни (далі – Покупець) з іншого боку. Умовами договору передбачено таке:

« 1 ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

6.1. За цим Договором Сторони зобов`язуються протягом терміну укласти договір купівлі-продажу транспортного засобу (далі – Основний договір) на умовах, установлених цим Договором.

6.2. Транспортний засіб (далі – Товар), який є предметом Основного договору має такі ідентифікаційні ознаки:

Трактор колісний

Марка JOHN DEERE

Номер шасі (серійний номер) LО6920V333246

Тип двигуна – дизельний

Об`єм двигуна – 6800

Номер двигуна

Рік випуску 2002

використовується в сільському господарстві.

6.3. Сторони зобов`язуються укласти Основний договір до 27 березня 2017 року.

7. СУМА, ЦІНА І ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ

7.1. Сума Договору становить 1051380,00 грн (Один мільйон п`ятдесят одна тисяча триста вісімдесят грн 00 коп) в тому числі 20 % ПДВ 175230,00 грн (сто сімдесят п`ять тисяч двісті тридцять гривень 00 коп).

Сума договору на Товар в гривнях залишається незмінною до кінця дії Договору.

7.2. На підтвердження дійсних намірів Сторін в укладенні Основного договору оплата вартості товару проводиться покупцем шляхом перерахування авансу у розмірі 20 % (двадцять відсотків) зазначеної суми на поточний рахунок Продавця, у безготівковій формі, в національній валюті України, протягом 7 (семи) банківських днів після підписання сторонами даного Договору, та 80 % (вісімдесят відсотків) зазначеної суми на поточний рахунок Продавця, у безготівковій формі, в національній валюті України, до 01 листопада 2017 року.

7.3. За домовленістю між Сторонами допускаються й інші форми розрахунків, що не заборонені чинним Законодавством України.

2.7. Покупець залишає за собою право повного розрахунку за Товар до укладання Основного договору.

7. ТЕРМІНИ ДОГОВОРУ І УМОВИ ЙОГО ПРИПИНЕННЯ

7.2. Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами і діє до остаточного виконання своїх зобов`язань кожної зі Сторін.

7.3. Дія цього Договору може бути припинена за взаємною згодою Сторін».

До матеріалів справи залучена копія рахунку-фактури № СФ-0000009 від 9 березня 2017 року, який значиться складеним Постачальником: ТОВ «АВТО ПАРТНЕР» Одержувачу: ТОВ «ЗЛАГОДА-2005» щодо оплати вартості «Трактора колісного JOHN DEERE 6920» у кількості 1 шт загальною вартістю 1 051 380,00 грн (Один мільйон п`ятдесят одна тисяча триста вісімдесят гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ – 175 230,00 грн.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, встановлює «Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22 (далі – Інструкція № 22). Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків та обов`язкові для виконання ними (п. 1.3 Інструкції № 22).

У пункті 1.13 Інструкції № 22 зазначено, що ця Інструкція встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів:

меморіального ордера;

платіжного доручення;

платіжної вимоги-доручення;

платіжної вимоги;

розрахункового чека;

акредитива;

інкасового доручення (розпорядження).

Відповідно до п.1.4 Інструкції № 22 платіжне доручення – це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Порядок проведення розрахунків із застосуванням платіжних доручень наведено у Главі 3 Інструкції № 22, якою передбачено таке:

« 3.1. Платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

3.2. Платник має право зазначати в платіжному дорученні дату валютування, яка не може бути пізніше 10 календарних днів після складання платіжного доручення.

Банк платника не приймає платіжного доручення, якщо дата валютування визначена пізніше 10 календарних днів після складання платіжного доручення.

3.5. Банк платника приймає платіжне доручення до виконання протягом 30 календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується.

3.6. Платіжне доручення від платника банк приймає до виконання за умови, що його сума не перевищує суму, яка є на рахунку платника. Договором між банком та платником може бути передбачено інший порядок приймання та виконання платіжних доручень.

3.8. Реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками».

Пунктом 2.14 Інструкції № 22 визначено, що банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів обов`язково заповнює реквізити «Дата надходження» і «Дата виконаний» (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. У розрахункових документах дата, зазначена в реквізиті «Дата виконання», має відповідати:

даті списання коштів з рахунку платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку;

даті списання коштів з рахунку платника та з кореспондентського рахунку банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

У матеріалах справи наявні та представлені на дослідження платіжні доручення щодо перерахування грошових коштів з рахунку платника ТОВ «Злагода-2005» на рахунок отримувача ТОВ «Авто Партнер» на підставі рахунку № СФ-0000009 від 09.03.2017:

на суму 210 276,00 грн № 402 від 10.03.2017, отримано банком 10.03.2017, банк платника АТ «Укрсиббанк»;

на суму 150 000,00 грн № 1205 від 12.02.2018, отримано банком 12.02.2017, банк платника АТ «Укрсиббанк»;

на суму 100 000,00 грн № 8 від 07.03.2018, отримано банком 13.03.2018, банк платника АТ «Альфа-Банк»;

на суму 1 200 000,00 грн № 11 від 16.03.2018, отримано банком 16.03.2018, банк платника АТ «Альфа-Банк».

Суд погоджується з висновком експерта, що представлені на дослідження платіжні доручення складені у відповідності до вимог Інструкції № 22, мають усі передбачені реквізити.

На час здійснення платіжних операцій основні вимоги до організації операційної діяльності банків встановлювались Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 р. № 254, яким передбачено таке:

« 2.11. Операції банку мають бути зареєстровані та відображені в регістрах бухгалтерського обліку в день їх здійснення або наступного робочого дня, якщо операція здійснена після закінчення операційного дня (часу) банку або у вихідні чи святкові дні.»;

« 4.1. Операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані.

4.2. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи»;

« 5.1. Інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку»;

« 5.4. Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня»;

« 5.6. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту».

На дослідження експерту були представлені виписки за особовим рахунком № НОМЕР_2 , відкритим ТОВ «Злагода-2005» у АТ «УКРСИББАНК», та виписки за особовим рахунком № НОМЕР_3 , відкритим ТОВ «Злагода-2005» у АТ «АЛЬФА-БАНК», якими підтверджується проведення перерахування грошових коштів з рахунку ТОВ «Злагода-2005» на рахунок ТОВ «Авто Партнер» на підставі рахунку-фактури № СФ-0000009 від 09.03.2017 на загальну суму 1 660 276,00 грн. Номер рахунку ТОВ «Авто Партнер», на який проведено перерахування коштів, відповідає даним попереднього договору № 67 купівлі-продажу від 09 березня 2017 року та рахунку-фактури № СФ-0000009 під 9 березня 2017 року.

Отже суд, приймаючи до уваги результати проведеного експертного дослідження, прийшов до висновку про доведеність перерахування з рахунку ТОВ «Злагода-2005» на рахунок ТОВ «Авто Партнер» грошових коштів на суму 1 660 276,00 грн.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регламентовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (також по тексту – Закон № 996), бухгалтерський облік базується на даних первинних документів, які містять відомості про господарську операцію.

Згідно із Законом № 996:

Ст. 1 «...первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію».

П.2 ст. 3 «Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством»,

Ст. 9 « 1. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи....

2. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участі, у здійсненні господарської операції....

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

3. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом, відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку»;

« 5. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені».

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку первинних документів передбачено «Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (також по тексту – Положення № 88), в якому зазначено таке:

« 2.1. Первинні документи – це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

2.2. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи»;

« 2.4. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції»;

« 2.15. Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

2.16. У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання».

Отже, для цілей бухгалтерського обліку документальним підтвердженням здійснення господарських операцій між суб`єктами господарювання є належним чином оформлені первинні документи.

Відповідно до виписки за особовим рахунком № НОМЕР_3 , відкритим ТОВ «Злагода-2005» у АТ «АЛЬФА-БАНК», 16.03.2018 на підставі платіжного доручення № 11 від 16.03.2018 документально підтверджується перерахування грошових коштів у сумі 1 200 000,00 грн на розрахунковий рахунок ТОВ «Авто Партнер» з призначенням платежу «За трактор, згідно рах. № СФ-0000009 від 09.03.2017».

Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291, для узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію передбачено рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» (субрахунок 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»).

На дослідження експерту було представлено такі регістри бухгалтерського обліку ТОВ «АВТО ПАРТНЕР»:

- оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 по контрагенту ТОВ «Злагода-2005» (по рахунку-фактурі СФ-0000009 (09.03.17) за період 09.03.17-16.03.18;

- картка рахунку 361 по контрагенту ТОВ «Злагода-2005» (рахунок-фактура СФ-0000009 (09.03.17) за період 09.03.17-16.03.18;

- оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 по контрагенту ТОВ «Злагода-2005» (по рахунку-фактурі СФ-0000059 (04.07.17) за період 09.03.17-16.03.18;

- картка рахунку 361 по контрагенту ТОВ «Злагода-2005» (рахунок-фактура СФ-0000059 (04.07.17) за період 09.03.17-16.03.18.

Як підтверджується наданими суду доказами та за результатами проведеного дослідження даних, наведених у вище перелічених регістрах бухгалтерського обліку ТОВ «АВТО ПАРТНЕР», визначено, що 16.03.2018 а кредитом рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» у кореспонденції з дебетом рахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті» відображені наступні господарські операції по розрахункам з контрагентом ТОВ «Злагода-2005»:

- відображена оплата по рахунку-фактурі № СФ-0000009 від 09.03.2017 на суму 591 104,00 грн;

- відображена оплата по рахунку-фактурі № СФ-0000059 від 04.07.2017 на суму 608 896,00 грн.

При цьому, зарахування суми 608 896,00 грн у рахунок оплати по рахунку-фактурі № СФ-0000059 від 04.07.2017 не відповідає змісту первинного документа, а саме виписці по рахунку (поточна інформація по рахунку) ТОВ «АВТО ПАРТНЕР» № НОМЕР_4 , відкритому у ПАТ «КРЕДОБАНК», за 16.03.2018, відповідно до якої 16.03.2018 від ТОВ «ЗЛАГОДА-2005» значаться зарахованими грошові кошти у сумі 1 200 000,00 грн з призначенням платежу «За трактор, згідно рах. № СФ-0000009 від 09.03.2017».

У зазначених вище регістрах бухгалтерського обліку відсутнє посилання на будь-який інший первинний документ, на підставі якого в бухгалтерському обліку ТОВ «АВТО ПАРТНЕР» проведено зарахування суми 608 896,00 грн у рахунок оплати по рахунку-фактурі № СФ-0000059 від 04.07.2017.

З відзиву на позовну заяву, який значиться підписаним від імені представника відповідача адвоката Горобець С.О., вбачається, що зарахування коштів у сумі 608 896,00 грн у рахунок оплати по рахунку-фактурі № СФ-0000059 від 04.07.2017 проведено на підставі листа № 01/03 від 16.03.2017.

Пунктом 1.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 № 22, передбачено таке:

«Банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом...

Відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник...

Усі спори, які можуть виникнути з цих питань між учасниками розрахунків, вирішуються ними відповідно до законодавства України...

Платники й отримувачі коштів здійснюють контроль за своєчасним проведенням розрахунків та розглядають претензії, що виникли, без участі банку».

У матеріалах справи наявний та був представлений на дослідження лист № 01/03 від 16 березня 2017 року, який значиться підписаним від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода»-2005 Дмитренко О.В. та адресований директору ТОВ «Авто Партнер» Шалденко О.Л., такого змісту:

«Просимо вважати призначення платіжного доручення № 11 від 16.03.2018 р. дійсним таким, як оплачено згідно рах.№ СФ-0000009 від 09.03.2017р та рах.№ СФ-0000059 від 04.07.2017р.».

У висновку експерта, той зазначив, що надання правової оцінки змісту листа № 01/03 від 16 березня 2017 р. не належить до компетенції судового експерта. Дослідження ним проведено щодо визначення відповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку.

За результатами проведеного дослідження щодо наявності у листі № 01/03 від 16 березня 2017 р. обов`язкових реквізитів первинного документа, передбачених вимогами Закону № 996 та Положення № 88, визначено таке:

1. Представлений на дослідження лист значиться датованим « 16 березня 2017 року», у той час як платіж за платіжним дорученням № 11 проведено 16 березня 2018 року. Тобто, дата складання листа не відповідає даті проведеної господарської операції по перерахуванню грошових коштів. Лист не містить відомостей щодо дати отримання листа Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Партнер» та вхідного номера.

2. Лист не містить відомостей щодо обсягу господарських операцій, а саме: не зазначено, яка сума коштів має бути зарахована в рахунок оплати по рахунку № СФ-0000009 від 09.03.2017 р., а яка сума – в рахунок оплати по рахунку № СФ-0000059 від 04.07.2017 р.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 9 Закону № 996 та п.2.4 Положення № 88, дата складання документа, зміст та обсяг господарської операції є обов`язковими реквізитами первинного документа.

Отже, лист № 01/03 від 16 березня 2017 р. не відповідає вимогам п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996 та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

В матеріалах справи наявні копії актів звірки взаєморозрахунків ТОВ «АВТО ПАРТНЕР» з ТОВ «Злагода-2005» по рахунку-фактурі № СФ-0000009 (09.03.17) станом на 02.06.2020 (т.1, а.с. 56) та по рахунку-фактурі № СФ-0000059 (04.07.17) станом на 02.06.2020 (т.1, а.с.57).

Зазначені акти звірки містять підпис від імені головного бухгалтера Біленької Л. О., завірені печаткою ТОВ «АВТО ПАРТНЕР».

Акти звірки не містять даних зі сторони ТОВ «ЗЛАГОДА-2005», а також відсутні підписи віл імені головного бухгалтера ТОВ «ЗЛАГОДА-2005». Тобто, стан взаєморозрахунків між ТОВ «АВТО ПАРТНЕР» та ТОВ «Злагода-2005» по рахунку-фактурі № СФ-0000009 від 09.03.2017 та по рахунку-фактурі № СФ-0000059 від 04.07.2017 станом на 02.06.2020 вбачається неузгодженим.

Отже, за результатами проведеного дослідження представлених документів експерт визначив таке:

1. Зарахування в бухгалтерському обліку ТОВ «АВТО ПАРТНЕР» суми 608 896,00 грн у рахунок оплати по рахунку-фактурі № СФ-0000059 від 04.07.2017 не відповідає змісту первинного документа, а саме виписці по рахунку (поточна інформація по рахунку) ТОВ «АВТО ПАРТНЕР» № НОМЕР_4 , відкритому у ПАТ «КРЕДОБАНК».

2. Лист № 01/03 від 16 березня 2017 р., на підставі якого сума 608 896,00 грн вбачається зарахованою у рахунок оплати по рахунку-фактурі № СФ-0000059 від 04.07.2017 не відповідає вимогам п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996 та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

3. Стан взаєморозрахунків між ТОВ «АВТО ПАРТНЕР» та ТОВ «Злагода-2005» по рахунку-фактурі № СФ-0000009 від 09.03.17 та по рахунку-фактурі № СФ-0000059 від 04.07.17 станом на 02.06.2020 відповідно до копій актів звірки вбачається неузгодженим.

Таким чином, за результатами проведеного дослідження визначено, що відображення в бухгалтерському обліку ТОВ «Авто Партнер» зарахування суми 608 896,00 грн, сплаченої ТОВ «Злагода-2005» у складі платежу за платіжним дорученням № 11 від 16.03.2018, у рахунок оплати по рахунку-фактурі № СФ-0000059 від 04.07.2017 є документально не обґрунтованим і не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996 та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 98 ГПК України висновок експерта – це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Статтею 104 ГПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги потрібно задовольнити частково з таких підстав.

Предметом спору є вимога позивача про стягнення грошових коштів отриманих без достатньої правової підстави з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Юридичними підставами позову є статті 625, 1212 ЦК України.

Фактичними підставами позову є отримання відповідачем належних позивачеві грошових коштів за відсутності правових підстав у вигляді господарського зобов`язань.

В якості правових підстав позову позивач посилається на частини 1-2 статті 1212 ЦК України, якими визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З аналізу статті 1212 ЦК України вбачається, що цей вид позадоговірних зобов`язань виникає за умови одночасної наявності у відносинах сторін трьох елементів: набуття особою майна або його збереження; здійснення цього за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав.

Сторони визнають набуття відповідачем майна (грошових котів в розмірі 608 896,00 грн) та факт набуття відповідачем цього майна за рахунок позивача: сплату ТОВ «Злагода»-2005 суми 608 896,00 грн у складі платежу за платіжним дорученням № 11 від 16.03.2018 на суму 1 200 000,00 грн з призначенням платежу: «За трактор, згідно рах. №СФ-0000009 від 09.03.17 р.».

Відсутність достатньої правової підстави для набуття відповідачем за рахунок позивача 608 896,00 грн ним заперечується повністю, в результаті чого виник спір.

В результаті дослідження матеріалів справи, заслуховування пояснень сторін, керуючись наведеними вище нормами законодавства, суд прийшов до висновку про те, що в даному випадку відсутні достатні правові підстави для набуття відповідачем за рахунок позивача 608 896,00 грн.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені статтею 11 ЦК України. Відповідно, згідно з положеннями цієї статті під відсутністю підстав набуття майна (виникнення права) слід розуміти відсутність передбачених нею підстав виникнення цивільних прав. А саме, відсутність договорів чи інших правочинів про передачу майна; відсутність факту створення майна, як результату творчої діяльності; відсутність актів цивільного законодавства та/або рішення суду, котрими передбачено передачу майна тощо.

При цьому системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України свідчить, що договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна виключно у разі, якщо така передача прямо передбачена його умовами.

У разі ж, якщо набувач одержав майно, котре не передбачене умовами договору, підстави вважати, що передача зроблена на підставі цього договору відсутні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 грудня 2018 року у справі № 920/169/18. В пункті 43 цієї постанови вказано, що сплата однією стороною грошових коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором чи договорами, зокрема переплата понад визначену в договорі (договорах) суму, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі відповідного договору. Тому відповідні кошти вважаються такими, що набуті без достатньої правової підстави.

У даному випадку майно безпідставно набуте у зв`язку з зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов. З огляду на загальний розмір перерахованих позивачем коштів (1 660 276,00 грн) та вартістю Товару, який відповідач поставив і який підлягав оплаті позивачем (1 051 380,00 грн), позивачем було здійснено перевищення оплати (608 896,00 грн). Матеріали справи не містять доказів наявності правових підстав набуття відповідачем грошових коштів у сумі 608 896,00 грн, які позивачем перераховані на його користь, а тому ці кошти підлягають поверненню відповідачем на користь позивача з визначених у статті 1212 ЦК України підстав.

Судом застосована правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 17.08.2021 у справі № 913/371/20.

Наведені обставини свідчать про наявність усіх трьох елементів необхідних для виникнення кондикційних правовідносин згідно з статтею 1212 ЦК України.

Зобов`язання щодо повернення вказаних грошових коштів за правовою природою є таким, що виникло у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, є окремим від зобов`язань, які виникли між сторонами з домовленостей купівлі-продажу трактору.

Правові наслідки набуття, збереження майна без достатньої правової підстави визначені в т.ч. частиною першою статті 1212 ЦК України. Згідно з нею особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

За таких умов позовні вимоги є законними та обґрунтованими – з відповідача на користь позивача підлягають стягненню безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 608 896,00 грн.

Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами викладені позивачем у позові обставини щодо відсутності правових підстав для перерахування позивачем грошових коштів.

Щодо обґрунтованості позову в частині стягнення нарахувань, визначених статтею 625 ЦК України, на суму безпідставно одержаних відповідачем коштів: 112 697 грн 39 коп. інфляційних нарахувань та 54 850 грн 68 коп. 3 % річних.

В обґрунтування, з якого часу у відповідача розпочалося прострочення виконання грошового зобов`язання, позивач зазначив таке. Оскільки відповідач отримав 608 896,00 грн без достатньої правової підстави на свій рахунок 16.03.2018 у складі платежу проведеного платіжним дорученням № 11 від 16.03.2018, яким було перераховано 1 200 000,00 грн з призначенням платежу: «За трактор, згідно рах.№СФ-0000009 від 09.03.17 р.», то повернути гроші він зобов`язаний був наступного дня – 17.03.2018. Проте, це був вихідний день (субота), у зв`язку з чим обов`язок щодо повернення грошей переноситься на перший робочий день – 19.03.2018. З огляду на положення ст. 253 ЦК України, прострочення боржника розпочалось з наступного дня – 20.03.2018.

Згідно з розрахунками позивача нарахування 3 % річних здійсненні за період з 02.04.2018 по 02.04.2021, інфляційних втрат - за період квітень 2018 року – лютий 2021 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати і 3 % річних за своєю правовою природою не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Дія ст. 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Суд застосовує правові позиції ВП ВС, викладені в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, якою ВП ВС підтвердила аналогічний висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 15.04.2015 у справі № 910/2899/14 та від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15, в постанові КГС ВС від 04.12.2019 у справі № 910/13238/18.

Дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення, у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.

Разом з цим, здійсненню нарахувань відповідно до статті 625 ЦК України має передувати встановлення факту прострочення виконання боржником грошового зобов`язання та виникнення у кредитора права на нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Правові позиції викладені у постанові КГС ВС від 17.08.2021 у справі № 913/371/20.

Так, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок апеляційного господарського суду про застосування до спірних правовідносин положень статті 530 ЦК України, якою встановлені загальні підстави обчислення строків (термінів) виконання зобов`язання. В частині другій названої статті передбачено, що у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимога про повернення коштів від 02.04.2020 направлялася відповідачу 10.04.2020 та за своєю суттю є вимогою про виконання грошового зобовя`зання у розмірі 608 896,00 грн.

Отже, суд приходить до висновку, що з урахуванням наведеної норми статті 530 ЦК України, обов`язок з повернення безпідставно одержаних грошових коштів виникає у відповідача на наступний день з дня закінчення встановленого законом семиденного строку, який слід відраховувати з моменту відповідної вимоги позивача.

При цьому суд зазначає, що встановлені ч. 2 ст. 530 ЦК України стосовно пред`явлення кредитором вимог боржнику не кореспондуються з обов`язковим отриманням кредитором доказів вручення цієї вимоги боржнику.

В матеріалах справи наявні докази надіслання вимоги через органи поштового зв`язку (Укрпошта) на адресу боржника.

Доказів отримання вимоги відповідачем позивач не надав.

Відповідно до строків, встановлених Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950, нормативними строками пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) – Д+3, пріоритетної – Д+1, де Д – день подання поштового відправлення до пересилання в об`єктів поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3 – кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Отже, граничний строк пересилання між обласними центрами України листа з описом вкладення, без урахування вихідних днів об`єкту поштового зв`язку, складає 5 днів (Д+3+1).

Вимога відповідачем мала бути отримана 21.04.2021.

З урахуванням семиденного строку, строк на оплату є таким, що настав - 29.04.2021.

Отже, датою, з якої мають нараховуватись інфляційні втрати та 3 % річних є 29.04.2020.

Суд здійснив розрахунок інфляційних втрат за період травень 2020 року – лютий 2021 року – 35 492,18 грн та трьох процентів річних за період з 29.04.2020 по 02.04.2021 – 16 931,90 грн за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга».

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, відомості про розподіл судових витрат.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України ).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (частини перша, третя статті 124 ГПК України).

Відповідно до статті 16, 58 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

Частиною 5 статті 14 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське бюро.

Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивач навів попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, який становить 100 000,00 грн та складається з:

1. судового збору в розмірі 52 409,97 грн:

1.1. за розгляд справи в суді першої інстанції (вже сплачена позивачем) 11 646,66 грн;

1.2. за розгляд апеляційної скарги 17 469,99 грн (у разі апеляційного оскарження);

1.3. за розгляд касаційної скарги 23 293,32 грн (у разі касаційного оскарження);

2. витрат на професійну правничу допомогу 40 000,00 грн,

3. витрат, пов`язаних з залученням експертів, проведенням експертиз 8 000,00 грн.

Так, за подання позовної заяви до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 11 646,66 грн:

9 133,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4309 від 14.05.2020,

2 513,22 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1504 від 30.03.2021.

Відповідно до ч. 4, 5, 7 ст. 127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, позивач наддав рахунок № 22 від 22.04.2021, платіжне доручення про оплату послуг № 2074 від 06.05.2021 на суму 6 864,00 грн, виписку по рахунку від 06.05.2021.

Таким чином, розмір судових витрат на проведення експертизи підтверджений належними та допустимими доказами.

Частиною 2 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, що підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивач надав копію договору про надання правничої (правової) допомоги № 2-11/20 від 03.11.2020, що був укладений між ТОВ «Злагода»-2005» (клієнт за договором) та Адвокатським бюро «Віталія Попова» (адвокатське бюро за договором), згідно з яким клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання здійснювати представництво інтересів в судах всіх інстанцій під час розгляду справи № 925/641/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода»-2005 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Партнер» про стягнення 608 896 грн 00 коп., яка на момент укладення договору перебуває у провадженні Господарського суду Черкаської області.

Відповідно до п. 4.1. – 4.11. договору клієнт зобов`язується виплатити адвокатському бюро гонорар із розрахунку 1 000,00 грн за одну годину часу витраченого у зв`язку з наданням правової допомоги за цим договором. До гонорару включається час витрачений на ознайомлення з документами та їх аналіз в т.ч. і тих, які знаходяться в матеріалах справи у суді, вивчення судової практики, складання заяв по суті та інших процесуальних документів, складання адвокатських запитів, ксерокопіювання документів та формування примірників, подача документів особисто або направлення їх поштою, участь у переговорах та вчинення інших дій, необхідних для виконання договору.

Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатським бюро позитивного результату, якого бажає Клієнт.

Час витрачений на переїзд від місцезнаходження Адвокатського Бюро або місця перебування адвоката до місця надання правової допомоги і повернення, час очікування (наприклад в суді, призначеного до розгляду судового засідання) також включається до гонорару, однак оплачується з застосуванням коефіцієнту 0,5, що складає (500,00 грн/год).

Розмір гонорару подвоюється у разі надання послуг клієнту у неробочий час (до 9:00 і після 18:00), вихідні (субота, неділя) та державні свята.

Клієнт сплачує адвокатському бюро авансом 10 000,00 гривень не пізніше трьох робочих днів з моменту укладення цього договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок.

Наступна оплата за договором здійснюється клієнтом щомісячно, відповідно до наданого адвокатським бюро звіту за минулий місяць. Оплата здійснюється у безготівковій формі протягом 3-х банківських днів з моменту тримання звіту. Звіт вважається наданим клієнту у разі його направлення на адресу клієнта в т.ч. засобами електронного зв`язку.

Витрати на копіювання або друк документів, відрядження, проживання у готелі, транспорт, телефонний зв`язок, відправка кореспонденції в т. ч. телеграм, отримання довідок та/або витягів з реєстрів, залучення інших фахівців та спеціалістів за усним погодженням з клієнтом та інші витрати, пов`язані з виконанням даного договору в суму гонорару не входять і оплачуються клієнтом окремо. Здійснені адвокатським бюро витрати компенсуються клієнтом не пізніше трьох банківських днів на підставі наданого розрахунку разом з підтверджуючими документами.

Витрати адвокатського бюро на копіювання або друк документів компенсуються у наступному розмірі:

1) копіювання або друк однієї сторінки документу формату А4 та меншого розміру – 4,00 грн,

2) копіювання або друк однієї сторінки копій документів формату АЗ та більшого розміру – 8,00 грн.

Витрати адвокатського бюро на транспорт загального користування (літак, потяг, автобус, маршрутне таксі, таксі) оплачуються авансом виходячи з відповідних цін на білети, однак, у виключних випадках, можуть компенсуватися клієнтом на підставі документів, що підтверджують понесення цих витрат.

При використанні адвокатським бюро (адвокатом) власного (в т.ч. що перебуває у користуванні) транспортного засобу, клієнтом компенсуються витрати із розрахунку 10 л. дизельного палива на 100 км відстані, відповідно до пройденого маршруту. Для розрахунку розміру компенсації береться середня вартість дизельного палива в Україні станом на день у якому використовувався власний транспортний засіб, яка зазначена в мережі Інтернет на сайті https://index.nimfin.com.ua/markets/fuel/dt/.

Клієнт погоджується на проведення інших платних послуг, пов`язаних з виконанням даного договору, компенсує адвокатському бюро понесені ним витрати, а в разі відсутності коштів на їх оплату, своєчасно повідомляє про це і погоджується з тим, що відмова в проведенні запропонованих адвокатським бюро заходів може вплинути на результативність виконання функцій представника, та зобов`язується не пред`являти претензій з цього приводу до адвокатського бюро.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Правовий аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права. Ціна в договорі про надання правової допомоги є істотною умовою, встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах – фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

В обґрунтування розміру понесених судових витрат, що були спрямовані на забезпечення виконання адвокатом завдань, визначених умовами договору про надання правової допомоги, представник позивача, зокрема, подав копії договору № 2-11/20 про надання правничої (правової) допомоги від 03.11.2020, договору поруки № 1 від 03.11.2020, договору оренди транспортного засобу від 10.11.2020, актів виконаних робіт № 925/641/20-1 від 07.12.2020 на суму 8 143,40 грн, № 925/641/20-2 від 04.01.2021 на суму 3 279,00 грн, № 925/641/20-3 від 01.02.2021 на суму 12 941,98 грн, № 925/641/20-4 від 01.03.2021 на суму 1 000,00 грн, № 925/641/20-5 від 01.04.2021 на суму 12 782,38 грн, № 925/641/20-6 від 30.04.2021 на суму 6 314,00 грн, № 925/641/20-7 від 30.06.2021 на суму 9 402,21 грн, № 925/641/20-8 від 31.07.2021 на суму 166,67 грн, № 925/641/20-9 від 31.08.2021 на суму 1 264,67 грн, № 925/641/20-10 від 30.09.2021 на суму 11 356,65 грн, № 925/641/20-11 від 29.10.2021 на суму 6 980,55 грн, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, а також докази поштових витрат на суму 78,00 грн,

Вимоги про стягнення з відповідача поштових витрат підтверджені накладними та фіскальними чеками АТ «Укрпошта» від 19.05.2020, від 11.06.2020, від 11.08.2020.

Відповідно до ч. 4 - 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 236-241, 256 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПАРТНЕР» (вул. Академіка Корольова, 11, оф. 212, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 37239812) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода»-2005 (вул. Пушкіна, 3-Б, с. Озерянка, Житомирський район, Житомирська область, код ЄДРПОУ 33558575)

608 896 грн 00 коп. безпідставно набутих коштів,

35 492 грн 18 коп. інфляційних втрат,

16 931 грн 90 коп. 3 % річних,

9 919 грн 80 коп. витрат по сплаті судового збору,

5 846 грн 27 коп. витрати на оплату послуг експерта,

62 780 грн 54 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В решті вимог – в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 17 листопада 2021 року.

Суддя О.В. Чевгуз