Рішення № 101163379, 17.11.2021, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2021 року м. Черкаси справа № 925/1018/21

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., в приміщенні суду в м. Черкаси у порядку письмового провадження розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Альфатех” до Дочірнього підприємства “Корсунь-Шевченківський гранкар`єр “Сівач” Приватного акціонерного товариства “Сівач” про стягнення 46406 грн. 15 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Альфатех” звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Дочірнього підприємства “Корсунь-Шевченківський гранкар`єр “Сівач” Приватного акціонерного товариства “Сівач” (далі-відповідач) про стягнення, на підставі договору підряду від 02.10.2020 року укладеного в спрощений спосіб, 37776 грн. боргу, 4019 грн. 78 коп. пені, 912 грн. 10 коп. 3% річних, 3698 грн. 27 коп. інфляційних втрат, що разом становить 46406 грн. 15 коп., та відшкодування судових витрат.

Позов мотивовано порушенням відповідачем обов`язку щодо порядку оплати за виконані позивачем роботи з ремонту техніки за договором підряду укладеного в спрощений спосіб, шляхом направленням відповідачем заказ-наряду до акта виконаних робіт № 25357 від 02.10.2020 року, підписання сторонами акта виконаних робіт № 25357 від 02.10.2020 року і виставлення позивачем рахунку № С-25357 від 02.10.2020 року на суму 37776 грн.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 11.08.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1018/21 за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику осіб і встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі № 925/1018/21 відповідно до даних рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 45).

Дослідивши наявні у справі № 925/1018/21 письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

02.10.2021 року відповідачем - Дочірнім підприємством “Корсунь-Шевченківський гранкар`єр “Сівач” Приватного акціонерного товариства “Сівач”, як замовником, сформовано заказ –наряд до акту виконаних робіт № 25357 (а.с. 10) щодо виконання позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Альфатех”, як виконавцем, робіт з технічного обслуговування техніки, а саме: вартість виклику – 6400 грн.; демонтаж двигуна – 10560 грн.; розбирання двигуна – 11880 грн.; мийка, дефектовка запчастин ДВС – 2640 грн. на загальну суму з ПДВ 37776 грн., який погоджений обома сторонами.

Із акту виконаних робіт № 25357 від 02.10.2020 року (а.с. 9) вбачається, що позивач надав за замовленням відповідача послуги з дефектовки ДВС на загальну суму з ПДВ 37776 грн., а відповідач ці послуги прийняв в повному обсязі і без зауважень, про що зазначено в акті виконаних робіт.

02.10.2020 року позивач виставив відповідачу відповідний рахунок на оплату № С-25357 на суму 37776 грн. із зазначенням, що рахунок дійсний до сплати протягом 2-х днів банківських днів (а.с. 8), який відповідач не оплатив.

25.06.2021 року позивач надіслав відповідачу на його адресу вимогу вих. № 25/06-21, в якій просив протягом 7 календарних днів з моменту отримання вимоги сплатити заборгованість у розмір 37776 грн. (а.с. 11-12, докази відправлення на а.с. 13-14). Відповідач вимогу позивача залишив без відповіді та виконання.

Відповідно борг відповідача становить 37776 грн., вимога про його стягнення є предметом позову у справі, що розглядається.

За порушення термінів сплати за виконані роботи позивач також нарахував до стягнення 4019 грн. 78 коп. пені, на підставі ч. 2 с. 625 ЦК України 912 грн. 10 коп. 3% річних, 3698 грн. 27 коп. інфляційних втрат, вимога про їх стягнення також є предметом позову у справі, що розглядається.

Спірні правовідносини сторін виникли із договору підряду, який сторонами у формі єдиного документа не вчинявся, укладений шляхом направлення відповідачем 02.10.2020 року заказ-наряду до акта виконаних робіт № 25357 від 02.10.2020 року, підписання сторонами акта виконаних робіт № 25357 від 02.10.2020 року і виставлення позивачем рахунку № С-25357 від 02.10.2020 року на суму 37776 грн. Вимоги позивача витікають із прав і зобов`язань сторін за цим договором за правовою природою спірні правовідносини сторін віднесені до договірних зобов`язань підряду і послуг, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про підряд визначені параграфом 1 глави 61 ЦК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір – розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусового виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу (ГК) України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 205 ЦК України визначені вимоги до форми правочину, способів волевиявлення. Згідно з частинами 1, 2 цієї статті ЦК, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Розділ I книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про зобов`язання, зокрема:

зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509);

сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ч.ч. 1, 3 ст. 510);

одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525);

зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526);

кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги (ч. 2 ст. 527);

якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530);

зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 598);

зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599);

порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610);

у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (п. 3 ч. 1 ст. 611);

боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612).

Розділ IІ книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про договір, зокрема:

договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626);

відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627);

зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628);

договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629);

ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (ч.ч. 1-3 ст. 632);

договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638);

договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639);

договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.ч. 1, 2 ст. 640).

Підрозділом І розділу ІІІ книги 5 ЦК України визначено окремі види договірних зобов`язань.

За приписами статей 837, 853 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903, ч. 1 ст. 905 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором; якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором; строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із викладених обставин справи вбачається, що на виконання укладеного у спрощений спосіб договору підряду від 02.10.2020 року позивач, як виконавець, на замовлення відповідача, виконав обумовлені роботи з дефектовки ДВС на суму 37776 грн., відповідач прийняв виконані роботи, заперечень щодо терміну, якості виконаних робіт не мав при підписанні акту виконаних робіт № 25357 від 02.10.2020 року, однак у встановлений в рахунку №С-25357 від 02.10.2020 року строк - протягом 2-х банківських днів, кошти не сплатив.

Факт виконання робіт та розмір заборгованості на суму 37776 грн. позивачем підтверджено поданими доказами, відповідачем не заперечено, а тому вимога позивача про їх стягнення підлягає задоволенню в судовому порядку.

У зв`язку з простроченням сплати основного грошового зобов`язання позивачем також заявлено до стягнення з відповідача пеню за період прострочення з 07.10.2020 року по 27.07.2021 року в сумі 4019 грн. 78 коп., на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних за період прострочення з 07.10.2020 року по 27.07.2021 року в сумі 912 грн. 10 коп., інфляційних втрат за період прострочення з 07.10.2020 року по 27.07.2021 року в сумі 3698 грн. 27 коп.

Щодо стягнення пені у розмірі 4019 грн. 78 коп. суд зазначає наступне.

Договір підряду між сторонами укладено у спрощений спосіб, який сторонами у формі єдиного документа не укладався, відповідно не узгоджувались умови відповідальності за невиконання зобов`язань за цим договором.

Частинами 1, 3 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частини 1, 2 ст. 215, частина 1 ст. 216 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 547, ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відтак, внаслідок недотримання форми правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання у виді пені, цей правочин є нікчемним і не створює юридичних наслідків у виді зобов`язання сплатити пеню за порушення основного зобов`язання.

Розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Частина 2 ст. 343 Господарського кодексу, на яку посилається позивач в обґрунтування розміру нарахованої пені, не регулює взаємовідносини сторін даного спору та не встановлює розмір штрафної санкції за порушення грошового зобов`язання, а відтак не може бути застосована у даному випадку як законна підстава для визначення розміру стягуваної пені.

Таким чином, підстави для стягнення пені відсутні, тому вимоги про стягнення пені - у розмірі 4019 грн. 78 коп. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення спірної суми 3% річних, інфляційних втрат відповідає ч. 2 ст. 625 ЦК України, їх розрахунок методологічно і арифметично проведено правильно. Відтак позовні вимоги і в цій частині суд визнає обґрунтованими, доказаними і такими, що також підлягають задоволенню повністю.

Крім того, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України, викладені в постанові викладену у постанові від 15.05.2019 року у справі № 331/5054/15-ц у подібних правовідносинах.

Вимога позивача в цій частині позову відповідає наведеним нормам законодавства, умовам договору, встановленим обставинам справи, їх розрахунок проведено позивачем методологічно і арифметично правильно, судом перевірено і визнається такою, що також підлягає задоволенню.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) – на будь якій стадії судового процесу;

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства суд вважає позов обґрунтованим і доказаним, таким що підлягає задоволенню частково.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2270 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства “Корсунь-Шевченківський гранкар`єр “Сівач” Приватного акціонерного товариства “Сівач”, код ЄДРПОУ 31440826, місцезнаходження: 19400, Черкаська область, Корсунь-Шевченківський район, м. Корсунь-Шевченківський, Урочище Сівач на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Альфатех”, код ЄДРПОУ 37383046, місцезнаходження: 52001, Дніпропетровська обл., Дніпровський район, смт Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, буд. 48Б – 37776 грн. боргу, 912 грн. 10 коп. 3% річних, 3698 грн. 27 коп. інфляційних втрат, 2270 грн. судових витрат.

У задоволенні решти позову в частині вимог про стягнення 4019 грн. 78 коп. пені відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 17.11.2021 року.

Суддя В.М. Грачов