Рішення № 101162272, 17.11.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2021м. ДніпроСправа № 904/7879/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карапуз", м. Київ

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості в розмірі 27 472,94 грн. за договором про закупівлю товарів

Без виклику (повідомлення) учасників справи

РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карапуз" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованості у сумі 27 472,94 грн. за договором про закупівлю товарів № 46/13/541В від 03.02.2021, з яких: основний борг - 23 952,00 грн., пеня – 1 820,35 грн., штраф – 1 676,64 грн. та 23,95 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 17.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

28.09.2021 від позивача надійшла заява про відмову від частини позовних вимог, в якій він просить, у зв`язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 23 952,00 грн., прийняти відмову від позовних вимог в цій частині. В частині вимог про стягнення пені у розмірі 1 820,35 грн., штрафу – 1 676,64 грн. та 23,95 грн. - інфляційних втрат позивач просить їх задовольнити.

29.09.2021 відповідач надав відзив на позовну заяву.

17.11.2021 здійснено розгляд справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Між сторонами укладено договір №46/13/541В про закупівлю товару від 03.02.2021 (далі - договір).

На виконання умов договору та специфікації №1 позивач поставив відповідачу товар, про що свідчить видаткова накладна № 0521/39 від 11.05.2021 на суму 23 952,00 грн.

Відповідач поставлений позивачем товар не оплатив, що і стало причиною звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу:

- пеню за період прострочення з 25.06.2021 по 08.09.2021 на суму 1 820,35 грн.;

- інфляційні втрати за період прострочення з 25.06.2021 по 08.09.2021 на суму 23,95грн.

- штраф у розмірі 7% від вартості неоплаченого товару на суму 1 676,64 грн.

В подальшому, після відкриття провадження у справі, позивач заявив про відмову від частини позовних вимог, в якій він просить, у зв`язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 23 952,00 грн., прийняти відмову від позовних вимог в цій частині. В частині вимог про стягнення пені у розмірі 1 820,35 грн., штрафу – 1 676,64 грн. та 23,95 грн. - інфляційних втрат позивач просить їх задовольнити.

В якості доказу оплати відповідачем вартості поставленого товару позивач надав платіжне доручення № 9238 від 20.09.2021 на суму 23 952,00 грн.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

29.09.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позовних вимог заперечує у повному обсязі, зазначає, що ним в повному обсязі сплачено суму основного боргу, згідно платіжного доручення № 9238 від 20.09.2021.

Крім того, відповідач наголошує, що позивач при нарахуванні штрафних санкцій застосовує абзац 3 ч.2 ст. 231 ГК України, при цьому ігнорує п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», яким визначено, що дана норма права застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій. Тому відповідач вважає, що позивачем нарахування пені та штрафу є безпідставним та необґрунтованим.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі: 1. Обставини укладення договору. 2. Природа договору. 3. Строк поставки товару. Факт поставки товару. 4. Правомірність нарахування штрафних санкцій ( штрафу).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

1. Обставини укладення договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Карапуз" (далі - позивач, постачальник) та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач, покупець), (разом іменовані - сторони) укладено договір № 46/13/541В про закупівлю товару від 03.02.2021 (далі - договір).

Предмет договору. Постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений у п. 1.2. договору, а покупець прийняти і оплатити такий товар (пункт 1.1 договору).

Ціна договору. Сума (ціна договору, відповідно до Специфікації № 1 становить 59 880,00 грн., крім того податок на додану вартість 20% - 11 976,00 грн. Загальна сума становить 71 856,00 грн. З урахуванням ПДВ 20% ( п.3.1.. договору).

Строк. Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами свої зобов`язань (п. 11.1. договору).

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

2. Природа договору.

Згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати (поставити) у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Вказані положення кореспондуються із положеннями статті 265 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Строк поставки товару. Факт поставки товару.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Поставка товару здійснюється партіями в період лютий-грудень 2021. Обсяг кожної партії уточнюється у заявках, підписаних працівниками покупця. Термін поставки кожної партії товару протягом 10 робочих днів після отримання заявки. Заявка може направлятися постачальнику за допомогою електронних засобів зв`язку (факс, електронна пошта, тощо) з наступним направленням оригіналів документів на адресу, вказану в цьому договорі (отримання постачальником оригіналу заявки є необов`язковим) (п. 5.1. договору).

Згідно п. 5.3. договору при поставці партії товару, постачальник надає сертифікат заводу-виробника, або сертифікованої лабораторії, або інший документ виробника, що підтверджує технічні та якісні характеристики предмету закупівлі; рахунок-фактуру; видаткову накладну; товарно-транспортні документи.

Передача товару від позивача до відповідача підтверджується видатковою накладною № 0521/39 від 11.05.2018 на суму 23 952,00 грн., яка підписана сторонами та скріплена печатками без зауважень.

Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.

Отже, факт поставки товару визнається підтвердженим.

4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.

Згідно пункту 4.2. договору покупець здійснює оплату отриманої партії товару по факту його поставки протягом 30 банківських днів.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку постачальника (позивача) своєчасно поставити товар в установлених обсягах, належної якості відповідно до вимог законодавства та цього договору відповідає обов`язок покупця своєчасно, в повному обсязі у відповідності до умов договору оплачувати вартість поставленого товару.

Господарський суд констатує, що строк оплати за видатковою накладною № 0521/39 від 11.05.2021 є таким, що настав.

Однак, враховуючи заявлену позивачем відмову від позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 23 952,00 грн., суд зазначає наступне.

В ході розгляду справи позивачем надано докази оплати суми основного боргу у розмірі 23 952,00 грн., а саме платіжне доручення № 9238 від 20.08.2021.

Крім того, відповідач у відзиві також зазначає про сплату ним суми основного боргу.

Отже, відповідачем здійснено оплату суми основного боргу у розмірі 23 952,00 грн 20.09.2021, тобто після звернення позивача з позовом до суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 23 952,00 грн. слід закрити.

4. Правомірність нарахування штрафних санкцій (пені та штрафу).

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.4 договору визначено, що за порушення строків оплати за поставлений товар. Передбачених договором, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сторони в цьому договорі встановили інший розмір процентів, а саме нуль процентів річних від простроченої суми.

Позивач нарахував пеню за прострочення оплати поставленого товару за період прострочення з 25.06.2021 по 08.09.2021 на суму 1 820,35 грн. та штрафу за прострочення оплати вартості товару понад 30 днів у розмірі 1 676,64 грн.

Відповідач проти нарахованих пені та штрафу заперечує, наголошує, що позивач при нарахуванні штрафних санкцій застосовує абзац 3 ч.2 ст. 231 ГК України, при цьому ігнорує п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань».

Суд приймає до уваги заперечення відповідача та зазначає, що, дійсно, відповідно до п.2.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України 17.12.2013 м. Київ № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 10.07.2014 № 6, від 16.12.2015 № 2, слід мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 7% на суму 1 676,64 грн. задоволенню не підлягають.

Крім того, за приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до положень ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (надалі – Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Отже, Законом передбачено обов`язкове встановлення у договорі розміру штрафних санкцій за невиконання зобов`язань.

Таким чином, між сторонами не було визначено в договорі розмір пені, що підлягає стягненню у разі порушення грошового зобов`язання.

Отже, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 1820,35 грн. задоволенню не підлягають.

5. Правомірність нарахування інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо розрахунку інфляційних втрат.

Позивач нарахував інфляційні втрати за період прострочення з 25.06.2021 по 08.09.2021 на суму 23,95грн.

Відповідач контррозрахунок інфляційних втрат не надав, проти позовних вимог заперечував у повному обсязі.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Господарський суд перевірив розрахунок позивача та визнав його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки за визначений загальний період: липень 2021 – серпень 2021 мала місце дефляція, а тому вимога позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 23,95 грн. задоволенню не підлягає.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача у розмірі 1 979,08 грн., оскільки суму основного боргу сплачено після прийняття позовної заяви до провадження. В іншій частині судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 250 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ.

В частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Карапуз" до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" пені – 1 820,35 грн., штрафу – 1 676,64 грн. та 23,95 грн. - інфляційних втрат - відмовити.

В цій частині судові витрати покласти на позивача.

В частині стягнення з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карапуз" основного боргу у розмірі 23 952,00 грн. провадження у справі закрити.

Стягнути з Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, 2; код ЄДРПОУ 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Карапуз” (03113, м. Київ, вул. П.Шутова, 9а, офіс 315; код ЄДРПОУ 31283269) 1979,08 грн. – витрат на сплату судового збору, про що видати наказ.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 17.11.2021

Суддя Н.Г. Назаренко