Рішення № 101162166, 10.11.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2021м. ДніпроСправа № 904/7882/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Єпік А.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕРЛАЙН", м. Василівка, Запорізька область

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 1 820 414,10 грн. за Договором № 295/13/175В від 30.04.2021 року про закупівлю товару.

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЕРЛАЙН" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість у розмірі 1 820 414,10 грн. за Договором № 295/13/175В від 30.04.2021 року про закупівлю товару.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 12.10.2021 року о 12:00 год.

30.09.2021 року від представника відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву вих. № 18/5965 від 27.09.2021 року.

12.10.2021 року від представника позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла відповідь на відзив вих. № 071021/3 від 07.10.2021 року.

У підготовче судове засідання 12.10.2021 року представники сторін не з`явились.

Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.11.2021 року о 10:40 год.

10.11.2021 на електронну пошту від відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшли письмові пояснення.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 10.11.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором № 295/13/175В від 30.04.2021 року про закупівлю товару, а саме в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару.

Позиція відповідача

Відповідач у відзиві зазначає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач посилається на те, що відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України сторони встановили інший розмір процентів, а саме 0, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за договором задоволенню не підлягають.

Відповідач також повідомив про часткову сплату основного боргу у розмірі 240 000,00 грн.

Позиція позивача викладена у відповіді на відзив на позовну заяву

Позивач не погоджується із викладеними у відзиві запереченнями та зазначає, що стягнення пені та 3% річних є повністю законним та обґрунтованим.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

З матеріалів справи вбачається, що 30.04.2021 між Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі – відповідач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аерлайн" (далі – позивач, постачальник) було укладено договір про закупівлю товарів № 192/13/40Е 295/13/175В (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві товари, зазначені в п. 1.2. договору, а покупець прийняти і оплатити такі товари.

Постачальник зобов`язується поставити Машини для земляних робіт, код ДК 021:2015 - 4321 (Запчастини до бульдозерів) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною договору (п.1.2. Договору).

Згідно з пунктом 2.1. Договору постачальник повинен поставити покупцеві товар, якість якого відповідає умовам діючих стандартів, ТУ, тощо та підтверджується письмовим документом, який надає підприємство – виготовлювач або правомочний орган.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що сума (ціна) договору, відповідно до специфікації № 1 становить 3 123 489,17 грн., крім того податок на додану вартість 20% - 624 697,83 грн.

За умовами пункту 4.1. Договору товар, який поставляється відповідно до цього договору, сплачується покупцем за погодженими цінами в національній валюті України.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що покупець здійснює оплату отриманої партії товару по факту його поставки протягом 60-ти календарних днів.

Поставка товару здійснюється партіями в період квітень - грудень 2021 р.. Обсяг кожної партії та термін поставки уточнюється у заявках підписаних працівниками покупця. Заявка може направлятися постачальнику за допомогою електронних засобів зв`язку (факс, електронна пошта, тощо) з наступним направленням оригіналів документів на адресу вказану в цьому договорі (отримання постачальником оригіналу заявки є необовязковим) (п. 5.1. Договору).

Відповідно до 5.2. Договору поставка товару здійснюється відповідно до ІНКОТЕРМС 2010 на умовах DDP, склад покупця.

При поставці партії товару постачальник надає рахунок фактуру; видаткову накладну; товарно-транспортні документи (п. 5.3. Договору).

Датою поставки товару та переходу права власності на товар буде вважатися дата фактичної поставки товару на склад покупця (п. 5.4. Договору).

Згідно з пунктом 6.1. Договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021р., але в будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 12.1. Договору).

Дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку, про що сторони підписують додаткову угоду (п. 12.2. Договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 66 900,00 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи видатковою накладною № 1 від 30.01.2020(арк.с. 14).

За твердженням позивача, відповідач вартості отриманого товару у встановлений договором строк не оплатив, у зв`язку із чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 1 790 430,68 грн.

В установлений договором строк відповідач свої зобов`язання з оплати вартості наданих послуг не виконав.

У зв`язку з вищезазначеним, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості з відповідача.

Предметом доказування є обставини, пов`язані з виконанням/невиконанням сторонами прийнятих на себе договірних зобов`язань в частині несвоєчасної оплати за поставлений товар.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

В силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи між позивачем та відповідачем виникли правовідносини поставки товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Щодо суми основного боргу

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписом частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт прийняття покупцем товару на загальну суму 1 790 430,68 грн. підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи викладені судом обставини, за умов підтвердження належними та допустимими доказами факту прийняття відповідачем товару, строк оплати є таким, що настав.

Відповідачем у відзиві на позов зазначив, що сума заборгованості не відповідає дійсності, оскільки відповідачем частково було сплачено, на підтвердження надав платіжне доручення № 17331 від 04.11.2021 на суму 240 000,00 грн.

Судом встановлено, що відповідачем здійснена оплата 04.11.2021 у сумі 240 000,00 грн., тобто після звернення позивача з позовом, а саме 14.09.2021.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку в частині стягнення основного боргу у сумі 240 000,00 грн. провадження у справі слід закрити.

Докази оплати Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" вартості поставленого товару на суму 1 550 430,68 грн. в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 1 550 430,68 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо суми пені

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За змістом ст.ст. 549, 551 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За змістом п.7.4. договору за порушення строків оплати за поставлений товар передбачених договором, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті (ч.3 цієї статті).

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч.4 цієї статті).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст. 231 ГК України).

З аналізу положень статті 231 ГК України вбачається, що частина друга статті 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором. Частина третя цієї статті передбачає можливість законодавчого встановлення розміру штрафних санкцій і за інші види правопорушень у окремих видах господарських зобов`язань, перелічених у частині другій статті 231 ГК України.

Частиною четвертою статті 231 ГК України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положення частини шостої статті 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 ГК України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Разом з тим за частиною другою статті 343 ГК України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань " платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини, передбачено, зокрема, частиною першою статті 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", частинами чотирнадцятою-шістнадцятою статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв ", частиною другою статті 36 Закону України "Про телекомунікації ".

Як зазначено в п.6.31 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 904/4156/18 від 10.12.2019, розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Позивач просить стягнути пеню у розмірі 21 538,24 грн. на підставі ст. 231 Господарського кодексу України та п.7.4. договору.

Як вже зазначено вище, пунктом 7.4. договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України.

Між тим, частина шоста статті 231 ГК України, на яку посилається позивач в обґрунтування розміру нарахованої пені та штрафу, не встановлює розмір штрафної санкції за порушення грошового зобов`язання, а визначає певний спосіб її формування (у відсотковому відношенні, розмір відсотків визначається через облікову ставку Національного банку України), а відтак не може бути застосована у даному випадку як законна підстава для визначення розміру стягуваної пені.

Таким чином, суд дійшов висновку, що умовами договору не встановлений розмір пені та штрафу за порушення виконання грошового зобов`язання, а частина шоста статті 231 ГК України також не встановлює конкретного розміру (відсотку) належної до стягнення пені, а лише встановлює порядок його визначення у договорі виходячи з облікової ставки Національного банку України та період, протягом якого може бути застосовано таку санкцію.

За викладеного, вимога позивача про стягнення пені задоволенню не підлягає.

Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 8 149,34 грн. за загальний період з 30.06.2021 по 09.09.2021 та інфляційні втрати у розмірі 295 грн. за липень 2021.

Пунктом 7.4. Договору сторони погодили, що відповідно до вимог ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України сторони встановили інший розмір процентів, а саме 0 (нуль) процентів річних від простроченої суми.

Суд зазначає, що пункт 7.4 Договору не суперечить частині 2 статті 625 ЦК України, оскільки нуль процентів річних є іншим розміром процентів, оскільки норма ст. 625 Цивільного кодексу України не містить заборони встановлення розміру процентів нижче ніж 3%, в тому числі і на рівні 0%.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України сторони можуть на власний розсуд визначити інший розмір процентів річних. Займенник "інший" в українській мові має значення означального, тобто вказує на ознаку, але не називає її і розуміється як такий, який відрізняється від названого, даного, встановленого і таке інше. У цьому випадку проценти визначені у договорі є відмінними від встановлених у статті 3 %. Тобто 3 % - розмір, який застосовується у випадку, коли сторони не визначили у договорі відповідного розміру. Водночас сторони вільні у визначенні відмінного від трьох процентів розміру, щодо якого вони дійшли згоди та зазначили його у договорі. Ключовим є сам факт застосування положень частини 2 статті 625 ЦК України та встановлення погодженого розміру, у тому числі якщо він становить 0.

Положення спірних договорів, погоджене сторонами та викладене саме у формі встановлення розміру процентів (0), вказує на фактичну реалізацію принципу свободи договору, як одного з основоположних у цивільному законодавстві.

Оскільки частина 2 статті 625 ЦК України надає можливість самостійного визначення розміру процентів річних від простроченої суми і дійшовши згоди щодо нього, сторони реалізували таке право у такому значенні, щодо якого у них не виникло заперечень.

Хоча зобов`язання сплатити проценти річних, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України є способом компенсації майнових втрат, однак неможливо відокремити таку компенсацію від права сторін встановлювати відповідний її розмір, який на їх думку буде розумним та справедливим у сукупності з імперативним відшкодуванням матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Зважаючи на викладені мотиви та враховуючи положення статей 627, 628 ЦК України, оскільки сторони визначили інший розмір процентів, ніж передбачено частиною 2 статті 625 ЦК України, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних за спірним договором не можуть бути задоволені (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 910/4519/18).

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 8 149,34 грн. задоволенню не підлягають, оскільки сторони в п. 7.4. Договору встановили інший розмір відсотків, а саме 0 (нуль) відсотків.

Перевіривши здійснене позивачем нарахування, суд встановив, що розрахунок інфляційних втрат є вірним.

На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо судового збору.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 23 260,91 грн.

Згідно з п. 4 ч. 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Оскільки відповідач до початку розгляду справи по суті сплатив частину суми основного боргу в розмірі 240 000,00грн. то провадження у справі в цій частині закрито за відсутністю предмету позову, сплачений позивачем судовий збір в сумі 3 600,00 грн. може бути повернуто позивачу за його клопотанням

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 185, 191, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 240 000,00 грн. - закрити.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат"(52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2; код ЄДРПОУ 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕРЛАЙН" (71600, Запорізька область, м. Василівка, вул. Богдана Хмельницького, буд. 3; код ЄДРПОУ 14309787) суму заборгованості у розмірі 1 550 430,68 грн., інфляційні втрати у розмірі 295,84 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 23 260,91 грн.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 17.11.2021.

Суддя В.Г. Бєлік